Постанова

від 03.11.2016 по справі 804/4929/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 р. Справа № 804/4929/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт №358/04-36-14-06/34898640 від 14.07.2016 року, на підставі висновків якого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: форми Р від 29.07.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 377 884 грн. (251 921 грн. - за основним платежем, 125 963 грн. - за штрафними санкціями); форми Р від 29.07.2016 року № НОМЕР_2, яким донараховано зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 692 906 грн. (594 985 грн. - за основним платежем, 97 921 грн. - за штрафними санкціями).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

За змістом пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини із ТОВ Інтервенто на підставі договору купівлі-продажу № 14-К від 01.04.2013 року; договору про надання послуг машин і механізмів № 15-К від 01.04.2013 року; договору підряду № 4 від 22.04.2013 року; договору підряду № 5 від 27.05.2013 року; договору підряду № 8 від 01.07.2013 року; договору підряду № 9 від 02.07.2013 року, договору купівлі-продажу №1-К від 08.01.2014 року. Також взаємовідносини між ТОВ Євробуд Плюс та ТОВ Інтервенто відбувались згідно повідомлень про відступлення права вимог від 30.12.2013 року, від 27.01.2014 року, від 30.04.2014 року, від 17.02.2014 року, від 12.01.2015 року.

Виконання вищезазначених правочинів підтверджується податковими накладними; видатковими накладними; специфікаціями; актами прийому-передачі виконаних робіт за формою КБ-2В; довідками про вартість будівельних робіт за формою КБ-3. Транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортними накладними. Розрахунки відбувалися згідно платіжних доручень, заборгованість між контрагентами відсутня.

Між ТОВ Євробуд Плюс (покупець) та ТОВ ОСОБА_6К. (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №29/07 від 29.07.2013 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами в видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Кількість товару відображається у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Товар поставляється покупцю товарними партіями, відповідно специфікацій та видаткових накладних. Ціна за одиницю товару визначається у видаткових накладних, а також включає в себе податки та обов'язкові платежі, передбаченні чинним законодавством.

На виконання умов вказаного договору було складено податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікацію; акт прийому-передачі виконаних робіт. Розрахунки відбувалися згідно платіжних доручень.

Позивачем з ТОВ Промтрансінвест укладено договір постачання № 15/10-2015 від 15.10.2015 року, згідно якого ТОВ Промтрансінвест (продавець) зобов'язується передати у власність покупця кам'яно-щебеневу продукцію, а ТОВ Євробуд плюс (покупець) зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Загальна вартість договору орієнтовано складає 700 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 116 666,67 грн. Кількість товару, що передається продавцем, відображається у видаткових накладних та специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Якість товару повинна відповідати ДСТУ. Ціна за одиницю товару визначається у видаткових накладних та специфікаціях. Ціна товару включає в себе податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальна сума договору складає суму всіх накладних на приймання-передачу товару протягом дії договору. Розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на р/р.

Реальність вищезазначеного договору підтверджується податковими та видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; специфікацією. Розрахунки між контрагентами відбувалися згідно платіжних доручень.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача зроблені із посиланням на податкову інформацію про контрагентів позивача по ланцюгу постачання та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного та іншого законодавства, проте дана обставина не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

При цьому відповідачем не представлено жодних доказів неможливості виконання задекларованими контрагентами поставок товарів (виконання робіт), не спростовано реальності цих операцій в силу відсутності активу, який виступав предметом поставки, відсутності руху такого активу на шляху від задекларованого постачальника до покупця.

Неправомірна діяльність контрагентів, їх фіктивні відносини з іншими контрагентами, якщо вони мали місце, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України, не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Судом також відхиляються посилання відповідача на неможливість фактичного здійснення господарських операцій через недостатню вартість у контрагентів позивача активів, недостатню кількість працівників, тощо, оскільки нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності. Для проведення операцій з постачання товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися. Крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу. В такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано всі первинні документи, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Перевіряючі в акті перевірки не посилаються на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право ТОВ Євробуд Плюс на формування податкового кредиту, відповідач не надав доказів, які б спростовували реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

Також в акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які в силу статті Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 29.07.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс з податку на додану вартість на суму 377 884,00 грн., з них 251 921,00 грн. - за основним платежем та 125 963,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 29.07.2016 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс з податку на прибуток приватних підприємств на суму 692 906,00 грн., з них 594 985,00 грн. - за основним платежем та 97 921,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс судові витрати у розмірі 16 061,86 грн. (шістнадцять тисяч шістдесят одна гривня 86 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2016 року.

Суддя ОСОБА_1