Постанова

від 25.07.2018 по справі 814/250/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/250/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Турецької І.О.,

при секретарі судового засідання Грабового В.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Трактор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, за участю третьої особи ТОВ "Спецтрансгрупп", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

07.02.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Трактор" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 № 0000201401, № 0000211401, якими позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по поставці чавуна передільного та надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Спецтрансгрупп" є необґрунтованими, оскільки позивач отримав товар та використав його у своїй господарській діяльності шляхом продажу ДП "Ливарний завод" ТДВ "Первомайськдизельмаш", що підтверджується первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що в ході проведення перевірки встановлена недостатність трудових ресурсів у контрагента позивача для здійснення господарських операцій в такому обсязі, наявність в ланцюгу постачання товару посередників, господарська діяльність яких має ознаки нереальності, не встановлено походження товару. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки тим обставинам, що згідно податкової інформації невідомо походження поставленого ТОВ "Спецтрансгрупп" на адресу позивача товару. До того ж судом не враховано, що ТОВ "Спецтрансгрупп" не мав достатньої кількості трудових ресурсів для виконання господарських операцій з позивачем як по поставці товару, так і по наданню транспортно-експедиційних послуг.

Позивач та третя особа - ТОВ "Спетрансгрупп", притягнута до участі у справі в ході апеляційного розгляду, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сервіс-Трактор " з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2015 року та липень 2016 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Спецтрансгрупп", за результатами якої 04.01.2017 року складений акт № 1/14/31210280, встановлені порушення:

- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за жовтень-грудень 2015 року, липень 2016 року на суму 432 830 грн. та завищена сума від'ємного значення з ПДВ за грудень 2015 року на суму 47 254 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача по поставці чавуна передільного та надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Спецтрансгрупп".

На підставі акту перевірки 27.01.2017 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000201401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 589 202,50 грн., в т.ч. за основним платежем на 471 362 грн. та штрафними санкціями - 117840,5 грн.,

- № 0000211401 про зменшення розміру від ємного значення сум ПДВ за грудень 2015 року на 57387 грн.

Задовольняючи позовну заяву в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з недоведення податковим органом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спетрансгрупп".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його законним та обґрунтованим.

Порядок формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, врегульований ст.198 ПК України, відповідно до п.198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 44.1 ст.44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З акту перевірки вбачається, що позивач 26.02.2015 уклав з ТОВ "Спецтрансгрупп" договір на поставку чавуну передільного та договір на транспортно-експедиторське обслуговування.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт, банківські виписки, що підтверджують факт повної оплати поставки товару та надання послуг (стор.3-6 акту перевірки).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецтрансгрупп" , та інших первинних документів по поставкам з цим контрагентом, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Підставою для висновків про непідтвердженність операцій ТОВ "Спецтрансгрупп" з позивачем стали узагальнені податкові інформації Криворізької південної ОДПІ Дніпропетровської області від 03.10.2016 № 16323/04-82-14-01/38658257, від 15.06.2016 № 96/04-82-12-01-17/38658257, від 23.08.2016 № 163/04-82-12-01-17/38658257, в яких зазначено про здійснення операцій у жовтні-грудні 2015 року із контрагентами, що мають ознаки сумнівності: ТОВ "Фозі Інтерком", ТОВ "Антеро Сейд", ТОВ "ЛД "Солюшенс", про недостатню штатну чисельність підприємства у зазначеному періоді - у кількості 3 особи, надання останньої податкової звітності з ПДВ за серпень 2015 року (стор.7-20 акту перевірки).

Судова колегія вважає, що доводи ДФС, які викладені у податкових інформаціях, рівно як і довід відповідача щодо неможливості встановлення походження товару у другому ланцюгу постачання, не можуть бути покладені у вину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої операції.

Крім того, судова колегія зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Судова колегія враховує, що для виконання договору по поставки товару на адресу позивача ТОВ "Спецтрансгрупп" використовувало вантажний сідловий тягач -Е RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_3, який воно орендувало у ФОП ОСОБА_5 на підставі відповідного договору № 2 від 05.12.2014. Факт використання саме цього транспортного засобу при здійсненні перевезень протягом жовтня - грудня 2015 року, липня 2016 року підтверджується, як ТТН, так і актами здачі-приймання робіт відповідно до договору оренди (т.2 а.с.25-29).

Спростовуючи доводи ДПІ про ненадання податкової звітності з ПДВ після серпня 2015 року, ТОВ "Спецтрансгрупп" до відзиву на апеляційну скаргу подало квитанції про прийняття декларацій з ПДВ аж до червня 2018 року.

На підтвердження реальності здійсненої операції з ТОВ "Спецтрансрупп" позивачем надані картки складського обліку, в яких зазначено про отримання на склад позивача протягом жовтня 2015 року - липня 2016 року чавуну передільного (т.2 а.с.222-231).

Крім того, судова колегія враховує, що позивач в подальшому поставив придбаний у ТОВ "Спецтрансгрупп" товар ДП "Ливарний завод ТДВ "Первомайськдизельмаш", тобто використав його у власній господарській діяльності, що підтвердив первинними бухгалтерськими документами (т.3 а.с.33-250, т.4 а.с.1-116).

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ "Спецтрансгрупп" за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що суми визначення грошового зобов'язання з ПДВ рівно як і сума зменшення від'ємного значення з ПДВ у податкових повідомлення-рішеннях є значно вищими, ніж зазначено в акті перевірки.

Так, у ППР № 0000201401 сума визначення податкового зобов'язання з ПДВ складає 471 362 грн. Проте, згідно акту перевірки від 04.01.2017 заниження сум ПДВ відбулося на 432 830 грн., у ППР № 0000211401 зменшення розміру від ємного значення сум ПДВ за грудень 2015 року відбулося на 57 387 грн., в той час як згідно акту перевірки сума від'ємного значення за вказаний період завищена лише на суму 47 254 грн.

Будь-яких пояснень з цього приводу відповідачем не надано.

Безпідставне завищення сум грошового зобов'язання з ПДВ у оскаржуваних ППР, на думку судової колегії, є самостійною підставою для висновку про їх незаконність.

Судова колегія також враховує, що постановою Миколаївського окружного адиміністративного суду від 26.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адмінстративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 814/122/17 задоволений позов ТОВ "Сервіс-Трактор" та визнаний протиправним і скасований наказ Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області № 373 від 12.12.2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі висновків якої прийняті ППР, що оскаржуются в даній справі.

Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ про проведення перевірки, суди виходили з відсутніості законних підстав для його прийняття. Судова колегія вважає, що вказані обставини нівелюють результати проведення перевірки, щоє додатковою підставою для скасування оскаржуваних ППР.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 30 липня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: І.О.Турецька