Рішення

від 24.07.2018 по справі 805/4458/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 р. Справа№805/4458/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Синкова А.О.,

з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Астон до Головного управління ДФС у Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року приватне підприємство Астон (далі - ПП Астон ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі акту перевірки від 16.02.2018 року №133/05-99-14-13-31054936 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.03.2018 року № НОМЕР_1, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1584026,25 грн., з них податкові зобов'язання - 1267221 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 316805,25 грн.;

- від 13.03.2018 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 1938758 грн.

Податкові повідомлення-рішення в оскарженій частині, що стосується господарських операцій з контрагентами ТОВ Компані плазма , ТОВ Квадро , ТОВ Мегалит-7 , ТОВ Укрславресурс та ТОВ Славкокс ЛТД , позивач вважав неправомірними, оскільки вони ґрунтується на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Також зазначав, що правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.

Так, на думку позивача, контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2018 року № НОМЕР_2 позивачу безпідставно зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в частині суми 1620753 грн., а саме по операціям з поставки позивачу ферроматеріалів з ТОВ Мега-Літ-7 (код ЄДРПОУ 39076868) та з ТОВ Укрславресурс (код ЄДРПОУ 32536262) у 2015 та 2016 роках.

Податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2018 року № НОМЕР_1, на думку позивача, безпідставно донараховано податок на додану вартість в частині суми 1548370 грн., з них податкові зобов'язання - 1238696 грн., штрафні санкції - 309674 грн., саме по операціям позивача з наступними контрагентами:

ТОВ Мега-Літ-7 - поставка позивачу ферроматеріалів в березні, травні, червні 2015 року на загальну суму 1346264 грн., з них ПДВ 224377,34 грн.;

ТОВ Укрславресурс - поставка позивачу ферроматеріалів в березні 2015 року та липні 2016 року на загальну суму 561388,50 грн., з них ПДВ 62522,10 грн.;

ТОВ Компані Плазма (код ЄДРПОУ 36226451) придбання торцевого ущільнення у кількості двох одиниць у жовтні 2015 року на суму 1780 грн., з них ПДВ 296,67 грн.;

ТОВ Славкокс ЛТД (код ЄДРПОУ 38979382) - поставка позивачу у вересні і жовтні 2016 року устаткування і запасних деталей на загальну суму 1620000 грн., з них ПДВ 270000 грн.; придбання підшипника каченія - 420000 грн., з них ПДВ 70000 грн. і колесомоторного блоку ЕК - 14 на суму 1200000 грн,. в т.ч. ПДВ 200 000 грн. В цій частині підприємству незаконно нараховано ПДВ в загальній сумі 270000 грн. Не враховано те, що в подальшому - у грудні 2016 року підшипник каченія повернуто продавцю і оформлений розрахунок коригування до податкової накладної на суму ПДВ 70000 грн., тобто податковий кредит в сумі 70000 грн. був знятий з податкового обліку. Однак перевіряючі не врахували цей факт і на 70000 грн. збільшили підприємству суму нарахованого податку на фактично неіснуючу операцію;

ПВП Квадро (код ЄДРПОУ 24126303) - закупівля позивачем макухи соняшнику, який відповідно до нової технології, розробленою фахівцями підприємства, може застосовуватися в складі одного з компонентів суміші (замість коштовного крахмаліта) для виготовлення спеціальних форм під заливку металу. Сучасна технологія була розроблена для придбаної формувальної безопочної лінії, і проходить відпрацювання в процесі приготування формувальної суміші. У зв'язку з цим вона ще повністю не застосовувалася у виробничому процесі, у зв'язку з чим внаслідок відсутності необхідних складських приміщень у позивача придбаний у ПВП Квадро товар на суму 4089000 грн., в т.ч. ПДВ 681500 грн., відповідно до договорів зберігання був залишений на відповідальному зберіганні у постачальника. Між тим, відповідач зняв податковий кредит з ПДВ за березень, квітень, травень, червень 2015 року на загальну суму 681500 грн., посилаючись на відсутність документів на транспортування вантажу, незважаючи на надання в складі первинних документів договорів відповідального зберігання та актів прийому-передачі товару від поклажодавця зберігачу. З огляду на що неправомірно застосовано штраф на суму 170374,50 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області:

- від 13.03.2018 року № НОМЕР_1 в частині 1548370 грн., з них податкові зобов'язання - 1238696 грн., штрафні санкції - 309674 грн.;

- від 13.03.2018 року № НОМЕР_2 в частині 1621753 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками (ТОВ Компані плазма , ТОВ Квадро , ТОВ Мегалит-7 , ТОВ Укрславресурс та ТОВ Славкокс ЛТД ) фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з вказаними контрагентами. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів від контрагентів-постачальників, оскільки деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства чи не надані до перевірки. Так, до перевірки не було надано замовлень на автотранспорт, договорів перевезення, документів навантаження-розвантаження, довіреностей, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості. Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС Податковий блок щодо контрагентів позивача, та даними результатів опрацювання податкової інформації, що зібрана іншими податковими органами щодо контрагентів позивача, на підставі чого встановлено, що контрагентами позивача порушувалися норми податкового законодавства. Вважав, що у зв'язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на відзив, в яких зазначав, зокрема, що висновок акту перевірки ґрунтується на даних інформаційних баз фіскального органу АІС Податковий блок та на неподанні перевіряючим документів, які нібито необхідно оформляти при здійсненні будь-якої угоди, а саме: замовлень на автотранспорт, договорів перевезення, документів навантаження-розвантаження, довіреностей, товарно-транспортних накладних сертифікатів якості, - незалежно від того, що ці документи не є первинними відповідно до Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України . Не враховано, що підприємство здійснювало самовивіз товару або залишало його на відповідальному зберіганні, що підтверджується поданими позивачем документами. Посилання на інформацію АТС Податковий блок не є належними і допустимими доказами тому, що ці бази не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, що впливають на правовий статус платника податків. Відповідач не надав доказів про наявність на дату здійснення господарських операцій дефектів у правовому статусі контрагентів позивача. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер, і законодавство не містить норм щодо відповідальності юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, в тому числі і за податковими зобов'язаннями. Право па податковий кредит (формування видаткової частини податку на прибуток) не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни контрагентом, або третіми особами. Висновки акту перевірки, що зроблені на підставі припущень, не можуть свідчити безпосередньо про порушення податкового законодавства без підтвердження жодними доказами. Доказів в обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій в періоді, що перевірявся, ні акт, ні відзив на позов не містять, і відповідачем до суду не надані.

Оскільки ПП Астон є металургійним підприємством і використовує свій автотранспорт виключно для внутрішніх (виробничих) потреб, то подорожні листи у 2015-2016 роках оформлялися лише для перевезення партій дорогого вантажу за умовами самовивозу. При цьому оформлення подорожніх листів виконувалося не для внутрішнього бухгалтерського обліку (оскільки ще з 14.08.2011 року Законом України від 05.07.2011 року №3565 із Закону України Про автомобільний транспорт виключено норми про дорожні листи), а для податкового (фіскального) органу, виходячи з багаторічного досвіду відносин.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення. Представники позивача просили задовольнити позов. Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПП Астон як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецької області. Є платником, зокрема, податку на додану вартість, податку на прибуток.

Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі наказу на проведення перевірки від 22.11.2017 року №1454, графіку та відповідних направлень на перевірку проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Астон з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2018 року № 133/05-99-14-13-31054936, яким встановлені порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.44.1, п.44.2, ст.44 розд. II Податкового кодексу України, п.3 розд.III П(С)БО №1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, ч.2 ст.3 розд. І, ч.1 ст. 11 розд. IV Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які призвели до порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП Астон завищено збитки, визначені у фінансовій звітності по рядку 02 декларації з податку на прибуток та відповідно об'єкт оподаткування - від'ємне значення по ряду 04 декларації з податку на прибуток на загальну суму 1938753грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 1 348 566 грн., 2016 рік - на суму 590187 грн., внаслідок порушень, встановлених у додатку №9 та розділі 3.1.5 акту перевірки;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 1267221 грн., в тому числі: за березень 2015 року - на суму 238050 грн., за квітень 2015 року - на суму 251250 грн., за травень 2015 року - на суму 164536 грн., за червень 2015 року - на суму 268508 грн., за жовтень 2015 року - на суму 297 грн., за червень 2016 року - на суму 7283 грн., за липень 2016 року - на суму 46055 грн., за вересень 2016 року - на суму 91242 грн., за жовтень 2016 на суму 200000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 1267221 грн., в тому числі за березень 2015 року - на суму 238050 грн., за квітень 2015 року - на суму 218336 грн., за травень 2015 року - на суму 182457 грн., за червень 2015 року - на суму 267907 грн., за серпень 2015 року - на суму 15594 грн., за березень 2016 року - на суму 297 грн., за червень 2016 року - на суму 7283 грн., за липень 2016 року - на суму 46055 грн., за жовтень 2016 року - на суму 135938 грн., за листопад 2016 року - на суму 85850 грн. та грудень 2016 року - на суму 69454 грн.

Акт перевірки позивачем підписаний із зауваженнями.

Актом встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту по операціям з його контрагентами:

- з ТОВ Компані Плазма (код ЄДРПОУ 36226451) на загальну суму 296,67 грн. за 2015 рік (в декларації з ПДВ за жовтень 2015 року);

- з ПВП Квадро (код ЄДРПОУ 24126303) на загальну суму 681500 грн. за 2015 рік (в деклараціях з ПДВ: за березень 2015 року - на 167250 грн., за квітень 2015 року - на 251250 грн., за травень 2015 року - на 85000 грн., за червень 2015 року - на 178000 грн.);

- з ТОВ Мега-Літ-7 (код ЄДРПОУ 39076868) на загальну суму 224377,34 грн. за 2015 рік (в деклараціях з ПДВ: за березень 2015 року - на 54333,34 грн., за травень 2015 року - на 79536 грн., за червень 2015 року - на 90508 грн.);

- з ТОВ Укрславресурс (код ЄДРПОУ 32536262) на загальну суму 62522,10 грн., в т.ч. за 2015 рік - на 16466,68 грн., за 2016 рік - на 46055,42 грн. (в деклараціях з ПДВ: за березень 2015 року - на 16466,68 грн., за липень 2016 року - на 46055,42 грн.);

- з ТОВ Славкокс ЛТД (код ЄДРПОУ 38979382) на загальну суму 270000 грн. за 2016 рік (в деклараціях з ПДВ: за вересень 2016 року - на 70000 грн., за жовтень 2016 року - на 20000 грн.).

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ Мега-Літ-7 (код ЄДРПОУ 39076868), ТОВ Укрславресурс (код ЄДРПОУ 32536262), ТОВ Компані Плазма (код ЄДРПОУ 36226451), ТОВ Славкокс ЛТД (код ЄДРПОУ 38979382), ПВП Квадро (код ЄДРПОУ 24126303) протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.03.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу за порушення п.п.14.1.181, п.14.1, п.198.1, п.198.3 ст,198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1584026,25 грн., з них податкові зобов'язання - 1267221 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 316805,25 грн.

- від 13.03.2018 року № НОМЕР_2, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 1938758 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.05.2018 року №17603/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судом також встановлено, що згідно з довідкою з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є: код КВЕД 24.52 лиття сталі.

Протягом періоду, що перевірявся, між ПП Астон та його контрагентами були укладені наступні договори.

У жовтні 2015 року між позивачем як покупцем та ТОВ Компані Плазма як постачальником укладено усний договір (ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України), предметом якого був малорозмірний виріб у вигляді складової частини водонагнітаючого насосу індукційної печі вагою близько 50 грам. На підставі цього договору позивач придбав у вказаного контрагента торцеве ущільнення у кількості 2 одиниці на суму 1780 грн., в т.ч. ПДВ - 296,67 грн.

Відповідно до пояснень представників позивача товар був отриманий експрес-доставкою Нова пошта , документи на його отримання з 2015 року не збереглися.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є наступні докази: рахунок на оплату від 15.10.2015 року №3416 на суму 1780 грн., в т.ч. ПДВ 296,67 грн.; видаткова накладна на суму ПДВ 296,67 грн.; банківська виписка від 16.10.2015 року на відповідну суму; податкова накладна від 16.10.2015 року №75 з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Товарно-матеріальні цінності оприбутковані в бухгалтерському обліку наступними проводками: Дт 20, 281 Кт 631, що підтверджується карткою рахунку 631.

12.01.2015 року між позивачем як покупцем та з ТОВ Мега-Літ-7 як постачальником укладено договір поставки №120115, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, що визначається у специфікаціях до договору.

