Рішення

від 26.07.2018 по справі 826/27213/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2018 року 09:00 № 826/27213/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент інвест-1" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про представники сторін: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення позивача - не прибув; відповідача - Перепилюк О.В. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Девелопмент Інвест-1 (далі по тексту - позивач, ТОВ Девелопмент Інвест-1 ) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (у рішенні - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення № 17426552210 від 23.06.2015.

В обґрунтування позову позивач вказав, що укладення позивачем договору підряду дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності та використання у господарській діяльності підрядних робіт; виконання позивачем підрядного договору призвело до зміни майнового стану позивача (виконані роботи були повністю оплачені); на дату укладення позивачем підрядного договору у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ ГРАНТ БУД , його можливостей виконувати спірну господарську операцію, а викладені в акті перевірки висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства не ґрунтуються на чинному законодавстві та є помилковими.

Крім того, збільшення суми грошового зобов'язання шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 (суддя Літвінова А.В.) відкрито провадження у даній адміністративній справі № 826/29213/15 та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5837 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду.

У судове засідання 29.01.2018 представник позивача не прибув, причин неявки в засідання не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, свої заперечення мотивував, тим, що не можливо з'ясувати порядок пропускного режиму на будівельні майданчики ТОВ Девелопмент Інвест-1 та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників ТОВ "Грант Буд" по охороні праці, що відображається в журналі охорони праці (відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва , Закону України від 14.10.1992 №2694-ХІІ "Про охорону праці" та ДБН А.3.2-2-2009 "Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 N 45 із змінами та доповненнями).

Операції, здійснені ТОВ "Грант Буд" не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, не встановлено наявності у контрагентів власних або орендованих транспортних засобів, об'єктивно необхідних для перевезення виробів для виконання робіт, виходячи з територіального розміщення ТОВ "Грант Буд" та об'єктів ТОВ "Девелопмент Інвест-1" в різних містах.

Поряд з цим, представник відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З приводу заявленого клопотання, суд відмічає, що не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Девелопмент Інвест-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Абсолют Клінінг" та ТОВ "Грант Буд", складено акт перевірки від 05.05.2015 № 324/26-55-22-09/34351158 (далі - акт або акт перевірки).

Відповідно до акта ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві були встановлені порушення вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 216 667,00 гривень. На підставі цього було прийнято податкове повідомлення-рішення №17426552210 від 23.06.2015.

При цьому для підтвердження реальності операцій з контрагентом позивачем було надано договір підряду № ГБ/ДІ-2014 від 06.08.2014, за умовами якого підрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами якісно виконати Роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, а Замовник зобов'язується надати Об'єкт для виконання Підрядником робіт, по завершенню робіт прийняти й оплатити вартість виконаних робіт.

Для виконання Робіт по даному Договору, Підрядник має право залучати третіх осіб. Приймання-передача робіт здійснювалась поетапно відповідно до підписаної проектно-кошторисної документації, шляхом підписання Актів приймання виконаних робіт. В жовтні 2014 року будівельні роботи передавались в два етапи: на виконання вимог вищезазначеного договору ТОВ "Грант Буд" надало ТОВ "Девелопмент Інвест-1" акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. ТОВ "Грант Буд" на адресу ТОВ "Девелопмент Інвест-1" виписано (оформлено) довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за жовтень 2014 року (за формою КБ-3) на суму 966 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 161 000,00 грн., на суму 334 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 55 666,67 грн.

На виконання вимог вищезазначеного договору ТОВ "Грант Буд" виписано на адресу ТОВ "Девелопмент Інвест-1" податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2014 року у сумі 216 666,70 грн.

ТОВ "Девелопмент Інвест-1" виписано на адресу ТОВ "Грант Буд" платіжне доручення.

Відповідно до наданого пояснення ТОВ "Девелопмент Інвест-1" ремонтні роботи які виконував ТОВ "Грант Буд" були капіталізовані та 31.12.2014 віднесені на збільшення вартості власного нерухомого майна - торгівельно-розважального комплексу, розташованого за адресою м. Полтава, вул. Ковпака, 26 (ТРЦ Екватор).

Згідно з базою даних 1С Податковий блок : ТОВ "Грант Буд" зареєстровано головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві від 28.05.2013. Перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.05.2013. Стан платника станом на 20.04.2015 - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 12.02.2015, анульовано 25.03.2015.

Відповідно до інформаційної бази АІС Автомобіль ДАІ МВС України відсутня інформація щодо наявності у ТОВ "Грант Буд" зареєстрованих транспортних засобів.

