Рішення

від 25.07.2018 по справі 910/6966/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.07.2018Справа №910/6966/18 Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська служба охорони “ЕЛІТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОВЕНТ” про стягнення 140867,39 грн, Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.07.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська служба охорони “ЕЛІТ” (далі – позивач, Служба охорони) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОВЕНТ” (далі – відповідач, Товариство) про стягнення 140867,39 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору на надання послуг з охорони об'єктів власності №28/04-17 від 28.04.2017 (далі – договір) в частині оплати вартості отриманих послуг, внаслідок чого у Товариства виникла заборгованість в розмірі 140867,39 грн, з яких 129819,80 грн – сума основного боргу, 7962,34 грн – сума пені, 2382,69 грн – сума інфляційних витрат, 702,56 грн – сума трьох процентів річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/6966/18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 27.06.2018. За наслідками судового засідання 27.06.2018 розгляд справи був відкладений на 25.07.2018. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві. Відповідач не направив своїх представників для участі в судовому засіданні 25.07.2018, причини неявки суду не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення відповідачів про розгляд заяви суд зазначає наступне. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про виклик у судове засідання від 27.06.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверт з ухвалою про відкладення розгляду справи від 27.06.2018, скерований на адресу відповідача, був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. За змістом частин 1-2 статті 3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкладення розгляду від 27.06.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу та відповідача про розгляд справи. Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України). З огляду на наведені приписи ГПК України, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 25.07.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська служба охорони «Еліт», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеровент», як замовником, був укладений договір на надання послуг з охорони об'єктів власності №28/04-17, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати охорону об'єктів власності відповідача власними силами та засобами, а Товариство зобов'язалось приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором (пункт 1.1. договору). Вартість послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі наданого позивачем розрахунку вартості охорони об'єктів, що є невід'ємною частиною договору(пункт 3.1. договору). З матеріалів справи вбачається, що сторонами був погоджений розрахунок вартості фізичної охорони від 28.04.2017. Згідно з пунктом 3.4. договору оплата наданих позивачем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на охорону об'єктів у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати. Акт приймання виконаних робіт складається сторонами щомісяця, але не пізніше 5-го числа наступного місяця. Акт приймання виконаних робіт надається виконавцем відповідачу для підписання (пункт 3.5. договору). Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір укладається строком дії по 31.12.2017 і набуває чинності з дати підписання сторонами первинного акту приймання об'єктів під охорону. Приймання під охорону та зняття з охорони окремих об'єктів здійснюється через підписання сторонами приймання об'єктів під охорону (зняття з охорони) без переоформлення договору з відповідних перерахунком його вартості за формою додатку №2 та внесення відповідних змін до дислокації шляхом підписання додаткових угод. Акти прийняття об'єктів під охорону (зняття з охорони) є невід'ємними частинами договору. Після закінчення строку дії договору договірні відносини за бажанням сторін припиняються або поновлюються на новий термін. Якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його розірвання або перегляду, чинність договору вважається подовженою на той самий термін, на тих самих умовах (пункт 6.3. договору). З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного договору сторонами 28.04.2017 був складений та підписаний акт обстеження об'єкту, а саме: територія підприємства за адресою місто Київ, вулиця Пшенична, 4 та будівельний майданчик за адресою місто Київ, вулиця Барбюса, 37/1 (далі – об'єкти охорони). Надалі, 28.04.2017 було складено та підписано акт прийняття під охорону вищевказаних об'єктів власності Товариства. З наявної в матеріалах справи копії вказаного акту вбачається, що останній складений, підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідача. Додатковою угодою від 01.01.2018 сторонами були внесені зміни до розрахунку вартості фізичної охорони об'єктів власності Товариства та погоджено вартість охорони в розмірі 72000, грн. Позивачем надавались послуги з охорони протягом травня 2017 – березня 2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: актом №ОУ-0000018 від 31.05.2017, актом №ОУ-0000023 від 30.06.2017, актом №ОУ-0000028 від 31.07.2017, актом №ОУ-0000033 від 31.08.2017, актом №ОУ-0000038 від 30.09.2017. актом №ОУ-0000043 від 31.10.2017, актом №ОУ-0000048 від 30.11.2017, актом №ОУ-0000053 від 31.12.2017, актом №ОУ-0000005 від 31.01.2018, актом №ОУ-0000010 від 28.02.2018 та актом №ОУ-0000017 від 30.03.2018. Всупереч положенням договору Товариство систематично порушувало свій обов'язок своєчасного внесення оплати наданих послуг з охорони, що підтверджується неодноразовими зверненнями Служби охорони до відповідача з листами №08 від 12.07.2017, №12 від 12.09.2017, №01 від 19.01.2018 та №03 від 12.02.2018 та наявними в матеріалах справи актами звірки заборгованості станом на 04.09.2017 та 19.01.2018. При цьому, вказані акти підписані та скріпленні печатками з боку відповідача. 27.03.2018 Служба охорони звернулась до відповідача із листом №07, в якому просила здійснити погашення наявної суми заборгованості та попередила про намір зняти об'єкти з охорони у випадку невиконання вказаного листа. Зазначений лист направлений на адресу відповідача 27.03.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення та фіскального чека. У подальшому, 31.03.2018 Службою охорони були зняті з під охорони об'єкти власності Товариства, а саме об'єкти за адресою місто Київ, вулиця Пшенична, 4 та за адресою місто Київ, вулиця Барбюса, 37/1, про що були складені відповідні акти. Копії яких наявні в матеріалах справи. 02.04.2018 позивач скерував на адресу Товариства лист№08 із додатками: акт зняття з під охорони об'єктів від 31.03.2018, рахунок-фактура №СФ-0000017 від 30.03.2018 на суму 70819,80 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 30.03.2018 та акт звірки заборгованості станом на 30.03.2018. Також 02.04.2018 Служба охорони звернулась до відповідача із листом №09, в якому просила здійснити погашення наявної суми заборгованості, яка станом на 30.03.2018 складає 59000,00 грн – за лютий 2018 року та 70819,80 за березень 2018 року. У зв'язку із відсутністю надходження грошових коштів від Товариства на користь позивача за надані послуги, Служба охорони звернулась із даним позовом до суду, в межах якого позивач просить стягнути з відповідача 129819,80 грн основного боргу, 7962,34 грн пені, 2382,69 грн інфляційних втрат та 702,56 грн трьох процентів річних. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 ЦК України). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем не здійснено оплату за послуги охорони, надані в лютому 2018 року на суму 59000,00 грн та в березні 2018 року на суму 70819,80 грн. При цьому, суд відзначає, якщо у договорі про надання послуг сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права у вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №911/27/25/13-г. Таким чином, складання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 ввід 30.03.2018 та невідкладене направлення його Товариству, свідчить про належне виконання з боку Служби охорони свого договірного обов'язку. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 129819,80 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Служби охорони до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення оплати, позивач також просив суд стягнути з Товариства 7962,34 грн пені, нарахованої за період з 10.03.2018 по 30.05.2018. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення. Беручи до уваги викладені вище норми чинного законодавства та положення укладеного договору, суд здійснив перерахунок заявленої штрафної санкції та дійшов висновку про наступне. Так, згідно пункту 3.4. та 3.5. договору оплата має бути проведена протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання відповідного акту, що має бути здійснено не пізніше 5-го числа наступного місяця. Таким чином період прострочення за лютий 2018 року має підліковуватись з 15.03.2018, а за березень 2018 – з 13.04.2018 відповідно. Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої штрафної санкції з урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 7398,36 грн пені. Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 2382,69 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 702,56 грн, нарахованих за період 10.03.2018-30.05.2018. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних підлягають перерахунку з урахуванням вказаного вище періоду прострочення. Так, здійснивши арифметичний перерахунок, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок сплати на користь Служби охорони 1692,75 грн інфляційних втрат та 652,80 грн трьох процентів річних. Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому , суд вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи також наявний акт зняття з під охорони від 31.03.2018 об'єкта за адресою місто Київ, проспект Степана Бандери, 16-А, рахунок-фактура №СФ-0000016 від 30.03.2018 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 від 30.03.2018. Вказаним документам суд не надає правову оцінку з огляду на те, що останні не стосуються предмета позову, що також було наголошено представником позивача у судовому засіданні 25.07.2018. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги, з урахуванням перерахунку суду, підлягають частковому задоволенню , а саме щодо стягнення з відповідача 129819,80 грн основного боргу, 7398,36 грн пені, 1692,75 грн інфляційних втрат та 652,80 грн три процентів річних. За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська служба охорони “ЕЛІТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОВЕНТ” про стягнення 140867,39 грн – задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОВЕНТ” (03680, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 4; ідентифікаційний код 32110708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська служба охорони “ЕЛІТ” (04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 36471780) 129819,80 грн (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 копійок) основного боргу, пеню в розмірі 7398,36 грн (сім тисяч триста дев'яносто вісім гривень 36 копійок), 1692,75 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто дві гривні 75 копійок) інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 652,80 грн (шістсот п'ятдесят дві гривні 80 копійок) та 2093,46 грн (дві тисячі дев'яносто три гривні 46 копійок) судового збору. 3. У іншій частині в позові відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 30.07.2018. СУДДЯ                                                                                                     В.В.ДЖАРТИ