Рішення

від 26.07.2018 по справі 927/478/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/478/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/478/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Дочірнього підприємства «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія»

вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

До відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України»

вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Про стягнення 114987,36 грн.

За участю представників:

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Дочірнім підприємством «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» подано позов про стягнення з відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» 89350,28 грн основного боргу, 18116,52 грн пені, 5767,95 грн інфляційних втрат, 1752,61 грн 3% річних.

У прохальній частині позовної заяви позивач також зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи з надання правничої допомоги складає 12240,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №28 від 01.02.2017.

Ухвалою суду від 26.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 19.07.2018 о 10:00. Визнано обов'язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.06.2018: №1750101147447 (позивачу) та №1751100328070 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 19.07.2018 не направили.

До початку розгляду справи 18.07.2018 від відповідача електронною поштою надійшов лист №11 від 18.07.2018, за підписом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1, у якому викладено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю відбути у термінове відрядження керівника ДП ДГ Прилуцької дослідної станції ІС НААН ОСОБА_1

Відповідно до ч.3,4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було відхилено судом у зв'язку з недодержанням відповідачем вимог ст. 91 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю електронного цифрового підпису на ньому, а також вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують відрядження керівника ДП ДГ Прилуцької дослідної станції ІС НААН ОСОБА_1, а також неможливість направити в судове засідання іншого представника, як з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.73-74 Господарського процесуального кодексу України).

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 19.07.2018 повідомлено позивача та відповідача про те, що в судовому засіданні 19.07.2018 судом було відкладено розгляд справи на 26.07.2018 о 11:00. Явка учасників справи в судове засідання не є обов'язковою.

До початку розгляду справи від представника позивача адвоката ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання від 26.07.2018 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його участю у судовому засіданні в апеляційному суді м. Києва. До клопотання представником позивача додано: оригінал ордеру серія ЧН №005895 від 25.07.2018, оригінал договору про надання правничої допомоги від 18.06.2018 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №298 від 27.06.2006.

Суд відхилив клопотання позивача від 26.07.2018 про відкладення розгляду справи, оскільки представником позивача до поданого клопотання не подано доказів, які підтверджують викладені в ньому обставини. Крім того, коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, не обмежується. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73-74 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала-повідомлення від 19.07.2018 про відкладення судового засідання на 26.07.2018 11:00 була отримана відповідачем 20.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1751100284528.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але повноважних представників у судове засідання 26.07.2018 не направили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, у судовому засіданні 26.07.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2017 між ДП «Сервіс-Авто» ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» (постачальник) та ДП ДГ Прилуцької дослідної станції ІСНААН (покупець) було укладено договір №28.

Відповідно до п. 1.1. договору №28 від 01.02.2017, постачальник зобов'язується доставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 9.7. договору №28 від 01.02.2017, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не побажає його розірвати, договір вважається пролонгованим на рік на тих же умовах.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір №28 від 01.02.2017 по своїй правовій природі є договором поставки.

Доказів припинення чи розірвання договору №28 від 01.02.2017 сторони суду не надали.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 3.1.,3.2. договору №28 від 01.02.2017 передбачено, що ціна товару вказується у видаткових накладних на товар і встановлюється в гривнях.

Остаточна сума договору визначається як сума всіх поставок, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.1, 4.3. договору №28 від 01.02.2017, постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві за адресою: м. Прилуки, вул. Пирятинська, №127.

Відпуск товару оформлюється видатковою накладною. Датою отримання товару вважається дата одержання її повноважним представником покупця згідно видаткової накладної.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №28 від 01.02.2017, позивачем (постачальником) було передано відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 92169,98 грн, що підтверджується накладними, підписаними сторонами, копії яких додано до матеріалів справи, а саме: №186 від 31.05.2017 на суму 2822,76 грн; №58 від 29.01.2018 на суму 8171,28 грн; №59 від 29.01.2018 на суму 2026,80 грн; №19 від 08.12.2017 на суму 9123,12 грн; №18 від 08.12.2017 на суму 5447,28 грн; №17 від 08.12.2017 на суму 10548,00 грн; №97 від 31.10.2017 на суму 7274,16 грн; №96 від 31.10.2017 на суму 5119,20 грн; №103 від 22.09.2017 на суму 5185,80 грн; №102 від 22.09.2017 на суму 10160,52 грн; №101 від 22.09.2017 на суму 5131,80 грн; №100 від 22.09.2017 на суму 5073,12 грн; №80 від 26.07.2017 на суму 9352,80 грн; №79 від 26.07.2017 на суму 6733,34 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вищевказаними накладними підтверджується також довіреностями відповідача на отримання від ДП «Сервіс-Авто» товару, виданих на ім'я ОСОБА_3: №1 від 29.01.2018; №93 від 01.12.2017; №86 від 23.10.2017; №71 від 01.09.2017; №53 від 07.07.2017, копії яких також додано до матеріалів справи.

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого товару заперечень не надав.

Пунктами 5.1.-5.5. договору №28 від 01.02.2017 передбачено, що покупець зобов'язаний перераховувати повну оплату за товар на р/р постачальника у розмірі визначеному в видаткових накладних на товар протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідного товару.

Днем перерахування коштів на р/р постачальника є день зарахування коштів на р/р постачальника протягом операційного дня банку постачальника. У випадку зарахування коштів після закінчення операційного дня банку кошти вважаються перерахованими на наступний банківський день.

При здійсненні оплати товару посилання на номер і дату договору в платіжному дорученні або при внесенні готівки є обов'язковим.

Будь-які кошти, які надходять за даним договором, сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення.

Розрахунки за товар проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника по банківських реквізитах, зазначеним у розділі 10 даного договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за поставлений товар відповідач зобов'язаний був розрахуватись протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідного товару, а саме: по накладній №186 від 31.05.2017 на суму 2822,76 грн - по 14.06.2017 року включно; №58 від 29.01.2018 на суму 8171,28 грн - по 12.02.2018 включно; №59 від 29.01.2018 на суму 2026,80 грн - по 12.02.2018 включно; №19 від 08.12.2017 на суму 9123,12 грн - по 22.12.2017 включно; №18 від 08.12.2017 на суму 5447,28 грн - по 22.12.2017 включно; №17 від 08.12.2017 на суму 10548,00 грн - по 22.12.2017 включно; №97 від 31.10.2017 на суму 7274,16 грн - по 14.11.2017 включно; №96 від 31.10.2017 на суму 5119,20 грн - по 22.12.2017 включно; №103 від 22.09.2017 на суму 5185,80 грн - по 06.10.2017 включно; №102 від 22.09.2017 на суму 10160,52 грн - по 06.10.2017 включно; №101 від 22.09.2017 на суму 5131,80 грн - по 06.10.2017 включно; №100 від 22.09.2017 на суму 5073,12 грн - по 06.10.2017 включно; №80 від 26.07.2017 на суму 9352,80 грн - по 09.08.2017 включно; №79 від 26.07.2017 на суму 6733,34 грн - по 09.08.2017 включно.

Як вбачається з матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку суми основного боргу, відповідач за поставлений по вищевказаними накладними товар по договору №28 від 01.02.2017 розрахувався частково, сплативши лише по накладній №186 від 31.05.2017 на суму 2822,76 грн - 2819,70 грн, у зв'язку з чим заборгованість по накладній №186 від 31.05.2017 становить 3,06 грн. Загальна сума боргу за поставлений товар по вищезазначених накладних складає 89350,28 грн.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар по вищевказаним накладним.

