Рішення

від 26.07.2018 по справі 911/978/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа № 911/978/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (адреса: 09161, м. Узин, вул. Л. Українки, буд. 20А, код 35088890)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карат»

(адреса:09161, м. Узин, вул. Незалежності, буд. 18, код 19410982)

про стягнення 5608,00 гривень

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» про стягнення 5608,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, щодо сплати отриманих від позивача послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.06.2018.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 911/978/18, призначено розгляд справи по суті на 26.07.2018.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 30.05.2018, 21.06.2018 та 12.07.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 між КП ВУЖКГ-1 (виконавець) на ТОВ Карат (замовник) був укладений договір на вивіз твердих побутових відходів, відповідно до п. 1.1. якого замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по постійному вивезенню від об'єктів замовника твердих побутових відходів в обсягах: за місяць 1м3, за рік 12 м3.

За виконання наданих послуг замовник сплачує виконавцю протягом трьох днів після виписки рахунку згідно діючого тарифу, який на момент складання договору складає 17,20 гривень з ПДВ за 1 м3. Орієнтована вартість складає: за місяць 17,20 гривень, за рік 206,40 гривень (п. 3.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01серпня 2008 року (п. 5.1. договору).

Позивач зазначає, що у лютому 2016 року позивач припинив надання послуг по вивозу ТПВ, згідно заяви відповідача.

Як стверджує позивач, відповідач не розрахувався за надані послуги (вивіз твердих побутових відходів), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5608,00 гривень (за період з 19.11.2012-31.01.2016), яку і просить стягнути позивач.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи докази виконання відповідачем своїх зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5608,00 гривень заборгованості за договором від 01.08.2007 №36 про вивіз твердих побутових відходів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (адреса: 09161, м. Узин, вул. Незалежності, буд. 18, код 19410982) на користь комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (адреса: 09161, м. Узин, вул. Л. Українки, буд. 20А, код 35088890) 5608,00 гривень основного боргу 1762,00 гривень судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.07.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак