УХВАЛА
27 липня 2018 року
Київ
справа №826/3232/16
касаційне провадження №К/9901/50478/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.
розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №826/3232/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" звернулося у березні 2016 року до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2015 №0007332209, №0007342209.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.04.2017 позовні вимоги задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2017 без змін.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 11.05.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017. Також у касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 21.05.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху на підставі вимог частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням інших підстав та наданням доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.
Вказана ухвала Верховного Суду від 21.05.2018 була отримана відповідачем 11.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102923685933.
На виконання вимог ухвали від 11.06.2018 скаржником надіслано суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження та відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що при зверненні з касаційною скаргою вперше у податкового органу не було можливості сплатити судовий збір.
Додатково відповідач посилається на те, що здійснював активні дії щодо виділення коштів на сплату судового збору, однак не зазначено які саме.
Наведені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, яка є чинною на дату розгляду судом клопотання про поновлення строку касаційного оскарження) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №805/2818/17-а фінансування з Державного бюджету України.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.
В обґрунтування клопотання щодо відстрочення сплати судового збору відповідач посилається на неможливість здійснення сплати судового збору, у зв'язку з блокуванням коштів на рахунках відповідача.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Податковим органом не надано доказів вчинення будь-яких дій (зокрема, безпосереднє звернення до органу казначейства чи вищестоящого податкового органу з обґрунтуванням доцільності касаційного оскарження судових рішень у справі №826/3232/16 та вимогою виділення коштів для сплати судового збору), спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №826/3232/16 фінансування з Державного бюджету України. Крім того, не зазначено в який строк недоліки касаційної скарги щодо здійснення такої сплати можуть бути усунуті.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статями 121, 333, Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В :
1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №826/3232/16.
2. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №826/3232/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.
3. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева Р.Ф.Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.07.2018 |
Оприлюднено | 31.07.2018 |
Номер документу | 75560237 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Шипуліна Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні