Рішення

від 27.07.2018 по справі 815/2837/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2837/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнхард» до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнхард до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.03.2018 року.

Ухвалою від 14.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі.

02.07.2018 року (вх. № 18554/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 05.07.2018 року за клопотанням представника позивача, судом приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив від 30.06.2018 року.

11.07.2018р. (вх. № ЕП/3909/18) представником відповідача до канцелярії суду подані заперечення проти відповіді на відзив.

12.07.2018 року (вх. № 20059/18) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

20.07.2018 року (вх. № 20980/18) представником позивача до канцелярії суду подано докази направлення ДФС України копії позовної заяви з додатками.

26.07.2018 року (вх. № 21600/18) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про видачу рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, є безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп. 39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2016 звітний рік, а на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Контролюючим органом дотримано вимог законодавства щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грейнхард» . Як встановлено перевіркою та не напечерується позивачем, позивачем, він повинен був подати у строк до 01.10.2017р. звіт про контрольовані операції за правовідносинами з контрагентом нерезидентом DOLRADO CORP (ОСОБА_3) за 2016 рік. Відповідач зазначив про безпідставність посилання позивача на подання ним звіту про контрольовані операції за 2016 рік на паперовому носії, оскільки відповідно до абз. 4 п.46.6 ст. 46 ПК України вимоги статей 46-50 ПК України не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосується обчислення. Більш того, на момент подання звіту на паперовому носії був чинний договір № 110120161 від 11.01.2016р. про визнання електронних документів. Отже, звіт про контрольовані операції за 2016 р. подано з порушенням вимог пп. 39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України, тобто такий звіт вважається не поданим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, в тому числі, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ТОВ «Грейнхард» Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 02.02.2018 року № 615 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ГРЕЙНХАРД (код ЄДРПОУ 38948820) (а.с. 89), направлення на перевірку від 02.02.2018 року №659/14-03 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ ГРЕЙНХАРД (код ЄДРПОУ 38948820) з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2016 рік.

За наслідками перевірки складено акт № 282/15-32-14-03/38948820 від 16.02.2018р. (а.с. 22-32), відповідно до висновків якого встановлено порушення пп. 39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України в частині не подання звіту про контрольовані операції за 2016 звітний рік.

28.02.2018р. позивачем подано до ГУ ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки (а.с. 33-36), які рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 12.03.2018р. № 3634/10/15-32-14-03-10 залишено без задоволення (а.с. 37-43).

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.03.2018 року, яким до ТОВ «Грейнхард» на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 і п.120.3 ст.120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 413400 грн. (а.с. 44).

02.04.2018р. (вих. № 95) ТОВ «Грейнхард» оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення до ДФС України (а.с. 46-51), яка рішенням про результати розгляду скарги від 30.05.2018р. (вих. № 18797/6/99-99-11-03-01-25) скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 52-54).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Відповідно п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Відповідно до пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:

новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період;

уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.

Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.

Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.

Порядок складання Звіту про контрольовані операції та його форму затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 року № 8 (далі - Порядок № 8), відповідно до п.1 розділу І якого звіт про контрольовані операції (далі - Звіт) подається до 01 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Під час проведення перевірки відповідачем у справі встановлено, що станом на дату її завершення, ТОВ «Грейнхард» (код ЄДРПОУ 38948820) звіт про контрольовані операції за 2016 звітний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису до ДФС України не подано.

За приписами пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України (в редакції, чинній у 2016р.) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту акту перевірки перевіркою встановлено, що TOB ГРЕЙНХАРД в рядку 01 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку нової звітної податкової декларації з податку на прибуток від 27.02.2017 року № НОМЕР_2, наданої до Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, задекларовано дохід за 2016 рік у сумі 86 996 874,00 грн.

ГУ ДФС в Одеській області за результатами аналізу інформації про здійснені експортно-імпортні операції TOB ГРЕЙНХАРД встановлено, що протягом 2016 року TOB ГРЕЙНХАРД мало відносини обсягом понад 5 млн. грн., з контрагентом-нерезидентом, зареєстрованим в країні, що входить до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015року № 977-р., а саме: з DOLRADO CORP, яке є юридичною особою згідно законодавства ОСОБА_3.