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 10.03.2015 року №5 позивач отримав від постачальника товар: шихтовые слитки ферроникеля; ферротитан ФТ 35 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 20.03.2015 року №7 позивач отримав від постачальника товар: слитки ферросплавов 025 025 (содержание хрома не менее 68%); ферротитан ФТ 35 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 05.05.2015 року №9 позивач отримав від постачальника товар: феррохром ФХ 025 (содержание хрома не менее 68%); ферротитан ФТ 35; феррохром ФХр 800 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 07.05.2015 року №10 позивач отримав від постачальника товар: феррохром ФХ 025 (содержание хрома не менее 68%); ферротитан ФТ 35; ферросилиций ФС 45; феррохром ФХр 800; ферромарганец ФМн 78 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 20.05.2015 року №11 позивач отримав від постачальника товар: феррохром ФХ 025 (содержание хрома не менее 68%); феррохром ФХр 800 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 29.05.2015 року №11/1 позивач отримав від постачальника товар: слитки ферросплавов 025 (содержание хрома не менее 68%); слитки ферросплавов 800; ферросилиций ФС 45; ферромарганец ФМн78 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 17.06.2015 року №12 позивач отримав від постачальника товар: слитки ферросплавов 025 (содержание хрома не менее 68%); ферротитан ФТ 35; слитки ферросплавов 800; ферромарганец ФМн78 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 21.06.2015 року №13 позивач отримав від постачальника товар: ферросилиций ФС45; феррохром ФХ 025 (содержание хрома не менее 68%); ферротитан ФТ 35; феррохром ФХр 800; ферромарганец ФМн78 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 26.06.2015 року №14 позивач отримав від постачальника товар: ферросилиций ФС45; слитки ферросплавов 025 (содержание хрома не менее 68%); ферротитан ФТ 35; слитки ферросплавов 800; ферромарганец ФМн78 .

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є наступні докази: видаткові накладні на відповідну суму податку на додану вартість; рахунки фактури; товарно-транспортні накладні; витяги з сертифікатів якості товару; подорожні листи; виписки банку на відповідні суми, в т.ч. податку на додану вартість (від 10.03.2015 року від 20.03.2015 року, від 05.05.2015 року, від 07.05.2015 року, від 20.05.2015 року, від 29.05.2015 року, від 17.06.2015 року, від 24.06.2015 року, від 26.06.2015 року); податкові накладні (від 10.03.2015 року №14, від 20.03.2015 року №17, від 05.05.2015 року №1, від 07.05.2015 року №3, від 20.05.2015 року №4, від 29.05.2015 року №7, від 17.06.2015 року №5, від 24.06.2015 року №8, від 26.06.2015 року №9) з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

05.09.2016 року між позивачем як покупцем та ТОВ Славкокс ЛТД як постачальником укладено договір поставки (купівлі-продажу) №01/09, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, що визначається у специфікаціях до договору.

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 05.09.2016 року №1 позивач отримав від постачальника товар: колесо моторний блок ЕК-14 .

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 23.09.2016 року №2 позивач отримав від постачальника товар підшипник каченія.

Зберігання товару здійснювалося на підставі договорів зберігання від 05.09.2016 року №1/09/1 та від 23.09.2016 року №1/09/2, що укладені між позивачем як поклажодавцем та ТОВ Славкокс ЛТД як зберігачем, та актів здачі-приймання майна до них від 05.09.2016 року, від 23.09.2016 року, від 23.12.2016 року.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є також наступні докази: накладні на відповідну суму податку на додану вартість; податкові накладні (від 05.09.2016 року №1, від 23.09.2016 року №3) з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних; прибутковий ордер; картка складського обліку матеріалів.

У грудні 2016 року підшипник каченія повернуто продавцю, у зв'язку з чим оформлений розрахунок коригування до податкової накладної на суму ПДВ 70000 грн., тобто податковий кредит в сумі 70000 грн. був знятий з податкового обліку.

Вказані обставини щодо підшипника каченія відповідачем не заперечуються.

25.10.2013 року між позивачем як покупцем та ПВП Квадро як постачальником укладено договір поставки №01/25/10-13, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, що визначається у специфікаціях до договору.

На підставі вказаного договору та специфікацій до нього від 31.03.2015 року №6, від 30.04.2015 року №7, від 31.05.2015 року №8 та від 30.06.2015 року №9 позивач отримав від постачальника товар макуху соняшника.

Зберігання товару здійснювалося на підставі договорів зберігання від 31.03.2015 року №01/31/03-15, від 31.05.2015 року №01/31/05-15, від 30.06.2015 року №01/30/06-15, що укладені між позивачем як поклажодавцем та ПВП Квадро як зберігачем, та оформлених до ний актів приймання-передачі товару.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором поставки є також наступні докази: видаткові накладні на відповідну суму податку на додану вартість; податкові накладні (від 31.03.2015 року №37, від 30.04.2015 року №42, від 31.05.2015 року №47, від 30.06.2015 №57) з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

25.05.2010 року між позивачем як покупцем та ТОВ Укрславресурс як постачальником укладено договір поставки №25-05-10, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого зазначаються в специфікаціях до договору. Відповідно до додаткових угод до вказаного договору від 24.12.2010 року, від 28.12.2012 року, від 31.12.2014 року строк дії основного договору продовжувався до 31.12.2011 року, до 31. 12.2013 року і, відповідно, до 31.12.2015 року.

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 02.03.2015 року №279, від 05.03.2015 року №280, від 05.03.2015 року №281, від 06.03.2015 року №282, від 12.03.2015 року №285, від 12.03.2015 року №284, від 06.03.2015 позивач отримав від постачальника певний товар.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є також наступні докази: рахунки-фактури; видаткові накладні на відповідну суму податку на додану вартість; приймально-здавальні акти; виписки банку на відповідні суми від 03.03.2015 року, від 06.03.2015 року, від 11.03.2015 року, від 12.03.2015 року, від 14.03.2015 року, від 26.03.2015 року, від 30.03.2015 року, від 31.03.2015 року; накладні на внутрішнє переміщення товару; витяги з сертифікатів якості; відомості про приймання брухту та відходів; подорожні листи; податкові накладні (від 03.03.2015 року №03, від 06.03.2015 року№10, від 06.03.2015 року № 8, від 13.03.2015 року № 15, від 16.03.2015 року №17, від 16.03.2015 року №18, від 16.03.2015 року №19, від 16.03.2015 року №20, від 17.03.2015 року №22, від 20.03.2015 року №24, від 26.03.2015 року №27, від 30.03.2015 року №29, від 31.03.2015 року №30) з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

04.01.2016 року між позивачем як покупцем та ТОВ Укрславресурс як постачальником укладено договір поставки №04011601-Т, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого зазначаються в рахунках-фактурах до договору.

На підставі вказаного договору та рахунків-фактур до нього

від 02.07.2016 року №СФ-0000006, від 02.07.2016 року №РН-0000003, від 05.07.2016 року №СФ-0000007, від 07.07.2016 року №СФ-0000010, від 07.07.2016 року №СФ-0000011, від 07.07.2016 року №СФ-0000012, від 08.07.2016 року №СФ-0000017, від 08.07.2016 року №СФ-0000016, від 12.07.2016 року №СФ-0000029, від 13.07.2016 року №СФ-0000033, від 19.07.2016 року №СФ-0000047, від 20.07.2016 року №СФ-0000053. від 25.07.2016 року №СФ-0000064, від 26.07.2016 року №СФ-0000067 позивач отримав від постачальника певний товар.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є також наступні докази: рахунки-фактури; видаткові накладні на відповідну суму податку на додану вартість; приймально-здавальні акти; акти приймання брухту; витяги з сертифікатів якості; відомості про приймання брухту та відходів; отвисні; виписки банку на відповідну суму від 02.07.2016 року, від 05.07.2016 року, від 07.07.2016 року, від 08,07.2016 року, від 12.07.2016 року, від 13.07.2016 року, від 19.07.2016 року, від 25.07.2016 року, від 26.07.2016 року; подорожні листи; податкові накладні (від 26.07.2016 року №24, від 25.07.2016 року №23, від 20.07.2016 року №21, від 13.07.2016 року №15, від 12.07.2016 року №13, від 12.07.2016 року №12, від 08.07,2016 року №09, від 08.07.2016 року №10, від 07.07.2016 року №07, від 07.07.2016 року №05, від 07.07.2016 року №06, від 05.07,2016 року №04, від 02.07.2016 року №02, від 02.07.2016 року №03) з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару, є також неприйнятним, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року в справі №К/800/51127/15.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи не надані чи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно заповнені всі реквізити, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

Посилання відповідача на ненадання позивачем інших документів, зокрема, замовлень на автотранспорт, договорів перевезення, документів навантаження-розвантаження, довіреностей, є також неприйнятними оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку щодо господарських відносин, які виникли між позивачем та контрагентами, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів і не спростовують факт реальності здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Щодо довіреностей, то в усіх первинних документах є посилання на дату та номер довіреності, і ненадання їх під час перевірки не спростовує реальність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість і податку на прибуток.

Вказане призвело до помилкового винесення податкових повідомлень-рішень в оскарженій частині, якими позивачу протиправно донараховано податок на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, і зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

З огляду на наведене прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними і скасуванню в оскарженій частині.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов приватного підприємства Астон до Головного управління ДФС у Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 13.03.2018 року № НОМЕР_1 в частині суми 1548370 грн., з них податкові зобов'язання - 1238696 грн. та штрафні санкції - 309674 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 13.03.2018 року № НОМЕР_2 в частині суми 1621753 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецької області (Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь приватного підприємства Астон (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 2в, код ЄДРПОУ 31054936) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 47551 (сорок сім тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 26 липня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.