Рішення

від 24.07.2018 по справі 909/379/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/379/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-ІФ", вул. Василя Стуса, 17 А,м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення збитків в сумі 40 593 грн 61 к.

за участю представників:

від позивача: Перепічка Н.І., (довіреність № 3/01-20/14в від 02.01.2018)-представник

від відповідача: Андрухович І.М., (довіреність б/н від15.05.18 ), Багацький С.О., (довіреність б/н від 15.05.18 )

в с т а н о в и в

08.05.2018р. за вх.№ 6783/18 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Івано-Франківської міської ради (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-ІФ" ( надалі- відповідач) про стягнення збитків в сумі 40 593 грн 61 к. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін. Рух справи відображено у попередніх ухвалах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 61009414 від 09.06.2016 року) право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1034,8 м.кв., що знаходяться за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Стуса, 17а на праві власності з 11.03.2009 року зареєстроване за ТзОВ "Насолода - ІФ" . Товариство з обмеженою відповідальністю "Насолода - ІФ" по теперішній час використовує земельну ділянку по вул. Стуса, 71 у м.Івано-Франківську без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України. Набувши право власності на об'єкт нерухомого майна відповідач не оформив правовідносини щодо користування землею.

Як вказує позивач, єдина форма здійснення плати за землю для позивача, як землекористувача, є орендна плата, яка згідно норм Податкового кодексу України є обов'язковим платежем, а її розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Відповідно до розрахунків, наданих до позовної заяви, позивачем визначена частка земельної ділянки, яка використовується відповідачем, розмір якої складає 1034,8 кв.м. від загальної площі земельної ділянки, а саме від 2436,50 кв.м..

Таким чином, як вказує позивач, відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору. Внаслідок використання відповідачем вказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі в оренду земельної ділянки, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Обгрунтовуючи позов позивач посилається на ст.22, ст.1166 Цивільного кодексу України, зазначає що до стягнення належать саме збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву від 24.05.2018 та письмові заперечення від 24.05.2018 ( вх. 9510/18 від 18.06.2018) , в яких відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначає, що ТзОВ "Насолода-ІФ" є власником частини нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Стуса, 17а. Відповідач зазначає, що за адресою вул. В. Стуса 17А, у м.Івано-Франківськ розташована двохповерхова будівля з нежитловими приміщеннями загальною площею 2436, 50 кв.м., яка перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська, а Івано-Франківська міська рада як власник будівлі та нежитлових приміщень в ній, в кілька етапів продала ТОВ Насолода-ІФ ряд приміщень на першому поверсі, що розташовані у ній. Також позивач продав приміщення у даній будівлі і іншим особам. Відповідач вказує, що Івано-Франківська міська рада як власник будівлі, що знаходиться за адресою вул. В. Стуса 17 А, у м.Івано-Франківськ не надавала відповідачу частку в вищевказаній будівлі, а лише нежитлові приміщення в даному об"єкті нерухомості. Крім того, відповідач зазначає, що він є платником земельного податку як власник приміщення, а орендну плату мають сплачувати орендарі приміщень.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 р. № 1508-47, інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 29 червня 2016 року проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. В. Стуса, 17 А в м.Івано-Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: земельна ділянка використовується для обслуговування торгового комплексу.

За адресою м. Івано-Франківськ, вул. В. Стуса, 17А знаходиться двоповерхове нежитлове приміщення Г подібної форми, на верхній частині фасаду розміщено вивіску Торговий центр Гранд .

Земельна ділянка не сформована, згідно з публічною кадастровою картою кадастровий номер не присвоєно. Відповідно до плану - схеми земель, виконаної ТОВ НВП ГІС , плаща земельної ділянки , на якій розташований об"єкт нерухомості становить 0. 1810га.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 61009414 від 09.06.2016 року) співвласниками нерухомого майна (торгового комплексу) є:

- ПП Орлікана" ЄДРПОУ 35765719),

- ОСОБА_4 ( ідентифікаційний код:НОМЕР_1)

-ТзОВ Насолода-ІФ (код ЄДРПОУ 13654743),

-ТОВ Торгово-виробнича Жако (код ЄДРПОУ 22193666).

Підставою набуття права власності на нерухоме майно в ПП Орлікана - є договір купівлі-продажу від 10.04.2008 року (1117, 8 кв.м.), ОСОБА_4 - свідоцтво про власності від 09.12.2014року (135,9кв.м.), ТОВ "Насолода-ІФ "- свідоцтво про право власності від 11.03.2009року (1034,8кв.м), ТОВ ТВФ "Жако" - свідоцтво про право власності від 09.07.2013 року (148, 0 кв.м.).

Таким чином, як вказано позивачем, загальна площа будівлі по вул. В. Стуса, 17А, яка знаходиться у власності 4-ох власників становить 2436, 50 кв.м.

Частка кожного із власників у спільній будівлі становить:

- ОСОБА_5 135,9/2436,5=0,0056

- ТОВ Насолода-ІФ 1034, 8/2436,5=0,425

- ТОВ ТВФ Жако 148,0/2436,5=0, 061

- ПП Орлікана 1117,8/2436,5=0,459

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано- Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на користування зазначеною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладених (діючих)

договорів оренди із вказаними власниками об'єкта нерухомості.

Як зазначено у позовній заяві, 04.07.2016 року Департаментом комунальних ресурсів надіслано Відповідачу клопотання №305/34.3- 02/18в з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ТОВ Насолода-ІФ та здійснити сплату за користування земельною ділянкою за минулий період із розрахунку договору оренди, який мав би бути укладений на час користування. Департаментом комунальних ресурсів надсилались повідомлення від 07.08.2017 року №629/34.3-02/18, від 12.09.2017 року №722/34.3-02/18в) відповідачеві для участі у засіданні комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, такі повідомлення було також проігноровані, внаслідок чого позивач затвердив 20 вересня 2017року Акт про визначення збитків власнику землі. Згідно з Актом про визначення збитків власнику землі від 20 вересня 2017 затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.10.2017 №871, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельною ділянкою ТОВ Насолода-ІФ на вул. В. Стуса, 17А площею 0, 181 га становить 40 593,61грн. Розрахунок збитків у розмірі 40 593, 61 грн. зроблено за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 року : з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року-24 883, 93, грн.; з 01.01.2017 року по 20.09.2017 року- 15 709, 67 грн.

Відповідач у добровільному порядку збитки не сплатив, що і послугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно частини 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державні або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України. Ради міністрів АРК, місцевої державної районної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений місячний строк розгляду органом місцевого самоврядування клопотання фізичної чи юридичної особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також визначений перелік документів, які особа має надати до такого клопотання.

Суд зазначає, що ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрій передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які є передумовою укладення договору оренди землі, включають, зокрема, завдання на розроблення проекту землеустрою.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою також є обов'язковою умовою при виготовленні проекту землеустрою, що також передбачено Типовим договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою КМ України від 04.03.2004 р. № 266.

Крім того, ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 ЗК України).

Як вказує позивач у позовні заяві земельна ділянка за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Стуса, 17а не сформована, згідно з публічною кадастровою картою України кадастровий номер не присвоєно.

Згідно ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Пунктом 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2012 р. № 1051, визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженими ними особами;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Отже, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, який є підставою для формування земельної ділянки, державна реєстрація земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, не може бути здійснена.

Предмет даного спору становить вимога позивача про стягнення 40593,61грн. Визначені позивачем підстави позову свідчать, що спір у даній справі фактично обумовлено тим, що відповідачем, у зв'язку з не укладенням договору оренди земельної ділянки по вул. Стуса,17а в м. Івано-Франківську, спричинено позивачу шкоду у вигляді не отриманої орендної плати (упущеної вигоди) в сумі 40593,61грн.. Тобто фактично, спірні правовідносини зводяться до відшкодування шкоди, які врегульовані ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Такий висновок щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 22 та ст.1166 ЦК України цілком узгоджується з роз'ясненнями, викладеними в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7, в Постанові Верховного суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 25 травня 2018 року у справі № 922/3413/17.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Як вбачається зі змісту статей 1212, 1213, 1214 ЦК України, зокрема, із вжитого в них терміну "потерпілий", ці статті застосовуються до деліктних правовідносин, коли фізичній або юридичній особі завдано шкоду шляхом порушення їх охоронюваних законом прав, зокрема - майнових.

Отже, для застосування вищезазначених норм Цивільного кодексу України має бути доведено факт протиправності дій відповідача.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицію Вищого господарського суду України, яким у постанові від 14 травня 2015 року у справі № 922/1087/14 вказано, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власності житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. 22 Цивільного кодексу України та в ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

З приводу застосування вказаних норм в п. 3.8 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин також роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5701/17, в якій також зазначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право оформити земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування.

У даному випадку, протиправність поведінки відповідача позивач обґрунтовує тим, що відповідач є неналежним суб'єктом сплати земельного податку, а тому повинен сплачувати орендну плату, однак, у зв'язку з не укладенням договору оренди, відповідач орендної плати за землю не здійснює.

Однак, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України).

Як вже зазначалося вище, земельна ділянка, як об'єкт цивільних справ (ст. 79-1 ЗК України), має бути сформована та відносно неї повинна бути здійснена державна реєстрація.

Договір оренди може бути укладено лише щодо сформованої та зареєстрованої земельної ділянки.

Однак, сам позивач вказував, що земельна ділянка не сформована, а тому не може бути укладено договору оренди на земельну ділянки під окремими приміщеннями в будівлі.

Таким чином, позивачем не доведено факту протиправної чи неправомірної поведінки відповідача, як першого елементу складу цивільного правопорушення, передбаченого ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Проте, договір оренди на спірну земельну ділянку не укладено, земельна ділянка відповідачеві не передавалася.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України .Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.

Таки чином, для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки необхідно встановити конкретний розмір такої земельної ділянки.

Позивач визначає, що площа земельної ділянки становить 0,181га. (частка 0,425)

Проте, Акту обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки який би встановлював розмір спірної земельної ділянки суду не надано.

Однак, така позиція позивача базується на припущеннях та з достовірністю не підтверджується матеріалами справи.

Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється 1) юридичною особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.5 цієї Інструкції визначено, що топографо-геодезичні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформляються відповідно до Законів України Про землеустрій , Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА -2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 р. № 56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.98 р. за № 393/2833 (із змінами).

Позивачем не доведено наявність розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є передумовою для визначення меж земельної ділянки. Докази наявності такої документації під час складання вказаного акту в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані.

Таким чином, позивачем не підтверджено конкретний розмір спірної земельної ділянки, який має бути визначений лише в проекті її відведення, затвердженого відповідним рішенням Івано-Франківської міської ради та зареєстрованого згідно Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, а тому розмір заявлених до стягнення грошових коштів є необґрунтованим і не підтверджений належними та допустимими доказами.

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано Акт обстеження земельної ділянки № 27 від 29.06.2016року, в якому вказується, що відповідач використовує земельну ділянку для облуговування торгового бізнесу разом з іншими підприємцями. На підставі цього Акту позивач розрахував збитки .

Однак, в порушення вимог Порядку, Акт та розрахунок збитків складено позивачем в присутності свідків, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки як передбачено п. 2 Порядку.

Враховуючи, що Акт та розрахунок завданих до стягнення збитків здійснено позивачем з порушенням вимог п. 2 Порядку, дані Акту та розрахунки суми, яку просить стягнути позивач, не є належними, допустимими та достовірними доказами у справі.

За таких обставин, оскільки Акт та розрахунки завданих до стягнення збитків не відповідають вимогам Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, вони не можуть з достовірністю свідчити про викладені в них обставини.

Безпідставними суд вважає розрахунки позивача щодо нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати, які здійснені ним виходячи із визначеної самостійно визначеної частки земельної ділянки, виходячи з наступного.

Земельна ділянка, як об'єкт права власності, визначена у ст. 79 Земельного кодексу України як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Пунктом 2.5 Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах, затверджених Державним комітетом по земельних ресурсах 18.05.1998 року, визначено, що межі земельної ділянки поширюються на підземний та наземний простір, який власник земельної ділянки вправі використовувати на свій розсуд, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, межі земельної ділянки поширюються на підземний та наземний простір, що знаходяться над та під поверхнею (на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд).

Тобто за договором оренди земельної ділянки її власник може передати іншій особі (орендареві) права володіння та користування на належний йому об'єкт цивільних прав - певну земельну ділянку, в тому числі на простір, що знаходиться над поверхнею ділянки та на її глибину, що також визначено у ч. 3 ст. 79 ЗК України.

Згідно приписів ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі також передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, згідно приписів земельного законодавства право користування земельною ділянкою може бути оформлено щодо земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 26.05.2010 року № 10046/17/4-10 надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в будинку неможливо, оскільки не можливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для місця розташування земельної ділянки як складова поняття земельна ділянка .

Таким чином, оформлення права користування земельною ділянкою (надання її в оренду) під окремими нежитловим приміщеннями в будинку, будівлі або споруді законодавством не передбачено.

Враховуючи, що відповідач є лише власником частини нежитлових приміщень по вул. Стуса, 17а у м.Івано-Франківську , то не можливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, виділити окремі нежитлові приміщення в будинку в окрему будівлю та надати їй окрему адресу, яка необхідна для місця розташування земельної ділянки з визначенням її меж.

Статтею 193 ЗК України та ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження в користуванні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно положень ст. 15 та ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: площа, цільове призначення, нормативна грошова оцінка. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки (ч. 7 ст. 21 Закону).

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою КМ України від 23.03.1995 р. № 213 (із змінами та доповненнями) дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви

Відомості державного земельного кадастру є офіційними (ст. 20 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Згідно ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Також, згідно листа ДФС України від 06.11.2015 р. за № 23718/6/99-99-15-03-02-15, підтвердження розміру площ земельних ділянок, що перебувають у власності юридичних осіб або у користуванні, розподілу серед власників землі та землекористувачів та розміру нормативної грошової оцінки, яка визначається з урахуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, здійснюється відповідними територіальними органами Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Отже, для отримання інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.

Таким чином, відповідно до приписів положень Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про Державний земельний кадастр , Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, який видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки, в якому повинні бути вказані розмір земельної ділянки, нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки.

Законом не передбачені повноваження органу місцевого самоврядування здійснювати та визначати самостійно нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Пунктом 1 розділу III Порядку передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Таким чином, розрахунок розміру орендної плати, як неодержані грошові кошти, здійснений позивачем не на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої в установленому законом порядку.

Позивачем не доведено підставності стягнення 40593,61грн. збитків за користування земельною ділянкою, оскільки розрахунок розміру цієї суми здійснено виходячи із розміру орендної плати та самостійно визначеної площі земельної ділянки , яка не є сформованою відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України.

Проте єдиним документом, який може дати інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є сформованою і якій присвоєно кадастровий номер, є витяг за встановленою формою.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, позивачем не доведено факту протиправної чи неправомірної поведінки відповідача, як першого елементу складу цивільного правопорушення, передбаченого ст. 22 та ст. 1166 ЦК України. Навпаки, як встановлено судом.

Позивачем також не підтверджено конкретний розмір спірної земельної ділянки, який має бути визначений лише в проекті її відведення, затвердженого відповідним рішенням відповідної міської ради та зареєстрованого згідно Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, а тому розмір заявлених до стягнення грошових коштів є необґрунтованим і не підтверджений належними та допустимими доказами.

Позивачем не доведено підставності стягнення 40593,61 грн. , оскільки розрахунок розміру цієї суми здійснено виходячи із розміру орендної плати та самостійно визначеної площі земельної ділянки, яка не є сформованою відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України. Розрахунки нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які надані позивачем до позовної заяви, не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України19.12.2016 р. за № 1647/29777. Розрахунок розміру орендної плати, здійснений позивачем не на підставі даних Державного земельного кадастру, за відсутності даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що також є порушенням вимог ч. 2 ст. 30 Закону України Про оцінку земель , ч. 7 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, Конституції України, ст. ст.1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-ІФ" про стягнення збитків в сумі 40 593 грн 61 к. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2018

Суддя Шкіндер П.А.