Рішення

від 27.07.2018 по справі 809/850/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2018 р. справа № 809/850/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень від 27.04.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Екокомбуд") 16.05.2018 звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі по тексту також - відповідач, Держархбудінспекція України) про визнання протиправними та скасування рішень від 27.04.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015.

Ухвалою суду від 21.05.2018 вказану позовну заяву ТзОВ "Екокомбуд" залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю адміністративного позову вимогам, встановлених пунктами 8, 11 частини 5 статті 160, частинами 3, 4, 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (том 1 а.с. 159-165).

На виконання даної ухвали, позивачем 25.05.2018 усунуто недоліки адміністративного позову, в тому числі, серед іншого, подано адміністративний позов в новій редакції (том 1 а.с. 169-177).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзОВ "Екокомбуд" в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,8625 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159. На підставі постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015, ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради позивачу видано 23 містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №1-23 по генплану (надалі по тексту також - умови і обмеження забудови, дозвільні документи). Втім, відповідач за наслідками проведеної перевірки рішеннями від 27.04.2017 скасував дію усіх 23 містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки. На переконання позивача головний інспектор державного архітектурно-будівельного нагляду не мав права скасовувати дію 23 містобудівних умов та обмежень забудови, так як ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради як суб'єкт владних повноважень не приймав рішення про видачу таких дозвільних документів, а виконував рішення суду. В свою чергу, відповідач вправі скасовувати чи зупиняти дію тільки рішень відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури. В порушення частини 1 статті 124 Конституції України посадова особа відповідача, скасовуючи дію згаданих дозвільних документів, фактично здійснив ревізію судового рішення, яке набрало законної сили, визначаючи його відповідність чи не відповідність чинному законодавству, присвоюючи при цьому функцію судових органів. Так як 23 містобудівні умови і обмеження забудови видані позивачу на підставі судового рішення, ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради діяв правомірно, а дозвільні документи є легітимними. З урахуванням вказаного позивач просить його вимоги задовольнити повністю.

На підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (том 1 а.с. 1-4). Також даною ухвалою судом залучено до участі у справі ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (надалі по тексту також - третя особа).

Третя особа 21.06.2018 подала суду письмове пояснення щодо позовних вимог та всі документи, які були підставою для оформлення і видачі 23-ох містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №1-23 по генплану (том 1 а.с. 244-248; том 2 а.с. 1-247; том 3 а.с. 1-250; том 4 а.с. 1-30). У своєму поясненні третя особа вказала, що позовні вимоги вважає обґрунтованими, так як видачу 23-ох дозвільних документів здійснено на виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015. ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради здійснив видачу містобудівних умов та обмежень забудови на виконання одного з основних принципів судочинства - обов'язковості судового рішення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які надійшли на адресу суду 15.06.2018 і 20.06.2018 (том 1 а.с. 187-243). В даному відзиві відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, оскільки незважаючи не те, що третя особа видачу 23-ох містобудівних умов та обмежень забудови здійснено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, не позбавлена обов'язку видавати такі дозвільні документи у відповідності до норм чинного законодавства з дотриманням чинних умов та порядку їх видачі. Проведеною на вимогу Управління ОСОБА_2 безпеки України в Івано-Франківській області перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради в порушення пункту 8 частини 1 статті 1, абзацу 2 статті 5, статті 29, пункту 6 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 114 Земельного кодексу України, пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, пункту 4.11 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" і пунктів 2.1, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудов земельної ділянки, їх склад та зміст, Товариству з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" видано 23 містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а, площею 4,8625 га багатоквартирними житловими будинками з приміщеннями громадського призначення №№1-23 по генплану. Незважаючи на рішення суду третя особа видала такі дозвільні документи без дотримання вимог містобудівного законодавства. Об'єкти планування багатоквартирної житлової забудови згідно генерального плану м. Івано-Франківська заплановано розмістити на "спецтериторії", "резервній території промислових та комунально-складських підприємств", "території магістральних вулиць" без внесення відповідних змін до генплану, чи затвердження плану зонування або детального плану території під такі цілі. Згідно основного містобудівного документа м. Івано-Франківська земельна ділянка позивача знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових та комунально-складських приміщень, будівництво житлових будинків в межах яких заборонено. У зв'язку із виявленими грубими порушеннями законодавства, яке регулює видачу містобудівних умов та обмежень, за наслідками розгляду акта перевірки, відповідачем 27.04.2017 прийнято 23 рішення про скасування дії таких дозвільних документів. Відповідач вважає оскаржувані рішення правомірними, прийнятими з дотримання норм чинного законодавства, а позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали справи, відзив відповідача на позовну заяву, письмове пояснення третьої особи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини в їх сукупності, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що 10.07.2014 юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вулиці Чорновола, 161а, у м. Івано-Франківську, індексний номер нерухомого майна 24084962, цільове призначення якої визначено "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" (том 1 а.с. 15; том 3 а.с. 131-132, 142-143).

В той же день позивач здійснив реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг від 10.07.2014 за №24086552 (том 3 а.с. 133-134).

Третьою особою і відповідачем не заперечується обставина видачі позивачу 10.07.2014 свідоцтва і витягу про державну реєстрацію його речового права на земельну ділянку.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у провадженні №876/2399/15, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" до ОСОБА_1 містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задоволено та визнано протиправними дії ОСОБА_1 щодо відмови ТзОВ "Екокомбуд" у наданні містобудівних умов та обмежень для будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159. Зобов'язано ОСОБА_1 містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надати ТзОВ "Екокомбуд" містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вул. Чорновола, 161а, у м. Івано-Франківську (том 1 а.с. 16-20; том 3 а.с. 21-22).

Обставина щодо набрання вказаної постанови суду з 14.04.2015 законної сили підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43690494).

Як свідчать матеріали справи третьою особою на виконання вказаного судового рішення та за наслідками його примусового виконання у виконавчому провадженні ВП №47731949 видано 23 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 за адресою: вул. Чорновола, 161а в м. Івано-Франківську щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №№1-23 по генплану (том 1 а.с. 21-112).

За наслідками проведеної в березні-квітні 2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, яке є територіальним органом Держархбудінспекція України, перевірки та по результатах розгляду акта перевірки дотримання третьою особою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.04.2017, відповідальною посадовою особою відповідача прийнято 23 рішення про скасування дії 23-ох містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 за адресою: вул. Чорновола, 161а в м. Івано-Франківську (том 1 а.с. 211-233, 236-239)

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі по тексту також - Закон №3038-VІ), Земельного кодексу України від 25.10.2001 за №2768-ІІІ (надалі по тексту також - ЗК України), Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011 (надалі по тексту також - Порядок №109), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №698 (надалі по тексту також - Порядок №698) та інші нормативно-правові акти, в тій редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин (в тому числі день видачі містобудівних умов і обмежень).

Перевіряючи дії відповідача щодо підставності і правомірності проведення перевірки у ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради та прийняття оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 1 частини 3, пункту 6 частини 4 статті 41 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі по тексту також - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду, серед іншого, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду, поряд з іншим, мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства.

Процедуру здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 15 Порядку №698 підставами для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Судом з'ясовано, що керуючись підпунктом 4 пункту 15 Порядку №698 на підставі вимоги Управління ОСОБА_2 безпеки України в Івано-Франківській області від 28.02.2017 за №60/8/2-2221 та відповідно до пункту 16 Порядку №698 згідно наказу Держархбудінспекція України від 17.03.2017 за №418 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - Управління) видано направлення від 30.03.2017 за №13 на проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (том 1 а.с. 198-200).

Окрім того, за службовою запискою головного інспектора будівельного нагляду Управління ОСОБА_3 від 18.04.2017 за №994/1009/1.17/2017 наказом Держархбудінспекція України від 19.04.2017 за №652 продовжено строк позапланової перевірки на п'ять днів, тобто з 21.04.2017 по 27.04.2017 (том 1 а.с. 201-202).

В ході такої перевірки встановлено, що всі 23 містобудівні умови та обмеження забудови видані третьою особою на виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14-а і ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у провадженні №876/2399/15.

Серед іншого при наданні ТзОВ "Екокомбуд" містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 на будівництво багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №№1-23 по генплану на вул. Чорновола, 161а в м. Івано-Франківську, виявлено:

- в пунктах розділу "Містобудівні умови та обмеження" не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, чим порушено пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- не враховано, що з 01.08.2014 вступив в дію ДБН А.2.1-1-2014 "Інженерні вишукування для будівництва" на заміну ДБН А.2.1-1-2008;

- згідно пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" та генплану міста територія земельної ділянки знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових та комунальноскладських підприємств; будівництво житлових будинків на даній території є порушенням статті 114 Земельного кодексу України, пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 за №173 та пункту 4.11 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень";

- згідно пункту 10 розділу "Загальні дані" "Містобудівні умови та обмеження" та генплану міста об'єкти проектування заплановано розмістити на спецтериторії, резервній території промислових та комунально-складських підприємств, території магістральних вулиць, що не відповідає намірам забудови та є порушенням абзацу 2 статті 5, статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 2.4 Порядку №109;

- порушення пункту 6 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме - норма, згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялось приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку, припинила дію з 1 січня 2015 року.

За наслідками вказаної перевірки Управлінням складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.04.2017, у якому зафіксовано наведені вище порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (том 1 а.с. 203-207).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку за №698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Як наслідок рішеннями Управління від 27.04.2017 скасовано дію містобудівних умов та обмежень земельної ділянки за №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015.

Враховуючи вказане суд констатує, що відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законом провів у відношенні до позивача позапланову перевірку в третьої особи та прийняв оскаржувані рішення.

Досліджуючи доводи позивача та заперечення відповідача суд зазначає, що визначальним у розгляді даної справи є перевірка правомірності висновків відповідача щодо порушення третьою особою вимог у сфері містобудування при видачі ТзОВ "Екокомбуд" 23-ох дозвільних документів, які, в свою чергу, є безумовними підставами для скасування дії виданих містобудівних умови та обмежень забудови.

За приписом частини 2 статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Частинами 2 та 3 статті 8 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частинами 1, 3-4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно частини 1 статті 1 вказаного Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

У відповідності до положень частини 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Суд зауважує, що предметом дослідження в розгляді даної справи, серед іншого, є встановлення правомірності чи протиправності доводів і висновків відповідача щодо реалізації власником земельної ділянки права на забудову за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Як встановлено судом із матеріалів перевірки відповідача, фактичні обставини по яких не заперечується позивачем та третьою особою, згідно Генерального плану м. Івано-Франківська, розробленого Державним інститутом проектування міст "Діпромісто" в 1991 році та "Коригування в 2000 році на розрахунковий термін до 2026 року", затвердженого 17 сесією 3-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001, вся територія земельної ділянки позивача, яка розташована в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а, площею 4,8625 га за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159, на яку надано 23 містобудівні умови та обмеження для забудови, знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових та комунально-складських підприємств (том 2 а.с. 1).

Зокрема, згідно поданого третьою особою Фрагменту схеми Генерального плану міста в масштабі 1:5000 земельна ділянці позивача за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 розташована в межах "резервні території промислових та комунальноскладських підприємств", "магістральні вулиці", "санітарна зона" (том 2 а.с. 1).

Наявні в матеріалах справи графічні матеріали Фрагменту схеми Генерального плану міста в масштабі 1:5000, а також 23 "Схеми розташування мікрорайону в системі населеного пункту" Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення в проектному житловому мікрорайоні "Озерний" на вул. Чорновола в м. Івано-Франківську, свідчать, що проектування позивачем як замовником будівель №№1-23 по генплану враховано магістральну вулицю, яка проходить паралельно вздовж довшої частини земельної ділянки площею 4,8625 га.

Дотримання проектантом, архітектором і замовником державних будівельних норм щодо врахування відстаней і червоних ліній до магістральної вулиці не є предметом розгляді в даній справі.

Окрім вказаного, згідно даних розділу "Містобудівна інформація" Довідки з містобудівного кадастру №8240 від 28.04.2015, виданої позивачу ОСОБА_2 містобудівного кадастру ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради по земельній ділянці за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159, згідно Генерального плану міста об'єкт знаходиться на території Івано-Франківської міської ради, існуючий стан - "стецтериторія", "санітарнозахисні зони", проектний стан - "резервні території промислових та комунальноскладських підприємств", "магістральні вулиці" (том 3 а.с. 1-5).

Вказана Довідка з містобудівного кадастру №8240 від 28.04.2015 міститься у всіх 23-ох матеріалах містобудівних умов та обмежень забудови.

Суд зауважує, що такий документ третьою особою видано позивачу добровільно, оскільки резолютивна частина постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а вимоги щодо її видачі не містить.

Також встановлено, що у кожному із 23-ох містобудівних умов та обмеженнях забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 в пункт 10 розділу "Загальні дані" міститься відомості про те, що функціональне призначення земельної ділянки згідно Генерального плану: існуючий стан - "стецтериторія", проектний стан - "резервні території промислових та комунальноскладських підприємств", "магістральні вулиці". В пункті 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" визначено планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони) - "санітарно-захисні зони промислових та комунальноскладських підприємств" (том 2 а.с. 2-3).

Досліджена судом вказана вище містобудівна документація на місцевому рівні щодо всієї площі земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 свідчить, що така земля розташована в межах існуючого стану - "стецтериторія", проектного стану - "резервні території промислових та комунальноскладських підприємств", "магістральні вулиці", в тому числі із визначеними планувальними обмеженнями - "санітарно-захисні зони промислових та комунальноскладських підприємств".

Така обставина жодним чином не заперечується позивачем та третьою особою.

Як свідчить подана суду ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради довідка за №130/31.1.-15/07 від 25.07.2018 Івано-Франківською міською радою не виготовлено та не затверджено у встановленому законом порядку план зонування або детальний план території в межах земельної ділянки площею 4,8625 га за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 (том 4 а.с. 31).

Тобто, відсутня належна первинна містобудівна документація, яка б змінила відомості актуального (діючого) Генерального плану міста та за своїм функціональним, проектним і цільовим призначенням відповідала б тому виду використання землі (категорії використання землі чи цільовому призначенні землі), що визначена у виданому позивачу свідоцтві про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вулиці Чорновола, 161а, у м. Івано-Франківську, індексний номер нерухомого майна 24084962, з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку".

Отже, наміри забудови земельної ділянки, визначеної позивачем як замовником в заявах щодо видачі дозвільних документів на спорудження об'єктів №№1-23 по генплану, всі 23 видані третьою особою містобудівні умови та обмежень забудови та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні міста Івано-Франківська.

В розгляді даної справи суд не досліджує питання правомірності видачі і оформлення позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", яке є відмінним від відомостей актуального (діючого) Генерального плану міста, так як вказані обставини не є предметом оскарження.

В той же час, з урахуванням встановлених вище обставин, суд зазначає, що за приписами частин 1, 2, 4, 5, 7, 9 10 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до вимог пункту 2.4 Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З приводу відповідності цільового призначення земельної ділянки намірам забудови суд зазначає.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VІ містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає в тому числі обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону №3038-VІ).

Положеннями абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VІ передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За змістом частини 4 статті 24 Закону №3038-VІ зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Містобудівні умови та обмеження, поряд з іншим, містять відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні (пункт 3 частини 5 статті 29 Закону №3038-VІ).

Слід зазначити, що вказана норма Закону не ототожнює поняття цільове і функціональне призначення земельної ділянки. Не містить обов'язку щодо їх ідентичності за юридичним змістом і назвою, втім вони повинні чітко відповідати містобудівній документації на місцевості.

Пунктом "б" частини 1 статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі - землі житлової та громадської забудови.

За змістом частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Під наданням (відведенням) земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною та юридичною особою.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Згідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" - цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

Суд звертає особливу увагу на те, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.05.2018 у ТзОВ "Екокомбуд" витребувано всі документи, на підставі яких позивач набув права власності на земельну ділянку площею 4,8625 га за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159.

Дану ухвалу позивач отримав 31.05.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76018 4500591 4 (76026 0099919 8) (том 1 а.с. 186).

Такі документи позивач суду не надав, причини не надання не повідомив.

У зв'язку з вказаним суд в силу коментованим нормам Земельного кодексу України не має за можливості з'ясувати зміст відповідно рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність із відповідним цільовим призначенням.

Як вже встановлено судом містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 видані на підставі постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2014 по справі №344/15294/14-а, зокрема даним судовим рішенням зобов'язано ОСОБА_1 містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надати ТзОВ "Екокомбуд" містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вулиці Чорновола, 161а у м. Івано-Франківську.

З приводу переконань позивача, що головний інспектор державного архітектурно-будівельного нагляду не мав права скасовувати дію 23 містобудівних умов та обмежень забудови, так як третя особа як суб'єкт владних повноважень не приймав рішення про видачу таких дозвільних документів, а виконував рішення суду, слід відзначити наступне.

У спірних відносинах 23 дозвільних документи, зокрема, містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 є індивідуальними правовими актами - рішеннями ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", незважаючи на те, що вони видані на виконання постанови суду.

В розгляді справи суд частково погоджується із доводами і аргументами відповідача, що таким судовим рішенням не визначено умови видачі дозвільних документів.

Суд відзначає, що відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення.

Аналогічні положення Основного Закону імплементовано в пункті 5 частини 3 статті 2 КАС України, за змістом якої основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, поряд з іншим, є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Беззаперечним є та обставина, що вказане вище рішення суду, яке набрало законної сили, містить вимогу про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

В жодному разі не ставлячи під сумнів обов'язковість постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у провадженні №876/2399/15, на переконання суду у даній справі важливим є те, що спірні 23 містобудівні умови та обмеження повинні обов'язково видаватися третьою особою із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Втім, наявність такого рішення не припиняє обов'язок ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради по виконанню чинного законодавства і особливостей видачі таких дозвільних документів, які не були предметом оскарження, і обставини з приводу яких не були дослідженні, у справі №344/15294/14а.

Суд також відзначає, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.

Згідно приписів частин 5 і 7 статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Аналіз коментованих норм процесуального закону свідчить, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування особою, яка не брала участі у справі, під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди, під час нового розгляду справи, не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведених у судових рішеннях цивільних, господарських чи адміністративних справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 4 статті 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку правилами статті 90 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частини 4 статті 9 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Вирішальним у розгляді даної справи є те, що суд розділяє обставини і правову оцінку, які були встановлені та надані в користь позивача постановою Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14-а, від тих обставин, які не були предметом дослідження у розгляді вказаної справи міським судом.

Зокрема, такими обставинами є:

- "відмова ОСОБА_1 містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у наданні містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки обґрунтовувалася невідповідністю намірів забудови генеральному плану м. Івано-Франківська";

- "така відмова, не видача позивачеві ОСОБА_1 містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради містобудівних умов та обмежень забудови здійснена, оскільки в діючому генеральному плані спірну територію передбачалось використовувати для складських приміщень".

Саме така невідповідність намірів забудови (проектування лише для складських приміщень) була предметом перевірки і вирішення у справі №344/15294/14-а.

Отже, виключно зазначені дії третьої особи щодо відмови у видачі дозвільних документів із коментованих вище підстав були визнані Івано-Франківським міським судом неправомірними, такими що необґрунтовано обмежують право користування і розпорядження земельною ділянкою, у зв'язку із чим третю особу зобов'язано видати містобудівних умов та обмежень забудови.

Як зазначив суд, даним рішенням суду не визначено жодні умови і порядок їх видачі, в тому числі кількість.

В розгляді даної справи новими обставинами є факти виявлені перевіряючими і зафіксовані при видачі 23-ох містобудівних умов і обмежень забудови в ході примусового виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14-а, з приводу яких міський суд правової оцінки не надавав.

Зокрема:

- в пунктах розділу "Містобудівні умови та обмеження" не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, чим порушено пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- не враховано, що з 01.08.2014 вступив в дію ДБН А.2.1-1-2014 "Інженерні вишукування для будівництва" на заміну ДБН А.2.1-1-2008;

- згідно пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" та генплану міста територія земельної ділянки знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових та комунальноскладських підприємств; будівництво житлових будинків на даній території є порушенням статті 114 Земельного кодексу України, пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 за №173 та пункту 4.11 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень";

- порушення пункту 6 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме - норма, згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялось приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку, припинила дію з 1 січня 2015 року.

Виявлене відповідачем порушення, а саме: "згідно пункту 10 розділу "Загальні дані" "Містобудівні умови та обмеження" та генплану міста об'єкти проектування заплановано розмістити на спецтериторії, резервній території промислових та комунально-складських підприємств, території магістральних вулиць, що не відповідає намірам забудови та є порушенням абзацу 2 статті 5, статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 2.4 Порядку №109", в розгляді даної справи не досліджується і суд не надає йому правової оцінки, так як таку оцінку вже частково надано постановою Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14-а.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд дану правову оцінку Івано-Франківського суду враховує.

В той же час, обставини щодо "знаходження земельної ділянки позивача в санітарно-захисній зоні промислових та комунальноскладських підприємств" і "видача містобудівних умов та обмежень забудови без затвердженого плану зонування або детального плану територій", є суттєвими для правильного вирішення даного спору.

З приводу "знаходження земельної ділянки позивача в санітарно-захисній зоні промислових та комунальноскладських підприємств" суд виходить із наступних правових норм.

Відповідно до статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Відповідно до пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 за №173 у санітарно-захисних зонах, поряд з іншим, не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих.

Згідно пункту 4.11 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" у санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, установи охорони здоров'я та відпочинку, спортивні споруди, сади, парки, садівницькі товариства й городи.

До територіально-виробничих утворень, відділених від сельбищної території санітарно-захисною зоною завширшки понад 1000 м, не слід включати підприємства із санітарно-захисною зоною до 100 м, особливо підприємства легкої та харчової промисловості.

Щодо "відсутності плану зонування території чи детального плану території" суд виходить із таких норм матеріального права.

За змістом приписів частини 1 статті 16 Закону №3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (абзац 4 частини 1 статті 17 Закону №3038-VІ).

В свою чергу частиною 1, пунктом 4 частини 4, частиною 8 статті 19 Закону №3038-VІ визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території, серед іншого, визначає містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно частини 3 статті 24 Закону №3038-VІ у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина 1 статті 25 Закону №3038-VІ).

Таким чином чинним законодавством визначено, що режим забудови встановлюється одним з видів містобудівної документації (детальним планом території чи планом зонування території), які розроблені та затверджені відповідним органом місцевого самоврядування на місцевому рівні з метою врегулювання відносин у сфері містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3038-VІ генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. При цьому, як зазначалось, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території (частина 1 статті 18, частина 1 статті 19 Закону №3038-VІ).

Отже, за відсутності передбаченого у генеральному плані відповідної забудови, детальний план території або план зонування території є єдиними містобудівними документами, які визначають конкретні містобудівні умови та обмеження.

Суд також відзначай й наступне. Відповідно до пункту 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

На поконання суду, визначення органом місцевого самоврядування позивачеві цільового використання земельної ділянки "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" не звільняє останнього від обов'язку, визначеного частиною 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", реалізувати своє право на забудову землі за умови використання такої земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Вимога щодо відповідності наміру забудови земельної ділянки її власником положенням містобудівної документації, а у спірних відносинах - це Генеральний план забудови міста Івано-Франківська, визначена статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статтею 39 Земельного кодексу України.

Відтак, орган місцевого самоврядування на підставі закону вправі вимагати здійснення забудови окремих території територіальної громади відповідно до вимог основної містобудівної документації. Таке право вимоги ґрунтується на законі.

На переконання суду спірна обставина не може вважатися порушенням права позивача на мирне володіння його власністю, оскільки об'єктивне перешкоджання у цільовому використанні земельної ділянки ґрунтується на вимогах закону.

Як встановлено в постанові Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надав суду пояснення про те, що на даний час розробляється генеральний план, в якому спірну територію пропонується віднести до громадської багатоквартирної забудови.

Судом вже зазначено, що третьою особою не розроблено, не погоджено і не внесено на розгляд сесії міської ради відповідних змін до основного містобудівного документу міста Івано-Франківська.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать, що позивач звертався до відповідача, чи Івано-Франківської міської ради для вирішення поставлених вище питань. Також відсутні відомості з приводу не своєчасного затвердження внесення змін до генерального плану чи містобудівної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159.

