Рішення

від 20.07.2018 по справі 522/12755/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12755/17

Провадження № 2/522/3692/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Просить стягнути заборгованість 124351,62 доларів США, що за курсом НБУ у гривні складає 3235998,10 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8000 грн. та 320,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 11 вересня 2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивачка передала відповідачці для особистих потреб грошові кошти в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США у гривневому еквіваленті, під 1,5% у місяць (18% річних), зі строком повернення грошових коштів на протязі року. Зазначені грошові кошти були передані 11 вересня 2014 р. в момент підписання розписки. У строк повернення грошових коштів, який у розписці визначений на протязі року, тобто до 11.09.2015 р., відповідачка грошові кошти позивачці не повернула.

Заборгованість відповідачки перед позивачкою, яку остання просить суд стягнути, станом на день звернення до суду 10 липня 2017 року складає за розрахунком позивача 124351,62 доларів США з яких: 50000 доларів США - заборгованість; 44606,41 доларів США - інфляційне збільшення суми боргу; 4249,32 доларів США - 3% річних; 25495,89 доларів США - 18% річних. За курсом НБУ сума заборгованості у гривні складає 3235998,10 грн. з яких: 1301148,35 грн. - заборгованість; 1160791,14 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 110579,91 грн. - 3% річних; 561495,14 грн. - 18% річних. У зв'язку з неповерненням своєчасно боргу Відповідачка має сплатити судові витрати: сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу. Судовий збір сплачений позивачкою у розмірі 8000 грн. та 320,00 грн. Витрати на правову допомогу склали 10000 грн.

Провадження по справі відкрито 24 липня 2017 року.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року про відкриття провадження у справі залишена без змін.

04 червня 2018 року по справі вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на автомобіль Mercedes-BenzS 500 д/н НОМЕР_7 та автомобіль ToyotaLandCruiser д/н НОМЕР_6 що належать ОСОБА_2 та заборонено відчуження даних автомобілів.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільний - процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 липня 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю. Посилається на те, що в 2007-2008 році з метою реалізації та розповсюдження товарів німецької компанії Escada (виробництво одягу, парфумерії та аксесуарів) на території м. Одеси та України, ОСОБА_2 були розпочаті ділові відносини з вище вказаною компанією в особі ТОВ НЕПТУН ідентифікаційний код 30559309. З вказаного періоду часу ТОВ НЕПТУН , в особі ОСОБА_3 на території м. Одеси, в різних торгівельних центрах орендувало приміщення для розміщення торгівельного обладнання та товарів бренду Escada з метою їх подальшої реалізації. На початку 2014 року на дружніх відносинах ОСОБА_4 приймає ОСОБА_1 в якості ділового партнера з бізнесу по розповсюдження товарів торгівельної марки Escada . В серпні 2014 року ОСОБА_4 виявила бажання залишити, як діловий партнер, проект Escada , залишивши вказаний проект на управління ОСОБА_1, оскільки мала не меті розвинути власну торгівельну марку НЕПТУН - жувальна гумка. Умовою залишення проекту Escada було надання ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 в сумі 50 000 доларів США в якості компенсації долі комерційних прав в проекті Escada на один рік, для розвитку торгівельної марки НЕПТУН та особистих потреб. В разі не повернення вказаної суми грошових коштів у вказаний термін повне управління проектом Escada залишається за ОСОБА_1 Про вказані обставини передачі прав ОСОБА_1, з управління проектом Escada на території м. Одеси, ОСОБА_2 сповіщає керівництво компанії Escada в м. Мюнхен (Німеччина) на особистій зустрічі в присутності ОСОБА_1 та інших ділових партнерів. На протязі 2014 року ділові стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було замінено особистими дружніми відносинами, тому будь-яких претензій майнового (боргового) характеру жодна із сторін не висловлювала, оскільки за домовленістю між сторонами повне управління проектом Escada перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 На даний час, в зв'язку з ускладненням ведення бізнесу, нестабільним курсом гривні та ситуацією в країні, жорсткою конкуренцією та відсутністю великого попиту на вироби бренду Escada , ОСОБА_1 зажадала використати розписку від 11 вересня 2014 року для задоволення власної користі, що свідчить про відсутність боргу відповідача перед позивачем. Також, заявлення вимог про повернення боргу в іноземній валюті порушує норми законодавства України. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

