Рішення

від 30.07.2018 по справі 910/5920/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.07.2018Справа №  910/5920/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Саад Лігал» до  Приватного акціонерного товариства «СПМК-523»          простягнення 47937,00 грн           Суддя Смирнова Ю.М. Без виклику учасників судового процесу ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Саад Лігал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «СПМК-523», мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 від 08.04.2015, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 20000,00 грн основного боргу, 7640,00 грн інфляційних втрат, 1797,00 грн 3 % річних, 18500,00 грн штрафу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/5920/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив  – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов не надав. Ухвала суду від 18.05.2018 отримана відповідачем 23.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045652398. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 08.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАД-ЗАКОН», яке було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Саад Лігал» (надалі - виконавець), та Відкритим акціонерним товариством «СПМК-523», яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «СПМК-523» (надалі - замовник) був укладений договір на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 (надалі - Договір), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання та обслуговування корпоративної діяльності замовника в порядку, строки та обсягах, передбачених цим договором, зокрема, пунктом 1.2.1. Договору. Згідно з п. 2.1. Договору загальна вартість робіт за цим Договором складається з загальної вартості послуг, фактично наданих виконавцем замовнику під час дії Договору. За умовами п. 2.2. Договору загальна вартість робіт, передбачених п. 2.1. Договору складає 20000,00 грн, без ПДВ. Згідно з п. 2.3. Договору терміни сплати – протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення виконавцем відповідного рахунку. Вид розрахунків – безготівковий шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Відповідно до п. 3.1.2. Договору замовник зобов'язаний сплачувати послуги виконавця згідно цього Договору та наданих рахунків. За умовами п 5.1. Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання за адресою місцезнаходження виконавця. Пунктом 5.4. Договору встановлено, що при відмові підписати акти прийому-передачі виконаних робіт протягом 2 (двох) робочих днів з моменту їх отримання надає виконавцю обґрунтовану відмову від підписання акту. У разі ненадання протягом зазначеного строку письмового обґрунтування відмови від акту підписання прийому-передачі виконаних робіт, послуги вважаються прийнятими. Згідно з п. 6.3. Договору за порушення строків, передбачених цим договором, винна сторона сплачує штраф в розмірі 0,5 % від вартості невиконаних/несплачених робіт за кожний день такого порушення. Договір вступає в силу в день його укладення і діє до 10.03.2016 включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань – до повного та належного їх виконання. Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2015 позивач виставив рахунок №ІК-45/15-1 на оплату послуг в сумі 20000,00 грн (належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи). Станом на 11.05.2015 позивач свої обов'язки за Договором виконало в повному обсязі, а відповідач прийняв послуги, про що підписано сторонами двосторонній акт №1 здачі-приймання виконаних робіт до Договору №ІК-45/15 від 08.04.2015. Претензії до наданих послуг у відповідача відсутні, про що зазначено в акті. Однак, станом на 11.05.2015 відповідач не оплатив послуги за рахунком №ІК-45/15-1 від 08.04.2015, у зв'язку з чим позивач виставив повторно рахунок №ІК-45/15-2 від 11.05.2015 (належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи). Позивач пояснив суду, що і повторний рахунок №ІК-45/15-2 від 11.05.2015 не було оплачено відповідачем, у зв'язку з чим  станом на день звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 20000,00 грн за отримані послуги за Договором №ІК-45/15 від 08.04.2015. Крім того, позивач 09.12.2016 направив на адресу ПрАТ «СПМК-523» претензію (вих. №9/16 від 09.12.2016) з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 20000,00 грн та акт звірки взаєморозрахунків (належним чином засвідчені копії претензії, акту звірки та доказів направлення додано до матеріалів справи). Однак відповідач залишив без відповіді та реагування зазначену вище претензію. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлюється, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ст. ст.    525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 від 08.04.2015, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав. Відповідач жодного доказу на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав. За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «СПМК-523» основного боргу за надані послуги за договором на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 від 08.04.2015 в розмірі 20000,00 грн, визнаються судом обґрунтованими. Товариство з обмеженою відповідальністю «Саад Лігал» просить суд також стягнути з відповідача 7640,00 грн інфляційних втрат за період з 14.05.2015 по 11.05.2018 та 1797,00 грн 3% річних за період з 14.05.2015 по 11.05.2018, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 від 08.04.2015. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то наявні правові підстави для стягнення з нього суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 7640,00 грн інфляційних втрат за період з 14.05.2015 по 11.05.2018 та 1797,00 грн 3 % річних за період з 14.05.2015 по 11.05.2018, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 від 08.04.2015. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Саад Лігал» просить суд стягнути з відповідача 18500,00 грн штрафу за період прострочення з 14.05.2015 до 14.11.2015 у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором на надання інформаційно-консультаційних послуг №ІК-45/15 від 08.04.2015. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення неустойки, вона має бути передбачена законом або договором. При цьому, кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення штрафу за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення виконання належним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Кваліфікуючими ознаками пені є: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення, як прострочення виконання (оплати); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення. У відповідності до п. 6.3. Договору, за порушення строків, передбачених цим договором, винна сторона сплачує штраф в розмірі 0,5 % від вартості невиконаних/несплачених робіт за кожний день такого порушення. Водночас, як зазначалось вище, розмір договірної штрафної санкції обраховано сторонами у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, за визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України, не є штрафом, а відповідає поняттю «пеня» в розумінні чинного законодавства України. Таким чином, суд вважає, що у п. 6.3. Договору сторони фактично встановили відповідальність замовника послуг саме у вигляді пені. Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 6.3 Договору, є правомірними. Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Так, за приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Аналогічна правова позиція наведена у п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5543,01 грн. Наявності підстав для стягнення решти заявленої суми неустойки – у розмірі 12956,99  грн позивачем не доведено, а тому в цій частині позовні вимоги залишаються судом без задоволення. Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СПМК-523» (04136, м. Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 01354473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саад Лігал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 37814474) 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп основного боргу; 7640 (сім тисяч шістсот сорок) грн 00 коп інфляційних втрат; 1797 (одна тисяча сімсот дев'яносто сім) грн 00 коп 3 % річних, 5543 (п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн 01 коп пені та 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн 73 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.         Суддя                                                                                                             Ю.М. Смирнова