Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/6321/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/6321/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/6321/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Медіос"

про стягнення 36 918,48 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НА КО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Медіос" про стягнення 36918,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ДГ-72 про надання рекламних послуг від 24.01.2018р. в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 30240,00 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані пеня в розмірі 1746,46 грн., штраф - 4536,00 грн., 3% річних - 154,10 грн. та 241,92 грн. інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 23.06.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.05.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 2, оф. 405, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.06.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 30.07.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018р. між позивачем (далі - розповсюджувач) та відповідачем (далі - рекламодавець) було укладено договір №ДГ-72 про надання рекламних послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого розповсюджувач бере на себе зобов'язання - провести рекламну компанію, шляхом розміщення реклами Рекламодавця на рекламоносіях, а рекламодавець зобов'язується прийняти та розповсюджувача у відповідності до умов даного договору.

Згідно договору рекламодавець зобов'язаний:

- прийняти виконані Розповсюджувачем роботи, підписати надані Розповсюджувачем акти про завершення робіт по договору у 3-денний строк, з моменту закінчення кожного місяця, в якому відбувалося розміщення реклами згідно додатків до цього договору, а при наявності зауважень по виконанню робіт, надати їх у письмовій формі одночасно. Відсутність зауважень та заперечень рекламодавця у зазначений строк, являє собою прийняття рекламодавцем відповідних послуг без будь-яких претензій відносно об'єму та/або якості послуг. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Акту наданих послуг без зауважень (п. 3.3.5);

- оплатити роботу розповсюджувача, згідно умовам договору (п. 3.3.6).

Згідно п. 4.1. договору, оплата послуг (робіт) розповсюджувача за даним договором здійснюється рекламодавцем у національній валюті України на поточний рахунок розповсюджувача шляхом передоплати. вартість і обсяги кожної окремо наданої послуги (виконаної роботи) обумовлюються сторонами в додатках.

Відповідно до п. 4.2. договору, рекламодавець оплачує вартість послуг, що надаються йому розповсюджувачем відповідно до цього договору, шляхом переказу на поточний рахунок розповсюджувача 100 % передплати вартості цих послуг не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до дня початку рекламної кампанії на підставі підписаного сторонами додатку до цього договору, якщо інший порядок розрахунків сторони не погодять у відповідному додатку до цього договору.

У п. 4.3. договору зазначено, що надалі, рекламодавець сплачує розповсюджувачу вартість послуг за кожний наступний місяць надання розповсюджувачем майбутніх послуг у розмірі, що визначається сторонами у відповідному додатку до цього договору, шляхом попередньої оплати послуг, що здійснюється рекламодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця, з дня підписання сторонами відповідного додатку до цього договору.

Розрахунковим періодом надання послуг за проведення рекламної кампанії є календарний місяць (п. 4.4. договору).

Плата за проведення рекламної кампанії нараховується розповсюджувачем щомісячно та перераховується рекламодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламодавця від здійснення плати за надані послуги (п. 4.5. договору).

Згідно п. 5.2.3. договору розповсюджувач має право застосовувати до рекламодавця такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежу - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен

день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.2.4. договору розповсюджувач має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за проведення рекламної компанії, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року з подальшою пролонгацією за згодою сторін (п. 8.2. договору).

Відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди від 21.02.2018 року № 3 до договору відповідачу надаються послуги по розміщенню рекламної інформації у період з 01 березня по 31 березня 2018 на спеціальних конструкціях позивача (Сіті-скрол 1,27x1,84) у кількості 6 шт. Вартість розміщення рекламної інформації становить 30 240,00 грн. Графік сплати - до 20.03.2018р.

12.04.2018р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ0000164 та рахунок-фактуру № СФ-0000159 від 05.03.2018р., що підтверджується фіскальним чеком від 12.04.2018р. №6064.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору №ДГ-72 від 24.01.2018р. про надання рекламних послуг щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість у сумі 30 240,00 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в розмірі 1 746,46 грн., штраф - 4 536,00 грн., 3% річних - 154,10 грн. та 241,92 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження надання послуг за договором позивач долучив до позовної заяви акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ0000164, який з боку відповідача не підписаний.

Судом встановлено, що 12.04.2018р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ0000164 та рахунок-фактуру № СФ-0000159 від 05.03.2018р., що підтверджується фіскальним чеком від 12.04.2018р. №6064.

Пунктом 3.5.5. договору встановлено, що відсутність зауважень та заперечень рекламодавця у зазначений строк, являє собою прийняття рекламодавцем відповідних послуг без будь-яких претензій відносно об'єму та/або якості послуг. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Акту наданих послуг без зауважень

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в розумінні п. 3.5.5. договору послуги за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ0000164 є наданими позивачем на загальну суму 30 240,00 грн., та такими, що прийняті відповідачем без зауважень та заперечень.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Плата за проведення рекламної кампанії нараховується розповсюджувачем щомісячно та перераховується рекламодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламодавця від здійснення плати за надані послуги (п. 4.5. договору).

Відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди від 21.02.2018 року № 3 до договору графік сплати визначено до 20.03.2018р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за зазначеними вище актом є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором настав, а доказів оплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 30 240,00 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг за договором позивачем заявлено до стягнення з останнього пеню розмірі 1 746,46 грн., штраф - 4 536,00 грн., 3% річних - 154,10 грн. та 241,92 грн. інфляційних втрати.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором №ДГ-72 від 24.01.2018р. про надання рекламних послуг щодо оплати наданих послуг належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню повінчаю в розмірі 30 240,00 грн. основного боргу, 1 746,46 грн. пені, 4 536,00 грн. штрафу, 241,92 грн. інфляційних втрат та 154,10 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Медіос" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 2, оф. 405; ідентифікаційний код 39192719) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" (01001, м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 23, офіс 15; ідентифікаційний код 38782119) заборгованість в сумі 30 240 грн., пеню в сумі 1 746 грн. 46 коп., штраф в сумі 4 536 грн., 3% річних в сумі 154 грн. 10 коп., інфляційні втрати в сумі 241 грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2018р.

Суддя А.І. Привалов