При здійсненні аналізу реєстру податкових накладних за жовтень 2014 року, валютно-митних декларацій, даних 1С Податковий блок відповідачем з'ясовано, що ТОВ "Грант Буд" сформувало податковий кредит за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 за рахунок контрагентів-постачальників: ТОВ "АКСОН ГРУП"- обсяг поставки на ТОВ "Грант Буд" в жовтні 2014 року складає 80,7 % від загальної суми. Основним видом діяльності є - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля. ТОВ "АКСОН ГРУП" відповідно до баз даних податкової звітності в тому числі реєстру податкових накладних за період жовтень 2014 року виписано податкові накладні в жовтні 2014 року на користь ТОВ "Грант Буд" в сумі ПДВ до 10 000,0 грн., які відображено в податковій звітності СГД, проте які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає можливим зробити висновок щодо джерел походження товару (будівельних матеріалів).

ТОВ "АКСОН ГРУП" також є імпортером, згідно з вантажно-митними деклараціями ТОВ "АКСОН ГРУП" ввезено на територію України наступні товари (вибірково): частини верху взуття (заготовки) з ПВХ, без зовнішньої, без внутрішньої підошви для виробництва черевик; прес - форми з чорних металів для лиття під тиском для пластмас та гуми: форми для виготовлення підошви для взуття; частини для взуття: устілки вкладні для взуття з полімерних матеріалів; шнурки для взуття з синтетичних ниток; взуття жіноче що закриває щиколотку, але не частину литки: напівчоботи з верхом із натуральної шкіри та на підошві з полімерних матеріалів(ПВХ); взуття жіноче що закриває щиколотку; взуття жіноче що закриває щиколотку, тощо.

Постачальниками ТОВ "АКСОН ГРУП" в жовтні 2014 року є ТОВ "АГРОВЕС-14", ТОВ "ФЛОРА СІТІ" та ТОВ "ФІНРОСТОРГ".

Зважаючи на вищенаведене, неможливо зробити висновок щодо джерел походження будівельних матеріалів, які були використані при Будівельно-монтажних роботах ТОВ "Грант Буд" на адресу ТОВ "Девелопмент Інвест-1", оскільки неможливо підтвердити факт придбання вищезазначеного товару (матеріалів) від контрагентів-постачальників.

ТОВ "СХІД-ПРОФІЛЬ"- обсяг поставки на ТОВ "Грант Буд" в жовтні 2014 року складає 10,2 % від загальної суми. Основним видом діяльності є - 24.33-холодне штампування та гнуття.

Проаналізувавши номенклатуру зареєстрованих в ЄРПН ТОВ "СХІД-ПРОФІЛЬ" на адресу ТОВ "Грант Буд" податкових накладних, встановлено постачання наступних товарів: М/черепиця "Класік"-ПК24, ПС-18-1100-0,45 (А) Корея.

ТОВ "СХІД-ПРОФІЛЬ" також є імпортером, згідно з вантажно-митними деклараціями ТОВ "АКСОН ГРУП" ввезено на територію України наступні товари (вибірково): прокат плоский з вуглецевої сталі холоднокатаний, гарячеоцинкований, пофарбований, прокат плоский з вуглецевої сталі у рулонах.

Відповідно до наданих ТОВ "Девелопмент Інвест-1" актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 та №2-1-2 за формою №1 в найменувані робіт відсутні матеріали: М/черепиця "Класік"-ПК24 -1100-0,47/350. Корея ПЕ ТУ УВ.2.6-27.3-35485347-001:2011, ПС-18-1100-0,45 (А) Корея ПЕ ТУ УВ.2.6-27.3-35485347-001;2011, прокат плоский з вуглецевої сталі холоднокатаний, гарячеоцинкований, пофарбований, прокат плоский з вуглецевої сталі у рулонах.

Враховуючи вищенаведене, неможливо зробити висновок щодо джерел походження будівельних матеріалів, які були використані при Будівельно-монтажних роботах ТОВ "Грант Буд" на адресу ТОВ "Девелопмент Інвест-1", оскільки не можливо підтвердити факт придбання вищезазначеного товару (матеріалів) від контрагентів-постачальників.

ТОВ "Грант Буд" також є імпортером, згідно з вантажно-митними деклараціями ТОВ "Грант Буд" ввезено на територію України наступні товари (вибірково): човновий двигун, з бензиновим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням; сумки господарські поліпропиленові для тривалого використання ручками, у асортименті; сорочки чоловічі текстильні вовняні; рюкзак - сумка, спортивний з лицьовою поверхнею з синтетичних текстильних матеріалів; палатка, каркас з алюмінієвого сплаву, покриття з синтетичної тканини; одяг дитячий для підлітків, текстильний: сорочки для хлопців текстильні з довгим рукавом, бавовняні та інше.

Номенклатура реалізованих товарів (робіт, послуг) ТОВ "Грант Буд" на адресу ТОВ "Девелопмент Інвест-1" за жовтень 2014 року - Будівельно-монтажні роботи.

Зважаючи на наведене, неможливо зробити висновок, щодо джерел походження товару (будівельних матеріалів, субпідрядних робіт), який було реалізовано на адресу ТОВ "Девелопмент Інвест-1", оскільки неможливо підтвердити факт придбання вищезазначеного товару ТОВ "Грант Буд" від контрагентів-постачальників. Згідно з зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим ТОВ "Грант Буд" в повному обсязі.

Враховуючи об'єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів та наданих послуг, вбачається можливим зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності ТОВ "Грант Буд".

Суд відмічає, що відштовхуючись від обґрунтувань позову та викладених в акті перевірки обставин, на переконання суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій між ТОВ Девелопмент Інвест-1 та ТОВ Грант Буд за період жовтень 2014 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Положеннями п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в тексті - ПК України) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 201.1 ст. 201 ПК України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Судом встановлено, що усі податкові накладні, що були виписані контрагентами для позивача, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що усі податкові накладні, видані контрагентами позивача, у передбаченому законом порядку були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Акті перевірки, контрагенти булі зареєстровані як платник ПДВ, зазначене не оспорюється відповідачем.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи господарські операції з виконання будівельно-монтажних робіт між позивачем і ТОВ Грант буд здійснювались на підставі договору підряду № ГБ/ДІ-2014 від 06.08.14, відповідно до якого підрядник (ТОВ Грант буд ) зобов'язується своїми та залученими силами і засобами якісно виконати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, а Замовник зобов'язується надати Об'єкт (приміщення торговельно-розважального центру Екватор , яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ковпака,26 для виконання Підрядником робіт, по завершенню робіт прийняти й оплатити вартість виконаних робіт.

До матеріалів справи долучено: акт від 14.10.14 приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в; довідку від 14.10.14 ф.КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акт від 31.10.14 приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в; довідку від 31.10.14 ф.КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; фотографії приміщень, в яких виконувались будівельно-монтажні роботи; податкову накладну від 14.10.14 № 14; податкову накладну від 14.10.14 № 15; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 17114625 від 17.11.14; звітну податкову декларацію (загальну) від 17.11.14 за жовтень 2014 року з додатком № 5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту і розрізі контрагентів (Д5); квитанцію № 2 від 17.11.14 про прийняття зазначених вище документів) податкової звітності, поданих засобами електронного зв'язку; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року; платіжне доручення від 14.10.15 № 1980149 про сплату за виконані будівельно-монтажні роботи на користь ТОВ Грант буд 1 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 216 666,67 грн.

При цьому податковий орган не заперечує самого факту реальності виконання робіт, передбачених у зазначеному договорі № ГБ/ДІ-2014 від 06.08.14, однак заперечує проведення таких саме TOB Гранд Буд .

На переконання суду, результати зустрічних звірок контрагентів позивача, які на той час виявилися відсутніми за місцем реєстрації, за результатами їх податкової звітності та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не можуть бути безумовними свідченнями правомірності оспорюваних висновків податкового органу.

Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Посилання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФМ у м. Києві на відсутність посадових осіб контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність засобів та устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, не обмежує можливість укладати угоди найму та оренди, залучати до господарської діяльності активи та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання. Сам факт відсутності посадових осіб за юридичною адресою не є безумовною підставою для висновку про те, що суб'єкт господарювання не веде господарської діяльності, а укладені ним угоди є безтоварними.

Щодо доводів відповідача про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагента достатньої кількості працівників, то суд звертає увагу на те, що ця обставина не може бути підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки відповідно до укладеного договору, Підрядник має право залучати третіх осіб на виконання будівельних робіт.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування, а також завищення витрат.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання його постачальником зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Окрім того, припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Отже, віднесення позивачем сум до складу витрат на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення.

За ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків в цілому, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Інвест-1 задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 17426552210 від 23.06.2015.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Інвест-1 (код ЄДРПОУ 34351158) судові витрати в сумі 4 875,06 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять грн. 06 коп.).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко