Постанова

від 31.07.2018 по справі 910/17917/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа№ 910/17917/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 (повне рішення складено 26.04.2018)

у справі №910/17917/17 (головуючий суддя Сташків Р.Б.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАР"

про стягнення 32152,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 (повне рішення складено 26.04.2018) у справі №910/17917/17 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАР" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 20337 грн. 06 коп. заборгованості, 1726 грн. 70 коп. 3% річних, 10089 грн. втрат від інфляції, а також 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАР" 22.05.2018 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд дійшов необґрунтованих висновків про те, що у разі відсутності у приміщенні відповідача приладу обліку теплової енергії, то сплата повинна бути за 1 кв.м. орендованої площі; суд безпідставно прийняв доказ позивача, що перший та єдиний лічильник теплопостачання був встановлений 30.11.2015; відповідач не отримував від позивача щомісячних рахунків та актів виконаних робіт.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення отриманий скаржником 02.05.2018.

05.06.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 32152,76 грн., що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження. Встановлено сторонам строк для подання відзивів на апеляційні скарги - до 22.06.2018. Роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

19.06.2018 від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких він наводить додаткові обґрунтування своїх вимог та надає додаткові докази.

Частиною 1 ст. 266 ГПК України встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Отже, оскільки доповнення до апеляційної скарги подані відповідачем після закінчення строку на апеляційне оскарження (двадцять днів з дня складання повного судового рішення), зазначені доповнення залишаються без розгляду.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження у даній справі постановлена 07.06.2018, апеляційна скарга повинна бути розглянута до 07.08.2018.

У зв'язку із перебуванням суддів Зубець Л.П. та Мартюк А.І., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустках, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17917/17.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням суддів Зубець Л.П. та Мартюк А.І. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/17917/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.03.2015 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі", як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІАР", як споживачем, був укладений Договір №4541663100101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (далі - Договір) (а.с.15-18) відповідно до якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені Договором.

Надання послуг за Договором передбачалось щодо приміщення, орендованого відповідачем, опалювальною площею 119,9 кв.м., за договором оренди №865 від 23.11.2012 (а.с.25-31).

У пункті 4 Договору відсутні відомості щодо характеристики засобів обліку гарячої води і теплової енергії.

Згідно п. 5 Договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опаленні і постачання гарячої води, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послугу з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в Додатку 2, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У пункті 6 Договору зазначено, що на момент укладення Договору тарифи на послуги становлять: це ценрралізоване опалення при наявності засобу обліку теплової енергії - 1576,91 грн./Гкал (без ПДВ); при відсутності засобу обліку теплової енергії - ____ грн./м.кв. (з ПДВ) опалювальної площі.

Згідно з пунктом 32 Договору сторони домовились, що Договір укладається до 21.11.2015 і набирає чинності з 01.07.2014.

У Додатку №1 до Договору "Звіт щодо показань засобів обліку", який підписаний представникам обох сторін, стоять прочерки (а.с. 19).

У Додатку №2 до Договору "Тарифи", який підписаний представникам обох сторін, зазначено, що для будинків, на вузлах приєднання систем централізованого опалення яких не встановлено лічильники теплової енергії: розраховується тариф на 1 квадратний метр на підставі питомих витрат теплової енергії на опалення одного квадратного метра площі згідно з постановою НКРЕ №622 від 28.11.2014: 0,152ГКал/м2 за рік. З урахуванням опалювального періоду 6 місяців, розрахунок тарифу на 1 квадратний метр опальної площі застосовується: для інших споживачів крім населення: (0,152*1105,38)/6 = 28,00 грн./м.кв. без ПДВ. (а.с. 19 зворот)

31.07.2017 позивач за вих. №21/1/5024 направив відповідачу вимогу, у якій вказав на наявність заборгованості в сумі 20029,67 грн. за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 та просив її оплатити. До вимоги доданий рахунок на оплату від 30.04.2017 (а.с.24).

На підтвердження факту надання послуг з централізованого опалення позивачем надано копії актів надання послуг за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року, які не містять підпису споживача (а.с.44-48).

Підключення житлового будинку, у якому розташоване орендоване відповідачем приміщення, до централізованого опалення в опалювальний період 2014-2015 років підтверджується корінцем наряду № 1124/П-14 від 22.10.2014 (підписаний 27.10.2014) (а.с.76)

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач листом від 31.07.2015 за вих.№31/07-15 висловлював незгоду з розрахунками вартості наданих послуг з централізованого опалення площі 119,9 м. за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року (а.с.64), та просив розірвати договорів. Однак у матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного листа позивачем (згідно копії конверту на а.с.66 - відправлення було повернуто відповідачу, а адреса структурного підрозділу позивача, яка зазначена на конверті, не відповідає адресі, яка зазначена у реквізитах договору).

В подальшому відповідач також направляв позивачу листи щодо незгоди із розрахунками та про розірвання договору (від 04.08.15 №04/08-15 та від 13.10.2015 №13/10-15) (а.с.67-68), однак у матеріалах справи відсутні докази отримання вказаних листів позивачем. В якості підстави незгоди з розрахунками відповідач посилався на попередній договір на опалення з КП "Індустріальне" Солом'янської РДА (а.с.69-73).

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача 20337,06 грн. основного боргу, 1726,70 грн. 3% річних та 10089,00 грн. інфляційних нарахувань.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що позивачем не правильно здійснені розрахунки розміру заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Наведені позивачем нарахування, на думку відповідача, є завищеними. Відповідач вважає, що позивач повинен був проводити нарахування послуг опалення пропорційно розміру опалювальної площі на підставі показників встановленого в будинку засобу обліку теплової енергії. Позивач мав нараховувати послуги з теплопостачання на підставі встановлених нормативів, в регламентований законодавством спосіб, де за одиницю виміру приймається кількість фактично використаної теплової енергії в Гкал., а не на підставі свого необґрунтованого розрахунку вартості опалення за кв. м орендованої площі.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін виникли на підставі Договору №4541663100101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 31.03.2015.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний, отже був обов'язковим для сторін.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов п.п. 32, 33 Договору, сторони уклали його на строк з 01.07.2014 по 21.11.2015 (з можливістю подальшої пролонгації), а отже він діяв і у період надання послуг (грудень 2014 року - квітень 2015 року), заборгованість за які позивач заявляє до стягнення у межах даного спору.

Згідно з статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, згідно ст. 1 вказаного Закону споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що як вбачається з умов Договору та додатків до нього, індивідуальний засіб обліку теплової енергії у приміщенні відповідача не був встановлений (відомості про протилежне відповідачем не надані, а у Договорі та матеріалах справи відсутні), отже відповідно до умов Договору оплата проводиться пропорційно опалювальній площі (119,9 кв.м.) згідно з нормативами споживання.

Також місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідно до залученого до справи акта №1166 (а.с.88-89) загальнобудинковоий лічильник у будинку де відповідач орендував приміщення у спірний період (м. Київ, вул. Леванєвського, 33/35) був встановлений та прийнятий лише 30.11.2015, тобто після періоду нарахування заборгованості у даній справі.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неналежність вказаного акта, оскільки дефект форми акта чи недостовірність викладених у ньому відомостей відповідачем не доведено, і при цьому, відповідачем не надано доказів встановлення і прийняття та облік загальнобудинкового лічильника центрального опалення на будинок (м. Київ, вул. Леванєвського, 33/35) до прийняття згідно вказаного акта, тобто до 30.11.2015, та зокрема, у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року (включно, тобто з 01.12.2014 до 01.05.2015).

Отже, оскільки у спірний період на будинку був відсутній встановлений та прийнятий засіб обліку теплової енергії, то відповідно до умов Договору оплата проводиться пропорційно опалювальній площі згідно з нормативами споживання, розрахунок яких наведений у Додатку 2 до Договору.

Щодо посилань відповідача на те, що у попередній період за надані у це ж приміщення послуги централізованого опалення іншій особі він оплачував менше, то ці доводи вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки стосуються правовідносин і досягнутих домовленостей між відповідачем та іншою особою, яка не є стороною у спорі, та періоду надання послуг централізованого опалення, який не є спірним.

Місцевий господарський суд також обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що тарифи по яким позивач обраховує опалення є неправомірними, оскільки надмірно завищені, оскільки згідно з умовами Договору відповідач погодився, що тарифи на послуги централізованого опалення, зокрема, у випадку, якщо оплата проводиться пропорційно опалювальній площі, встановлюються у додатку №2 до Договору, та при цьому відповідно до п.п. 5 та 7 Договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюються не позивачем, а Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. У разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та гаряче водопостачання здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до Договору.

Застосовані позивачем тарифи відповідають тарифам, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у спірний період, зокрема - постановою НКРЕ №622 від 28.11.2014, на яку посилання у Додатку 2 до Договору і яка була чинна у спірний період.

Відповідно до п. 16 Договору сторони погодили, що у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати згідно з Правилами (постанова КМУ від 21.07.2005 № 630) та оформленим належним чином актом-претензією про неналежне надання або ненадання послуг у відповідності до Порядку проведення перерахунків (постанова КМУ від 17.02.2010 № 151).

При цьому, порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг встановлений окремим розділом Договору, який передбачає повідомлення споживачем виконавця про неналежно надану або ненадану послугу, реєстрацію такого повідомлення, повідомлення споживачу про обізнаність з обставиною неналежного надання або ненадання послугу, а у випадку необізнаності - призначення та узгодження зі споживачем дати і часу перевірки, встановлення результатів передвіки та у разі незгоди з ними - призначення повторної перевірки, і складення відповідних актів за результатами перевірки, з реєстрацією та розглядом акта-претензії.

Посилання відповідача на неправомірну бездіяльність позивача щодо не здійснення ним перерахунку вартості послуг за спірний період правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки у матеріалах справи відсутні докази дотримання (у тому числі належного ініціювання) відповідачем передбаченого Договором порядку встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг за Договором, а додані до матеріалів справи листи відповідача від 31.07.2015, 04.08.2015 та від 13.10.2015 такими належними доказами не є.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висловлене відповідачем у вказаних листах незадоволення та незгода з встановленими тарифами на опалення (надмірно завищені) також не є підставою для неоплати послуг по Договору.

Також є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів розірвання договору у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на неправомірну бездіяльність позивача щодо не здійснення ним відключення приміщення від опалення правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять дотримання (у тому числі належного ініціювання) відповідачем передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 р. порядку відключення споживача від мереж централізованого опалення (п. 25: відключення споживачів від мереж централізованого опалення здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. А саме, відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затв. наказом від 22.11.2005 N4 Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України).

Посилання відповідача на невиконання Позивачем вимог п.п. 10 п. 20 Договору щодо належного ведення обліку скарг (заяви, вимог, претензій) відповідача, як споживача, щодо кількості та якості надання послуг, а також обліку їх виконання є необгрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, відсутні докази дотримання відповідачем питання встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг за Договором, та/або відключення споживача від мереж централізованого опалення.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов Договору у частині ненадання відповідачу щомісячних рахунків та актів виконаних робіт, також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки за умовами Договору виникнення у відповідача обов'язку вносити оплату за послуги централізованого опалення не залежить від отримання ним рахунку та/або акта виконаних робіт. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази відмови позивачем відповідачу на запит останнього у доступі до інформації про перелік послуг, їх вартість, загальну суму щомісячного платежу, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо. Судом також правомірно не прийняті посилання відповідача на відсутність доказів надання послуг з огляду на надані позивачем не підписані з боку відповідача акти надання послуг централізованого опалення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, доказом надання у приміщення послуг опалення, який не спростований Відповідачем, є описаний вище корінець наряду про підключення будинку до опалення на початку періоду, за який нараховується заборгованість. Належні докази припинення постачання (повного або часткового) послуг опалення у займане відповідачем приміщення протягом спірного періоду нарахування плати за опалення у справі відсутні. При цьому, за умовами Договору, оскільки індивідуальний засіб обліку теплової енергії (опалення) у приміщенні відповідача не був встановлений, то розрахунок суми щомісячного платежу за опалення проводиться пропорційно опалювальній площі (119,9 кв.м.) згідно з нормативами споживання. Встановлення на будинок (м. Київ, вул. Леванєвського, 33/35), де відповідач орендував приміщення у спірний період, загальнобудинкового засобу обліку постачання послуг центрального опалення, відбулося вже після періоду нарахування заборгованості у даній справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором що за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року у сумі 20337,06 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Позивач просив стягнути з відповідача 1726,70 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання та 10089,00 грн. інфляційних втрат. Розрахунки зроблені методологічно та арифметично вірно, а тому вказані вимоги також правомірно задоволені судом першої інстанції.

Заперечення відповідача проти того, що наявні підстави нараховувати інфляційні та 3% річних за ст. 625 ЦК України, оскільки не відбулося порушення грошового зобов'язання, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки невиконання відповідачем умов Договору щодо внесення оплати за послуги опалення є порушенням грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/17917/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАР" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі №910/17917/17 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17917/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.07.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна