Ухвала

від 14.05.2010 по справі 6-20/10

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 6- 20/2010

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2010 року М .Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Полянчук Б.І., розглянувши подання відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, вказуючи, що він має невиконані зобов'язання за виконавчим листам на території України. Боржником не виконується рішення суду в повному обсязі, тому просили суд винести ухвалу про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.05.2008 року та 06.02.2008 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області видані накази про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк". суми боргу. На виконання зазначених рішень видано виконавчі листи від 24.03.2009 та 25.06.2009 року і з боржника в примусовому порядку стягується сума боргу. Заборгованість ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості боржника.

У відповідності до ст.ст. 1,2,4 ЦПК України у порядку цивільного судочинства розглядуються цивільні справи, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та ЦПК України. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до норм діючого ЦПК України, до питань, пов'язаних з виконанням судових рішень відносяться питання про відстроку, розстроку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання, про оголошення розшуку боржника, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, заміну сторони виконавчого провадження, про визначення частки майна боржника у майн та інші. Не передбачено, що тимчасове обмеження виїзду громадян за кордон відноситься до процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, а тому воно не може вирішуватися з застосуванням положень ЦПК України.

Цивільним процесуальним кодексом України взагалі не передбачено вирішення питання про тимчасове обмеження громадян у праві виїзду за межі України у порядку цивільного судочинства.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст.2 ЦПК України).

Указом Президента України „Про дадаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суддів" від 24.03.2008 року покладено на Кабінет Міністрів України врегулювати порядок виїзду за кордон осіб, які мають не виконанні зобов'язання, покладених на них рішенням суддів, в тому числі зі сплати аліментів. Проте на час розгляду справи такий механізм не розроблено.

На час розгляду справи питання виїзду з України регулюється Законом України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" №3857-Х11 від 21.01.1994р.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені у ст.6 Закону „Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України" і пунктом 5 передбачено, що підставою для тимчасового обмеження виїзду може бути ухилення від виконання зобов'язань, покладених на громадянина судовим рішенням. Статтями 6 та 8 цього Закону регулюється порядок вирішення зазначеного питання та порядок розв'язання спорів.

Вирішення питань відмови у видачі паспорта, його затримання та вилучення, відмови громадянину у праві виїзду за кордон не відноситься до цивільної юрисдикції. З огляду на наведені правові норми та встановлені обставини, вважаю, що відсутні підстави для застосування Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні подання Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи, що тимчасове обмеження громадян у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань не охоплюється зверненням судового рішення до виконання, провадження за поданням Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України слід закрити.

Керуючись ч. 205 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження за поданням Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України закрити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в десятиденний строк, ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються

апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану

ухвалу.

Суддя