Постанова

від 18.07.2018 по справі 536/2112/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2112/17 Номер провадження 22-ц/786/1305/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Карпушина Г.Л., Прядкіної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми Вересень

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати розірваним в односторонньому порядку договір № 120 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,91 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень та зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 04105670070 від 16 липня 2010 року та зобов'язати відповідача повернути дану земельну ділянку позивачу.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір № 120 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,91 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 04105670070 від 16 липня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_2 за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,91 га в стані, переданому в оренду.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з Агрофірми Вересень на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1280 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами укладеного договору встановлено право сторін на розірвання договору в односторонньому порядку, тому є мотивованим та обґрунтованим волевиявлення ОСОБА_2, спрямоване у вигляді листа Агрофірмі Вересень від 5 вересня 2017 року про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки.

Апеляційну скаргу на дане рішення подано представником Агрофірми Вересень , який посилаючись на необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, недотримання принципу змагальності сторін, та порушення основних засад судочинства, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

По справі встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,91 га.

01 вересня 2008 року між нею та Агрофірмою Вересень укладено договір оренди № 120 вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років.

На час укладення даного правочину обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір укладено у письмовій формі, підписано обома сторонами та зареєстровано у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04105670070 від 16.07.2010 року.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2008 року ОСОБА_2 передала Агрофірмі Вересень земельну ділянку в строкове платне користування для сільськогосподарського використання.

Пунктом 36 вказаного договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається.

У вересні 2017 року позивач відмовилась від договору у повному обсязі, письмово повідомивши відповідача про розірвання з 01 жовтня 2017 року вказаного договору оренди земельної ділянки № 120 від 01 вересня 2008 року на підставі пункту 36 договору, та заявила вимогу про повернення належної їй земельної ділянки в термін до 01 жовтня 2017 року включно, що відповідачем добровільно виконано не було.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, оскільки пункт 36 договору містився в тексті договору на момент його підписання, а отже, сторони на час укладення цього договору погоджувалися на таку умову щодо одностороннього розірвання будь-якою із сторін договору. Даний пункт, виходячи зі змісту та логіки інших пунктів договору від 01 вересня 2008 року, не пов'язаний, не суперечить та не спростовує їх. Так, пунктами 34, 35 договору передбачені підстави для його припинення, а пунктом 36 передбачено розірвання договору без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи взаємозв'язку з пунктами 34 та 35 договору.

Висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального й процесуального права та фактичним обставинам справи.

Частиною першою статті 627, статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частин першої, третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Законом України Про оренду землі (частина четверта статті 31) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Умовами спірного договору (пункт 35 договору), визначеними за погодженням сторін, встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 вказаного договору сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, тобто, досягли взаємної згоди на припинення договору шляхом його розірвання самими сторонами на вимогу однієї із сторін договору незалежно від будь-яких умов, що не суперечить пункту 35 договору та спростовує доводи апеляційної скарги відповідача, що чинний договір оренди земельної ділянки не містить жодних умов, з настанням яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку.

Включивши у договір пункт 36, зміст якого є чітким та зрозумілим, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається , сторони набули рівних прав на припинення зобов'язання в односторонньому порядку та прийняли на себе ризик вчинення таких дій будь-якою із сторін на протязі дії договору, тому доводи апеляційної скарги про неможливість його виконання без порушення прав та охоронюваних законом інтересів іншої сторони договору є необґрунтованими.

Враховуючи волевиявлення обох сторін на час укладення договору щодо підстав розірвання договору, визначене у належній формі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на розірвання договору № 120 оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року в односторонньому порядку та визнав такий договір розірваним.

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання позивачем форми розірвання договору, встановленої статтею 654 ЦК України, є безпідставними, оскільки позивач у письмовій формі повідомила відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі пункту 39 договору, про що свідчить лист-повідомлення від 15 вересня 2017 року, адресований Агрофірмі Вересень та отриманий відповідачем 22 вересня 2017 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, що апелянтом по справі не спростовано. Така дія позивача є одностороннім правочином, вчиненим з дотриманням простої письмової форми договору оренди землі у відповідності до взаємної згоди сторін, досягнутої при укладенні спірного договору.

За правилами частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таких порушень по справі колегією суддів не встановлено. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не прибув в судове засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвалою цього суду від 20 лютого 2018 року клопотання про участь представника Агрофірми Вересень у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто заявникові без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, що не обмежувало відповідача у праві брати участь у судовому засіданні безпосередньо в приміщенні Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Порушень вимог статті 263 ЦПК України про розгляді справи судом першої інстанції колегією суддів не встановлено.

Оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим й підстав для його скасування колегією суддів не вбачається.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Агрофірми Вересень - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя підпис С.Б. Бутенко

Судді: підпис Г.Л. Карпушин

підпис О.В. Прядкіна

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко