Постанова

від 19.07.2018 по справі 821/1420/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р.м. ОдесаСправа № 821/1420/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Бітова А.І.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника позивача - Загорулька Є.А. (згідно наказу від 06.03.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Каховські ковбаси до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Каховські ковбаси звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 27.06.2017 року № 0001891422 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 459386,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 367509,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 91877,25 грн.; № 0001881422 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 39268,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 31415,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7853,75 грн.; № 0001901422 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року на 125643,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки податковим органом не вірно надана оцінка обставинам господарської діяльності підприємства. Позивач стверджує про реальність та дійсність господарських угод із ТОВ Європродмаркет , ФОП ОСОБА_3 та ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь), оскільки товар за цими угодами поставлений у повному обсязі, належним чином оприбуткований та оплачений. У акті перевірки відповідач зазначає про неможливість перевірки питання відображення у бухгалтерському обліку продажу товарів за період з 22.12.2015 року по 02.03.2017 року у зв'язку із відсутністю регістрів аналітичного та синтетичного обліку, де б відображалися господарські операції із ТОВ Європродмаркет . Водночас, відсутність чи наявність регістрів обліку не свідчить про неможливість встановлення реальності господарських операцій, оскільки у податкового органу були у наявності інші первинні бухгалтерські та податкові документи Товариства, які у повному обсязі відображали рух товару, оплату, тобто, що господарські операції реально відбулися. Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_3 та ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь) позивач зазначив, що не мав жодних взаємовідносин із вказаними контрагентами, а висновки контролюючого органу про реалізацію вказаним особам товару зроблено тільки на підставі ТТН, що свідчить про їх необґрунтованість. Із вказаних підстав просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд скасував податкове повідомлення-рішення від 27.06.2017 року №0001881422 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 39 268,75 грн. Скасував податкове повідомлення-рішення від 27.06.2017 року №0001891422 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 459 386,25 грн. Скасував податкове повідомлення-рішення від 27.06.2017 року №0001901422 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року на 125 643 грн.

В апеляційні скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 26.04.2017 року по 10.05.2017 року ГУ ДФС у Херсонській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВП Каховські ковбаси з питань дотримання вимог податкового законодавства по питанням, визначеним в ухвалі від 19.04.2017 року слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А., відповідно до якої підлягали встановленню факти наявності або відсутності господарських взаємовідносин між ТОВ ВП "Каховські ковбаси та суб'єктів господарської діяльності, в тому числі: ТОВ Європродмаркет , ТОВ Ізобіліє Груп , ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 16.05.2017 року №112/21-22-14-04/40189966.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ ВП Каховські ковбаси пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 31 415,26 грн.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та п. 5 пп. 4 підрозділу ІІ розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 367 509 грн., у тому числі: за листопад 2016 року в сумі 141 175 грн.; за грудень 2016 року в сумі 178 409 грн.; за січень 2016 року в сумі 47 385 грн.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та п. 5 пп. 4 підрозділу ІІ розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 21 Декларації) за березень 2017 року у сумі 125 643 грн.

На підстав виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2017 року №0001891422, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 459 386,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 367509,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 91 877,25 грн.; №0001881422, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 39 268,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 31 415 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 853,75 грн.; №0001901422, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року на 125 643 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, посилаючись та їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення підприємством правил податкового законодавства, у зв'язку із чим вбачав всі підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності вказаного товару.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за змістом Акту під час проведення перевірки контролюючим органом використані матеріали, опис яких зазначено у протоколі обшуку та огляду, вилучені Управлінням СБУ і Херсонській області 02.03.2017 року у ТОВ ВП Каховські ковбаси , а також використана інформація даних ІС Податковий блок , архів електронної звітності, аналітична система: перегляд результатів співставлення.

Разом з цим, перевірка проводилась в приміщенні слідчого відділу УСБУ у Херсонській області, оскільки в даному приміщенні знаходились вилучені первинні бухгалтерські та фінансові документи ТОВ ВП "Каховські ковбаси , системні блоки та інші матеріали.

За результатами перевірки взаємовідносин між ТОВ ВП Каховські ковбаси та ТОВ Європродмаркет контролюючий орган робить висновок про не підтвердження реальності господарських операцій з продажу товарів на суму 1 956 232,65 грн., оскільки відсутня можливість перевірити питання відображення у бухгалтерському обліку продажу товарів за період з 22.12.2015 року по 12.03.2017 року через відсутність регістрів аналітичного та синтетичного обліку, де зображуються у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції ТОВ ВП Каховські ковбаси із контрагентом ТОВ Європродмаркет .

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вказаної норми регістри податкового та бухгалтерського обліку не є єдиним документом, що підлягає перевірці, зважаючи на те, що ведення вказаних регістрів має бути передбачено законом.

Крім того, в акті зазначено про наявність первинних документів, що підтверджують взаємовідносини між сторонами (видаткові та податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі). У свою чергу розрахунки за поставлений товар було здійснено на розрахунковий рахунок ТОВ ВП Каховські ковбаси №26007013044154 в ПАТ СБЕРБАНК , код банка 320627 покупцем ТОВ Європродмаркет у загальній сумі 4 994 332,26 грн.

Також, предметом перевірки був договір від 15.08.2016 року №19, укладений між ТОВ ВП Каховські ковбаси (постачальник) та ТОВ Європродмаркет (покупець), за умовами якого поставка товару здійснюється згідно з поданою покупцем заявкою за рахунок постачальника або само вивезенням зі складу постачальника. Якість товару підтверджується посвідченням якості виробника, ветеринарне посвідчення надається за рахунок покупця.

Отже, є необґрунтованими твердження відповідача, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували перевезення товарів (шляхові листи, товарно-транспортні накладні, журнал/регістр обліку перевезень, П.І.Б. водіїв, що здійснювали перевезення, марка, модель, номерні знаки транспорту тощо), оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні ТОВ ВП Каховські ковбаси не здійснювало перевезення товару, а ТОВ Європродмаркет отримувало товар на складі продавця та здійснювало його перевезення самостійно.

Також, відповідач, проводячи перевірку зазначив, що під час перевірки не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ ВП Каховські ковбаси з ТОВ Європродмаркет у період з 25.10.2016 року у зв'язку з тим, що позивачем не надано договір поставки товару покупцю ТОВ Європродмаркет від 01.07.2016 року №15.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що жодні первинні документи не містять посилання на договір від 01.07.2016 року № 15, оскільки його не існує.

Під час розгляду справи не підтверджено доводи відповідача, які саме первинні документи містять посилання на договір від 01.07.2016 року № 15 та що стало підставою на посилання ревізора на вказаний договір у Акті №112.

Щодо твердження відповідача про відсутність посвідчень якості товару, відсутність ветеринарного посвідчення, надання якого передбачено умовами договору між суб'єктами господарювання, судом першої інстанції вірно зазначено, що такі питання не входить до компетенції контролюючого органу і є виключно питанням взаємовідносин сторін угоди, якщо сторона прийняла товар, то якість товару її влаштовує. При цьому, як пояснює позивач, документи про якість товару були надані Товариством покупцю при передачі товару.

Щодо висновків контролюючого органу про нездійснення господарських операцій з реалізації товарів покупцю, починаючи з 25 жовтня 2016 року, та у листопаді-грудні 2016 року з тих підстав, що у вказаний період ТОВ Європродмаркет не відображає в Єдиному реєстрі податкових накладних на подальшу реалізацію придбаного ТОВ ВП Каховські ковбаси товару, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначені обставини жодним чином не стосуються діяльності позивача і є виключно питанням додержання вимог діючого законодавства контрагентом.

В акті перевірки відсутнє посилання на настання правових наслідків не виявлення контролюючим органом фактів наступного продажу покупцем ТОВ Європродмаркет товарів, отриманих від позивача.

ГУ ДФС у Херсонській області під час перевірки надіслано до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС У Донецькій області (Центральне відділення) запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Європродмаркет , однак на момент складання акту перевірки інформації не отримано.

Зазначене свідчить про передчасність висновків контролюючого органу про нездійснення господарських операцій з реалізації товарів на адресу ТОВ Європродмаркет у зв'язку з відсутністю належної та достовірної інформації у контролюючого органу про даного контрагента позивача. Такі висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях.

Щодо взаємовідносин ТОВ "ВП "Каховські ковбаси" з ФОП ОСОБА_3, судом першої інстанції вірно враховано, зі змісту Акту перевірки контролюючим органом встановлено реалізацію в листопаді 2016 року товару на користь ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 12 995,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2599,12 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Водночас, ТОВ ВП Каховські ковбаси в бухгалтерському та податковому обліку не відображало господарські операції з реалізації товару на адресу покупця ФОП ОСОБА_3, заборгованість такого покупця в обліку відсутня, грошові кошти від вказаного контрагента на розрахунковий рахунок позивача не надходили.

За висновками відповідача ТОВ ВП Каховські ковбаси в порушення норм пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України не відображено у складі доходів суми отримані від ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим в порушенням норм п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2016 року у сумі 2599,12 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ТОВ ВП Каховські ковбаси ніяких господарських відносин з вказаним ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період не мало та звернув увагу на те, що позивач мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наданою суду копією договору постачання №1207/1 від 12.07.2016 року.

Також, відповідно до витягу по банківському рахунку позивача від 08.11.2016 року ФОП ОСОБА_4 здійснено передоплату за грудень 2016 року у сумі 50 000 грн.

Під час розгляду справи відповідач пояснив, що висновки щодо не відображення у складі доходів передачі товарів покупцю ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2016 року на загальну суму 12995,60 грн. зроблені на підставі досліджених реєстрів товарно-транспортних накладних.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що ТОВ ВП Каховські ковбаси мало господарські відносини з ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь), судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до акту перевірки Акту зазначено про порушення позивачем пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134. Податкового кодексу України, оскільки ТОВ ВП Каховські ковбаси занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за рахунок не відображення у складі доходів передачу товарів одержувачу ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь) на загальну суму 496 534,53 грн., у тому числі ПДВ у сумі 99 306,91 грн. Факт передачі товару покупцю підтверджується товарно-транспортними накладними.

Отже, висновки щодо заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток за рахунок не відображення у складі доходів передачі товарів ФОП ОСОБА_3 та ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь) зроблені контролюючим органом виключно на підставі дослідження ТТН.

Разом з цим, в Акті перевірки не зазначено ідентифікації такого контрагента позивача, як ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь), зокрема, його організаційно-правову форму, код ЄДРПОУ, місцезнаходження, тощо, що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про наявність взаємовідносин щодо передачі товарів між позивачем та вказаним суб'єктом.

Дані обставини податковий орган жодним чином не пояснив.

Під час розгляду справи позивачем зауважено, що контрагентом позивача було ТОВ Ізобіліє Груп (код ЄДРПОУ 39636570), що знаходиться у м. Нова Каховка. Жодних взаємовідносин із невстановленим суб'єктом ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь) у позивача не було.

Також, в Акті зазначено, що на підставі наданих ТОВ ВП Каховські ковбаси та наданих для ознайомлення Управлінням СБ України в Херсонській області документів проведеною перевіркою підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ ВП Каховські ковбаси з ТОВ Ізобіліє Груп .

Таким чином, під час розгляду справи встановлено відсутність будь-яких господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_3 та ИЗОБИЛИЕ (склад Маріуполь).

Разом з цим, судом першої інстанції вірно враховано, що ТТН в розумінні положень наведених вище нормативних актів, не є тими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, та на підставі яких можна дійти висновку про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 44.1, 44.3, 44.4 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Згідно із п.п. 44.5, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналіз наведених норм податкового законодавства показав, що перевірка дотримання платником правил податкового та іншого законодавства під час провадження господарської діяльності здійснюється на підставі первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів тощо.

Під час проведення контролюючих заходів платник податків зобов'язаний надати всі документи, що стосуються предмета перевірки, тобто обов'язок підтвердження правомірності формування податкового обліку покладається на відповідного платника.

Разом з цим, не можуть вважатись відсутніми первинні документи у випадку їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами, а відтак - і неможливі підстави для висновків про не підтвердження показників, відображених платником податків у податковій звітності, реальності його господарської діяльності.

За таких обставин, з огляду на те, перевірка платника проводилась не за місцем провадження господарської діяльності, з матеріалів перевірки неможливо достеменно встановити врахування контролюючим органом усієї первинної і бухгалтерської документації, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, за результатом такої перевірки, не можуть відповідати критерію обґрунтованості і правомірності.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

А.І. Бітов