Рішення

від 19.07.2018 по справі 904/2054/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018м. ДніпроСправа № 904/2054/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Качур Н.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів", м. Нововолинськ Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МІД", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 643989,20 грн

у присутності представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

14.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МІД" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 611520,00 грн та пені у сумі 32469,20 грн, нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № П-06.02.18, укладеного між сторонами 16.02.2018.

Ухвалою від 21.05.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 07.06.2018.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 07.06.2018, розгляд справи судом відкладено на 02.07.2018.

На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 02.07.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.07.2018.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного ухвалою суду від 02.07.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Але 19.07.2018 позивач на електронну поштову скриньку суду надіслав лист №668/07 від 18.07.2018, в якому повідомив, що станом на 18.07.2018 відзиву відповідача на позов ним не отримано; повного або часткового погашення боргу відповідачем не здійснено; акт звірки рахунків №592 від 04.05.2018 відповідачем не підписаний та оригінал не повернувся. До вказаного листа позивачем додано копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів".

Оригінал листа позивача за №668/07 від 18.07.2018 надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку 23.07.2018.

Відповідач правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце проведення судових засідань, як у межах підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті, був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Протягом значного проміжку часу на адресу господарського суду від відповідача не повернулися ані рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, ані самі конверти з ухвалами суду.

Враховуючи той факт, що відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, на яку судом завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, було направлено ухвали, то суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Тож, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ МІД" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №П-06.02.18 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує маргаринову продукцію, далі товар, згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість і ціни товару вказуються постачальником у специфікаціях, що підписуються повноважними представниками сторін на кожну партію товару, і які є невід'ємними частинами договору. Сторони погодили, що специфікації на партії товару, підписані сторонами і направлені одна одній по факсу, мають силу оригіналу і обов'язкові для виконання.

Підпунктом 3.1. пункту 3.1 договору передбачено, що покупець по мірі потреби у товарі повинен надіслати замовлення на відвантаження товару, викладене у письмовому вигляді, підписане уповноваженими особами покупця та постачальника, скріплене круглою печаткою покупця та постачальника та передане факсом, номер якого вказано у цьому договорі або особисто.

На підставі замовлення покупця формується специфікація на партію товару (пп. 3.1.3, п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією:

- якісні посвідчення;

- сертифікати відповідності;

- гігієнічні висновки;

- рахунок-фактура;

- товарна накладна;

- товарно-транспортна накладна тощо.

У відповідності до п. 3.3 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту його повної оплати (пп. 3.3.1); ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар надано покупцеві під загрузку (пп. 3.3.2).

У пункті 3.4 договору сторонами узгоджені умови поставки товару.

Так, якщо інші умови поставки не зазначені в специфікації на партію товару продавець поставляє товар покупцю на умовах СРТ - Україна, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 219, - Інкотермс 2000 (пп. 3.4.1, п. 3.4 договору).

Поставка товару покупцеві здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання специфікації на поставку товару з урахуванням умов п. 3.1.1, п. 3.1.2, але не пізніше 3 днів після поступлення коштів на рахунок постачальника (пп. 3.4.2, п. 3.4 договору).

Покупець зобов'язаний надати оригінал належним чином оформленої довіреності на отримання матеріальних цінностей при отриманні товару на складі та попередньо скинувши її по факсу. В якій обов'язково повинні бути вказані паспортні данні та повноваження осіб на приймання товару, які належним чином представляють покупця (пп. 3.4.3, п. 3.4 договору).

За умовами п. 4.1 договору оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 12 цього договору, на умовах попередньої оплати в розмірі 100 відсотків вартості продукції. Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 10.10 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язання, які виникли з цього договору припиняються належним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 року сторонами підписано специфікацію №1 до договору (а.с. 17), в якій сторони домовились здійснити в термін до 09.03.2018 поставку наступного товару: маргарин столовий "Молочний, 82%", 20 кг, у кількості 20000 кг за ціною 30,58 грн з ПДВ за 1 кг.

У пункті 2 вказаної специфікації сторони визначили, що товар поставляється транспортом продавця за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського 219; форма оплати - оплата в день поставки.

Постачальник 02.03.2018 виставив покупцю рахунок №70 на суму 611520,00 грн на оплату товару, замовленого на поставку.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 611520,00 грн, що підтверджується: видатковою накладною №230 від 07.03.2018 та товарно-транспортною накладною №160 від 07.03.2018, які містять підписи уповноважених представників сторін і відтиски їх печаток, а також довіреністю відповідача №57 від 07.03.2018, виданою на ім'я комірника ОСОБА_1, на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач, як узгоджено сторонами у специфікації №1 до договору, повинен був оплатити вартість отриманого ним товару за видатковою накладною №230 від 07.03.2018 у день поставки цього товару - тобто 07.03.2018.

Позивач зазначає, що в відповідач надав йому сканкопію платіжного доручення №15 від 12.03.2018 з відміткою банку про здійснену ним оплату. Але, не отримавши коштів, позивач 13.03.2018 звернувся до АТ "Таскомбанк" з проханням надати інформацію щодо надходження до банку платіжного доручення №15 від 12.03.2018 у сумі 611520,00 грн від ТОВ "АВ МІД" на користь ТОВ "Імперія жирів". Листом №19/207 від 14.03.2018 АТ "Таскомбанк" повідомило позивача, що таке платіжне доручення до банку не надходило (а.с. 19).

З огляду на надання відповідачем недостовірних доказів оплати товару за договором, позивач звернувся до Нововолинського відділення поліції ГУНП у Волинській області стосовно вказаних дій відповідача, за наслідком чого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13.03.2018 зареєстроване кримінальне провадження за №12018030050000299. У підтвердження даного факту позивачем надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 21).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач, у порушення умов договору, своїх зобов'язання по оплаті за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 611520,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 23.03.2018 року направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість до 25.03.2018, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач позову не спростував та не оспорив, доказів погашення суми боргу суду не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 5.4 договору у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов'язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов'язання.

Позивач за порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару нарахував та заявив до стягнення з нього пеню у сумі 32469,20 грн за загальний період з 13.03.2018 по 08.05.2018.

Перевіривши наданий розрахунок пені за визначений позивачем період, суд доходить висновку щодо обгрунтованості позовних вимог у цій частині позову.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив зобов'язання, обумовлені договором щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого ним товару. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 611520,00 грн та пені в сумі 32469,20 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 9659,84 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МІД" (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 219, оф. 200; ідентифікаційний код 39572113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 60; ідентифікаційний код 35354060) основний борг у сумі 611520,00 грн, пеню в сумі 32469,20 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 9659,84 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.07.2018.

Суддя В.Д. Воронько