Рішення

від 19.07.2018 по справі 925/465/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Черкаси справа № 925/465/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників учасників справи :

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія «УКРСПЕЦТЕПЛО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСМАРІНА»

про стягнення 148357 грн. 11 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія «УКРСПЕЦТЕПЛО» звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСМАРІНА» про стягнення 148357 грн. 11 коп., в якому просить суд:

-стягнути з відповідача 141000 грн. основного боргу за отриманий товар - дрова паливні по договору поставки товару №20/2017 від 20.10.2017 року, 7357 грн. 11 коп. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 травня 2018 року відкрито провадження у справі №925/465/18, підготовче засідання призначено на 05 липня 2018 року, встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позов і направлення його учасникам справи, повідомлено учасників справи про підготовче засідання.

Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 липня 2018 року підготовче провадження було закрито і призначено справу до розгляду по суті на 19 липня 2018 року, викликано учасників справи.

Ухвала суду від 05 липня 2018 року відповідачем отримана 09.07.2018 року.

У судове засідання 19 липня 2018 року з явився лише представник позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити повністю.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду письмовий відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення на позов, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, суд ухвалив розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

У судовому засіданні 19 липня 2018 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 240 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

20 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №20/2017 (далі - Договір ), за умовами якого Постачальник (відповідач) зобов'язується на підставі цього Договору поставити і передати у власність (повне господарське відання) Покупцю (позивачу) визначений цим Договором товар - Дрова паливні , а Покупець зобов язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається накладними на товар.

Загальна вартість товару за цим Договором визначається загальною сумою по всіх накладних (пункт 1.4. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється за заявками Покупця у такі строки: протягом 5 робочих днів з дати оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у накладній.

У пункті 6.1. Договору сторони обумовили, що розрахунки за кожну поставлені партію товару здійснюються в безготівковому порядку на умовах 100% передоплати.

Позивач здійснив 100% передоплату на розрахункові рахунки відповідача наступними платежами:

-31 жовтня 2017 року у сумі 57600 грн.;

-27 грудня 2017 року у сумі 81000 грн.;

-27 грудня 2017 року у сумі 90000 грн.. а всього на загальну суму 228600 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Згідно товарно-транспортних накладних №Р1 від 04.01.2018, №Р2 від 05.01.2018, №Р3 від 09.01.2018, №Р5 від 12.01.2018 відповідач поставив позивачу дрова паливні в кількості 146 куб.м на загальну суму 87600 грн.

20.03.2018 на адресу відповідача була направлена претензія №22-2 від 19.03.2018 про повернення 141000 грн. передоплати. Відповідач борг не сплатив, на претензію відповіді позивачу не надав.

Порушення відповідачем умов Договору в частині поставки оплаченого товару стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення передоплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач здійснив 100% передоплату на розрахункові рахунки відповідача наступними платежами:

-31 жовтня 2017 року у сумі 57600 грн.;

-27 грудня 2017 року у сумі 81000 грн.;

-27 грудня 2017 року у сумі 90000 грн.. а всього на загальну суму 228600 грн. Відповідач здійснив поставку товару лише на 87600 грн., решту попередньої оплати в сумі 141000 грн. позивачу не повернув. Вимогу позивача про повернення коштів залишив без розгляду.

Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання, не подав доказів належного виконання зобов'язання про передачу товару, не повернув повністю попередню оплату позивачу після заявленої вимоги позивачем, тому неповернута сума попередньої оплати у сумі 141000 грн. є боргом відповідача перед позивачем і вимога позивача про стягнення цієї суми є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Крім того, позивач за неналежне виконання умов Договору, посилаючись на пункт 10.3. Договору, частину 1 та частину 3 статті 549 ЦК України, частину 2 статті 551 ЦК України, частину 6 статті 231 ГК України, нарахував відповідачу 7357 грн. 11 коп. штрафних санкцій (за користування чужими коштами).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 10.3. Договору сторони обумовили, що сплата стороною визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє їх від обов язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Посилаючись приписи частини 6 статті 231 ГК України, позивач розрахував штрафні санкції у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами.

Згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами при неповерненні попередньої оплати. Чинним законодавством також не визначено розміру процентів за користування чужими грошовим коштами при неповерненні попередньої оплати. За таких обставин, суд вважає, що немає правових підстав для стягнення 7357 грн. 11 коп. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами і в цій позовній вимозі позивачу необхідно відмовити.

Позивач подав суду розрахунок суми судових витрат, до яки відніс витрати по сплаті судового збору та витрати, пов язані і забезпеченням явки його представника на судове засідання (вартість дороги та добові витрати на відрядження), в розмірі 620 грн.

Статтею 123 ГПК України до витрат, пов язаних з розглядом справи, витрати, пов язані із забезпеченням явки представника в судове засідання, не належать, а тому в їх стягненні необхідно відмовити.

При зверненні до суду позивач сплатив 2225 грн. 37 коп. судового збору.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 123, 129, 236-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСМАРІНА» (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 29, код ЄДРПОУ 38646519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія «УКРСПЕЦТЕПЛО» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 50-Б, код ЄДРПОУ 39471301) - 141000 грн. передоплати за товар - дрова паливні по договору поставки товару №20/2017 від 20.10.2017 року та 2115 грн. 01 коп. судових витрат.

3.Відмовити у частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія «УКРСПЕЦТЕПЛО» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 50-Б, код ЄДРПОУ 39471301) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСМАРІНА» (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 29, код ЄДРПОУ 38646519) про стягнення 7357, 11 грн. штрафних санкцій та 620 грн. судових витрат, пов язаних із забезпеченням явки представника позивача на засідання суду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне рішення складено 25 липня 2018 року.

Суддя В.В. Потапенко