Загальні інтереси суспільства у спірних відносинах визначені чинним і актуальним положенням Генерального плану забудови міста, а саме: вся площа земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 розташована в межах існуючого стану із визначеними планувальними обмеженнями - "санітарно-захисні зони промислових та комунальноскладських підприємств".

Даний Генеральний плат затверджений у встановленому законом порядку до набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку.

Відтак, зазначений суспільний інтерес набув законного статусу значно раніше ніж позивач набув права власності на землю.

Скасування відповідачем 23-ох дозвільних документів не позабавляє позивача права на забудову землі, втім таке право позивач повинен реалізувати у встановленому законом порядку.

Для цього Товариство з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" вправі ініціювати перед ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, іншими відповідальними органами Івано-Франківської міської ради питання щодо розроблення, виготовлення, погодження і затвердження плану зонування території чи детального плану території відповідних змін до основного містобудівного документа, які б відповідали намірам забудови замовника і цільовому призначенні землі за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159.

Саме такий порядок у спірних відносинах, на переконання суду, є належним. Таким, який на законних підставах обмежує право користування, володіння і розпорядження земельної ділянкою з метою її забудови.

Ініціювання зі сторони позивача перед Івано-Франківською міською радою чи її уповноваженими органами питання про розроблення відповідної містобудівної документації, на переконання суду, не є покладення на ТзОВ "Екокомбуд" індивідуального та надмірного тягаря.

Крім того, на переконання суду розміщення на земельній ділянці 23-ох житлових багатоповерхових будинків з приміщеннями громадського призначення підпадає під ознаки ''комплексної забудови''.

Частина 2 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону

За змістом частини 1 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови.

Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території.

Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом.

Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.

Функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.

Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

Регулювання земельних відносин під час комплексної забудови території здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Отже, згідно вказаних норм права позивач для забудови власної земельної ділянки має право набути статусу "замовника комплексної забудови території", в тому числі ініціювати приведення у відповідність положень Генерального плану міста до цільового призначення землі і власних намірів щодо забудови.

Позивач в розумінні статті 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не надав суду доказів звернення до виконавчого орган міської ради з даного приводу і відповідно порушення обов'язку щодо організації комплексної забудови територій.

Одним із вирішальним у розгляді даної справи є те, що позивач у позовній заяві не наводить жодного правового обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, висновків перевіряючого, окрім того, що таким скасуванням дій дозвільних документів відповідач по суті здійснив ревізію судового рішення і надав правову оцінку тим обставинам, які вже оцінені у судовому порядку.

Позивач не надав суду будь-яких інших аргументів і доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо невідповідності нормам законодавства чи фактичним обставинам справи висновків відповідача, які не були досліджені і оцінені у справі №344/15294/14а, про порушення третьою особою при видачі 23-ох містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки положень пункту 8 частини 1 статті 1, пункту 6 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 114 Земельного кодексу України, пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, пункту 4.11 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" і пунктів 2.1, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудов земельної ділянки, їх склад та зміст.

На переконання суду вказані виявлені відповідачем порушення у своїй сукупності, окрім тих обставин і правових висновків, які визначені постановою Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14-а, що допущені третьою особою при виконанні рішення суду, є достатнім юридичним обґрунтуванням для наявності підстав щодо скасування дії 23-ох містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №1-23 по генплану.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність 23-ох оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи їх діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Не в повному обсязі відповідач виконав свій обов'язок щодо обґрунтованості власних дій, так як не врахував усіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваних рішень. Зокрема, не врахував обставини і надану їм правову оцінку постановою Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а.

Втім, таке неврахування всіх обставин, на переконання суду, не є самостійним і достатнім для визнання оскаржуваних рішень протиправними та такими, що підлягають у зв'язку із цим скасуванню.

Незважаючи на надану правову оцінку встановленим обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" наділено правом у встановленому порядку усунути виявлені перевіркою порушення у визначений спосіб і реалізувати власний намір забудови в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а.

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд", адреса: вул. Г. Мазепи, 141, приміщення 1, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи - 39272266.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, адреса: вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи 40216470.

Відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, адреса: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 37471912.

Суддя Чуприна О.В.