В ході проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу керівнику TOB ГРЕЙНХАРД надано запит від 07.02.2018 року про надання документів та інформації щодо взаємовідносин з контрагентом - нерезидентом DOLRADO CORP. за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., а саме: контрактів, додаткових угод та специфікацій до них, митних декларацій, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, актів приймання - передачі товару, карток бухгалтерського рахунку №362 Розрахунки з іноземними покупцями , рахунків та банківських виписок щодо розрахунків DOLRADO CORP. з TOB ГРЕЙНХАРД по експортних операціях, здійснених у пееріод з 01.01.2016 р. по 31.12.2016., інших документів, що пов'язані зі здійсненням TOB ГРЕЙНХАРД фінансово - господарських операцій з вищезазначеним покупцем (а.с. 91).

На вказаний запит TOB ГРЕЙНХАРД надано відповідь від 07.02.2018 року №96, в якій зазначено, що в рамках позапланової перевірки з питань неподання звіту про контрольовані oпepaцiї за 2016 рік не є необхідним висвітлення питання щодо взаємовідносин з контрагентом DOLRADO CORP, оскільки такі документи не відносяться до предмету даної перевірки (а.с. 94).

Під час перевірки, посадовими особами контролюючого органу відповідно до даних АІС Податковий блок та електронних документів, наявних в АСМО Інспектор 2006 , встановлено, що у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016р. TOB ГРЕЙНХАРД відповідно до контрактів: від 14.12.2015 №14/12-2015, від 02.03.2016 №02/03-2016, від 24.03.2016 №24/03-2016 здійснювалися господарські операції з реалізації продукції (пшениці продовольчої 2 класу, пшениці м'якої 3 класу, 5 класу (група Б), сорго зернового, українського насіння соняшнику) контрагенту - нерезиденту DOLRADO CORP. (ОСОБА_3) на загальну суму 52 558 948,25 грн. (а.с. 26).

Керівнику TOB ГРЕЙНХАРД , код за ЄДРПОУ 38948820, ГУ ДФС в Одеській області надано запит від 02.11.2017 року №11157/10/15-32-12-13-09, в якому повідомлено, що за результатами аналізу інформації наявної в базах даних ГУ ДФС в Одеській області, встановлено здійснення TOB ГРЕЙНХАРД у 2016 році експорту товарів на суму 52,56 млн. грн. з контрагентом DOLRADO CORP. (ОСОБА_3), однак відсутнє декларування загальної суми контрольованих операцій, тобто не отримано в установлені законодавством строки Звіту про контрольовані операції за 2016 рік та додатки до нього (а.с. 85-86).

Від підприємства отримано відповідь від 20.11.2017 №93 (вх. ГУ ДФС в Одеській області №9328/10/15-32 від 24.11.2017), якою повідомлено, що у 2016 році TOB ГРЕЙНХАРД на адресу DOLRADO CORP. було відвантажено такий товар як пшениця 2-5 класу, сорго, насіння соняшнику, за договорами поставки с/г товарів: №14/12-2015 від 14.12.15, №02/03-16 від 02.03.16, №24/03-2016 від 24.03.2016. На підставі вантажної митної декларації (ВМД) та витягу з реєстру митної служби про перетин кордону України за вищезазначеними ВМД в бухгалтерському обліку TOB ГРЕЙНХАРД було відображено продаж товарів та виписані первинні документи, а саме видаткові та податкові накладні.. Разом у 2016 році поставлено товару DOLRADO CORP. на суму 50273327 грн. Вказані господарські відносини дійсно мали місце та належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. У відповідності до вимог пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ (у редакції, що діяла у 2016 році) експортні взаємовідносини з компанією DOLRADO CORP. було визнано як контрольовані операції, однією зі сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі, що включена до переліку Держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а саме - ОСОБА_3. Всі операції з компанією DOLRADO CORP. документально підтверджені та належним чином відображені у Звіті про контрольовані операції, що був поданий до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області своєчасно в строк, відповідно до законодавства та додаток до Звіту Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях за 2016рік (а.с. 87).

