Рішення

від 11.05.2018 по справі 804/986/18

НЕ ВКАЗАНО

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року справа № 804/986/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпро та зобов'язати відповідача провести перерахунок загального стажу роботи позивача, з урахуванням 5 років 9 місяців 24 днів - періоду навчання, та 4 років 2 місяців 7 днів - періоду роботи з 23.04.1996 р. по 01.07.2000 р., а також зобов'язати відповідача провести виплату перерахованої пенсії з часу подання заяви.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача про зарахування до пенсійного стажу періоду його роботи у ТОВ Дніпрославтранс з 23.04.1996 року по 31.05.2006 року, однак зазначений стаж роботи в повному обсязі зарахований так і не був через те, що запис про звільнення в трудовій книжці не завірений печаткою підприємства. При цьому, не зарахованим до загального стажу роботи залишився період роботи позивача на вказаному підприємстві з 23.04.1996 р. по 01.07.2000 р., незважаючи на те, що в 1998 та 1999 роках позивач отримував там заробітну плату, з якої здійснювались відрахування до Пенсійного фонду України. Також, позивач стверджує, що відповідачем безпідставно не зарахований до загального стажу роботи період його навчання, який складав 5 років 9 місяців та 24 дні. Зазначені періоди трудової діяльності, не зараховані відповідачем до загального стажу роботи, негативним чином впливають на визначення розміру пенсії позивача. Посилаючись на викладені обставини, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 4-5, 41-42).

Ухвалою суду від 12.03.2018 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, у даній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 2-3).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в відділі з питань призначення та перерахунку пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . За документами пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 09 місяців 14 днів, обчислений по 30.11.2015 року. Щодо суті позовних вимог, заявлених у справі, представник відповідача зазначив, що згідно із записами трудової книжки, позивач прийнятий на роботу 23.04.1996 року в Українсько - словенське ТОВ з іноземними інвестиціями Дніпрославтранс та звільнений - 31.05.2006 року. При цьому, запис про звільнення не завірено печаткою підприємства, що порушує норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1990 р. № 58. За таких обставин, законні підстави для зарахування стажу роботи позивача в ТОВ з іноземними інвестиціями Дніпрославтранс в період з 23.04.1996 року по 30.06.2000 року - відсутні. Стосовно зарахування періоду навчання позивача в Запорізькому машинобудівному інституті ім. В.Я. Чубаря до загального стажу роботи, представник відповідача зазначив, що до загального стажу ОСОБА_1 зараховано період його навчання з 01 вересня 1977 року по 14 червня 1982 року в вищезазначеному навчальному закладі згідно наданого диплому серія ИВ - І № 023997, виданого 23 вересня 1982 року, що становить 4 роки 9 місяців 14 днів. Посилаючись на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 52-53).

Ухвалою суду від 11.05.2018 р. допущено заміну відповідача у справі з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв'язку реорганізацією Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 821 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України .

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначену адміністративну справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі з питань призначення та перерахунку пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

За документами пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 09 місяців 14 днів, обчислений по 30.11.2015 року. Пенсія розрахована від заробітної плати за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та з 01.07.2000 по 30.11.2015 (відповідно до сплати страхових внесків), та складає 1 302,04 грн. (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявами щодо зарахування до загального трудового стажу частини періоду його роботи на ТОВ з II Дніпрославтранс з 23.04.1996 по 30.06.2000.

Листом від 19.07.2017 р. за вих. № 2790/02/33 відповідачем на адресу ОСОБА_1 надано відповідь, з якої вбачається, що до загального трудового стажу позивача не було враховано частину періоду його роботи на ТОВ з II Дніпрославтранс з 23.04.1996 по 30.06.2000, оскільки в трудовій книжці при звільненні з даного підприємства (запис № 31) відсутній відтиск печатки підприємства. Зазначене є порушенням норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58. Для можливого зарахування вказаного стажу Управлінням направлено запит до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (архівний відділ) (№ 2771/02/31 від 19.07.2017 р.). Після надходження відповіді можливо буде повернутися до вирішення зазначеного питання.

