Рішення

від 25.07.2018 по справі 910/3387/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2018Справа № 910/3387/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестабуд Україна" (04073, м. Київ, вул. М. Вовчка, 12/14, оф. 407/3)

до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (01014, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13)

про стягнення 117 012,44 грн .

за участю представників сторін

від позивача: Тонконог В.В., Усик А.В.

від відповідача: Мельник Ю.В.

В судовому засіданні 25.07.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестабуд Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" про стягнення 117 012, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 17.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестабуд Україна" (надалі-позивач) та Дочірнім підприємство "Бест Альтернатива" (надалі - відповідач) укладено договір підряду № 1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався своїми силами, на власний ризик виконати роботи згідно проекту "Реконструкція будівель під виробничий комплекс по зберіганню і переробці зерна олійних культур по вул. Леніна, 1, літера О, в с. Лебедівка, Вишгородський район, Київської області альбому 171/06/15-5-ТХ, 171/06/15-14-17-ТХ по переліку за 40 календарних днів", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити належним чином виконану роботу. За доводами позивача, позивач свої зобов'язання виконав. Проте, відповідач в порушення умов Договору, відмовився підписувати акти прийняття-передачі виконаних робіт та не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 117 012,44 грн., з яких: 108 232,50 грн. - основна заборгованість, 5 651,80 грн. - пеня, 2 612,19 грн. - втрати від інфляції, 515,95 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25.04.18.

23.04.2018 через загальний відділ діловодства надійшов відзив, у якому відповідач зазначає, що позивач у березні надіслав на адресу відповідача акт виконаних робіт на загальну суму 172 149 грн., у відповідь на який були надані заперечення та пропозиція щодо усунення наявних недоліків. Позивач відмовився усунути недоліки та наполягав на оплаті коштів у розмірі 134 041,50 грн.

23.04.2018 через загальний відділ діловодства надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити представника у судове засідання.

У судовому засіданні, яке призначено на 25.04.2018, суд за клопотанням представника відповідача відклав розгляд справи на 16.05.18.

16.05.2018 через загальний відділ діловодства надійшло клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.05.2018, суд вирішив проводити розгляд справи у порядку загального провадження, призначивши підготовче судове засідання на 16.05.2018, задовольнити клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкласти розгляд підготовчого судового засідання на 30.05.2018.

22.05.2018 через загальний відділ діловодства надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач зазначає, що на підставі ст. 882 Цивільного кодексу України роботи вважаються прийнятими, а посилання відповідача про завищений обсяг робіт і їх неналежну якість такими, що не заслуговують на увагу.

30.05.2018 через загальний відділ діловодства надійшли заперечення відповідача, у яких останній вказує, що акт виконаних робіт між сторонами має бути підписаний на суму 134 041,50 грн., а не на іншу суму. Крім того, Дочірнє підприємство "Бест Альтернатива" стверджує, що починаючи з 17.03.2017 року роботи по виконанню спірного договору призупинені, а тому відсутні підстави для стягнення суми у розмірі 242 274,00 грн.

Судове засідання, призначене на 30.05.2018, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 суд призначив підготовче засідання на 13.06.2018.

У судовому засіданні 13.06.2018 суд на місці ухвалив відкласти судовий розгляд на 25.06.2018, витребувати у представників сторін підтвердження посади та прізвище особи, яка отримала акт, а також встановити строк для подання документів до суду до 21.06.2018.

21.06.2018 до господарського суду надійшло клопотання відповідача на виконання вимог ухвали суду, у якому останнім було повідомлено про неможливість ідентифікувати підпис на фотокопії листа №29 від 20.04.2017 у зв'язку з низькою якістю фотокопії. Крім того, у журналі вхідної документації (копія додається) відсутній запис про отримання вищевказаного листа від ТОВ "Вестабуд Україна".

21.06.2018 через загальний відділ діловодства надійшла заява представника позивача, у якій повідомлялось про направлення на адресу відповідача адвокатського запиту від 18.06.2018.

22.06.2018 до господарського суду надійшла заява позивача, у якій останній надає для долучення до матеріалів справи електронну переписку між відповідачем.

У судовому засіданні 25.06.2018 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 25.07.2018.

У судовому засіданні, призначеному на 25.07.2018, суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору та представника відповідача, який проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестабуд Україна" (надалі- позивач, підрядник) та Дочірнім підприємством "Бест Альтернатива" (надалі - відповідач, замовник) був укладений договір підряду №1 від 17.01.2017 року (надалі- договір) за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами, на власний ризик виконати роботи згідно проекту Реконструкція будівель під виробничий комплекс по зберіганню і переробці зерна олійних культур по вул. Леніна, 1 літера О, в с. Лебедівка, Вишгородського району, Київської області альбому 171/06/15-5-ТХ, 171/06/15-14-17-ТХ по переліку за 40 календарних днів (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору 446805,00 грн., з них ПДВ 20% -74467,50 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що порядок розрахунків по цьому договору проводиться шляхом оплати на рахунок виконавця коштів в такому порядку:

2.2.1 1 етап - попередня оплата в розмірі 30% від суми монтажу обладнання, що становить 134041,5 грн. - здійснюється змовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку.

2.2.2. 2 етап - попередня оплата в розмірі 30% від суми монтажу обладнання, що становить 134041,5 грн. - після підписання Акту виконаних робіт по монтажу обладнання на суму попередньої оплати 1-етапу, що становить 134041,5 грн.

2.2.3. 3 етап- остаточна оплата в розмірі 40% від суми монтажу обладнання, що становить 178 722,00 грн. - не пізніше 10 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Загальна сума договору може змінюватись залежно від обсягу виконаних робіт лише за взаємною згодою сторін (п. 2.3. договору).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2 договору роботи виконуються на протязі 40 (сорока) календарних днів з моменту оплати згідно з п. 2.2.1. та згідно графіку виконання монтажних робіт - Додаток №1, який являється невід'ємною частиною цього договору.

Після закінчення робіт виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити замовника про готовність до здачі (п. 3.3. договору).

У разі виявлення недоліків, замовник має право відмовитись від прийняття закінчених робіт до усунення недоліків виконавцем або вимагати безкоштовного виправлення недоліків, що виникли внаслідок виявлення порушень виконавцем (п. 4.1. договору).

При цьому, виконавець зобов'язаний, зокрема, виконати визначені цим договором роботи якісно та в узгоджені терміни; за свій рахунок усувати неякісно виконані монтажні роботи; виконати всі роботи в обсязі та у терміни, передбачені договором, і здати роботи замовнику у відповідності з вимогами договору (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 134041,50 грн., що підтверджується платіжним доручення №8232 від 17.02.2017 та №8234 від 17.02.2017.

За результатами виконання робіт та за умовами п. 2.2 договору позивачем було складено проміжний Акт № 1 прийняття-передачі виконаних робіт від 16.03.3017 на загальну суму 172 149,00 грн., від підписання якого відповідач відмовився листом вих. №136 від 21.03.2017, у якому повідомив про можливість підписання вищевказаного акту лише після виконання перевірки працездатності норій.

Листами №24 від 17.03.2017 та №26 від 28.03.2017 позивач повідомляв відповідача, що перевірка придатності до роботи норії є завершальним етапом виконання договору, а тому в разі затягування процесу оплати другого етапу робіт позивач скористається своїм правом на призупинення робіт, що передбачено п. 5.2. договору.

21 квітня 2017 року листом №29 позивач повідомив відповідача про необхідність розгляду та підписання Акту приймання-передачі виконання робіт №3 від 20.04.2017 на суму 242 274,00 грн., а також про надання Дефектного акту з конкретними зауваженнями у випадку виявлення зауважень та недоліків.

Листом №38 від 17.07.2017 позивач направив на підписання відповідачу акт звірки взаємних розрахунків на суму 108 232,50 грн., який просив розглянути та повернути в найкоротший термін. З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення №0815400020047 вбачається, що лист від 17.07.2018 був отриманий відповідачем 08.08.2017, проте, залишений без відповіді та задоволення, акт звірки не підписаний.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою №3 від 12.01.2018, у якій просив протягом семи днів сплатити існуючу заборгованість у розмірі 108 232,50 грн.

Оскільки, вищезазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 117 012,44 грн., з яких: 108 232,50 грн. - основна заборгованість, 5 651,80 грн. - пеня, 2 612,19 грн. - втрати від інфляції, 515,95 грн. - три відсотки річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи по монтажу норії та конвеєра гвинтового на загальну суму 242 274,00 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт №1 від 16.03.3017 та №3 від 20.04.2017, які були направлені на підписання відповідачу листами №131 від 16.03.2017 та №29 від 21.04.2017.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України" відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно до ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання виконаних робіт, зобов'язаний негайно розпочати за свій рахунок їх приймати. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою стороною.

Таким чином, замовник не має права відмовитися від прийняття робіт за договором будівельного підряду та їх оплати із-за недоліків, які можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою стороною.

Надіслані відповідачу та підписані позивачем (підрядником) акти приймання робіт по монтажу норії та конвеєра гвинтового відповідач (замовник) не підписав, причини відмови від їх підписання не навів, дефектні акти з зазначенням відповідних недоліків чи зауважень не складав.

При цьому, посилання відповідача у листі вих. №136 від 21.03.2017 про можливість підписання Акту №1 від 16.03.2017 лише після виконання перевірки працездатності норій не приймається судом до уваги, оскільки за умовами договору підряду сторони передбачили порядок виконання робіт та їх оплату у три етапи, по закінченню яких, у разі виявлення недоліків, замовник має право відмовитись від їх прийняття.

Враховуючи, що відповідача було повідомлено про неможливість на стадії другого етапу провести коректну перевірку працездатності змонтованого обладнання, а також приймаючи до уваги, що позивач в подальшому включив виконані роботи на другому етапі до завершального монтажу обладнання (3 етап), що був оформлений відповідним Актом № 3 від 20.04.2017, замовник не був обмежений чи позбавлений права для делегування своїх уповноважених представників для здійснення відповідної перевірки та складення Дефектного акту у разі виявлення недоліків чи зауважень щодо обсягів та якості робіт.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що з 17.03.2017 позивач призупинив виконання робіт за договором, не здійснював їх відновлення, що стало наслідком виконання робіт силами замовника та іншими підрядними організаціями.

Відповідно до п. 5.2. договору передбачено, що виконавець має право зупинити роботи у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за договором, що призвело до ускладнення або до неможливості проведення виконавцем робіт при умові письмового повідомлення про це замовника не менше ніж за три дні до зупинки робіт.

Таким чином, договором підряду №1 від 17.01.2017 сторони передбачили саме право позивача на зупинення робіт, яке не може розцінюватись іншою стороною договору як відмова від виконання зобов'язання за договором чи підстава для його розірвання в односторонньому порядку.

Зважаючи на те, що у відповідача не було ніяких зауважень щодо невідповідності виконаних позивачем робіт або наявності певних недоліків, останній в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно не надав позивачу підписаний зі своєї сторони Акт приймання-передачі робіт, а тому ДП "Бест Альтернатива" не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи направлення позивачем та отримання відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт, відсутності повідомлень чи заперечень щодо якості та вартості виконаних робіт, а також приймаючи до уваги вимогу про сплату заборгованості, яка була скерована на адресу відповідача 12.01.2018, суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором, на момент звернення позивача з позовом до суду, настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, як і доказів відсутності у останнього такого обов'язку, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором підряду №1 від 17.01.2017 у розмірі 108 232,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 651,80 грн., за період прострочення від 20.01.2018 по 19.03.2018.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за поручення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 6.7 договору сторони передбачили, що у випадку порушення однією зі сторін зобов'язань, що передбачені цим договором, винна сторона сплачує іншій неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прийнятих та неоплачених робіт, або невиконаних робіт.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 5 651,80 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 515,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 612,19 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 515,95 грн.

Щодо інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх розмір становить 2 175,37 грн., тобто, є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача надані у судовому засіданні та наведенні у відзиві на позовну заяву не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а також спростовуються обставинними наведеними вище та доказами наявними у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестабуд Україна", з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідач обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надав до матеріалів справи лише договір про надання правничої (правової) допомоги №01/16 від 11.05.2018, укладений між Дочірнім підприємством "Бест Альтернатива"(клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Фактор Права" та платіжне доручення №3483 від 12.06.2018 на суму 16 000,00 грн., жодних актів приймання-передачі послуг за договором чи виставлених рахунків на їх оплату матеріли справи не містять.

При цьому, дослідивши надане відповідачем платіжне доручення №3483 від 12.06.2018, суд не приймає його до уваги, як належний доказ понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з призначення платежу за вищевказаним платіжним дорученням вбачається, що оплата за надання юридичних послуг у розмірі 16 000,00 грн. була здійснена відповідачем згідно іншого договору №01/15 від 15.03.2018, копія якого відсутня в матеріалах справи та укладення якого передувало зверненню позивача з позовом до суду.

З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги, що спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, витрати на професійну правничу допомогу підлягають залишенню за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (01014, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 13; ідентифікаційний код 24583590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестабуд Україна" (04073, м. Київ, вул. М. Вовчка, буд 12/14, оф. 407/3, ідентифікаційний код 39618901) заборгованість за договором у розмірі 108 232 (сто вісім тисяч двісті тридцять дві) грн 50 коп.; пеню у розмірі 5 651 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн 80 коп.; 3% річних у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн 95 коп.; інфляційні втрати у розмірі 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 755 (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять) грн 42 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.07.2018

Суддя Пукшин Л.Г.