Згідно акту перевірки, встановлено, що 02.10.2017 року TOB ГРЕЙНХАРД до Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на паперових носіях було подано звіт про контрольовані операції за 2016 рік, який зареєстровано за №27725 з додатком Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях та 14.12.2017 року також на паперових носіях уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2016 рік за №33445 з додатком Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях .

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством

Разом з тим пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України встановлено імперативний порядок подання звіту про контрольовані операції засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, що затверджена наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233 Про подання електронної податкової звітності , та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011 (далі - Інструкція №233), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції №233 визначено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків. Після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Аналогічні норми містяться у Методичних рекомендаціях щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 року №516.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №233, передбачено, що якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних ДПС та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

Згідно з п.120.3 ст.120 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;

1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Під час перевірки та судового розгляду справи, TOB ГРЕЙНХАРД повідомлено, що товариством здійснено спробу направити звіт про контрольовані операції за 2016 року засобами електронного зв'язку до ДФС України, надаючи копію квитанції № 1 Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів ДФС України (а.с. 58), в якому зазначено, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби, документ не прийнято. Виявлені помилки : порушено вимоги Інструкції підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА від 10.04.2008р. № 233, а саме ЄДРПОУ 38948820, можливо припинено дію договору про визнання електронних документів. Також зазначено про необхідність виправлення та спробу направлення документа знову.

Як зазначено відповідачем та визнавалось позивачем повторних спроб направлення звіту про контрольовані операції за 2016 рік TOB ГРЕЙНХАРД не здійснювалось.

Суд звертає увагу, що TOB ГРЕЙНХАРД не оскаржувались у встановленому порядку рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку наданого TOB ГРЕЙНХАРД звіту про контрольовані операції за 2016 рік, протилежного позивачем не доводилось, належними доказами під час судового розгляду не підтверджувалось.

Більш того, на момент подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2016 рік договір про визнання електронних документів № НОМЕР_3 від 11.01.2016р був чинний.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та матеріалів справи, TOB ГРЕЙНХАРД 02.10.2017р. на паперових носіях подано до Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області звіт про контрольовані операції за 2016 рік за №27725 (а.с. 59-61); TOB ГРЕЙНХАРД 14.12.2017р. на паперових носіях подано до Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2016 рік за № 33445.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що звіт про контрольовані операції за 2016 рік, який був поданий на паперовому носії до Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, оскільки відповідно до вимог пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України такий звіт подається до ДФС України.

Суд також акцентує увагу, що предметом розгляду цієї справи не є дії, бездіяльність чи рішення ДФС України щодо реєстрації звіту, ДФС України є лише третьою особою у даній справі. Позивачем також не надано доказів визнання протиправними дії, скасування рішення ДФС України про відмову у реєстрації звіту про контрольовані операції за 2016 рік за №27725, так само позивачем не надано до суду доказів оскарження таких дій ДФС України.

Позивач помилково посилається на положення ст.49 ПК України щодо права подати звіт у паперовій формі, оскільки статтею 49 ПК України врегульовано питання подання податкової декларації до контролюючих органів. У свою чергу, саме статтею 39 ПК України визначений механізм та порядок подання звіту про контрольовані операції, а саме остання норма (ст.39 ПК) регулює спірні правовідносини та є спеціальною нормою.

Праховуючи приписи п.39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України, Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації № 233 від 10.04.2008р., Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017р., платники податків зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції виключно засобами телекомунікаційного зв'язку шляхом його надіслання на Центральний портал прийому звітності ДФС України, де в автоматичному режимі формуються та надсилаються платнику податків квитанції №№, 1, 2.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач в повній мірі довів правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим судом не встановлено підстав для його скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнхард» (місцезнаходження: 67550, Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Індурстріальна, 10; код ЄДРПОУ 38948820) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.03.2018 року, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.07.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.