Рішення

від 17.07.2018 по справі 910/4953/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2018Справа №910/4953/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/4953/18

За позовомДержавного підприємства Український державний центр радіочастот доТовариства з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр простягнення 37 773,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача:Ізюмська І.В. (дов. №80/07.1-09/179 від 05.01.2018); від відповідача:не з'явився.

Обставини справи:

Державне підприємство Український державний центр радіочастот (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр (далі - відповідач) про стягнення 37 773,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку надати позивачу послуги належної якості у встановлений строк відповідно до умов договору про надання різних послуг пов'язаних з діловою сферою (архівних послуг) №17006 від 05.04.2017, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 37 773,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 відкрито провадження у справі №910/4953/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05.06.2018.

В судовому засіданні 05.06.2018, у зв'язку із неявкою відповідача, суд, у відповідності до ст. 216 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 19.06.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 05.06.2018.

Судове засідання, призначене на 19.06.2018 не відбулось, у зв'язку із чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 судове засідання у справі №910/4953/18 призначено на 10.07.2018.

В судовому засіданні 10.07.2018, у зв'язку із неявкою відповідача, суд, у відповідності до ст. 216 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 17.07.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 10.07.2018.

В судовому засіданні 17.07.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 17.07.2018 не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження юридичної особи - відповідача по справі є: 01033, м. Київ, вул. Либідська, 1А.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 про відкриття провадження у справі та ухвали від 05.06.2018, від 02.07.2018, від 10.07.2018 про повідомлення про дату, час і місце судового засідання були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вул. Либідська, 1А.

Однак, конверти з ухвалами від 08.05.2018, від 05.06.2018, від 02.07.2018 та від 10.07.2018 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками не розшукано .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки не розшукано , вважається днем вручення відповідачу ухвал суду від 08.05.2018, від 05.06.2018, від 02.07.2018 та від 10.07.2018.

При цьому, в позовній заяві позивачем було зазначено адресу фактичного місцезнаходження відповідача, а тому судом ухвали від 08.05.2018, від 05.06.2018, від 02.07.2018 та від 10.07.2018 окрім адреси відповідача, визначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було додатково направлено за вказаною позивачем фактичною адресою: 03040, м. Київ, вул. Красилівська, 4-А.

Однак, конверти з відповідними ухвалами також були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками за закінченням встановленого строку зберігання .

Отже, судом вчинені всі можливі дії для належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами від 08.05.2018, від 05.06.2018, від 02.07.2018 та від 10.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, поважних причин неявки в судове засідання суду не повідомив, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2017 між Державним підприємством Український державний центр радіочастот (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр (виконавець) укладено Договір про надання різних послуг пов'язаних з діловою сферою (архівних послуг) №17006, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати різні послуги пов'язані з діловою сферою (архівні послуги) за період 2001-2010 роки на замовлення замовника (далі - послуги) (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору сторони узгодили, що послуги включають: проведення експертизи цінності документів з метою відбору справ постійного, тривалого, тимчасового зберігання та таких, що підлягають знищенню у зв'язку з закінченням термінів їх зберігання; формування, систематизацію, нумерацію справ загального діловодства та особового складу; оправлення справ, їх підписування та проставлення архівних шифрів; складання описів справ постійного, тривалого зберігання та з особового складу; складання історичної довідки; складання акту про вилучення для знищення документів і справ не внесених до Національного архівного фонду України; складання, у разі необхідності, актів про нестачу архівних справ та погодження у Державному архіві комплекту документів.

Строки надання послуг: з дати підписання договору до 31.12.2017 (п. 1.3 Договору).

Місце надання послуг визначено в додатку №2, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.4 Договору), а саме: Державне підприємство Український державний центр радіочастот м. Київ, Центральна філія УДЦР, Південна філія УДЦР, Західна філія УДЦР, Карпатська філія УДЦР, Подільська філія УДЦР та Північно-Східна філія УДЦР.

При цьому, згідно акта прийому-передачі архівних документів Севастопольської філії УДЦР від 22.11.2013 архівні документи Севастопольської філії передані до центрального апарату Державного підприємства Український державний центр радіочастот в м. Києві.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна послуг становить 139 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 23 316,67 грн. та визначається відповідно до калькуляції, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1).

Замовник перераховує попередню оплату у розмірі до 50% від ціни договору протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання договору. Остаточна оплата за надані послуги перераховується на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30-ти банківських днів після підписання акту наданих послуг сторонами (надалі - акту) (п.п. 2.3, 2.4 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору послуги вважаються наданими згідно умов договору після їх фактичного надання представниками виконавця та підписання сторонами акту.

Датою надання послуг за цим договором вважається дата підписання та скріплення печатками сторін акту, який є підставою для кінцевих розрахунків (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник приймає надані послуги та повертає другий примірник підписаного акту виконавцю протягом п'яти робочих днів з дати його отримання. Якщо надані послуги не відповідають чинному законодавству, та умовам цього договору, замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту, надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг у письмовій формі (п. 3.4 Договору).

Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що виконавець має право отримувати від замовника інформацію в тому числі і письмову та документи, необхідні для надання послуг за цим договором, а. п. 4.2.1 Договору визначено обов'язок виконавця якісно та в строк надати послуги у відповідності до вимог договору та чинного законодавства.

При цьому, сторони домовились, що замовник має право, зокрема, відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо якість наданих послуг не відповідає умовам договору або вимагати усунення недоліків у разі їх неякісного надання (п. 4.3 договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем відповідно до платіжного доручення №853 від 18.04.2017 було сплачено відповідачу передплату у розмірі 13 990,00 грн.

28.12.2017 на адресу позивача від відповідача надійшов лист №02/119 від 22.12.2017 про завершення робіт з доданим до нього для підписання з боку позивача актом надання послуг №650 від 22.12.2017.

02.01.2018, у встановлений Договором строк, позивачем на адресу відповідача надіслано лист №80/16.3-12/24 про відмову в підписанні акту надання послуг у зв'язку із не опрацюванням та не упорядкуванням значної частини документів, визначених Договором та запропоновано повідомити в які терміни відповідачем заплановано завершити виконання робіт за Договором.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, як і не виконав належним чином взятих на себе згідно умов Договору зобов'язань з надання архівних послуг.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з надання послуг, у встановлений у Договорі строк, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс у розмірі 13990,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір №17006 від 05.04.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та сплата на користь відповідача суми передплати за послуги підтверджується, наявним в матеріалах справи, платіжним дорученням №853 від 18.04.2017.

Згідно частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Втім, відповідач жодних належних і допустимих доказів виконання взятих на себе за договором №17006 від 05.04.2017 зобов'язань по наданню архівних послуг у встановлений договором строк та порядку суду не надав.

В той час як, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, враховуючи відсутність факту виконання відповідачем своїх зобов'язань з надання архівних послуг за Договором, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму передплати у розмірі 13990,00 грн., яка була перерахована позивачем в рахунок оплати послуг, які так і не були надані у порядку і строки, встановлені в договорі.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, як і не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства Український державний центр радіочастот про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр авансу у розмірі 13 990,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем, за несвоєчасне виконання робіт за Договором, заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 990,00 грн. та штрафу у розмірі 9 793,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.5 Договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язання виконавець на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, оскільки відповідач у встановлений строк свого обов'язку з надання послуг за договором не виконав і прострочення складало більше 30 днів, позивачем нараховано у відповідності до п. 5.5 договору пеню за період з 01.01.2018 по 10.04.2018 в сумі 13 990,00 грн. та 7% штрафу в сумі 9 793,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 13 990,00 грн. та штрафу у розмірі 9 793,00 грн. нарахованих за несвоєчасне виконання робіт за Договором також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Український державний центр радіочастот підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Український державний центр радіочастот до Товариства з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр про стягнення 37 773,00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СРТ-Центр (01033, м. Київ, вул. Либідська, 1А; ідентифікаційний код 38315658) на користь Державного підприємства Український державний центр радіочастот (03179, м. Київ, пр-т. Перемоги, 151; ідентифікаційний код: 01181765) аванс у розмірі 13 990 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., пеню у розмірі 13 990 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., штраф у розмірі 9 793 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 30.07.2018.

Суддя Т.В. Васильченко