Рішення

від 19.07.2018 по справі 910/5168/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/5168/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал Солюшинз"

про стягнення 10216805,82 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Стародуб І.В.

від відповідача - не прибули

В судовому засіданні 19.07.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "ВЕРНУМ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОПТИМАЛ СОЛЮШИНЗ" про стягнення 10216805,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за кредитним договором № КЮ-263 від 04.04.2017 зобов'язання по поверненню кредитних коштів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10216805,82 грн, в тому числі 9800000,00 грн прострочена кредитна заборгованість, 262286,11 грн відсотки, 76689,50 грн пеня, штрафні санкції у розмірі 77830,21 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5168/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2018.

Судом виявлено, що під час виготовлення ухвал суду від 21.06.2018 допущено описку в найменуванні відповідача, а саме замість вірного "товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал Солюшинз " зазначено невірно "товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал"". Вказана описка була виправлена ухвалою суду від 09.07.2018 та в зв'язку з зазначеним було відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкладено розгляд справи на 19.07.2018.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046160251 ухвала від 21.06.2018 вручена адресату. 10.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від ТОВ "Альянс Оптимал Солюшинс", до якого долучено конверт з поштовим відправленням № 0103046160251. В листі вказано, що лист відправлено не в ту компанію, отримувач має назву ТОВ "Альянс Оптимал Солюшинс ", а не ТОВ "Альянс Оптимал Солюшинз".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал Солюшинз " знаходиться за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, за якою і відправлялись процесуальні документи у даній справі.

Тобто відповідач має найменування ТОВ "Альянс Оптимал Солюшинз " і місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18.

Ухвали суду направлялись відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з зазначенням найменування відповідача, що також зазначено у реєстрі та міститься в укладеному між сторонами договорі від 04.04.2017 № КЮ-263 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал Солюшинз".

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18.

Станом на дату розгляду справи поштові відправлення № 0103046161975, № 0103046158184 про вручення відповідачу ухвали не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "організація не зареєстрована", "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5168/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами на давання відзиву та доказів у підтвердження свої заперечень, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 21.05.2018 про відкриття провадження у справі № 910/5168/18.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2018 підтримав обставини, викладені у заявах по суті справи та підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04 квітня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Вернум Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал Солюшинз" (позичальник) було укладено Кредитний договір № КЮ-263 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу відновлювальну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі передбачені договором. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії 9800000,00 грн., кінцевий термін повернення кредиту - 03.04.2018. Цільове виростання кредиту - поповнення обігових коштів; тип процентної ставки-фіксована; процентна ставка за користування кредитом 23,5% проценти річних. Кредитор на умовах передбачених цим договором, в односторонньому порядку має право внести зміни в частині збільшення процентної ставки визначеної п. 1.1.4 цього договору на 2%, яке буде становити 25,5 % річних у випадку порушення постачальником умов визначених п. 6.1.10-6.1.14 (п.1.1, 1.1.1-1.1.4, 1.1.4.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2018).

У п. 1.2., 1.3 договору сторони визначили, що кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лінії. Позичальник сплачує комісії, згідно Додатку 1 до договору.

Згідно з п. 2.1, 2.2., 2.3 договору, для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № 20622000107681 ПАТ "Вернум Банк", код банку 380689. Надання окремої частини кредиту здійснюється кредитором протягом 3 банківських днів на підставі наданої позичальником письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленою позивачем формою, підписаною уповноваженою особою відповідача та завіреною печаткою відповідача із зазначенням реквізитів для перерахування позивачем кредитних коштів. Надання кожної окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № 26004020107681, відкритий в ПАТ "Вернум Банк", код банку 380689.

Позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та комісії (винагороди) кредитору в порядку, передбаченим договором (п. 6.1.2 договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок або внесенням готівкових коштів у касу банку згідно графіку. Остаточне повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 договору.

У пункті 4.2. договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення позичальником встановлених п.п. 4.1. договору строку повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься кредитором на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Нарахування кредитором процентів здійснюється щоденно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів на рахунок № 20688000107681 в ПАТ "Вернум Банк", код банку 380689, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користуванням кредитом, сплачуються відповідачем одночасно з остаточним поверненням кредиту.

За доводами позивача, банк належним чином виконав зобов'язання та надав кредитні кошти відповідачу на умовах визначених договором, проте відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено проценти за їх користування.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Сторони в договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та надання кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами № 6056 від 04.04.2017 на суму 2500000,00 грн, № 19742 від 07.04.2017 на суму 1500000,00 грн, № 24074 від 10.04.2017 на суму 1000000,00 грн, № 33328 від 12.04.2017 на суму 1500000,00 грн, № 52665 від 19.04.2017 на суму 2300000,00 грн, № 80778 від 27.04.2017 на суму 450000,00 грн, № 1093 від 03.05.2017 на суму 200000,00 грн, № 26139 від 12.05.2017 на суму 350000,00 грн. Позивачем було перераховано відповідачу кредитні кошти на загальну суму 9800000,00 грн.

Вказані кошти були перераховані на підставі заявок відповідача: повідомлення від 12.05.2017 № 17743 на суму 350000,00 грн, повідомлення від 03.05.2017 № 17642 на суму 200000,00 грн, повідомлення від 27.04.2017 № 17590 на суму 450000,00 грн, повідомлення від 19.04.2017 № 17461 на суму 2300000,00 грн, повідомлення від 11.04.2017 № 17368 на суму 1500000,00 грн, повідомлення від 10.04.2017 № 17344 на суму 1000000,00 грн, повідомлення від 07.04.2017 № 17342 на суму 1500000,00 грн, повідомлення від 04.04.2017 № 17284 на суму 2500000,00 грн.

Так, у випадках передбачених п. 6.1.2. договору, відповідач має своєчасно повернути кредит та сплачувані проценти за користування кредитом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вимогою про повне погашення кредитної заборгованості № 1670/1 від 11.04.2018 позивач звернувся до відповідача, в якій просив погасити кредитну заборгованості за договором № КЮ-263 від 04.04.2017. До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209415547591 на підтвердження обставини щодо отримання вимоги банку боржником.

Згідно умов договору № КЮ-263 від 04.04.2017 кредит мав бути повернути в строк до 03.04.2018 року з урахуванням всіх нарахованих процентів за користування кредитом.

На підтвердження часткової оплати відповідачем грошових коштів за користування кредитом до матеріалів справи долучено банківські виписки по особовим рахункам відповідача за період з 04.04.2017 по 10.04.2018. Згідно виписок відповідачем було сплачено грошові кошти на користь банку у розмірі 2061047,93 грн, які були зараховані в рахунок погашення нарахованих за користування кредитними коштами процентів на загальну суму 2323334,04 грн. Відсотки у розмірі 2323334,04 грн були розраховані позивачем за період з 04.04.2017 по 10.04.2018. Отже сума процентів за користування кредитними коштами, які не були сплачені боржником становить 262286,11 грн.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 1.1.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами станом на момент звернення позивача з даним позовом настав.

Оскільки, відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати процентів, та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий у судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 9800000,00 грн. та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 262286,11 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 76689,50 грн. та 30% річних у розмірі 67830,21 грн. та штрафу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

У п. 8.1. договору визначено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та\або сплати нарахованих процентів за користування ним та\або комісій (винагород) позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.2. договору визначено, що у випадку порушення відповідачем строків (термінів) повернення кредиту або процентів відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентами та іншими платежами згідно з цим договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Згідно п. 8.4 договору у випадку невиконання позичальником вимог п. 6.1.4, 6.1.5, 6.1.6 цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 10000,00 грн за кожний випадок невиконання.

Позивач вказує, що відповідачем у строк до 01.03.2018 не виконано обов'язок, передбачений п. 6.1.4 договору щодо надання бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, роз шифровки строки "Чистий дохід від реалізації продукції", звіту про фінансові результати щодо структури доходів залежно від виду його економічної діяльності та інших документів, необхідних для контролю за виконанням кредитного договору.

Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Дії відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач не спростував визнані позивачем у позові обставини щодо порушення п. 6.1.4 договору, а тому його вимоги про стягнення штрафу на підставі п. 8.4 договору у розмірі 10000,00 грн. є обгрнутованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд перевірив розрахунки позивача за період з 13.02.2018 по 11.04.2018 щодо нарахування пені та штрафу згідно п. 8.1, 8.2 договору та вважає їх обґрунтованими та такими, що є арифметично вірними.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 76689,50 грн та 30% річних у розмірі 67830,21 за рахунком позивача.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та містить докази в підтвердження обґрунтувань позовних вимог, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він виконав своєчасно та в повному обсязі зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Оптимал Солюшинз" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18; ідентифікаційний код 35057794) на користь Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК" (02094, м. Київ пр-т. Гагаріна Юрія, 17-в; ідентифікаційний код 36301800) заборгованість за кредитом у розмірі 9800000 (дев'ять мільйонів вісімсот тисяч) грн 00 коп.; проценти за користування кредитом у розмірі 262286 (двісті шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 11 коп.; пені у розмірі 76689 (сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 50 коп.; 30% річних у розмірі 67830 (шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 21 коп., штраф у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., та витрат по сплаті судового збору у розмірі 153252 (сто п'ятдесят три тисячі двісті п"ятдесят дві) грн. 09 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31.07.2018

Суддя І.В.Усатенко