Рішення

від 26.07.2018 по справі 910/2997/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року Справа № 910/2997/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

представники сторін не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Служби зовнішньої розвідки України, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейнторг", м.Херсон

про стягнення 1559грн. 96коп.

Описова частина рішення. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.03.2018р. матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р. за позовною заявою про стягнення 1559грн. 96коп. штрафних санкцій у правовідносинах за договором на постачання товарів за державні кошти № 262/17, укладеним сторонами 11.05.2017р.

Вимоги обґрунтовано твердженням про порушення відповідачем строків поставки товару, встановлених умовами договору.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Учасники справи належним чином повідомлялися про дату, місце та час проведення підготовчих засідань у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Ухвали суду від 10.04.2018р. про відкриття провадження у справі, від 23.04.2018р., від 11.06.2018р. про відкладення підготовчого засідання, що надсилалися відповідачу, повернуті до суду з довідками Укрпошти "за закінченням терміну зберігання", " не повна адреса".

Ухвали суду від 29.05.2018р. про відкладення підготовчого засідання, від 02.07.2018р. про призначення справи до розгляду по суті, надіслані за адресою відповідача рекомендованою кореспонденцією, до суду не поверталися.

Судова кореспонденція відповідачу надсилалася за адресою: м.Херсон, пр-т Ушакова, 36, і співпадає з адресою місцезнаходження ТОВ "Юкрейнторг", зазначеною в ЄДРПОУ.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, з заявами, клопотаннями до суду відповідач не звертався.

Позивачем заявлено клопотання (вх.№5716/18 від 14.06.2018р.) про здійснення розгляду справи без участі його представника.

Ухвалою від 02.07.2018р. про призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 26.07.2018р. о 10год. 30хв. суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою.

Суд встановив:

11.05.2017р. між ТОВ "Юкрейнторг" (постачальник, відповідач) та Службою зовнішньої розвідки України (замовник, позивач) укладено договір на постачання товарів за державні кошти № 262/17, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати товар, а замовник - прийняти товар та оплатити на умовах, визначених договором (п.1.1 договору).

Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються у додатку №1 "Специфікація", який є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору).

Умови поставки та прийому товару погоджені сторонами у розділі 5 договору та викладені наступним чином (мовою оригіналу).

"5.1. Постачання товару здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання постачальником від замовника відповідної заявки, що подається у письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою), але в будь-якому разі товар має бути поставлений до 12.05.2017р.

5.2 Місце поставки товару: м.Київ та 20-ти кілометрова зона м.Києва, попередньо визначена замовником.

5.3 Товар доставляється та заноситься постачальником у зазначені замовником приміщення (до другого поверху включно, вверх або вниз) у визначений замовником час на об'єктах, які знаходяться у межах міста Києва. Для доставки товару постачальник (не пізніше ніж за 1 добу) має передати замовнику дані щодо автомобілів (реєстраційний номер, марку автомобіля) та список працівників постачальника, яким необхідно буде надати доступ на об'єкт замовника.

5.4. Видаткові накладні на поставлений товар складаються постачальником на підставі довіреності замовника та передаються на підпис замовника у момент передачі товару".

Позивачем стверджується про порушення відповідачем строків постачання замовленого товару, що стало підставою для застосування штрафної санкції, передбаченої умовами договору (п.7.2), несплата якої на вимогу замовника стала обставиною, що зумовила необхідність у зверненні до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

В силу приписів частини 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.638 ЦК України істотними умовами договору визначено умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2, 3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами 11.05.2017р. укладено договір постачання (копія договору з додатками на а.с.8- 14).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом досліджуваного договору поставки сторонами визначений товар, зазначений у додатку до нього "Специфікації", ціна та кількість товару, що має бути переданий замовнику.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що сума договору складає 38 999,00грн.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2017р., а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за договором - до повного їх виконання.

Статтею 532 ЦК України встановлено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна) (крім передання нерухомого майна, та передання майна за договором перевезення), - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Сторонами умовами договору (п.5.2, 5.3) погоджено, що місце поставки товару попередньо визначає замовник (позивач), і яке знаходиться у м.Києві та 20-ти кілометровій зоні м.Києва.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визначення замовником місця (об'єкту) поставки товару та належного повідомлення про це постачальника.

Позивачем надано заявку на постачання товару, яка містить перелік товару, його ціну, кількість та загальну вартість товару та відповідає специфікації, що є додатком до договору. Зазначена заявка направлена відповідачу із супровідним листом №16/2/1079 від 12.05.2017р., в якій зазначалось про замовлення поставки товару згідно заявки у строки, передбачені договором.

Проте, зазначений лист не містить відомостей щодо місця поставки товару та часу поставки, як того вимагають норми п.5.2 та 5.3 договору.

Крім того, умовами п.5.3 договору передбачено, що постачальник (відповідач) не пізніше ніж за 1 добу має передати замовнику дані щодо автомобілів та список працівників постачальника, яким необхідно надати доступ на об'єкт замовника.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання відповідачем зобов'язання з постачання товару підтверджується видатковими накладними № 257 від 16.05.2017р. та № 278 від 18.05.2018р.

Позивачем стверджується по порушення відповідачем строків виконання зобов'язання відповідно до умов договору від 11.05.2017р.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п.7.2 договору його сторони передбачили відповідальність постачальника за порушення строку поставки товару у вигляді сплати пені у розмірі 1% вартості договору за кожен день прострочення.

Як було наведено вище, норми договору щодо строку постачання товару мають дві умови, а саме: 1) протягом 7 календарних днів з моменту отримання постачальником від замовника заявки, але 2) у будь-якому разі товар має бути поставлений до 12.05.2017р.

Враховуючи дату надіслання заявки на поставку товару (12.05.2017р.), постачальником (відповідачем) не порушено умов щодо поставки товару протягом 7 календарних днів - 16 та 18 травня 2017р.

Проте, відсутність доказів щодо того, коли відповідачем було отримано заявку (п.5.1 постачання має відбутися протягом 7 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки), факт надіслання заявки саме 12.05.2017р. - у день, коли мало бути виконано зобов'язання щодо поставки товару, відсутність доказів визначення та повідомлення постачальника щодо місця (об'єкту) постачання та часу постачання (п.5.3 договору), ураховуючи умову щодо попереднього надання запитуваної інформації замовнику на пізніше, ніж за 1 добу, не дають змогу здійснити висновок про об'єктивну можливість зобов'язаної сторони виконати обов'язок за договором у строк - до 12.05.2017р.

Положення частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

З метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті, у зв'язку з чим суд наділений правом вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, одним з яких процесуальним законом визначено витребування доказів як у учасників судового процесу, так і у інших осіб, які не беруть участі у справі.

Судом враховано, що ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Ухвалами від 29.05.2017р. та 11.06.2018р. з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, з-за неявки представника позивача у жодне із підготовчих засідань без повідомлення поважності причин такої неявки, суд витребовував у позивача наступні документи:

- розрахунок суми штрафних санкцій;

- відомості та докази на підтвердження повідомлення відповідача про місце та час поставки товару (у т.ч. дату повідомлення);

- відомості та докази, що підтверджують факт оформлення доступу автомобілів та працівників відповідача на об'єкти замовника (у т.ч. дату такого оформлення);

- відомості та докази, що підтверджують підстави здійснення поставки товару двома партіями (за видатковими накладними від 16.05.2018р. та від 18.05.2018р.);

- відомості щодо того, у який спосіб передавалась заявка на поставку товару (телефон, факс, електронна пошта, поштовий зв'язок) та надати відповідні докази.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Вимоги суду щодо подання додаткових доказів позивачем не виконано, не наведено причин неподання витребуваних документів, не наведено пояснень щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Застосовуючи вказану норму процесуального права суд, відмовляє у визнанні тієї обставини, що позивачем у належний спосіб виконано обов'язок щодо визначення та повідомлення постачальника про місце та час виконання обов'язку з передання товару за його замовленням, а отже, суд визнає недоведеною позивачем обставину - порушення відповідачем строку поставки товару, що, в свою чергу, мало бути підставою для застосування відповідальності за порушення зобов'язання.

Як зазначалося вище, за нормами ст.532 ЦК України, які кореспондуються зі ст.197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи погодження сторонами умовами договору місця виконання зобов'язання та часу виконання, з чого слідує, що зобов'язання мало бути виконано за місцем, визначеним законом.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати у справи, які складаються із судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, покладаються на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення

складено 27.07.2018р.

Суддя                                                   Н.А. Павленко