Рішення

від 20.07.2018 по справі 923/1366/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року Справа № 923/1366/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Югнефтетранс , місцезнаходження: 73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, к. 408, ідентифікаційний код: 33278230

до Приватного підприємства СанВінд , місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Грецька (Леніна), 29 кв. 9, ідентифікаційний код: 33277477

про стягнення 92674,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Хабалюк Д.О., представник за довіреністю № 4/06 від 04.06.2018 року

від відповідача - Семенова І.К., адвокат, ордер ХС № 130614 від 06.06. 2018 року

16.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Югнефтетранс звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства СанВінд 86500,00 грн. безпідставно одержаних коштів та 5345,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, на підставі ст. ст. 400, 536, 1048, 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 року, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року, позовні вимоги ТОВ Югнефтетранс задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПП СанВінд на їх користь грошові кошти у сумі 86500,00 грн., 5345,48 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 року рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, у зв'язку із порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 120 від 25.05.2018 року, відповідно до п. 2.3.51 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа була розподілена судді Остапенко Т.А.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.05.2018 року справа була прийнята до провадження судді у загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 27.06.2018 року, яке, у зв'язку із необхідністю надання Позивачем додаткових доказів, відкладено на 12.07.2018 року.

В судовому засіданні 12.07.2018 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.07.2018 року.

В судовому засіданні 20.07.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтувавши їх неповерненням в повному обсязі відповідачем помилково перерахованих на його розрахунковий рахунок 101500 грн. та стягненням процентів у зв'язку із користуванням відповідачем цими коштами. Просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Заперечив щодо прийняття від відповідача пропозиції укласти договір та акцепту цієї пропозиції.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки між сторонами укладений договір на виконання робіт з проектування, а тому ці кошти отримані відповідачем за наявності правової підстави -договору, як авансовий платіж, просив суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

В лютому - березні 2016 року позивач з метою визначення кон'юнктури ринку з виконання робіт з розробки проектної документації на будівництво звертався до проектних організацій, зокрема і відповідача ПП СанВінд електронним листом від 11.03.2016 р., що підтверджено копіями листів до ПП Архітектурно-конструкторське бюро Пілон та відповідями останнього, реєстром електронного листування з ПП ДМ Проект (а.с. 231-237).

Позивач, надаючи технічні умови, просив надати пропозиції щодо вартості та строків виконання робіт із проектування. 17.03.2016 р. від Відповідача отримано комерційну пропозицію з переліком проектної документації за розділами, зокрема передбачено проектування електромереж, мереж водопостачання та каналізації, пожежні розділи, вартість робіт 174500 грн., термін їх виконання 60 робочих днів після надання вихідних даних на проектування. 23.03.2016 р. від ПП АКБ Пілон отримано відповідь, де зазначено перелік проектної документації (по розділах), вартість робіт визначена у сумі 89820 грн., строк виконання робіт - 65 днів.

05.04.2016 на електронну адресу позивача направлені проекти договору підряду №29/16 з додатком, у відповідності до п.п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника проектну документацію Будівництво складу №1 площею 1750 кв.м та прибудова до складу №2 площею 1400 кв.м на території Югнефтетранс в м. Херсоні . При цьому, пунктами 1.1.1 та 1.1.2 договору встановлені частини виконання робіт. Пунктом 1.3 Договору встановлено, що Підрядник зобов'язується виконати зазначені у Договорі проектні роботи протягом 60 днів з моменту виконання Замовником п.1.2 Договору, а саме: оплатити вартість зазначених робіт в п.1.1 Договору. Згідно п.2.2 Договору, загальна вартість робіт становить 174500 грн., при цьому, згідно 2.2 Договору, передоплата становить 101500 грн. без ПДВ відповідно до переліку робіт, вказаних в додатку №1 цього Договору.

18.04.2016 на електронну адресу ПП СанВінд від Позивача надійшло коригування тексту договору підряду, а саме: надіслані реквізити позивача та зауваження до пунктів 1.3, 2.4, 4.1.3 - 1.3, 4.1.5 - 1.3, 4.4.3, 5.4 Договору підряду, які прийняті до уваги відповідачем, в зв'язку з чим внесені відповідні зміни до Договору.

28.04.2016 на виконання договору підряду №29/16 на електронну адресу ПП СанВінд Позивачем надіслані вихідні дані для проектування, ескізи намірів забудови, Робочий проект Виробничо-складський комплекс в м. Херсоні, Карантинний острів 1, Висновок про інженерно-геологічні умови майданчика (а.с. 59).

12.05.2016 Відповідачем на адресу Позивача направлено рахунок-фактуру №29/1 на суму 101500 грн., який 02.06.2016 був оплачений повністю згідно платіжного доручення №2353, в зв'язку з цим відповідач почав виконувати прийняті на себе згідно Договору підряду №29/16 зобов'язання, видав наказ №7/06 від 07.06.2016 про призначення головного архітектора та головного інженера у зв'язку з укладенням договору на розробку проектної документації Будівництво складу №1 площею 1750 кв.м. та прибудова до складу №2 площею 1400 кв.м. на території Югнефтетранс в м. Херсоні (а.с. 21,22, 56).

27.06.2016 ПП СанВінд складено кошторис №1 на проектні роботи Будівництво складу №1 площею 1750 кв.м та прибудова до складу №2 площею 1400 кв.м. на території Югнефтетранс в м. Херсоні , згідно якого загальна вартість робіт складає 63700 грн. Акти №30, 31а від 27.06.2016 р. здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), згідно яких загальна вартість робіт з розробки проектної документації склала 63700 грн., підписані лише представником відповідача (а.с.45,60-61).

В судових засіданнях представник позивача заперечив отримання від відповідача результатів виконання проектних робіт, як проекту на будівництво, так і актів №30, 31а від 27.06.2016 р. здачі-прийомки виконаних робіт. Відповідач, зазначаючи про надсилання документації кур'єром, копій та доказів на підтвердження вчинення цих дій суду не надав.

Позивачем 01.07.2016 була направлена претензія за вих. № 475/02-24 на ім'я директора ПП СанВінд , в якій повідомлено про помилкове перерахування коштів в сумі 101500 грн. та вимогою про повернення коштів (а.с. 19).

06.07.2016 Відповідач повернув Позивачу на рахунок суму 5000 грн., 05.09.2016 суму 5000 грн., 24.10.2016 - 5000 грн. з призначенням платежу: повернення невикористаних коштів авансу згідно договору №29/16 та акту виконаних робіт, що підтверджено випискою по рахунку №26008698631 за період з 06.07.16 по 24.10.16 (а.с. 23).

10.10.2016 Позивачем була направлена повторна Претензія до Відповідача про повернення 101500 грн. помилково перерахованих коштів (а.с. 18, 20).

Виконання Відповідачем вимог Позивача з повернення перерахованих коштів в сумі 101500 грн. лише в частині 15000 грн., стало підставою для звернення останнього до суду з вимогами про стягнення 86500 грн. безпідставно одержаних коштів та 5345,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами частин 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Згідно норм ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, звернення позивача, направлені протягом лютого-березня 2016 року електронною поштою Відповідачу, ПП ДМ Проект , та листом від 16.03.2016 р. ПП Архітектурно-конструкторське бюро Пілон не містять істотних умов договору підряду, а тому не можуть вважатись пропозицією укласти договір. Зміст цих звернень дає підстави стверджувати, що вони є запрошенням робити пропозиції укласти договір, що відповідає ч.2 ст. 641 ЦК України.

Тому, саме Відповідач зробив Позивачеві пропозицію укласти договір на виконання проектних робіт, надіславши 17.03.2016 р. комерційну пропозицію, в якій зазначено істотні умови договору (предмет, ціна), а саме: виконання проектної документації об'єкта будівництва Будівництво складу №1 площею 1750 кв.м та прибудова до складу №2 площею 1400 кв.м на території Югнефтетранс протягом 60 робочих днів після надання вихідних даних на проектування, загальна вартість робіт 174500 грн., а пізніше 05.04.2016 р. і проект договору з додатками, строк дії якого визначений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Дії Позивача щодо коригування умов проекту договору, надсилання вихідних даних для проектування (ескізу забудови та проекту геологічних умов), що підтверджено електронним листуванням, повної оплати виставленого рахунку в сумі 101500 грн., яка, відповідно до п.2.2 договору, є передоплатою на виконання проектної документації відповідно до переліку робіт етапу 1, що підтверджено платіжним дорученням №2353 від 02.06.2016 з призначенням платежу "Предоплата за проект.документацію, з-но рах. №29/1 від 12.05.16", у відповідності з ч.2 ст. 642 ЦК України, доводять прийняття позивачем пропозиції відповідача на укладення договору на проведення проектних робіт, причому, саме на умовах, викладених у договорі №29/16, наданому відповідачем до матеріалів справи. Позивачем доказів про вчинення дій, спрямованих на відкликання прийнятої пропозиції в строки, визначені ч.3 ст. 642 ЦК України, суду не надано.

Зазначене спростовує доводи Позивача про відсутність наміру на укладення договору саме із Відповідачем, оскільки хоча ПП Архітектурно-конструкторське бюро Пілон запропоновано меншу вартість робіт, перелік розділів проектної документації значно менший ніж в комерційній пропозиції Відповідача. Акт від 09.11.2016 р. про прийняття-передачу виконаних робіт ПП Архітектурно-конструкторське бюро Пілон також не підтверджує аргументи позивача, оскільки за пропозицією цієї проектної організації від 23.03.2016 р. строк виконання робіт з виконання проектної документації об'єкта будівництва Будівництво складу №1 площею 1750 кв.м та прибудова до складу №2 площею 1400 кв.м на території Югнефтетранс визначений 65 днів з моменту укладення договору. Тоді як дата закінчення виконаних робіт з проектування за цим актом так і їх перелік Реконструкція виробничого комплексу з виготовлення дверних блоків з будівництвом нових виробничих та допоміжних будівель на території ТОВ Югнефтетранс в м. Херсоні (перший етап будівництва - будівництво виробничо-складського приміщення (4500 кв. м) з адміністративно-побутовою будівлею загальною площею (3500 кв.м); другий етап будівництва - будівництво виробничо-складське приміщення (8500 кв.м) доводять, що ці роботи передані на виконання іншого замовлення Позивача.

Аргументи Позивача щодо дотримання письмової форми договору спростовуються положеннями ст. 181 ГК України, яка допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Посилання на неможливість підписання договору внаслідок обмежень повноважень керівника сприймається судом критично, оскільки, як зазначено в ст. 92 ЦК України, наявність обмежень повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи не могла не знати про такі обмеження. Обов'язковість візування керівником рахунку про оплату позивачем нормативно не обґрунтована. Обставини відсутності в актах здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) посилання на договір, його номер, дату доказового підтвердження не знайшли, оскільки акти №30, 31а від 27.06.2016 р., надані відповідачем містять інформацію про те, що роботи з розробки проектної документації виконані на підставі договору №29/16. Обставини односторонньої зміни ціни в договорі позивачем не підтверджені тому, що в актах зазначена фактична вартість виконаних робіт. Також, враховуючи призначення платежу перерахованих 15000 грн., а саме: повернення невикористаних коштів авансу згідно договору №29/16 та акту виконаних робіт , відсутні підстави вважати, що дії із перерахування цих кошти Відповідачем є його погодженням із претензіями Позивача.

Як письмовий доказ помилкового перерахування коштів в сумі 101500 грн. на адресу Відповідача, Позивачем надано копію пояснювальної записки головного бухгалтера, в якій повідомлено про вчинення нею помилки при зазначенні поставщиків послуг при оплаті авансу. Відповідно до ст. 73, 87, 88 ГПК України, доказами є показання свідків - повідомлення про відомі свідку обставини, які мають значення для справи. Показання свідка викладаються ним письмово у заві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Отже, подана копія документа вимогам процесуального закону до показань свідків, як доказів, не відповідає, а тому судом відхиляється.

Таким чином, докази, надані позивачем на підтвердження обставин виникнення спірних правовідносин за відсутності правової підстави - договору, судом відхиляються.

Судом взято до уваги аргументи відповідача про те, що дії сторін спору свідчать про їх волю на укладення договору підряду з розробки проектної документації Будівництво складу №1 площею 1750 кв.м та прибудова до складу №2 площею 1400 кв.м на території Югнефтетранс , які підтверджені ним письмовими доказами долученими до матеріалів справи та реєстром електронного листування із позивачем.

Водночас, суд вважає помилковим твердження відповідача з посиланням на електронне листування від 18.04.2016 р., про те, що пропозиція укласти договір виходила саме від позивача, оскільки реєстр електронних листів не містить доказів надсилання позивачем відповідачеві тексту проекту договору, в якому до того ж відсутні істотні умови, а наявне лише коригування тексту раніше надісланого відповідачем, тому не може вважатись пропозицією укласти договір.

Суд зазначає, що, за відсутності доказів надання Відповідачем Позивачу результатів робіт (проектної документації) на виконання умов договору №29/16, передчасним є висновок про порушення замовником (позивачем) вимог статей 853, 882 ЦК України щодо безпідставної відмови від прийняття робіт, і як наслідок наявності обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Таким чином, між сторонами спору виникли зобов'язальні правовідносини на підставі договору №29/16 на проведення проектних робіт, який укладено у спрощений спосіб. Отже, до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України, а саме: розділів 1, 2 щодо загальних положень про зобов'язання, про договір та параграфів 1, 4 глави 61 розділу 3 щодо загальних положень про підряд, підряд на проектні та пошукові роботи, норми глави 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України, 202 ГК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 849 ЦК України передбачені умови, за яких замовник має право відмовитися від договору підряду, зокрема, право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Сторонами спору не надано доказів на підтвердження виконання договірних зобов'язань, відмови замовника від Договору, або його розірвання сторонами чи визнання недійсним у судовому порядку. Отже, договір є чинним та на підставі ст. 629 ЦК України обов'язковим до виконання.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що, враховуючи вартість першого етапу робіт з проектування в сумі 63700 грн., відповідно до актів №30, 31а, ним повернуто позивачеві 15000 грн. коштів невикористаного авансу, але залишок невикористаної частини авансу з підстав, заявлених позивачем, саме як помилково перераховані кошти, поверненню не підлягає.

Суд зазначає, що позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин положення статі 1212 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як помилково перераховані, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, доказів чого позивачем не надано.

Висновки щодо застосування статті 1212 ЦК України викладені в постанові від 26 червня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі №910/9072/17, відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом у цьому спорі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5345, 48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Позиція позивача про застосування до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковою, бо частина 1 визначеної статті застосовується у випадку правомірної поведінки, яка виникає з договору позики.

Вимога ж позивача обґрунтована неправомірною поведінкою відповідача, у зв'язку з неповерненням останнім безпідставно одержаних коштів.

Висновки щодо застосування положень частини першої статті 1048 ЦК викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, провадження №12-14гс18, відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом у цьому спорі.

Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог як в частині основної так і додаткової вимоги.

Отже, в зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, на підставі ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача судовий збір в сумі 1390,12 грн., сплачений ним при зверненні із цим позовом. Також, відповідачеві за рахунок позивача відшкодовується 1515,80 грн. та 1653,60 грн. судового збору за апеляційний та касаційний перегляд судових рішень у цій справі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Югнефтетранс (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, к. 408, ідентифікаційний код: 3327823 0) до Приватного підприємства Санвінд (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Грецька (Леніна), 29 кв. 9, ідентифікаційний код: 33277477) про стягнення 92674,33 грн. - відмовити повністю.

2. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальність Югнефтетранс 1390,12 грн. судового збору, оплаченого при зверненні до суду із цим позовом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Югнефтетранс (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, к. 408, ідентифікаційний код: 3327823 0) на користь Приватного підприємства Санвінд (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Грецька (Леніна), 29 кв. 9, ідентифікаційний код: 33277477) 1515,80 грн. та 1653,60 грн. судового збору за апеляційний та касаційний перегляд судових рішень.

4. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30.07.2018 року

Суддя Т.А. Остапенко