Рішення

від 31.07.2018 по справі 923/586/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року Справа № 923/586/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. за участі секретаря Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОМАЛЬГАУТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛГРАД", м. Херсон

про стягнення 33765 грн. 55 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 1-18 від 25.07.18

від відповідача: не прибув

Сутність спору: Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут", м. Київ, код ЄДРПОУ 21578654) звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Елград", м. Херсон, код ЄДРПОУ 39810293) 33765 грн. 55 коп., у тому числі: 28000 грн. основного боргу по перерахованій на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 21/08 від 21.08.2017 попередній оплаті за товар, поставка якого не відбулась та 5765 грн. 55 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до положень ст. 536 та ст. 1048 ЦК України.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару та повернення коштів попередньої оплати, перерахованої в рахунок його вартості, а також положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 536, 693, 1048, 1212 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у встановленому порядку повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, для участі в розгляді справи не прибув, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає вирішенню справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України після завершення розгляду справи, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, коли буде складено повне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ Фомальгаут (покупець) та ТОВ Елград (продавець) 21.08.2017р. укладений договір купівлі-продажу № 21/08 (далі - договір), за яким продавець зобов'язався передавати у власність покупця трансформатор силовий ТМЗ-1000 10/04 (далі - майно), а покупець зобов'язався прийняти та сплатити продавцю ціну продажу майна в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору ціна продажу майна становить 122400 грн. з ПДВ. Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата за товар (майно) здійснюється в два етапи:

1) авансовий платіж у розмірі 50% вартості товару протягом п'яти банківських днів від дати підписання договору обома сторонами;

2) остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару протягом п'яти банківських днів після отримання покупцем товару в повному обсязі.

Так, покупець на виконання умов договору виконав своє зобов'язання щодо сплати авансового платежу у розмірі 61200 грн., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ Фомальгаут №534 від 21 серпня 2017р.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 4.1. договору встановлений строк поставки товару - протягом 20 днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі 50 % ціни майна (ціна поставки входить у ціну продажу майна), поставка товару мала бути здійснена продавцем до 11 вересня 2017р. включно. Продавець договірні зобов'язання по поставці товару не виконав.

Згідно з п. 2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Керуючись зазначеною нормою закону, покупець вимагав від продавця здійснити повернення сплачених грошових коштів як попередньої оплати за товар. Продавець, підтвердивши неможливість виконання взятого зобов'язання з поставки товару, здійснив часткове повернення грошових коштів 19 березня 2018р. та 07 травня 2018р. на загальну суму 32000 грн.

Враховуючи, що продавцем було повернуто лише частину коштів, 25 травня 2018р. позивач направив відповідачу претензію за № 16, яка була отримана відповідачем 01.06.2018 року, що підтверджується повідомленням Укрпошти форми 119 про вручення рекомендованого відправлення 11 червня 2018р. Відповідач в рахунок сплати боргу перерахував позивачу 1200 грн. Таким чином, станом на дату подачі позову обов'язок щодо повернення передоплати відповідачем не виконано, сума неповернутих грошових коштів складає 28000 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Така позиція законодавця кореспондується зі ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч.2 ст. 1014 ЦК, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналізуючи зазначені норми права, можна зробити висновок, що законодавець, передбачаючи можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей, не визначив у законі або іншому акті законодавства його розмір. До того ж, беручи до уваги позадоговірний характер спірних грошових правовідносин, особи позбавлені можливості визначити такий розмір і в договорі.

Проте в частині першій статті 1048 ЦК України, регулюючи проценти за договором позики (грошовим зобов'язанням), законодавець визначив, якщо цим договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України, частини першої статті 317 і частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З урахуванням наведених норм міжнародного та національного права, виходячи з принципу верховенства права, закріпленого в частині першій Конституції України та пункті 1 частини третьої статті 2 ЦПК України, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, закріплених у статтях 3 та 8 ЦК України, слід нараховувати розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної позиції дотримуються Вищий господарський суд України у постанові від 17.10.2018р. (по справі № 5015/1261/12) та Верховний суд у постанові від 30.01.2018р. (по справі № 310/4995/16-ц; провадження № 61-696св17).

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір процентів за користування чужими коштами, нарахованих за період з 14.09.2017 по 21.06.2018 за формулою: сума процентів = сума боргу (грн.) х облікова ставка НБУ : 100 х кількість прострочених днів : 365 складає 5765 грн. 55 коп.

Відповідач доказів погашення боргу або обґрунтованих належними доказами заперечень по суті позову, суду не надав.

З урахуванням викладеного, вищенаведених правових норм, суд визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 1762 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 238, 240 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елград", 73000, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, буд. 19, код ЄДРПОУ 39810293, р. рахунки не відомі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут", 03035, м. Київ, Солом'янська площа, буд. 2, код ЄДРПОУ 21578654, р. рахунки не відомі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. основного боргу, 5765 (п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 55 коп. процентів та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. витрат по оплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 31.07.2018.

Суддя Н.О. Задорожна