Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/6777/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/6777/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/6777/18

за позовом позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо-естетичної

творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м. Києва"

до Дніпровської районної організації ветеранів України

про стягнення 10 355,44 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позашкільний навчальний заклад "Центр технічної і художньо-естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м. Києва" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної організації ветеранів України про стягнення 10 355,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 5 про надання комунальних послуг від 15.01.2014р. в частині сплати компенсації земельного податку за період з січня 2012 року по травень 2015 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6865,68 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 617,91 грн. та 2871,85 грн. інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 04.07.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02105, м. Київ, вулиця Григорія Чупринки, будинок 2/8, квартира 4, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 04.06.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 11.06.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

20.06.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшли витребувані судом документи.

02.07.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов лист, в якому останній повідомив суду про те, що заборгованість зі сплати компенсації земельного податку за період з січня 2012 року по травень 2015 року у сумі 10355,44 грн. внесена до кошторису організації на 2018 рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 30.07.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, оформленого з урахуванням положень ст.ст. 165, 178 ГПК України. Відтак, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. між КП "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради (орендодавець) та Дніпровською районною організацією ветеранів України (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 2051/1 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі Рішення № 129 від 25.06.2007 року та виданого у встановленому порядку Розпорядження № 531-Р від 11.10.2010 року Дніпровської районної у м. Києві ради передає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Краківська, буд. 20.

Згідно Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Краківська, буд.20 від 01.11.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно - загальною площею 19,30 кв.м, в т.ч. на першому поверсі 1,30 кв.м.

03.12.2014р. КП "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради (орендодавець), Дніпровською районною організацією ветеранів України (орендар) та позивачем (підприємство) укладено додаткову угоду №2051/1/3-1 (далі - додаткова угода), якою викладено Договір оренди нерухомого майна № 2051/1 від01.11.2010р. в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, в редакції додаткової угоди, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 05.02.2014 № 168 та розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.02.2014 № 92 Про продовження строку дії договорів оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за підприємством (балансоутримувачем), та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Краківська, буд. 20, надалі - об'єкт оренди, для розміщення громадської організації ветеранів, яка не використовує приміщення для провадження підприємницької діяльності.

Згідно до п. 4.9. договору оренди, в редакції додаткової угоди, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, компенсацію (відшкодування) плати податку на землю та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж. У місячний термін після укладання цього договору орендар повинен надати орендодавцю завірені належним чином копії договорів, передбачених цим підпунктом.

При цьому, сторонами було підписано Додаток № 4 до договору оренди № 2051/1 від 01.11.2010р., яким визначено розрахунок розміру компенсації (відшкодування) плати за землю, яку використовує об'єкт оренди.

Договір оренди є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 роки 364 дні і діє з 31 жовтня 2013 року до 28 жовтня 2016 року (п. 9.1. договору оренди в редакції додаткової угоди).

15.01.2014р. між позивачем (балансоутримувач) та Дніпровською районною організацією ветеранів України (орендар) укладено Договір про надання комунальних послуг №5 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, балансоутиримувач на підставі укладених договорів з постачальниками комунальних послуг зобов'язується надавати комунальні послуги нежилого приміщення площею 19,3 кв.м. за адресою: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 20, виставляти орендарю до оплати платіжні документи за Договором, приймати на розрахунковий рахунок кошти від орендаря та перераховувати їх Постачальникам комунальних послуг.

Згідно п. 1.2. договору, орендар у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх сплатити.

При виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за комунальні послуги (п. 1.3. договору).

У п. 2.5. договору сторони погодили, що розмір компенсації (відшкодування) земельного податку сплачується згідно розрахунку (додаток до договору).

Відповідно до розрахунку розміру компенсації (відшкодування) плати за землю, яку використовує об'єкт оренди, який є додатком до договору, розмір компенсації (відшкодування) плати податку за землю становив 201,73 грн.

Відповідно до розрахунку розміру компенсації (відшкодування) плати за землю, яку використовує об'єкт оренди, який є додатком до договору, розмір компенсації (відшкодування) плати податку за землю за 2013 рік становив 161,40 грн.

Відповідно до п. 5.1.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2014р.

Позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконані умови Договору №5 про надання комунальних послуг від 15.01.2014р. в частині сплати компенсації земельного податку за період з січня 2012 року по травень 2015 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6865,68 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 617,91 грн. та 2 871,85 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2012 року по грудень 2015 року позивачем було сплачено земельного податку на загальну суму 66 671,73 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 14.1.72. - 14.1.74. Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

На підставі договору № 5 про надання комунальних послуг від 15.01.2014р., позивач звертався до відповідача з повідомленням від 31.01.2018р. №14 про сплату компенсації земельного податку, яка станом на дату складення вказаного повідомлення становила 6 865,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором № 5 про надання комунальних послуг від 15.01.2014р. належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив наявність заборгованості з компенсації плати за землю перед позивачем у розмірі 6 865,68 грн., яка станом на час розгляду справи залишається несплаченою.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 5 про надання комунальних послуг від 15.01.2014р. щодо своєчасної сплати компенсації земельного податку належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню в розмірі 6 865,68 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків сплати земельного податку за договором, позивачем заявлено до стягнення з останнього 3% річних - 617,91 грн., інфляційні втрати - 2 871,85 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Водночас, як встановлено судом, ані умовами Договору оренди № 2051/1 від 01.11.2010р., ані умовами Договору № 5 про надання комунальних послуг від 15.01.2014р. не встановлено строків, в які відповідач зобов'язаний виконати свій обов'язок зі сплати компенсації (відшкодування) плати за землю.

Відтак, виходячи з положень статті 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов'язок зі сплати компенсації (відшкодування) плати за землю у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

До матеріалів справи долучено повідомлення за вих. № 14 від 31.01.2018р., в якому позивач пропонував сплатити відповідачу заборгованість в сумі 6825,68 грн. у строк до 28.02.2018р. Інші доказів щодо звернення до відповідача з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6825,68 грн. матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на зазначені вище обставини, правомірним є нарахування 3% річних за період з 01.03.2018р. по 29.05.2018р., що становить 50,49 грн., а інфляційних втрат за період з березня по квітень 2018 року, що становить 131,05 грн.

Однак, з урахуванням ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних, заявлена позивачем, а саме 617,91 грн. .

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є невірним, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково за власним розрахунком в сумі 2 492,98 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дніпровської районної організації ветеранів України (02105, м. Київ, вулиця Григорія Чупринки, будинок 2/8, квартира 4; ідентифікаційний код 22895380) на користь позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо-естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м. Києва" (02094, м. Київ, вулиця Краківська, будинок 20; ідентифікаційний код 22933034) заборгованість в сумі 6 865 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 50 грн. 49 коп., інфляційні втрати в сумі 131 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 199 грн. 10 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2018р.

Суддя А.І. Привалов