Постанова

від 24.07.2018 по справі 909/547/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа № 909/547/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кобзар О.

з участю представників :

від позивача - ОСОБА_2 - представник (довіреність № 157 від 22.05.2018р.)

від відповідача-1 - не з явився

від відповідача-2 - не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь , м.Курахове Мар їнського району Донецької області (вх.№ 01-05/1547/17 від 31.03.2017р.) та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь Приватного акціонерного товариства Геркулес , м.Краматорськ (вх.№ 01-05/1706/17 від 10.04.2017р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 року (час проголошення об 11 год. 35 хв. в м.Івано-Франківську, суддя Неверовська Л.М., повний текст рішення виготовлено 14.02.2017 року)

у справі № 909/547/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь , м.Курахове Мар їнського району Донецької області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Істейт ІФ , м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 11 441 016,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 року у справі № 909/547/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ" про стягнення 500 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.17 становить 13 455 000 грн. - задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", Промислова зона, 70, м. Курахове, Мар'їнський район, Донецька область, 85612 (ідентифікаційний код 32582387) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ", вул. Пресмашівська, 3, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76036 (ідентифікаційний код 39555920) на користь позивача 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.17 становить 13 455 000 (тринадцять мільйонів чотириста п'ятдесят п'ять тисяч) грн., а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" порушено договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором №70 від 23 грудня 2010 року, а відтак у позивача (кредитора) виникло право вимоги і до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ" про виконання забезпеченого згідно договору поруки від 15.04.2015 р. зобов'язання. Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ" не подано документальних доказів, які б спростовували обґрунтування позивача щодо наявності підстав для солідарного стягнення боргу в сумі 500 000 доларів США в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ.

Не погоджуючись з даним рішенням скаржники - Товариство з обмеженою відповідальністю Електросталь та засновник ТОВ Електросталь Приватне акціонерне товариство Геркулес подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржники вважають наступні:

· Судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про повернення позовної заяви без розгляду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було порушено 20.05.2015р., в той час як вказане клопотання також було направлено 20.05.2015р.;

· Судом неправомірно взято до уваги зміну підстав позову після початку розгляду справи по суті, що є неприпустимим з огляду на приписи статті 22 ГПК України;

· Суд без достатніх правових підстав відхилив клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки в провадженні господарського суду м.Києва знаходиться справа № 910/16518/14 про стягнення заборгованості з відповідача на користь ПАТ ВТБ Банк на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010р. Як зазначає скаржник, позивач є правонаступником ПАТ ВТБ банк в частині стягуваної суми. Однак, процесуальне правонаступництво не було здійснено з огляду на зупинення провадження у справі, проте така процесуальна дія, на думку скаржника, є обов язком суду та не залежить від волевиявлення сторін, а отже після поновлення провадження у справі ПАТ ВТБ банк буде замінено на позивача в справі № 910/161658/14 в частині стягнення суми, що є предметом спору в справі № 909/547/15;

· Судом першої інстанції не було здійснено перевірку відповідності договору про відступлення права вимоги грошових зобов язань за кредитним договором від 14.04.2015р. на предмет відповідності діючому законодавству, зокрема чи дійсно позивач є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво, та не досліджено момент переходу права вимоги до позивача;

· Також судом першої інстанції жодним чином не досліджувались факти настання обставин непереборної сили, які значно ускладнили або навіть зробили неможливим нелажне виконання відповідачем зобов язань за кредитним договором протягом часу дії цих обставин.

Наводять скаржники і інші доводи, що є, на їх думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2017р. справу № 909/547/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду від 16.05.2017 року № 224, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Желіка М.Б. проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017р. справу №909/547/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Якімець Г.Г..

28.04.2017 року на адресу суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» , б/н від 27.04.2017 року (вх.№01-07/572/17 від 28.04.2017 року) на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року про повернення апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 року, було зупинено провадження по справі № 909/547/15 з підстав наведених у вищезазначеній ухвалі суду.

Після усунення обставин, що були підставою для зупинення провадження у даній справі, 13.06.2018 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи №909/547/15 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 року було поновлено провадження по справі та призначено розгляд на 10.07.2018 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 10.07.2018 року №272, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Якімець Г.Г. проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.07.2018р. справу № 909/547/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Представники сторін у судове засідання 10.07.2018 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2018р. розгляд справи відкладено на 24.07.2018р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2017р. справу № 909/547/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Данко Л.С. та Желіку М.Б.

Представники апелянтів в судове засідання не з явились, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час слухання справи.

Згідно п.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання з»явився, вимоги апеляційних скарг заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Також, представником позивача повідомлено колегію суддів про те, що 28.08.2017р. до Львівського апеляційного господарського суду подано заяву про заміну сторони правонаступником (вх.№01-05/4067/17 від 28.2017року), яку він просив розглянути в судовому засіданні.

Розглянувши подану заяву колегія суддів встановила, що 02 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов язань за кредитним договором.

Згідно з п.2.1 вказаного договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки встановлені цим договором. Зокрема, відповідно до умов зазначеного договору про відступлення права вимоги були відступлені права вимоги до позичальника - ТОВ Електросталь за кредитним договором № 70 від 23.12.2010р.

У відповідності до п.3.1.3 договору право вимоги заборгованості перейшло до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, вказаний в п.12 договору, після чого новий кредитор став новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості в частині відступленої частини кредитної заборгованості по кредитному договору, про що між первісним та новим кредитором складено акт приймання-передачі права вимоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачена можливість заміни кредитора у зобов язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва та замінити у справі № 909/547/15 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс його правонаступником - Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк у зв язку із заміною кредитора у зобов язанні.

Окрім того, 09.07.2018р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду від апелянта - засновника ТОВ Електросталь Приватного акціонерного товариства Геркулес надійшла заява про відмову від апеляційної скарги від 03.07.2018р. б/н (вх.№ 01-04/4060/18 від 09.07.2018р.).

Відповідно до ч.4 ст.266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу має право відмовитися від неї. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєднались до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Дана частина вказаної статті прямим чином відповідає ст. 4 ГПК України, яка встановлює право на звернення до господарського суду, що відповідає принципу диспозитивності судочинства. Саме право, а не обов'язок має особа при зверненні, як до суду першої інстанції так і до судів апеляційної та касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п ятій статті 191 ГПК України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Згідно ч.5 ст.266 ГПК України у разі закриття апеляційного провадження у зв язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилась від скарги не допускається.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви апелянта про відмову від апеляційної скарги.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 24.07.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

23.12.2010 р. Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (позичальник/відповідач) укладено кредитний договір № 70.

За умовами зазначеного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 30 000 000 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013 р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені кредитним договором (пункт 1.1кредитного договору).

Згідно п. 1.1.2. договору, позичальник також зобов'язався повернути кредит відповідно до такого графіка: 31.12.2012 р. - 29 166 667 доларів США; 31.01.2013 р. - 28 333 333 доларів США; 28.02.2013 р. - 27 500 000 доларів США; 31.03.2013 р. - 26 666 667 доларів США; 30.04.2013 р. - 25 833 333 доларів США; 31.05.2013 р. - 25 000 000 грн.; 30.06.2013 р. - 24 166 667 доларів США; 31.07.2013 р. - 23 333 333 доларів США; 31.08.2013 р. - 22 500 000 доларів США; 30.09.2013 р. - 21 666 667 доларів США; 31.10.2013 р. - 20 833 333 доларів США; 30.11.2013 р. - 20 000 000 доларів США; 22.12.2013 р. - 0,00 доларів США. Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Позичальник зобов'язався сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в кредитному договорі (підпункт 4.3.4 пункту 4.3 кредитного договору). Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в кредитному договорі (підпункт 4.3.5 пункту 4.3 Кредитного договору).

В подальшому сторонами було укладено договори про внесення змін до кредитного договору, а саме: від 04.02.2011 р. № 1; від 07.04.2011 р. № 2; від 28.09.2011 р. №3 та від 20.12.2012 р. № 4.

Як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором - на підставі заявок ТОВ "Електросталь" від 24.12.2010 року та від 27.12.2010 року про надання кредитних коштів, надав кредитні кошти в сумі 30 000 000 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 33192 від 24.12.2010 р. та №13002 від 28.12.2010 р., банківськими виписками по рахунках обліку кредитної заборгованості банку (а.с.57-94, т.1).

В порушення договірних умов, ТОВ "Електросталь" свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконало, внаслідок чого станом на 08.04.2015 р. прострочена сума боргу по кредиту боржника перед банком становила 22 398 917,80 доларів США.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 р.

