Рішення

від 26.07.2018 по справі 368/575/18

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/575/18

Провадження № 2/368/236/18

Рішення

Іменем України

"26" липня 2018 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Салій Я.С.

За участі учасників процесу:

Представник позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в порядку позовного провадження, в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання додаткової угоди укладеною в новій редакції, суд, -

В С Т А Н О В И В :

25.04.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання додаткової угоди укладеною в новій редакції, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

- Прийняти дану позовну заяву до розгляду;

- Визнати недійсним Договір оренди землі № 29 від 10.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_2, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, відповідно до якого в оренду передавалася земельна ділянка кадастровий № 3222285600:04:005:0002, загальною площею 2,48 га, розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області строком на 10 років та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_4 ОСОБА_5 міська рада, Київська область, індексний номер: 40438041 від 05.04.2018 року про реєстрацію іншого речового права (права оренди) номер запису 25612388 від 02.04.2018 року;

- Визнати поновленим договір оренди землі від 03 січня 2012 року, укладений між ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2, державна реєстрація якого проведена 19.10.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області;

- Додаткову угоду до договору оренди землі від 03 січня 2012 року, укладеного між ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2, державна реєстрація якого проведена 19.10.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області, визнати укладеною в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА №1

до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2012 р .

с. Мирівка

---

р.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОСОБА_2, з одного боку, та

ОРЕНДАР: ОСОБА_6 сільськогосподарське підприємство МИРІВСЬКЕ , особі директора ОСОБА_7, шо діє на підставі Статуту, з другого боку,

разом надалі іменуються - Сторони , а кожна окремо - Сторона , уклали цю Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2012 р . (надалі за текстом - Договір ) про наступне:

1. Змінити п.7 Договору та викласти його у такій редакції: Сторони продовжують строк дії Договору на новий строк - 7 (сім) років, що починає свій відлік дати державної реєстрації Додаткової угоди №1 Договору.

2. Додати п.7.1. Договору, який визначає наступне: Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити або припинити його дію .

3. Змінити п.8 Договору та викласти його у такій редакції: Щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень,

4. Всі інші умови Договору залишаються без змін.

5. Дана додаткова угода вступає в силу з дати її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

6. Дана додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, з яких один примірник залишається у Орендаря, другий - в Орендодавця, а третій примірник надається органу (особі), що проводить державну реєстрацію даної додаткової угоди.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

ОСОБА_2 ОСОБА_6 сільськогосподарське підприємство

Місце проживання: Київська область, МИРІВСЬКЕ , 09241, Київська обл.,

Кагарлицький район, село Мирівка Кагарлицький р-н., с. Мирівка, вул. Гагаріна

Паспорт: СК № 650863 виданий Код ЄДРПОУ 37306946

Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в р/р №26009212003274 в ПАТ АБ

Київській області 20 листопада 1997 року "УКРГАЗБАНК", МФО 320478

Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ІПН 373069410123

Директор

---

Шаповал І.М.

---

ОСОБА_7

- Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 09241, Київська область, Кагарлицький район, село Мирівка) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське (Код ЄДРПОУ 37306946, місцезнаходження: 09241, Київська область, Кагарлицький район, с. Мирівка, вул. Гагаріна, р/р № 26009212003274 в ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478). Понесені Позивачем у зв язку із розглядом справи судові витрати.

25.04.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

17.06.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду, до підготовчого судового засідання на 10 год. 00 хв. 26.07.2018 року.

Одночасно, а саме, -25.04.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське в справі № 368/575/18, провадження № 2 - з/368/7/18, за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання додаткової угоди укладеною в новій редакції, в якій позивач просив суд винести ухвалу з метою забезпечення позову, на підставі якої:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта, реєстраційний номер 1081825132222, а саме, - земельної ділянки, кадастровий № 3222285600:04:005:0022, загальною площею 2,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

25.04.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної заяви був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2018 року, представник позивача ОСОБА_1 вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову, - уточнила в сторну їх зменьшення, - заявила клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення судових витрат з відповідача, в зв язку з тим, що відповідач подав до суду письмову заяву про визнання позову, в решті, - позов підтримала.

В решті позов, - підтримала в повному обсязі, обгрунтовувала свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви.

В судове засідання, яке відбулося 26.07.2018 року, відповідач ОСОБА_2 не з явивися, проте, на адресу Кагарлицького районного суду 27.06.2018 року, через канцелярію, надійшла письмова заява ОСОБА_2, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі.

Суд, вислухавши представника позивача, яка уточнила позов в сторону зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення уточненого позову, шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення рішення по суті під час підготовчого судового засідання, то суд керувався ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Так, згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у справі у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно, так як в підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2018 року, відповідач ОСОБА_2 позов визнав, шляхом подачі письмової заяви про визнання позову, суд має змогу вирішити спір в підготовчому судовому засіданні.

Підсудність.

Згідно ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір оренди можна виконувати тільки в певному місці, - с. Мирівка Кагарлицького району Київської області.

Відповідно, з огляду положення ч. 8 ст. 28 ЦПК України даний спір підсудний Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції, першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

03.01.2012 року між ОСОБА_6 сільськогосподарським підприємством МИРІВСЬКЕ (надалі - Позивач та/або Орендар) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач та/або Орендодавець) було укладено договір оренди (надалі - Договір) належної Відповідачу на праві власності земельної ділянки площею 2,48 га, що розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222285600:04:005:0022, терміном дії на 5 років з дати державної реєстрації.

Державна реєстрація Договору проведена 19.10.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області.

Підставою для виникнення даного спору послугувала та обставина, що як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна між ОСОБА_2, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, укладено Договір оренди землі №29 від 01.02.2017 року, право оренди за яким було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2018 року за номером запису 25612388 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40512245 від 05.04.2018 ОСОБА_4, ОСОБА_5 міська рада. Київська область, (далі - Оспорюваний договір).

На момент укладення Оспорюваного договору та реєстрації права оренди за ОСОБА_3, Договір оренди № б/н від 03.01.2012 року укладений між Позивачем та Відповідачем був чинним.

Відповідно, уладенням іншого договору оренди землі, при наявності діючого, без припинення його дії, - закінчення терміну дії, розірвання (за ініціативною сторін, чи з ініціативи однієї із сторін, розірвання на підставі рішення суду, тощо), Орендодавець грубо порушив умови Договору оренди та норми чинного законодавства України щодо оренди землі.

Ці дії Відповідача, на думку суду, перешкоджають Позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою та створили перешкоди в реалізації переважного права на поновлення Договору оренди землі, що і послугувало подання даної позовної заяви, яке, на думку суду повністю грунтується на чинних нормах як матеріального так і процесуального права, зокрема, грунтується на наступних нормах права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 19 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма процесуального визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного вірного, у повній відповідності до процесуального закону, способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Отже, позивач, ОСОБА_6 сільськогосподарське підприємство Мирівське правомірно звернулося до суду з даним позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в зв'язку з невизнанням орендодавцем його переважного права, передбаченого положеннями спірного договору та положеннями ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Так, згідно положень ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість та добросовісність.

Що стосується норм галузевого права, то суд наголошує на положеннях ст. 152 ЗК України, згідно з якими держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України та ч. 3 ст.152 ЗК України).

Відповідно, суд вважає, що в даному випадку способом захисту цивільних прав та інтересів позивача слід обрати визнання оспорюваного договору земельної ділянки недійсним.

Слід зазначити, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦК України).

Також Законодавець передбачив, що при здійсненні своїх прав власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, інтересам суспільства. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує (ст.319 ЦК України).

Частиною 1 статті 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов'язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно із пунктом 26 Договору оренди Орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Відповідач уклав договір оренди землі від 01.02.2017 року стосовно спірної земельної ділянки з ОСОБА_3, строком на 10 років. Позивач не є стороною зазначеного договору. Разом з тим Позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує права Позивача, як належного (первинного) орендаря, а також переважне право ПСП МИРІВСЬКЕ на продовження права оренди спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Одна й та сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря).

Укладення спірного договору оренди землі створило Позивачу перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою та в реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі. При укладенні спірного договору оренди землі були порушені також норми ст.24 Закону України Про оренду землі та ст.ст.13, 525 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15, - в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України.

Таким чином на час укладення Оспорюваного договору оренди право оренди земельної ділянки, власником якої є Відповідач, належало Позивачу, та Відповідач не мав права передавати її в оренду ОСОБА_3, тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі п.2 ч.2 ст.16, ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог законодавства та порушенням прав Позивача на поновлення договору оренди.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до положеннями п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у відповідності з яким державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Однак під час реєстрації Оспорюваного договору оренди землі між Відповідачем та ОСОБА_3 державним реєстратором ОСОБА_4, ОСОБА_5 міська рада, Київська область в повній мірі не були дотримані вимоги законодавства, що регулює порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а саме, -не було здійснено запити до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на земельну ділянку, яка було предметом договорів оренди, що в свою чергу привело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.

З метою запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку з різними набувачами Державною реєстраційною службою України було направлено лист роз'яснення від 06.08.2013 року №2951/05-15-13 Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за різними правонабувачами , за змістом якого державним реєстраторам було доведено до відома про необхідність запитування від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили державну реєстрацію прав оренди землі, які виникли та зареєстровані в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, витребування необхідної інформації (довідок, копій документів тощо), необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди землі у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

Отже, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам вищезазначеного закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації та призводить до порушення права Позивача, як орендаря.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Що ж стосується визнання договору оренди поновленим, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Так, як вказувалося вище 03.01.2012 року між ОСОБА_6 сільськогосподарським підприємством МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2 було укладено договір оренди (Договір) належної Відповідачу на праві власності земельної ділянки площею 2,48 га, що розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222285600:04:005:0022, терміном дії на 5 років з дати державної реєстрації. Державна реєстрація Договору проведена 19.10.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області.

Відповідно до п.7 Договору після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк .

У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити або припинити його дію.

Таке переважне право орендодавця також передбачене нормою галузевого права України, - ст. 33 Про оренду землі , згідно з яким по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі , Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 777 ЦК України існує переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

З а відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Позивач у даній справі є добросовісним орендарем, згідно вимог статті 33 Закону України Про оренду землі : на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної Відповідачеві, та після закінчення строку дії такого, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував Відповідачу орендну плату, що підтверджується належними та допуситимими доказами, які містяться в матеріалахї справи.

Так, керуючись положеннями Договору та нормами чинного законодавства України, користуючись переважним правом на поновлення договору на новий строк, 27.01.2017 року Позивач направив на адресу Відповідача лист-повідомлення про намір поновлення Договору оренди землі з проектом Додаткової угоди, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

Проте, Відповідач не повідомив про прийняте ним рішення щодо поновлення вказаного договору оренди землі. Протягом одного місяця після закінчення строку договору Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою. Окрім того, Відповідач не звернувся до позивача протягом одного місяця після закінчення строку дії договору з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Також, як встановлено судом, станом на дату подання позову та слухання справи Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою взятою в оренду на підставі Договору оренди землі від 03.01.2012 р. укладеного між ОСОБА_6 сільськогосподарським підприємством МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2.

За користування вищезазначеною ділянкою Відповідач продовжує отримувати орендну плату, - що підтвердужється матеріалами справи.

Враховуючи факт продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою та направлення на адресу Відповідача листа - повідомлення про намір поновлення Договору оренди землі з проектом Додаткової угоди, свідчать про реальний намір Позивача скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчувався, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди землі від 03.01.2012 року укладеного між ОСОБА_6 сільськогосподарським підприємством МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2 поновленим.

Дана позиція узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 12.10.2016 року по справі № 6-1282 цс 16, а також у Постанові від 23.11.2016 року у справі №6-2540цс16.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди укладеною Позивач, таким чином, просить суд змінити умови договору. Позивач не заперечує, що зміни, запропоновані в додатковій угоді, стосуються істотних умов договору, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення Відповідача.

Відповідач також не заперечує проти умов додаткової угоди, що вбачається з змісту його письмової заяви, поданої через канцелярію суду, в якій він визнає позовні вимоги, а так як до них входять і нові умови договору, слідчує, що відповідач також їх визнає.

Однак ці зміни обумовленні змінами в законодавстві, що відбулися за час дії договору оренди землі та є імперативними, а сааме, - законодавець чітко встановив обмеження щодо строку дії Договору.

Так, згідно положень ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Законодавець чітко встановив обмеження щодо нижньої межу розміру орендної плати.

Так, згідно положень ст. 1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 р. № 92/2002 (далі Указ № 92) одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки є забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово - економічного стану орендаря.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 214 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач, - ПСП Мирівське , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають правовідносини, що стосуються норм Земельного права, які регулюються як нормами ЦК України, так і нормами ЗК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст. 41 Конституції України, ст. 124 ЗК України, ст.ст. 19, 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 3, 15, 28, 626, 627, 638, 651, 777, 792 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 19, 28, 93, 133, 134, 137, 175, 177, 184, ч. 3 ст. 200, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, уточнений позов підлягає до задоволення;

- судові витрати слід залишити за позивачем за клопотанням його представника;

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- що стосується заходів забезпечення позову, то представник позивача в судовому засіданні заявила клопотання про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду, в зв язку з тим, що відповідач визнав уточнені позовні вимоги, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без розгляду.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Проте, судові витрати слід залишити за позивачем по справі, так як представник позивача в судовому засіданні заявила клопотання про уточнення позовних вимог в сторону їх зменьшення, - виключивши з позовних вимог стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених позивачем під час подання позовної заяви, та під час слухання справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 124 ЗК України, ст.ст. 19, 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 3, 15, 28, 626, 627, 638, 651, 777, 792 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 19, 28, 93, 133, 134, 137, 175, 177, 184, ч. 3 ст. 200, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнений позов Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання додаткової угоди укладеною в новій редакції, - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі № 29 від 10.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_2, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, відповідно до якого в оренду передавалася земельна ділянка кадастровий № 3222285600:04:005:0002, загальною площею 2,48 га, розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області строком на 10 років та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_4 ОСОБА_5 міська рада, Київська область, індексний номер: 40438041 від 05.04.2018 року про реєстрацію іншого речового права (права оренди) номер запису 25612388 від 02.04.2018 року;

Визнати поновленим договір оренди землі від 03 січня 2012 року, укладений між ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2, державна реєстрація якого проведена 19.10.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області;

- Додаткову угоду до договору оренди землі від 03 січня 2012 року, укладеного між ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2, державна реєстрація якого проведена 19.10.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області, визнати укладеною в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА №1

до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2012 р .

с. Мирівка

---

р.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОСОБА_2, з одного боку, та

ОРЕНДАР: ОСОБА_6 сільськогосподарське підприємство МИРІВСЬКЕ , особі директора ОСОБА_7, шо діє на підставі Статуту, з другого боку,

разом надалі іменуються - Сторони , а кожна окремо - Сторона , уклали цю Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2012 р . (надалі за текстом - Договір ) про наступне:

1. Змінити п.7 Договору та викласти його у такій редакції: Сторони продовжують строк дії Договору на новий строк - 7 (сім) років, що починає свій відлік дати державної реєстрації Додаткової угоди №1 Договору.

2. Додати п.7.1. Договору, який визначає наступне: Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити або припинити його дію .

3. Змінити п.8 Договору та викласти його у такій редакції: Щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень,

4. Всі інші умови Договору залишаються без змін.

5. Дана додаткова угода вступає в силу з дати її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

6. Дана додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, з яких один примірник залишається у Орендаря, другий - в Орендодавця, а третій примірник надається органу (особі), що проводить державну реєстрацію даної додаткової угоди.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

ОСОБА_2 ОСОБА_6 сільськогосподарське підприємство

Місце проживання: Київська область, МИРІВСЬКЕ , 09241, Київська обл.,

Кагарлицький район, село Мирівка Кагарлицький р-н., с. Мирівка, вул. Гагаріна

Паспорт: СК № 650863 виданий Код ЄДРПОУ 37306946

Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в р/р №26009212003274 в ПАТ АБ

Київській області 20 листопада 1997 року "УКРГАЗБАНК", МФО 320478

Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ІПН 373069410123

Директор

---

Шаповал І.М.

---

ОСОБА_7

Заяву про забезпечення позову Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське в справі № 368/575/18, провадження № 2 - з/368/7/18, за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання додаткової угоди укладеною в новій редакції, - залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно, рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Апеляційного суду Київської області, а особами, які не були під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії судового рішення.

Суддя Закаблук О.В.