Інших заперечень щодо наявності суми боргу по договору №28 від 01.02.2017 в розмірі 89350,28 грн від відповідача також не надходило.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 18116,52 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого товару за період з 26.07.2017 по 18.06.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору №28 від 01.02.2017 передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, визначених п. 5.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, але враховуючи, що позивачем під час розрахунку пені не було враховано положення п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, а також п.5.1. договору щодо строків оплати за отриманий товар, та з урахуванням вимог позивача щодо періоду стягнення пені, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, доходить висновку, що пеня підлягає нарахуванню наступним чином: за прострочку оплати по накладній: №186 від 31.05.2017 на суму 3,06 грн з 26.07.2017 по 15.12.2017 - у розмірі 0,30 грн; по накладним №58 від 29.01.2018 на суму 8171,28 грн та №59 від 29.01.2018 на суму 2026,80 грн з 13.02.2018 по 18.06.2018 - 1187,44 грн; по накладним №19 від 08.12.2017 на суму 9123,12 грн, №18 від 08.12.2017 на суму 5447,28 грн та №17 від 08.12.2017 на суму 10548,00 грн з 23.12.2017 по 18.06.2018 - 3999,68 грн; по накладним №97 від 31.10.2017 на суму 7274,16 грн та №96 від 31.10.2017 на суму 5119,20 грн з 15.11.2017 по 15.05.2018 - 1934,72 грн; по накладним №103 від 22.09.2017 на суму 5185,80 грн, №102 від 22.09.2017 на суму 10160,52 грн, №101 від 22.09.2017 на суму 5131,80 грн, №100 від 22.09.2017 на суму 5073,12 грн з 07.10.2017 по 07.04.2018 - 3840,38 грн; по накладним №80 від 26.07.2017 на суму 9352,80 грн, №79 від 26.07.2017 на суму 6733,34 грн з 10.08.2017 по 10.02.2018 - 2204,91 грн.

Загальна сума пені за прострочку виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару по вищевказаним накладним, по договору №28 від 01.02.2017 становить 13167,43 грн.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 1752,61 грн 3% річних за період за період з 26.07.2017 по 18.06.2018 та 5767,95 грн інфляційних втрат за період з липня 2017 по квітень 2018.

Пунктом 6.2. договору №28 від 01.02.2017 передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, визначених п. 5.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику суму витрат від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції; 3% річних від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд, з урахуванням п.5.1. договору щодо строків оплати за отриманий товар, та з урахуванням вимог позивача щодо періоду стягнення 3% річних та інфляційних втрат, доходить висновку, що позивачем при нарахуванні інфляційних збитків за прострочку оплати було невірно включено дату виникнення прострочки в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та допущено арифметичні помилки при розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, а саме: по накладній №186 від 31.05.2017 на суму 2822,76 грн з 26.07.2017 по 18.06.2018 - 0,08 грн 3% річних та 0,30 грн інфляційних; по накладним №58 від 29.01.2018 на суму 8171,28 грн та №59 від 29.01.2018 на суму 2026,80 грн з 13.02.2018 по 18.06.2018 - 105,61 грн 3% річних та 288,80 грн інфляційних; по накладним №19 від 08.12.2017 на суму 9123,12 грн, №18 від 08.12.2017 на суму 5447,28 грн та №17 від 08.12.2017 на суму 10548,00 грн з 23.12.2017 по 18.06.2018 - 367,48 грн 3% річних та 1097,26 грн інфляційних; №97 від 31.10.2017 на суму 7274,16 грн та №96 від 31.10.2017 на суму 5119,20 грн з 15.11.2017 по 15.05.2018 - 220,02 грн 3% річних та 788,31 грн інфляційних; по накладним №103 від 22.09.2017 на суму 5185,80 грн, №102 від 22.09.2017 на суму 10160,52 грн, №101 від 22.09.2017 на суму 5131,80 грн, №100 від 22.09.2017 на суму 5073,12 грн з 07.10.2017 по 07.04.2018 - 535,53 грн 3% річних та 1951,37 грн інфляційних; по накладним №80 від 26.07.2017 на суму 9352,80 грн, №79 від 26.07.2017 на суму 6733,34 грн з 10.08.2017 по 10.02.2018 - 372,85 грн 3% річних та 1557,15 грн інфляційних.