З огляду на встановлені судом обставини, станом на 08.04.2015 р. прострочена Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" перед банком сума боргу по кредиту становила 22 398 917,80 доларів США.

14.04.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як новим кредитором (позивачем) укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору (позивачу) своє право вимоги заборгованості щодо повернення боржником (ТОВ "Електросталь") фактично отриманої суми тіла кредиту за кредитним договором № 70 від 23 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, розмір якої визначено в п. 2.2 даного договору, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору (банку) за відступлення права вимоги заборгованості ціну договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Згідно п. 2.2. розмір заборгованості боржника, право вимоги якої передається (відступається) за цим договором, станом на день підписання сторонами цього договору становить за основним боргом - 500 000,00 (п'ятсот тисяч доларів США 00 центів) доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 14.04.2015р. (1 долар США = 22.882033) становило 11 441 016 (одинадцять мільйонів чотириста сорок одна тисяча шістнадцять) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором від 14.04.2015 р. за своєю правовою суттю є договором факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.15 р. Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та позивачем повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором №70 від 23 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" у розмірі 500 000 доларів США, та необхідність сплати вказаної суми за відповідними реквізитами (а.с. 108, т.1).

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" передало позивачу право вимоги частини основного боргу за кредитним договором № 70 від 23 грудня 2010 року в сумі 500 000 (п'ятсот тисяч доларів США 00 центів) доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги від 14.04.15, становило 11 441 016 грн.

Також судом встановлені наступні обставини, що свідчать про наявність права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором від 23 грудня 2010 року та відсутність подвійного стягнення боргу за кредитним договором.

До укладення договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 14.04.2015 р., Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" зверталося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіна" про стягнення 313 967 005, 28 грн. за кредитним договором №70 від 23.12.2010 р. (справа №910/16158/14). Після укладення договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 14.04.2015 р., 10.07.15 р. банком було зменшено позовні вимоги на суму у розмірі 500 000 доларів США, у справі № 910/16158/14, про що представником банку подано відповідну заяву до господарського суду міста Києва.

При цьому, право вимоги в частині основного боргу в сумі 500 000 доларів США за кредитним договором №70 від 23 грудня 2010 року, 14.04.2015 р. банком передано позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" згідно договору про відступлення права вимоги від від 14.04.2015 р., отже наявність права вимоги у позивача є обґрунтованим.

Крім того, 01.10.2015 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" було укладено договір №1 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором, відповідно до якого, позивач відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" з повернення заборгованості у розмірі 100 000 доларів США у відповідному еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договору .

20.11.2015р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" укладено договори про відступлення прав вимоги №2,3,4, відповідно до умов яких, позивач відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" з повернення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 300 000 доларів США, у відповідному еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договору .

Отримавши на підставі вказаних договорів право вимоги про стягнення частини заборгованості за кредитним договором від 23.12.2010 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" зверталось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" про стягнення частини заборгованості за кредитним договором від 23.12.2010р. (справа №904/9456/15). Однак, справа №904/9456/15 господарського суду Дніпропетровської області не розглянута по суті в період наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" права вимоги.

Пізніше, 06.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" та позивачем було укладено договір № 06112015 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором. За цим договором позивач набув право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у розмірі, що становить 100 000 доларів США, у відповідному еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договору, за кредитним договором.

27.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант" та позивачем було укладено договори про відступлення прав вимоги № 2, 3, 4, згідно умов яких, позивач набув права вимоги за кредитним договором на загальну суму 300 000 доларів США, у відповідному еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договорів.

Отже, право вимоги на загальну суму 400 000 доларів США боргу, у відповідному еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договорів, за кредитним договором від 23.12.2010 р. було повернуто позивачу згідно договорів про відступлення прав вимоги № 06112015 від 06.11.2015 р., № 2 від 27.11.2015 р., №3 від 27.11.2015 р., №4 від 27.11.2015 р.

З аналізу умов вищевказаних договорів вбачається, що вони за своєю правовою суттю є договорами факторингу.

З огляду на зазначене, в результаті укладення вказаних договорів, станом на день розгляду справи у позивача наявне право вимоги за кредитним договором №70 від 23 грудня 2010 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" у розмірі 500 000 доларів США, в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ.

З метою забезпечення виконання зобов'язань боржника (ТОВ "Електросталь") за кредитним договором №70 від 23 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (позивачем) як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ" (відповідачем) як поручителем укладено договір поруки від 15.04.2015 р., згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по сплаті суми заборгованості, що виникла згідно з положеннями кредитного договору №70 від 23 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, у розмірі заборгованості, яка належить кредитору на підставі договору від 14.04.2015 р. про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором, а саме у розмірі 500 000 доларів США, що було еквівалентом 11 441 016, 00 грн. за курсом Національного банку України станом на 9:00 на дату укладення договору відступлення (1 долар США = 23,506033 гривень).

Згідно п. 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі що і боржник.

Згідно п. 4 договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 5 договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань, кредитор направляє поручителю письмову вимогу із зазначенням про факт невиконання зобов'язань. Така вимога вважається отриманою поручителем з моменту проставлення відмітки представника поручителя на ній.

Згідно п. 6 договору, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, протягом одного календарного дня, з моменту направлення вимоги, зазначеної в п. 5 договору.

У зв'язку з невиконанням боржником (ТОВ "Електросталь") зобов'язань за кредитним договором, кредитором (позивачем) було направлено поручителю (ТОВ "Істейт ІФ") письмову вимогу про виконання зобов'язання забезпеченого порукою, яка отримана поручителем 27.04.2015 р. (а.с. 112, т.1).

Проте, станом на день розгляду справи, поручителем не виконано зобов'язання, забезпеченого порукою.

В зв'язку з невиконанням поручителем своїх зобов'язань згідно договору поруки від 15.04.2015 р., у поручителя (відповідача ТОВ "Істейт ІФ") виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 500 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги від 14.04.15, становило 11 441 016 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" порушено договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором №70 від 23 грудня 2010 року, отже у позивача (кредитора), виникло право вимоги до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ" про виконання забезпеченого згідно договору поруки від 15.04.2015 р. зобов'язання.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт ІФ" не подано документальних доказів, які б спростовували обґрунтування позивача щодо наявності підстав для солідарного стягнення боргу в сумі 500 000 доларів США в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ.

При цьому, відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Враховуючи наведені положення, суд першої інстанції підставно здійснив розрахунки з переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Станом на день прийняття рішення (09.02.17) Національним банком України встановлено курс долара США до гривні в розмірі 2691,2499 грн. за 100 одиниць. Даний факт підтверджується повідомленням Національного банку України від 09.02.17 (http://www.bank.gov.ua) .

Відтак, борг відповідачів перед позивачем становить 500 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.17 становить 13 455 000 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем представлено достатньо об єктивних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідачі не заперечили наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представили, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2017р. задоволено частково клопотання скаржника - засновника ТОВ Електросталь Приватного акціонерного товариства Геркулес про звільнення від сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення по справі № 909/547/15.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір визначено умови повернення судового збору. Зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У відповідності до ч.2 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

В даному випадку, враховуючи те, що апелянт - засновник ТОВ Електросталь Приватне акціонерне товариство Геркулес при поданні апеляційної скарги судовий збір не сплатив та ухвалою суду було відстрочено його сплату, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення до державного бюджету 50 % судового збору, який мав бути сплачений при зверенні до суду апеляційної інстанції щодо оскарження рішення місцевого господарського суду.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід також покласти на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю Електросталь в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 52, 129, 264, 266, 275, 276, 281-285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь , м.Курахове Мар їнського району Донецької області (вх.№ 01-05/1547/17 від 31.03.2017р.) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017р. у справі № 909/547/15 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Клопотання Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк про заміну сторони його правонаступником задовольнити. Замінити у справі № 909/547/15 позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс його правонаступником - Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк .

5. Заяву апелянта - засновника ТОВ Електросталь Приватного акціонерного товариства Геркулес про відмову від апеляційної скарги - задовольнити.

6. Апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь Приватного акціонерного товариства Геркулес , м.Краматорськ (вх.№ 01-05/1706/17 від 10.04.2017р.) - закрити.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Геркулес (84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Остапа Вишні, 22 (код 25117467) в доход державного бюджету 40194 грн. 00 коп судового збору.

8 Доручити видачу наказу господарському суду Івано-Франківської області.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 26 липня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Желік М.Б.