10.08.2017 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь за вих. № 3116/02/33, з якої вбачається, що на запит Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпровської області (архівний відділ) № 2771/02/31 від 19.07.2017 р. отримано відповідь від 31.07.2017 р. № Б-258-2017, в якій повідомляється про те, що документи з кадрових питань (особового складу) підприємства з II Дніпрославтранс (код ЄДРПОУ 19374128) на державне зберігання до архівного відділу Дніпровської райдержадміністрації не передавалися. Місцезнаходження вищезазначених документів невідомо. Отже, зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ з II Дніпрославтранс (код ЄДРПОУ 19374128) з 23.04.1996 по 30.06.2000 немає законних підстав.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р., усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою (запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення).

Із трудової книжки позивача вбачається, що в період з 23.04.1996 року по 30.05.2006 року він працював на підприємстві Українсько - словенське ТОВ з іноземними інвестиціями Дніпрославтранс , та звільнений - 31.05.2006 року.

При цьому, в трудовій книжці позивача запис про його звільнення з даного підприємства (запис № 31) не завірений печаткою (а.с. 14).

Зазначене не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 р.

Відповідачем, на виконання пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., направлено запит до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (архівний відділ) (№ 2771/02/31 від 19.07.2017 р.).

Натомість, згідно з отриманою відповіддю від 31.07.2017 р. № Б-258-2017, документи з кадрових питань (особового складу) підприємства з II Дніпрославтранс (код ЄДРПОУ 19374128) на державне зберігання до архівного відділу Дніпровської райдержадміністрації не передавалися. Місцезнаходження вищезазначених документів невідомо.

Отже, у передбачений законом спосіб позивачем не підтверджено періоду його роботи на підприємстві Українсько - словенське ТОВ з іноземними інвестиціями Дніпрославтранс з 23.04.1996 року по 30.05.2006 року, а тому пенсія позивача розрахована відповідно до сплати ним страхових внесків від заробітної плати за період з 01.01.1987 по 31.12.1991, та з 01.07.2000 по 30.11.2015.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для включення до загального трудового стажу періоду роботи позивача з 23.04.1996 р. по 01.07.2000 р., як не підтвердженого у передбачений законом спосіб, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок загального стажу роботи позивача з урахуванням періоду навчання - 5 років 9 місяців 24 дня, суд зазначає наступне.

З архівної довідки № 39-114/3810 від 08.12.2017 р., наданої Запорізьким Національним технічним університетом, вбачається, що у документах архівного фонду Запорізького національного технічного університету є дані про те, що наказом № 1384 від 29.11.1976 р. (мова оригіналів наказів - російська): ОСОБА_2 был зачислен слушателем подготовительного отделения по автомобильному факультету Запорожского машиностроительного института им. В.Я.Чубаря .

Наказом № 1006 від 20.08.1977 р. слушатель подготовительного отделения ОСОБА_2, успешно сдавший выпускные экзамены, зачислен с 01.09.1977 студентом первого курса дневного обучения по автомобильному факультету .

Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 14.06.1982 р. ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація інженер промислового транспорту.

Наказом № 1047 від 23.09.1982 р. ОСОБА_2 отчислен из института с 23.09.1982 в связи с окончанием полного курса обучения по специальности Промышленный транспорт и присвоением квалификации инженер промышленного транспорта (а.с. 18).

Отже, ОСОБА_1 проходив навчання у вищезазначеному навчальному закладі з 01 вересня 1977 року по 14 червня 1982 року.

З матеріалів справи вбачається, що до загального стажу ОСОБА_1 відповідачем зараховано період його навчання з 01 вересня 1977 року по 14 червня 1982 року, згідно наданого диплому серія ИВ - І № 023997, виданого 23 вересня 1982 року, що становить 4 роки 9 місяців 14 днів.

Також, суд зазначає про відсутність спору в цій частині, згідно з відповідями, наданими відповідачем на адресу ОСОБА_1 в листі від 19.07.2017 р. за вих. № 2790/02/33 та в листі від 10.08.2017 року за вих. № 3116/02/33, які оскаржуються у цій справі.

Отже, з огляду на те, що документального підтвердження перебування позивача на навчанні протягом 5 років 9 місяців та 24 днів матеріали справи не містять, в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок загального стажу роботи позивача, не підлягає задоволенню й позовна вимога про зобов'язання відповідача провести виплату перерахованої пенсії з часу подання заяви, як похідна від попередньої вимоги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4