17 липня 2018 року суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги повністю. Посилається на те, що відносини між відповідачкою, ТОВ НЕПТУН , в особі ОСОБА_3 на території м. Одеси, німецькою компанією Escada (виробництво одягу, парфумерії та аксесуарів) на території м. Одеси та України не є фактом, який спростовує факт отримання грошових коштів відповідачкою від позивачки у розмірі 50000 доларів США у гривневому еквіваленті, під 18% річних (або 1,5% у місяць), за укладеним договором позики у формі розписки 11 вересня 2014 року без будь-яких умовностей. Доводи відповідачки не є фактами, які спростовують факт отримання грошових коштів відповідачкою від позивачки у розмірі 50000 доларів США у гривневому еквіваленті. Позивачка у зв'язку з порушенням строку повернення боргу відповідачкою, у зв'язку з закінченням строку на який надавалися грошові кошті, а також терміну для повернення боргу скористувалася своїм правом та звернулася до суду, оскільки відповідачка відмовилася та відмовляється до цього часу повертати грошові кошти за укладеним договором позики. Стягнення боргу в іноземній валюті проводиться за курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом. Стягнення суми боргу, відповідно до умов договору та положень ст. 533 ЦК України, проводиться за курсом долара США станом на день ухвалення судового рішення. Частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. В свою чергу, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю, при цьому не заперечував проти існування розписки про отримання відповідачем 50000 доларів США від позивача, підтвердив, що відповідачка отримала зазначені кошти про що написала розпису та заперечував проти суми судових витрат позивача та нарахування процентів та інфляції.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивачка передала відповідачці для особистих потреб грошові кошти в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США у гривневому еквіваленті, під 1,5% у місяць (18% річних), зі строком повернення грошових коштів на протязі року. Зазначені грошові кошти були передані 11 вересня 2014 року в момент підписання розписки.

У строк повернення грошових коштів, який у розписці визначений на протязі року, тобто до 11.09.2015 року, відповідачка грошові кошти позивачці не повернула та відмовляється повернути на час розгляду справи.

Суд критично відноситься до заяви представника відповідача, що виникнення боргу є штучним, а самі грошові кошти передавалися у зв?язку з веденнями сторонами спільного бізнесу, так як будь-яких доказів іншого статусу переданих коштів відповідачем суду не надано.

На переконання суду, укладення договору позики в даному випадку підтверджується розпискою Відповідачки від 11 вересня 2014 р., що відповідає вимогам п. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України. Судом оглянуто оригінал розписки від 11 вересня 2014 року, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив отримання коштів та написання розписки відповідачкою.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини регулюються ст.1046 ЦК України, відповідно якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Отже, договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей, що виступають предметом зазначеного договору. Надана суду розписка від 11.09.2014 року є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму.

В порядку ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що буле передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відтак, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про отримання відповідачем грошових коштів.

Суд встановив, що розписка на яку посилається Позивачка, як на доказ своїх вимог, підписана позичальником (Відповідачкою), що відповідає вимогам цивільного законодавства.

Строк повернення у розписці визначений на протязі року, тобто до 11.09.2015 року.

Згідно вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання згідно вимог ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення боргу в іноземній валюті проводиться за курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Стягнення суми боргу, відповідно до умов договору та положень ст. 533 ЦК України, проводиться за курсом долара США станом на день ухвалення судового рішення.

Частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В свою чергу, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, суд встановив, що положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Проте, оскільки позивач просить стягнути грошові кошти в гривні, відповідно до вартості долара США за курсом НБУ, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції є необґрунтованими.

Також, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення 18% річних за користування позиченими коштами, які розраховуються позивачем за весь час прострочення повернення боргу, так як розписка містить посилання на те, що такі відсотки встановлені лише на період дії договору, а саме на один рік. В подальшому стягненню підлягають лише 3% річних, відповідно до періоду прострочення повернення боргу 1 рік 10 місяців, починаючи з жовтня 2015 року і по липень 2017 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що загальна сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 61750 доларів США з яких: сума позики - 50000 доларів США; сума 18% річних - 9000 доларів США (50000 : 100 * 18 = 9000); сума 3% річних - 2750 доларів США (3/6 = 0,5 * 5 = 2,5 + 3 = 5,5% * 500 = 2750). За курсом НБУ на день ухвалення рішення суду (26,47 гривень за один долар США) сума заборгованості у гривні складає 1634523 гривні, з яких: 1323500 грн. - сума позики; 72793 грн. - 3% річних; 238230 грн. - 18% річних.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивачки, понесені останньою судові витрати, в сумі з якою погодився представник відповідача, а саме: судовий збір сплачений позивачкою у розмірі 8000 грн. та 320,00 грн.; витрати на правову допомогу 10000 грн., що підтверджено наданими в судовому засіданні квитанціями.

Керуючись ст.ст. 11, 206-208, 525, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_8 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 04.02.2002 року) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_9 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області) 1323500 (один мільйон триста двадцять три тисячі п?ятсот) гривень суми боргу, що є еквівалентом 50000 (п'ятдесяти тисяч) доларів США на час ухвалення рішення по курсу НБУ; 238230 (двісті тридцять вісім тисяч двісті тридцять) гривень 18% річних, що є еквівалентом 9000 (дев?яти тисяч) доларів США на час ухвалення рішення по курсу НБУ; 72793 (сімдесят дві тисячі сімсот дев?яносто три) гривні 3% річних, що є еквівалентом 2750 (двох тисяч сімсот п?ятидесяти) доларів США на час ухвалення рішення по курсу НБУ, а всього стягнути 1634523 (один мільйон шістот тридцять чотири тисячі п?ятсот двадцять три) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_8 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 04.02.2002 року) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_9 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області) 8320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень судового збору та 10000 (десять тисяч ) гривень витрат на правову допомогу .

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2018 року.

Суддя Л.М. Чернявська

20.07.18