Постанова

від 26.07.2018 по справі 536/228/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/228/18 Номер провадження 22-ц/786/1624/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми Вересень на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 травня 2018 року (прийняте суддею Клименко С.М. відомості щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:03:000:0100 загальною площею 3,35 га. Вказував, що 01 вересня 2008 року між нею та Агрофірма Вересень укладено договір оренди №97 зазначеної земельної ділянки, який зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700203 від 05 травня 2010 року. Обидві сторони на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно п. 36 даного договору передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, без обумовлення такого розірвання настанням будь-яких подій та умов. У зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку ОСОБА_2 звернулася до відповідача з листом від 15 вересня 2017 року, який отриманий Агрофірмою Вересень 22 вересня 2017 року, з питання розірвання договору та повернення земельної ділянки, але відповіді не отримала, земельну ділянку їй не повернуто, що свідчить про небажання відповідача виконати вимоги добровільно.

В зв'язку з чим, позивач прохала визнати розірваним в односторонньому порядку договір №97 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:03:000:0100 загальною площею 3,35 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень , який зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700203 від 05 травня 2010 року та зобов'язати відповідача повернути їй дану земельну ділянку.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та зобов'язання повернути земельну ділянку - задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір №97 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:03:000:0100 загальною площею 3,35 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700203 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_2 за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:03:000:0100 загальною площею 3,35 га в стані, переданому в оренду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З даним рішенням не погодилася Агрофірма Вересень та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 травня 2018 року скасувати та ухвалит ти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, судом недотримано принципу змагальності сторін та порушено основні засади цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності взаємозв'язку між положеннями п. 36 договору та пунктами 34, 35, якими передбачено підстави як припинення договору, так і припинення договору шляхом його розірвання, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Судом не взято до уваги норми ст. 32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Також апелянт вважає, що судом проігноровано та не взято до уваги, що в пункті 36 сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на розірвання договору оренди землі при настанні умов визначених ст.ст. 24 , 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), та настанні обставин визначених п. 34, 35 договору оренди.

Окрім того зазначає, що позивачем не дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, визначений ч. 3 ст. 214 ЦК України , чому не надано оцінки судом. Також вважає, що судом першої інстанції не враховано роз'яснень абз. 5 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (зі змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ про те, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом предявлення позову про розірвання договору.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від позивача не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в режимі відеоконференції. На момент розгляду справи позивач та його представник будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача (апелянта) будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, з причин, які визнані колегією суддів не поважними, оскільки відповідач є юридичною особою, а тому в змозі в разі зайнятості одного із працівників направити до суду іншого представника, або звернутися за правовою допомогою до адвоката.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень укладено договір №97 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:03:000:0100 загальною площею 3,35 га.

Сторони, на час укладення правочину, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700203 від 05 травня 2010 року.

Так, пунктом 36 вказаного договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається.

15 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Агрофірми Вересень з листом повідомленням, який отриманий Агрофірмою Вересень 22 вересня 2017 року з питання розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідно до положень пункту 36 даного договору. Однак, відповіді на даний лист позивачем не отримано.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо розірвання в односторонньому порядку спірного договору оренди землі відповідають вимогам частини третьої статті 651ЦК України та умовам пункту 36 укладеного між сторонами договору.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Правовідносини, що виникають з приводу оренди земельних ділянок регулюються, як спеціальними нормами ЗУ Про оренду землі , так і загальними Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України (в тій частині, яка не врегульована спеціальними нормами).

Частиною першою статті 627ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В пункті 34 договору визначені загальні умови припинення дії договору у разі закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації фізичної особи орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 35 спірного договору оренди землі передбачені умови припинення договору шляхом його розірвання, згідно яких дія договору припиняється за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 36 спірного договору оренди землі сторони передбачили умову про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Згідно положень статті 525ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частин третьої та четвертої статті 31Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз статей 525 , 651ЦК України та статті 31Закону України Про оренду землі свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Так, пунктом 36 укладеного договору оренди землі сторони визначили можливість розірвання даних договорів в односторонньому порядку. Вказаний пункт спірних договорів є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Колегія суддів звертає увагу на те, що даний пункт договору не закріплює такого розірвання настанням будь-яких подій та умов, в тому числі визначених ст.ст. 24 , 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору). Так само не містить застережень щодо настання обставин визначених п. 34, 35 договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 36, виходячи з змісту та логіки інших пунктів договору від 01 вересня 2008 року, зокрема пунктів 34, 35, не пов'язаний з ними, їм не суперечить та не спростовує їх.

З підстав, викладених вище, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в пункті 36 сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на розірвання договору оренди землі при настанні умов визначених ст.ст. 24 , 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), та настанні обставин визначених п. 34, 35 договору оренди, вважаючи їх безпідставними.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що судом не взято до уваги норми ст. 32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, оскільки дана норма Закону не підлягає застосуванню при вирішенні спору, так як позивачем підставою позову не визначалися обставини дострокового припинення договору внаслідок невиконання сторонами обов'язків, визначених договором та статтями 24 і 25 ЗУ Про оренду землі .

Тлумачення норм чинного законодавства апелянтом проведено поверхового, без повного та системного його аналізу, враховуючи умови укладеного договору, що призвело до невірного їх розуміння.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом положень статті 651ЦК України одностороння відмова від договору в повному обсязі є одним із способів розірвання договору.

Пунктом 34 договору оренди землі визначені загальні підстави припинення його дії, а пунктом 35 передбачено підстави припинення договору шляхом його розірвання.

Окрім того, пункт 36 договору закріплює, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Системне тлумачення положень зазначених вище норм матеріального права та положень договору дає підстави дійти висновку про те, що в силу самого факту односторонньої відмови від договору договір вважається розірваний.

Таким чином, після отримання Агрофірмою Вересень листа-повідомлення про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, спірний договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року, відповідно до пункту 36 договору, статті 31Закону України Про оренду землі та частини третьої статті 651 ЦК України , є розірваним.

За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про розірвання договору буде вважатися невірно обраним способом захисту прав та інтересів.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем обраний вірний спосіб захисту прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовом про визнання розірваним договору в односторонньому порядку (оскільки таке право заперечується відповідачем) та витребування майна (земельної ділянки) шляхом зобов'язання її повернути (оскільки відповідач не згоден на припинення правовідносин щодо договору оренди землі в односторонньому порядку).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції роз'яснень абз. 5 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (зі змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так само не беруться до уваги твердження апелянта, що позивачем не дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, визначений ч. 3 ст. 214 ЦК України , оскільки з матеріалів справи та встановлених у справі фактичних обставин вбачається, що позивач в письмовій формі направила повідомлення відповідачу про намір розірвання договору в односторонньому порядку на підставі умов договору, в якому належним чином обґрунтувала свої вимоги.

Тлумачення норми ч. 3 ст. 214 ЦК України апелянтом проведено невірно, оскільки дана норма передбачає вчинення відмови від правочину у такій саме формі, в якій його було вчинено. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Так, договір оренди вчинено в письмовій формі, намір про розірвання договору позивачем також вчинено в письмовій формі, що свідчить про дотримання приписів ч. 3 ст. 214 ЦК України .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне вирішення спору.

Таким чином, встановивши, що позивач виявила бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди, оскільки вона є власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог

Крім того, місцевий суд вірно врахував, що сторонами у справі при укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови пункту 36, яким сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів.

Так, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Агрофірми Вересень - залишити без задоволення .

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_5

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: