Рішення

від 19.07.2018 по справі 910/5639/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/5639/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП УАТК"

про стягнення 1100000,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників справи:

від позивача Цимбал Б.П.

від відповідача: не з"явились

В судовому засіданні 19.07.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Віртус-С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП УАТК" про стягнення 1100000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення своїх зобов"язань за договором поставки № 3 від 28.02.2017 не поставив оплачений позивачем товар, в зв"язку з чим позивач звернувся з позовом про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1100000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2018 Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віртус-С" в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/5639/18 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ДП УАТК" у сумі 1100000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 07.06.2018.

Ухвалою суду від 10.05.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус-С про проведення судових засідань у режимі відеоконференції відмовлено.

Судове засідання 07.06.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.06.2018 підготовче засідання призначено на 25.06.2018.

Ухвалою суду від 25.06.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 19.07.2018.

В судове засідання 19.07.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02000, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 72, кв. 4.

Станом на дату розгляду справи поштові відправлення: № 0103046156874 про вручення відповідачу ухвали від 10.05.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання"; № 0103046156980 про вручення відповідачу ухвал від 10.05.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання"; № 0103046159636 про вручення відповідачу ухвали від 13.06.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення"; № 0103046160669 про вручення відповідачу ухвали від 25.06.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "не значиться".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5639/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами на давання відзиву та доказів у підтвердження свої заперечень, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 10.05.2018 про відкриття провадження у справі № 910/5639/18.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2018 підтримав обставини, викладені у заявах по суті справи та підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП "УАТК", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віртус-С", як покупцем, укладено договір поставки від 28.11.2017 № 3, відповідно до предмету постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити відходи та брухт чорних та кольорових металів, іменовані надалі Товар, в асортименті, кількості, одиницях виміру та за ціною, зазначених у погоджених сторонами Специфікаціях, доданих до даного договору та які є його невід'ємною частиною. Найменування товару, його асортимент, кількість і одиниці виміру Товару, строго передбачаються в погоджених сторонами Специфікаціях, узгоджених сторонами на кожну партію товару, доданих до даного договору, та які є його невід'ємною частиною, і не підлягають яким-небудь змінам без письмового узгодження між Сторонами (п.1.1, 2.1. договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію № 1 від 28.02.2017, в якій передбачено поставку у строк 3 дні з моменту оплати металобрухту ДСТУ 3211/ГОСТ 1639 - алюміній (брухт літака ІЛ-76Д) кількістю 36,066 тон на загальну суму 1100000,00 грн.

Згідно п. 3.1, 3.3, 5.1 договору постачання Товару здійснюється на умовах: автотранспорт Покупця, узгоджений Сторонами. Датою поставки є дата, зазначена в накладних, та інших документах. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки відповідно до п. 3.1 договору.

Ціна визначається у відповідності із Специфікацією на кожну партію товару, розуміється на умовах поставки відповідно до підписаної Специфікації на кожну окрему партію. Будь-яка зміна ціни повинна бути погоджена Сторонами. Загальна сума договору складається в залежності від загальної суми всіх узгоджених сторонами специфікацій. Оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунка та /або специфікації та /або акту приймання-здавання за умови надання повного пакету документів п. 3.4. Платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у відповідності з умовами Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні , затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. та ін. законодавчих актів України. За узгодженням сторін можливі інші умови розрахунків, не заборонені законодавством України. Розрахунки між сторонами Договору можуть проводитись із застосуванням векселів, з урахуванням вимог діючого законодавства України, яке регламентує вексельний обіг. Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку Покупця або дата проведення заліку в межах визначеного способу розрахунків або дата передання векселя (п. 6.1, 6.2, 7.1-7.3 договору).

Позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 1100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.03.2017 № 121.

Згідно п. 11.1 договору Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2017р., але у будь якому випадку до остаточного виконання обов'язків Сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Специфікацією № 1 до договору було передбачено поставку товару у строк протягом 3 днів, з моменту перерахування попередньої оплати. Позивач сплатив попередню оплату 16.03.2017 року. Тобто відповідач мав поставити товар до 20.03.2017 включно. Отже відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з поставки товару, визначеного договором № 3 від 28.02.2017 починаючи з 21.03.2017.

Судом встановлено, що товар за договором № 3 від 28.02.2017 на суму 1100000,00 грн у встановлений договором строк не був поставлений позивачу, тобто відповідачем прострочено виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов'язань, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України і звернувся з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1100000,00 грн. оскільки товар не був поставлений.

З огляду на вищезазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої ним попередньої оплати за договором № 3 від 28.02.2017 у сумі 1100000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього суми попередньої оплати та штрафних санкцій.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Доказів понесення витрат на правову допомогу позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП УАТК" (02000, м. Київ, вул. Хмельницького, будинок 72, квартира 4; ідентифікаційний код 41164240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус-С" (42235, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 53а; ідентифікаційний код 36325219) суму попередньої оплати у розмірі 1100000 (один мільйон сто тисяч) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30.07.2018

Суддя І.В.Усатенко