Рішення

від 18.07.2018 по справі 922/1038/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1038/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Заводовій К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсак", смт.Баришівка Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКР Ойл", м.Харків про стягнення 47 376,29грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №12/04-18-01 від 12.04.2018

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.05.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсак" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКР Ойл" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 47376,29грн., з яких: 46376,29грн. суми надлишково сплачених коштів та 1000,00грн. штрафу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у повному обсязі не поставив попередньо оплачений товар за договором купівлі-продажу нафтопродуктів на АЗС за паливними картами №1508 від 15.12.2015, та всупереч вимогам частини 2 статті 693 ЦК України не повернув суму надлишково сплачених грошових коштів.

21 травня 2018 року від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, яка була задоволена судом, і 22.05.2018 представник ТОВ "МКР Ойл" ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи, про що свідчить її відмітка на заяві.

29 травня 2018 року від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про надання додаткового часу та перенесення судового засідання для підготовки та подання відзиву.

У підготовчому засіданні 29.05.2018 оголошено перерву до 21.06.2018. Однак у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про проведення засідання у режимі відеоконференції, ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2018 підготовче засідання було призначено на 19.06.2018.

У підготовчому засіданні 19.06.2018 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.07.2018.

22 червня 2018 року від позивача надійшло клопотання, що містило розрахунок позовних вимог у вигляді зведеної таблиці, в якій було відображено у хронологічному порядку всі платіжні документи та видаткові накладні, що були додані позивачем до позовної заяви, з визначенням загальних сум сплачених коштів на користь відповідача та загальної вартості отриманих позивачем нафтопродуктів.

Суд враховує, що у даному розрахунку не міститься будь-яких нових відомостей чи доказів, які не були первісно наведені позивачем у позовній заяві, а тому даний розрахунок долучений до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.07.2018 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 18.07.2018.

11 липня 2018 року від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, яка була задоволена судом, і 12.07.2018 представник ТОВ "МКР Ойл" ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи, про що свідчить її відмітка на заяві.

16 липня 2018 року відповідачем надано письмове пояснення на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що: дія договору купівлі-продажу нафтопродуктів на АЗС за паливними картами №1508 від 15.12.2015 закінчилася ще 31.12.2016; позивач не звертався до відповідача з метою підписання актів взаєморозрахунків та з листом-претензією №21 від 23.02.2018; позивач здійснював оплату з семи різних банківських рахунків, в той час як договором було передбачено лише один рахунок покупця; позивачем не доведено факт здійснення оплати в розмірі 20000,00грн. згідно платіжного доручення №11 від 31.01.2017; відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, складеного відповідачем, він належним чином виконав зобов'язання за договором №1508 від 15.12.2015, оскільки він поставив позивачу товар на суму 3214653,00грн., який був оплачений лише на суму 3202688,00грн.; застосування штрафу в розмірі 1000,00грн. є необґрунтованим, оскільки умови договору №1508 відповідачем не порушено.

Суд зауважує, що вказане письмове пояснення відповідача, з огляду на положення частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 165 ГПК України, фактично є відзивом, оскільки містить заперечення проти позову щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Відповідно до частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 27.04.2018 року про відкриття провадження у даній справі судом було встановлено 15-денний строк на подання відзиву з дати отримання копії цієї ухвали. Ухвала від 27.04.2018 отримана відповідачем 15.05.2018, а тому останнім днем строку на подачу відзиву є 30.05.2018.

Таким чином, вищевказані письмові пояснення подано відповідачем з пропуском встановленого судом строку на подання відзиву. При цьому, відповідачем не наведено будь-яких поважних причин такого пропуску.

Згідно з приписами частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 18.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Також представник позивача просила відкласти розгляд справи для надання суду доказів здійснення оплати на користь відповідача в сумі 20000,00грн. згідно платіжного доручення №11 від 31.01.2017, яке відсутнє в матеріалах справи.

Дане клопотання судом залишено без задоволення, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи по суті, а також з огляду на приписи статті 80 ГПК України, відповідно до якої позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Проте, позивачем будь-які поважні причини неподання платіжного доручення №11 від 31.01.2017 разом із позовом не наведено.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у її письмовому поясненні на позовну заяву.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

15 грудня 2015 року між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів на АЗС за паливними картами №1508 (далі за текстом - Договір), за умовами якого відповідач продає, а позивач купує товар - нафтопродукти.

Згідно пункту 1.2 Договору продаж нафтопродуктів здійснюється шляхом їх вибірки покупцем через колонки на АЗС продавця. Продавець зобов'язаний безоплатно зберігати нафтопродукти, оплачені покупцем, до їх передачі покупцю.

Відповідно до пункту 3.1 Договору продавець передає покупцю нафтопродукти частинами (партіями) на умовах EXW (Incoterms 2010) - франко-термінали АЗС шляхом вибірки покупцем (володільцем паливної карти) нафтопродуктів з АЗС.

Пунктом 3.3 Договору узгоджено, що продавець поповнює рахунок паливної карти покупця та здійснює дії по відвантаженню (наливу) нафтопродуктів покупцю не пізніше наступного дня з моменту надходження грошових коштів на рахунок продавця.

За результатами місячного обороту нафтопродуктів та грошових коштів, в останній робочий день поточного (звітного) місяця, сторони підписують Акт прийому-передачі нафтопродуктів за поточний місяць, із вказівкою асортименту, кількості та вартості отриманих покупцем нафтопродуктів. Акт прийому-передачі нафтопродуктів складається та направляється продавцем покупцю для підписання у строк не пізніше 5 днів з дати його складення продавцем (пункт 3.5 Договору).

За умовами пункту 4.1 Договору вартість придбаних нафтопродуктів оплачується покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. В подальшому покупець від продавця отримує карту, на яку в електронному вигляді продавець вносить відомості про оплачений ліміт придбаних нафтопродуктів, і в подальшому покупець використовує її для отримання нафтопродуктів на АЗС продавця, в межах оплаченого ліміту, при цьому ніяких розрахунків на АЗС не здійснюється.

У пунктах 6.2, 6.3 Договору сторони визначили строк його дії, а саме: договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016. Строк дії договору може бути продовжений сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

В матеріалах справи не міститься відповідної додаткової угоди, а тому строк дії Договору закінчився саме 31.12.2016.

Позивач, звертаючись з даним позовом вказує, що здійснив на користь відповідача за період з 01.01.2016 по 31.08.2017 попередню оплату за нафтопродукти в загальному розмірі 3176311,71грн.

На підтвердження даної суми позивачем надані копія довідки ПАТ "Платінум Банк" №10/1535-Л від 14.02.2018 та копія проміжної виписки за період з 01.01.2016 по 30.03.2018 ПАТ КБ "Приватбанк" №3003-18VU-1710-2971 від 30.03.2018. Також позивачем додатково надано розрахунок за Договором із наведенням в хронологічному порядку конкретних платіжних документів, які підтверджують суму внесеної попередньої оплати.

Однак, судом встановлено, що один з вказаних у розрахунку платіжних документів, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме: платіжне доручення №11 від 31.01.2017, в матеріалах справи відсутній, а також не зазначений і у вищевказаних банківських виписках.

Фактично, наданими позивачем банківськими виписками та з урахуванням переліку платіжних документів, наведених у розрахунку, підтверджується факт внесення позивачем у період з 20.01.2016 по 31.08.2017 на користь відповідача оплати за нафтопродукти у загальному розмірі 3202688,00грн.

При цьому, слід зауважити, що сплата грошових коштів за нафтопродукти здійснювалася позивачем з посиланням на Договір №1508 від 15.12.2015, у тому числі й після закінчення строку його дії Договору.

Відповідач поставив позивачу нафтопродукти на загальну суму 3176311,71грн., що підтверджується видатковими накладними: №11013387 від 22.01.2016 на суму 19777,50грн., №11013388 від 12.02.2016 на суму 15727,50грн., №11013389 від 21.03.2016 на суму 43956,00грн., №1508 від 31.04.2016 на суму 69079,50грн., №4000578 від 31.05.2016 на суму 68792,11грн., №300616 від 30.06.2016 на суму 144906,55грн., №310716 від 31.07.2016 на суму 204136,05грн., №310816 від 31.08.2016 на суму 123877,54грн., №300916 від 30.09.2016 на загальну суму 163816,60грн., №311016 від 31.10.2016 на суму 268041,30грн., №301116 від 30.11.2016 на суму 261191,49грн., №311216 від 31.12.2016 на суму 295270,67грн., №310117 від 31.01.2017 на суму 317403,50грн., №280217 від 28.02.2017 на суму 244646,90грн., №310317 від 31.03.2017 на суму 446428,29грн., №300417 від 30.04.2017 на суму 133503,50грн., №300617 від 30.06.2017 на суму 61950,00грн., №310717 від 31.07.2017 на суму 283997,71грн., №310817 від 31.08.2017 на суму 9809,00грн.

Поставка нафтопродуктів за даними накладними здійснювалася також з посиланням на Договір №1508 від 15.12.2015, у тому числі й після закінчення строку його дії Договору. Виключенням є одна накладна №310317 від 31.03.2017, в якій міститься посилання на інший договір №2410 від 24.10.2016, який в матеріалах справи відсутній, та про укладення якого жодна зі сторін суду не повідомляла.

Таким чином, відповідачем в цілому не було здійснено поставку нафтопродуктів, які були попередньо оплачені позивачем, на загальну суму 26376,29грн.

16 лютого 2018 року позивач направив за місцезнаходженням відповідача лист-претензію №21 від 09.02.2018 з вимогою повернути надмірно перераховані грошові кошти у строк до 23.02.2018. Даний лист-претензія був повернутий позивачу поштовою установою у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 46376,29грн. суми надлишково сплачених коштів та 1000,00грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 1 статті 181 ГК України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зібрані у справі докази свідчать, що між сторонами існували правовідносини щодо поставки нафтопродуктів, які випливали з договору №1508 від 15.12.2015 (за період його дії, тобто з 15.12.2015 по 31.12.2016), а також з окремих правочинів, які були укладені сторонами у спрощений спосіб, а саме шляхом внесення позивачем попередньої плати та щомісячного підписання сторонами видаткових накладаних (за період з 01.01.2017 по 31.08.2017).

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач за період з 20.01.2016 по 31.08.2017 перерахував відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 3202688,00грн., в той час як відповідач здійснив поставку нафтопродуктів на суму 3176311,71грн.

Таким чином, відповідачем не були в повному обсязі виконані зобов'язання щодо поставки попередньо оплачених позивачем нафтопродуктів на суму 26376,29грн.

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зокрема, частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач вказане право реалізував, направивши відповідачу лист-претензію №21 від 09.02.2018, в якому вимагав повернення до 23.02.2018 суми надмірно перерахованих грошових коштів.

Направлення даного листа-претензії на юридичну адресу відповідача (61033, м.Харків, вул.Шевченка, 233-Б) підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист (а.с.46), який містить відбиток поштового календарного штемпеля та підпис працівника поштової установи.

Відповідач від отримання даного листа ухилився, у зв'язку з чим він був повернутий позивачу за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується копією конверту з довідкою пошти (а.с.45).

При цьому, суд зауважує, що отримання поштової кореспонденції є обов'язковим для юридичної особи, а тому ухилення від її отримання слід визнати неправомірним.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки оплачених позивачем на нафтопродуктів або докази повернення попередньої оплати.

У зв'язку з цим, суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення 26376,29грн. надлишково сплачених коштів.

Інша частина заявленої позивачем до стягнення суми надлишково сплачених коштів задоволенню не підлягає, оскільки є недоведеною через ненадання позивачем платіжного доручення №11 від 31.01.2017 про здійснення попередньої оплати в розмірі 20000,00грн.

Заперечення відповідача, що викладені у його письмовому поясненні на позовну заяву, судом відхиляються, оскільки, як зазначалося вище, були подані з порушенням встановлених ГПК України порядку та строку подання відзиву.

Крім того, відповідачем на підтвердження своїх доводів про належне виконання своїх зобов'язань щодо поставки нафтопродуктів не надано жодних доказів, зокрема, відповідних накладних або доказів ненадходження грошових коштів від позивача, згідно платіжних документів, що були додані до позовної заяви.

Наданий відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків за період з 20.01.2016 по 30.09.2017 підписаний лише з боку самого відповідача, а тому також не може бути прийнятий судом.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 1000,00грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 5.2. Договору №1508 від 15.12.2015 передбачено відповідальність за невидачу та/або несвоєчасну видачу нафтопродуктів покупцю, згідно якого продавець оплачує покупцю штраф у розмірі 1000,00грн. за кожен випадок невидачі чи несвоєчасної видачі нафтопродуктів покупцю.

Однак, позивачем не визначено за який саме випадок невидачі та/або несвоєчасної видачі нафтопродуктів згідно умов Договору ним нараховано штраф.

Суд також враховує, що видаткові накладні складалися сторонами не за наслідками кожного факту отримання нафтопродуктів, а за підсумками кожного місяця, що унеможливлює встановлення конкретного моменту порушення договірного зобов'язання.

Крім того, наявні у справі матеріали свідчать, що нафтопродукти, які були оплачені позивачем за час дії Договору №1508 від 15.12.2015, станом на момент подання позову були поставлені відповідачем у повному обсязі, а остаточна сума надлишково сплачених грошових коштів сформувалася за наслідками проведення сторонами господарських операцій з урахуванням періоду, що настав після закінчення дії Договору.

Суд зазначає, що попередня оплата нафтопродуктів та їх поставка за період, починаючи з 01.01.2017, за наслідками якої у відповідача існують невиконані зобов'язання, не могла бути врегульована положеннями Договору №1508 від 15.12.2015, оскільки строк його дії закінчився 31.12.2016 та не був продовжений сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Отже, на ці правовідносини не можуть поширюватися положення Договору, у тому числі й щодо нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 1000,00грн. штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКР Ойл" (61033, м.Харків, вул.Шевченка, буд.233-Б, код 40065152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсак" (07501, Київська область, Баришівський район, смт.Баришівка, вул.Торф'яна, буд.28, код 37499461) 26376,29грн. надлишково сплачених коштів та 980,98грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.07.2018 р.

Суддя ОСОБА_3