Рішення

від 17.07.2018 по справі 914/216/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018р. Справа № 914/216/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 CХАБ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Львівської дирекції, м.Львів

про стягнення 433908,92 грн. (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог вх.№1560/18 від 11.06.2018р.)

за участю представників :

від позивача : ОСОБА_3

від відповідача : ОСОБА_4

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України роз'яснено. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 CХАБ» до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Львівської дирекції про стягнення 433908,92 грн. (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог вх.№1560/18 від 11.06.2018р.), з яких пеня в розмірі 189108,16 грн., 3% річних в розмірі 68931,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 175868,88 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому поясненні-відзиві щодо альтернативного розрахунку, надав усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив.

07.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 CХАБ» (надалі - позивач, видавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрпошта» (надалі - відповідач, Укрпошта) укладено договір-доручення на розповсюдження періодичних видань за передплатою №13-595 з протоколом розбіжностей до договору від 07.10.2015р. б/н та додатковим договором №1 від 07.09.2016р. до договору-доручення на розповсюдження періодичних видань за передплатою (надалі - договір), за умовами якого (п. 1.2. договору) Укрпошта за дорученням видавця за плату, за рахунок видавця: приймає, систематизує і направляє інформацію про видання у ДПРПВ «Преса» щодо включення до Каталогу періодичних видань України, Каталогу зарубіжних видань, експортного Каталогу, або в інформаційні листи до них для розповсюдження за передплатою (прийом, переадресування, анулювання, оброблення замовлень, експедирування, перевезення і вручення клієнту) періодичні видання, зареєстровані у встановленому порядку (додаток №1), а також здійснює таке розповсюдження. Включення видання до Каталогу зарубіжних видань, експортного Каталогу відбувається за умови наявності у свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації запису про зарубіжну сферу розповсюдження даного видання.

Крім сторін за договором, до його виконання залучаються з боку видавця - поліграфічні підприємства, надалі «Друкарня» , які здійснюють друк і видачу тиражів; з боку Укрпошти - Центри поштового зв'язку, поштамти, надалі «Пошта» та Центр оброблення пошти, надалі «ЦОП» , Центр перевезення пошти, надалі - ЦПП та дирекції Укрпошти в областях, у яких розповсюджуються видання і які здійснюють приймання, переадресування і анулювання передплати, експедирування, перевезення, оброблення у газетних вузлах, видачу видань передплатникам та вирішують інші питання, що відносяться до компетенції сторін, які діють за цим договором.

Строки проведення передплати визначаються відповідним наказом Укрпошти, про що останній інформує Видавця (п.1.4. договору).

Відповідно до пункту 1.8. договору взаємовідносини видавця з Укрпоштою регулюються даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.5. договору сторонами встановлено зобов'язання Укрпошти направляти видавцеві замовлення по передплаті на черговий місць не пізніше 27 числа місяця, що передує передплатному.

Згідно із пунктом 3.1. договору (з врахуванням протоколу розбіжностей від 07.12.2012р.) грошові кошти, отримані за передплату на видання, згідно з каталогом, за винятком коштів, що належать Укрпошті , як оплата за виконання робіт, зазначених у підпункті 1.1. даного договору, перераховуються Укрпоштою на рахунок видавця відповідно до отриманих замовлень по передплаті у терміни: - до 4 числа першого місяця передплатного періоду - не

менше 50 відсотків видавничої вартості по прийнятій передплаті, - до 15 числа першого місяця передплатного періоду - видавничу вартість по прийнятій передплаті у повному обсязі.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що розрахунки між сторонами договору проводяться у безготівковій формі національною валютою. Облік виконаних робіт та прийнятої передплати проводиться у відповідності з вимогами нормативних документів, та на підставі замовлень за формою П-28, яку сторони вважають звітом повіреного, актом звіряння розрахунків та актом наданих послуг.

Відповідно до п.4.3.4. договору, за порушення строків перерахування сум, обумовлених п.3.1. даного договору, Укрпошта сплачує видавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно із пунктом 9.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання договору та діє до 31.12.2016р. включно.

Додатковим договором від 07.09.2016р. №1 до договору сторонами погоджено продовжити термін дії договору до 31.12.2017р.

Вказаний договір, протокол розбіжностей, додатковий договір та додатки до договору підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих за договором послуг у встановлені договором порядку і строки не виконано, сплачено вартість видань за передплатою, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №4554 від 12.10.2015р. на суму 51878,26 грн., №4597 від 15.10.2015р. на суму 200000,00 грн., №4598 від 15.10.2015р. на суму 300000,00 грн., №4704 від 20.10.2015р. на суму 200000,00 грн., №4705 від 20.10.2015р. на суму 300000,00 грн., №5246 від 10.11.2015р. на суму 141601,20 грн., №6059 від 16.12.2015р. на суму 54683,18 грн., №6282 від 23.12.2015р. на суму 2000000,00 грн., №6460 від 25.12.2015р. на суму 2000000,00 грн., №6507 від 29.12.2015р. на суму 2000000,00 грн., №6485 від 28.12.2015р. на суму 2000000,00 грн., №6562 від 30.12.2015р. на суму 2000000,00 грн., №98 від 11.01.2016р. на суму 2000000,00 грн., №99 від 11.01.2016р. на суму 1500000,00 грн., №100 від 11.01.2016р. на суму 1000000,00 грн., №128 від 12.01.2016р. на суму 2000000,00 грн., №129 від 12.01.2016р. на суму 2000000,00 грн., №139 від 13.01.2016р. на суму 1000000,00 грн., №140 від 13.01.2016р. на суму 2000000,00 грн., №157 від 14.01.2016р. на суму 2000000,00 грн., №158 від 14.01.2016р. на суму 1000000,00 грн., №179 від 15.01.2016р. на суму 1000000,00 грн., №180 від 15.01.2016р. на суму 1000000,00 грн., №181 від 15.01.2016р. на суму 825353,37 грн., №191 від 18.01.2016р. на суму 2000000,00 грн., №205 від 19.01.2016р. на суму 1500000,00 грн., №827 від 12.02.2016р. на суму 330966,59 грн., №862 від 15.02.2016р. на суму 300000,00 грн., №1480 від 15.03.2016р. на суму 495914,90 грн., №2277 від 18.04.2016р. на суму 100000,00 грн., №2305 від 19.04.2016р. на суму 100000,00 грн., №2316 від 19.04.2016р. на суму 223235,96 грн., №2363 від 20.04.2016р. на суму 100000,00 грн., №2415 від 22.04.2016р. на суму 200000,00 грн., №2418 від 22.04.2016р. на суму 100000,00 грн., №2598 від 26.04.2016р. на суму 200000,00 грн., №2667 від 28.04.2016р. на суму 200000,00 грн., №2921 від 16.05.2016р. на суму 227558,51 грн., №3539 від 13.06.2016р. на суму 115437,91 грн., №3540 від 13.06.2016р. на суму 200000,00 грн., №3779 від 24.06.2016р. на суму 1000000,00 грн., №3962 від 29.06.2016р. на суму 500000,00 грн., №3963 від 29.06.2016р. на суму 500000,00 грн., №3964 від 29.06.2016р. на суму 500000,00 грн., №3965 від 29.06.2016р. на суму 500000,00 грн., №4018 від 30.06.2016р. на суму 500000,00 грн., №4077 від 05.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4078 від 05.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4029 від 05.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4030 від 05.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4031 від 05.07.2016р. на суму 1000000,00 грн., №4102 від 06.07.2016р. на суму 1000000,00 грн., №4119 від 07.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4120 від 07.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4161 від 08.07.2016р. на суму 1000000,00 грн., №4173 від 11.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4192 від 12.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4193 від 12.07.2016р. на суму 403907,99 грн., №4204 від 13.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4205 від 13.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4206 від 13.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4232 від 14.07.2016р. на суму 1000000,00 грн., №4233 від 14.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4234 від 14.07.2016р. на суму 500000,00 грн., №4286 від 15.07.2016р. на суму 1000000,00 грн., №4326 від 18.07.2016р. на суму 1000000,00 грн., №4952 від 10.08.2016р. на суму 534076,38 грн., №5575 від 09.09.2016р. на суму 100000,00 грн., №5576 від 09.09.2016р. на суму 136734,39 грн., №6330 від 18.10.2016р. на суму 200451,94 грн., №6350 від 19.10.2016р. на суму 200000,00 грн., №6441 від 24.10.2016р. на суму 200000,00 грн., №6467 від 25.10.2016р. на суму 100000,00 грн., №6503 від 26.10.2016р. на суму 220000,00 грн., №7801 від 26.10.2016р. на суму 1000000,00 грн., №7983 від 28.12.2016р. на суму 1000000,00 грн., №12 від 05.01.2017р. на суму 1000000,00 грн., №11 від 05.01.2017р. на суму 1000000,00 грн., №15 від 05.01.2017р. на суму 2000000,00 грн., №16 від 05.01.2017р. на суму 2000000,00 грн., №14 від 05.01.2017р. на суму 1500000,00 грн., №13 від 05.01.2017р. на суму 1500000,00 грн., №131 від 13.01.2017р. на суму 2000000,00 грн., №130 від 13.01.2017р. на суму 1314279,73 грн., №148 від 16.01.2017р. на суму 3000000,00 грн., №147 від 16.01.2017р. на суму 3000000,00 грн., №146 від 16.01.2017р. на суму 3000000,00 грн., №301 від 23.01.2017р. на суму 1000000,00 грн., №556 від 30.01.2017р. на суму 1000000,00 грн., №683 від 06.02.2017р. на суму 1000000,00 грн., №814 від 13.02.2017р. на суму 1000000,00 грн., №966 від 20.02.2017р. на суму 1000000,00 грн., №1190 від 27.02.2017р. на суму 1000000,00 грн., №1298 від 27.02.2017р. на суму 500000,00 грн., №1299 від 02.03.2017р. на суму 260502,45 грн., №1364 від 06.03.2017р. на суму 1000000,00 грн., №1445 від 13.03.2017р. на суму 1000000,00 грн., №1461 від 14.03.2017р. на суму 291594,50 грн., №1557 від 20.03.2017р. на суму 1000000,00 грн., №1694 від 27.03.2017р. на суму 500000,00 грн., №2119 від 14.04.2017р. на суму 500000,00 грн., №2248 від 24.04.2017р. на суму 467045,95 грн., №2936 від 11.05.2017р. на суму 100000,00 грн., №2972 від 15.05.2017р. на суму 129865,81 грн., №3809 від 19.06.2017р. на суму 565793,54 грн., №7994 від 11.07.2017р. на суму 2000000,00 грн., №7993 від 11.07.2017р. на суму 2000000,00 грн., №8033 від 12.07.2017р. на суму 2000000,00 грн., №8064 від 13.07.2017р. на суму 2000000,00 грн., №8096 від 14.07.2017р. на суму 2000000,00 грн., №8128 від 18.07.2017р. на суму 2500000,00 грн., №4294 від 27.07.2017р. на суму 1000000,00 грн., №4574 від 03.08.2017р. на суму 1000000,00 грн., №4706 від 11.08.2017р. на суму 1000000,00 грн., №4936 від 21.08.2017р. на суму 1000000,00 грн., №5125 від 28.08.2017р. на суму 843911,78 грн., №5660 від 22.09.2017р. на суму 788280,98 грн. та №8109 від 21.12.2017р. на суму 1001800,05 грн.

Факт існування і розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується замовленнями-нарядами форми П28 за період жовтня 2015р. по грудень 2017р.

З підстав несвоєчасного проведення розрахунків відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 189108,16 грн., 3% річних в розмірі 68931,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 175868,88 грн. за договором-дорученням на розповсюдження періодичних видань за передплатою від 07.10.2015р. №13-595 за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та не обґрунтованим, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні з підстав того, що позивачем не долучено до матеріалів справи належних, достатніх та допустимих доказів існування заборгованості та її розміру, а саме належним чином оформлених замовлень на передплату (помісячно на 80 індексів) та інформації про відсутність оплати з боку відповідача. Окрім того, як на підставу заперечень проти заявлених позовних вимог відповідач покликається на помилку позивача при розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач в спростування доводів відповідача, які покладено ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог зазначає, що твердження про відсутність замовлень-нарядів не відповідають дійсності, факт існування боргу та його розмір підтверджується долученими до матеріалів справи замовлень-нарядів форми П-28, які надавались відповідачем. Окрім того, сума боргу, її розмір та періоди існування підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи «даними бухгалтерського обліку щодо операцій за договорами з Укрпоштою» , а відповідачем не спростовано належними достатніми та допустимими доказами у справі такого доказу.

Щодо неправильного застосування індексу інфляції при розрахунку суми інфляційних втрат Позивач зазначає, що всі зазначені відповідачем неточності були ним враховані та виправлені в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково з огляду на наступне.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно приписів статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.4.3.4. договору, за порушення строків перерахування сум, обумовлених п.3.1. даного договору, Укрпошта сплачує видавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

При перевірці розрахунку позовних вимог, що долучений позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд встановив, що позивачем не взято до уваги, що, згідно із ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, розмір пені за заявлений позивачем період складає не 189108,16 грн., а 188308,96 грн., та розмір 3% річних за заявлений позивачем період складає не 68931,88 грн., а 64884,18 грн. Розрахунок суми інфляційних втрат (175868,88 грн.) позивачем здійснено вірно.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язання, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 188308,96 грн. - пені, 64884,18 грн. - 3% річних та 175868,88 грн. - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при поданні позовної заяви до господарського суду, сплачено судовий збір в розмірі 7400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1701 від 02.02.2018р. Однак, враховуючи ціну позову до подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме 488528,87 грн., позивачу слід було сплатити не 7400,00 грн., а 7327,93 грн. судового збору. Таким чином, відповідно до ЗУ Про судовий збір , позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою про повернення йому з державного бюджету України судового збору в розмірі 72,07 грн., як зайво сплаченого судового збору.

Враховуючи те, що ціною позову відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог є 433908,92 грн., то, відповідно, розмір судового збору при такій ціні позову є 6508,63 грн. Отже, позивач, відповідно до ЗУ Про судовий збір , не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою про повернення йому з державного бюджету України судового збору в розмірі 819,30 грн., у зв?язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що позов слід задоволити частково, то, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 6435,93 грн. В частині позовних вимог, у задоволенні яких слід відмовити, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.22; ідентифікаційний код 21560045) в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрпошта» (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Словацького, буд.1; ідентифікаційний код: 22336769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 СХАБ» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.5А; ідентифікаційний код 30823524) пеню в розмірі 188308,96 грн., 3% річних в розмірі 64884,18 грн., інфляційні втрати в розмірі 175868,88 грн. та

судовий збір в розмірі 6435,93 грн.

3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.07.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.