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочку виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару по вищевказаним накладним становить 1601,57 грн, а інфляційних збитків - 5683,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений товар по договору №28 від 01.02.2017, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 89350,28 грн основного боргу, 13167,43 грн пені, 5683,19 грн інфляційних втрат, 1601,57 грн 3% річних. У частині стягнення 4949,09 грн пені, 84,76 грн інфляційних та 151,04 грн 3% річних відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1682,55 грн.

Крім того, позивач, у відповідності до договору про надання правничої допомоги від 18.06.2018 та додатку №1 до нього, просить суд стягнути з відповідача витрати за правничу допомогу у розмірі 12240,00 грн, попередня (орієнтовна) сума яких визначена на підставі доданого до позовної заяви розрахунку витрат робочого часу адвоката, пов'язаних з наданням правничої допомоги, що підлягає сплаті як судові витрати (а.с.52-55).

Відповідно до ч.1,3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

В якості документа, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу у Господарському суді Чернігівської області, надано ордер серії ЧН №005895 від 25.07.2018, а також договір про надання правничої допомоги від 18.06.2018, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем - Дочірнім підприємством «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» , відповідно до умов якого адвокат зобов?язовується надавати правничу допомогу Дочірньому підприємству «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» до Державного підприємства «Дослідне господарство Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» в якості представника позивача на стадії досудової підготовки матеріалів, в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції включно. Клієнт зобов?язовується сплатити за надання правничої допомоги гонорар (винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги) Розмір гонорару та витрати під час ведення справи є конфеденційною інформацією у зв'язку з чим визначаються в додатку №1 до цього договору. Додаток №1 до цього договору надається тільки на вимогу контролюючих органів та суду. Цей договір укладений у відповідності з Правилами адвокатської етики , ухвалених Вищою кваліфікаційною комісією Адвокатури України при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 18.06.2018, сторони дійшли висновку, що гонорар (грошова винагорода) по справі складає 12240,00 грн, з них в якості авансу 12240,00 грн надаються клієнтом адвокату в день укладення угоди.

Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 298 від 27.06.2006 підтверджується, що ОСОБА_2 є адвокатом.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем, у прохальній частині позовної заяви зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи з надання правничої допомоги складає 12240,00 грн.

До позовної заяви додано розрахунок витрат робочого часу адвоката, пов'язаних з наданням правничої допомоги, що підлягає сплаті як судові витрати (а.с.54-55).

У відповідності до ч. 2,4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд.

Проте, доказів сплати позивачем адвокату ОСОБА_2 гонорару (грошової винагороди) у розмірі 12240,00 грн позивачем суду не надано, про причини їх ненадання повідомлень від позивача не надходило.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду документального підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а тому у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача 12240,00 грн витрат за правничу допомогу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 12240,00 грн витрат за правничу допомогу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» , вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (код ЄДРПОУ 30148242) до Державного підприємства «Дослідне господарство Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» , вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (код ЄДРПОУ 31999329) про стягнення 114987,36 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» , вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (код ЄДРПОУ 31999329, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Дочірнього підприємства «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» , вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (код ЄДРПОУ 30148242, р/р 26002418483 ОСОБА_4 Аваль м. Прилуки, МФО 380805, ІПН 301482425253, свідоцтво платника ПДВ 20013883) 89350,28 грн основного боргу, 13167,43 грн пені, 5683,19 грн інфляційних втрат, 1601,57 грн 3% річних та 1682,55 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Сервіс-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» , вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (код ЄДРПОУ 30148242) у частині стягнення 4949,09 грн пені, 84,76 грн інфляційних та 151,04 грн 3% річних та 12240,00 грн витрат за правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 27.07.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко