Рішення

від 17.07.2018 по справі 917/346/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 Справа № 917/346/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Селянського фермерського господарства "Мрія"

до Виконавчого комітету Короваївської сільської ради

про визнання права власності

Представники сторін не з'явились

встановив :

До господарського суду Полтавської області звернулося з позовом Селянське фермерське господарство "Мрія" до Виконавчого комітету Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області про визнання права власності на самочинно побудований сільськогосподарський ангар, який розташований за адресою: 37430, пров. Гагаріна, буд.15, с.Короваї Гребінківського району Полтавської області, позначений в технічному паспорті як літ."А-1".

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в 1995 році без оформлення необхідних дозвільних документів ним був самочинно збудований ангар; будівництво проведено в межах власної земельної ділянки, не порушує інтереси інших осіб, відповідає вимогам будівельних норм.

Відповідач у відзиві на позов (вхід. № 4221 від 25.04.2018р.) позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідь на відзив позивач не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

У даній справі були проведені наступні процесуальні дії.

За ухвалою господарського суду від 04.04.2018р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.04.2018р. порушено провадження у справі № 917/346/18, призначено справу до розгляду на 21.05.2018 в підготовче засідання.

В підготовчому засіданні судом встановлено, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2018р. зареєстрованою назвою відповідача є Виконавчий комітет Короваївської сільської ради (а.с.47).

За ухвалою суду від 21.05.2018р. було виправлено описку у вступній частині ухвали від 04.04.2018р. та ухвали від 17.04.2018р., викладено назву відповідача наступній редакції: Виконавчий комітет Короваївської сільської ради .

За ухвалою суду від 21.05.2018р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті відповідно до ч.3 ст. 183 ГПК України.

За ухвалою від 12.06.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 13.06.2018р.

Позивач та відповідач подали суду заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. Неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає проведенню розгляду справи по суті. Дані заяви задоволено судом.

Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення сторін та досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.07.2018р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

СФГ «МРІЯ» на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0538 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320881901:01:001:0196, яка розташована за адресою: с Короваї Гребінківського району Полтавської області. Цільове призначення (використання) вказаної земельної ділянки - для ведення фермерського господарства. Це підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 678016, виданим Гребінківським районним відділом земельних ресурсів 07.05.2008 року.

Як зазначає позивач у позові, на вказаній земельній ділянці в 1995 році за адресою пров. Гагаріна, 15, с. Короваї Гребінківського району Полтавської області ним було збудовано сільськогосподарський ангар.

Позивач пояснив, що в зв'язку з правовою необізнаністю вищевказані роботи були проведені без отримання відповідного рішення щодо надання дозволу на проведення будівельних робіт від Короваївської сільської ради та подання повідомлення про початок будівельних робіт до відповідних державних органів, а тому відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України побудований СФГ «МРІЯ» сільськогосподарський ангар вважається самочинним будівництвом.

19 лютого 2018 р. Приватним підприємтсвом «Бюро послуг та консультацій» був виготовлений технічний паспорт на сільськогосподарський ангар по пров. Гагаріна, 15, с. Короваї, Гребінківського району.

Позивач надав Звіт про проведення технічного обстеження сільськогосподарського ангару в с. Короваї, пров. Гагаріна 15, Гребінківського району Полтавської області, виконаний експертом ОСОБА_1, за яким встановлено категорію складності вказаного об'єкта II, що відповідає класу наслідків СС-1, (відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» , ДБН В. 1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ) та підтверджено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Зазначене самочинне будівництво здійснено СФГ «МРІЯ» в межах власної земельної ділянки і відповідно до правил забудови не порушує інтереси інших осіб та відповідає вимогам санітарних норм.

Позивач зазначає, що будь-які претензії з боку власників суміжних земельних ділянок відсутні.

На звернення до відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Гребінківської районної державної адміністрації про вирішення питання узаконення самочинного будівництва та оформлення реєстрації права власності на самочинно побудований сільськогосподарський ангар, даний Відділ листом від 12.03.2018 року №01-12/10а позивачу відмовив у зв'язку з тим, що ним порушено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 747).

Позивач, посилаючись на те, що можливість визнання права на самочинно збудоване майно передбачена діючим законодавством в судовому порядку, а підставою для судового захисту є не порушення права, а його невизнання носіями пасивного цивільного обов'язку, прохає визнати право власності на вищевказане нерухоме майно на підставі ст. 331, ст. 375, ст. 376, ст. 380, ст. 383 Цивільного кодексу України.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належною дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Саме до таких правових висновків щодо застосування статей 331, 376 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 січня 2015 року у справі № 6-225цс14; постанові від 03.06.2015р. № 3-202гс15 у справі № 927/91/13.

Як свідчать матеріали справи, позивач без відповідних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, здійснив будівництво спірного ангару. Отже, даний ангар є самочинно збудованим.

Відповідно до ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Частиною 3 ст. 375 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно статті 22 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII (в редакції 1995р. - визначений позивачем час здійснення самочинного будівництва, далі - Закон N 2780-XII) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт . Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

Позивач не розробляв та у встановленому порядку не затверджував проектну документацію на спірне будівництво .

У відповідності до ст. 10 Закону України від 17 грудня 1993 року3745-XII Про пожежну безпеку (що діяв на час проведення позивачем будівництва; в редакції 1995 р.) забороняється будівництво , реконструкція, технічне переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Фінансування таких робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволів проводиться органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Органи державного пожежного нагляду також беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію (ч.12 ст. 10 Закону N 3745-XII).

Як свідчать подані позивачем докази, в порушення вказаної норми будівництво ним проводилося без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

За змістом статей 11, 12 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24 лютого 1994 року N 4004-XII (в редакції 1995р. - визначений позивачем час здійснення самочинного будівництва) державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягає проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого призначення , за винятком тих, для затвердження проектів будівництва яких висновок державної експертизи не є обов'язковим.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби , а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем.

Належних доказів відповідності спірних самочинно збудованих (реконструйованих) приміщень (будівель) вимогам нормативних актів з пожежної безпеки та санітарно-епідеміологічним нормам позивачем суду не надано .

Позивачем також не надано суду жодних доказів в підтвердження відповідності спірних об'єктів встановленим нормам щодо енергопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, техногенної безпеки, екології, охорони праці, енергозбереження, ядерної та радіаційної безпеки.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як доказ відповідності спірної будівлі вимогам будівельних норм та правил позивач надав суду Звіт про проведення технічного обстеження сільськогосподарського ангару в с. Короваї, пров. Гагаріна 15, Гребінківського району Полтавської області, виконаний експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_1

За ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

В ст. 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч.6 ст. 98 ГПК).

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч.7 ст. 98 ГПК).

Поданий позивачем висновок не відповідає вказаним вимогам, а саме у ньому не зазначено освіту, спеціальність, стаж експертної роботи, не вказано на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові. До висновку не додано фототаблицю об'єкту, визначену у розділі 6 цього висновку.

В наданому позивачем висновку технічного обстеження відсутні відомості про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок .

Отже даний висновок не можуть бути прийнятий судом як висновок експерта відповідно до ст. 98 ГПК України.

Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів, в підтвердження того, що спірний об'єкт закінчений будівництвом та придатний до експлуатації.

Відповідно до ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

В ч. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи містобудування від 16 листопада 1992 року N 2780-XII (в редакції 1995р. - визначений позивачем час здійснення самочинного будівництва) встановлено, що спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад народних депутатів. Це право Ради народних депутатів можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, діючим на час завершення будівництва законодавством було передбачено прийняття в експлуатацію збудованого позивачем об'єкту. Проте, в порушення цих вимог позивач спірний об'єкт нерухомості в експлуатацію не здавав.

В п. 9. розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року N 3038-VI було передбачено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт , за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію : індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Тобто законодавством був встановлений строк для звернення про прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише в тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Позивач не звертався до відповідних органів з заявою про прийняття даного об'єкту до експлуатації, як такого, що закінчений будівництвом.

З огляду на викладене, судом не може бути прийнято визнання відповідачем позову, оскільки це порушує вимоги законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

В ст. 4 Господарського процесуального кодексу України вказано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статей 1, 21 Господарського процесуального України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач не зазначив та не надав доказів, яким чином відповідач порушив права чи законні інтереси позивача, зокрема, в частині проведення ним самочинного будівництва.

Таким чином, судом було встановлено, що спірний об'єкт є самочинним будівництвом, він не прийнятий в експлуатацію, відповідач жодним чином не порушував прав позивача на цей об'єкт.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна .

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 27 липня 2018р.

Суддя Безрук Т. М.