Рішення

від 25.07.2018 по справі 927/351/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/351/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції

вул. Костянтинівська, буд. 134Б, кв. 54, м. Прилуки, 17500

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Петрик Володимира Володимировича

АДРЕСА_2, 17500

про стягнення 412 456грн00коп. збитків

За участю представників учасників справи:

Від позивача: Чередніченко О.М. адвокат, ордер на надання правової допомоги серія ЧН №033469 від 20.04.2018

Від відповідача: не прибув

У судовому засіданні 25.07.2018 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції подано позов до Фізичної особи-підприємця Петрик Володимира Володимировича про стягнення 412456,00 грн збитків, пов'язаних з втратою переданого на зберігання скрапленого газу за договором зберігання №01-06/17 від 26.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання №01-06/17 від 26.06.2017 та неповернення на вимогу позивача зі зберігання скрапленого газу, переданого відповідачу на зберігання у кількості 18,92тон за ціною 17340,00грн на загальну суму 312154,00грн згідно з актом передачі на зберігання скрапленого газу №1 від 26.06.2017. .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2018.

Відповідач в призначене підготовче засідання 25.06.2018 не прибув.

Ухвала суду від 04.06.2018 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_2, 17500), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

Судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв'язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 25.06.2018. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, в реєстрі значиться Петрик Володимир Володимирович, місце проживання: АДРЕСА_7, не перебуває в процесі припинення.

25.06.2018 підготовче засідання було відкладено на 12.07.2018, ухвала виклик від 25.06.2018 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Уповноважені представники позивача та відповідача в призначене судове засідання 12.07.2018 не прибули.

11.07.2018 на адресу суду від позивача за підписом його представника адвоката О.М.Чередніченко, надійшло клопотання від 09.07.2018 про проведення підготовчого засідання без участі позивача. В поданому клопотанні представник позивача зазначає, що в зв'язку з перебуванням у відпустці з 07.07.2018 по 19.07.2018 адвоката він не має можливості прийняти участь у підготовчому засіданні та просить суд провести підготовче засідання за відсутності представника позивача. За результатами проведення підготовчого засідання позивач не заперечує щодо його закриття та призначення справи до судового розгляду. Окрім того, представник позивача повідомив, що буде подано до суду детальний опис послуг наданих адвокатом та акт здачі-прийняття наданої правничої допомоги. Суд долучив подане клопотання з додатком до матеріалів справи: клопотання про приєднання письмових документів від 09.07.2018.

Проаналізувавши зміст клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі позивача, враховуючи матеріали справи, суд задовольнив клопотання позивача, про що зазначено, зокрема, в ухвалі від 12.07.2018.

Ухвала суду від 25.06.2018 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_2, 17500), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із п.1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копія ухвали від 25.06.2018 Господарського суду Чернігівської області була надіслана учасникам судового процесу на адреси, зазначені в позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Крім того, в порядку ст. 120 - 122 Господарського процесуального кодексу України на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 25.06.2018 розміщено оголошення про виклик у судове засідання 12.07.2018 ФОП Петрик В.В.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце підготовчого засідання.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.07.2018.

До початку судового засідання 25.07.2018 представник позивача через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подав детальний опис наданої правничої допомоги адвокатом Чередніченко О.М. від 25.07.2018 за підписом директора ТОВ Альтернативні конструкції Савченко Ю.А.

Відповідач в призначене судове засідання 25.07.2018 з розгляду справи по суті не прибув.

Ухвала суду від 12.07.2018 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_2, 17500), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

Крім того, в порядку ст. 120 - 122 Господарського процесуального кодексу України на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 13.07.2018 розміщено оголошення про повідомлення ФОП Петрик В.В. про призначення справи до судового розгляду по суті на 25.07.2018.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, якою господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав копію ухвали у даній справі за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності відповідача (його уповноваженого представника), який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті та враховуючи ту обставину, що його явка не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав та не заперечив проти позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило. За таких обставин рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

26.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції (поклажодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Петрик Володимиром Володимировичем (зберігач, відповідач) укладено договір зберігання №01-06/17 (далі - договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання речі, зазначені у додатку 1 до договору, далі - майно (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору строк зберігання встановлюється з моменту фактичної передачі майна зберігачеві до 31.12.2017.

За умовами п. 2.2 договору якщо після закінчення зазначеного у п. 2.1 терміну майно не буде витребуване поклажодавцем, умови договору зберігають чинність протягом фактичного знаходження майна на зберігання, крім випадків, передбачених законом та договором.

У п.6.2 договору сторони погодили, що строк дії договору обумовлений строком фактичного зберігання майна (п.2 договору).

Як вбачається з додатку №1 до договору зберігання №01-06/17 від 26.06.2017 - Акта №1 від 26.06.2017 передачі на зберігання скрапленого газу, позивач надав відповідачу повноваження здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з прийманням-зберіганням товару, дата передачі ТМЦ на зберігання - 26.06.2017, кількість скрапленого газу 18,92т, ціна 17340,00 грн, загальна вартість 312154,00 грн. Вказаний акт підписаний поклажодавцем та зберігачем, підписи скріплені печатками сторін.

За умовами п.3.1.1. договору зберігач зобов'язався забезпечити зберігання та збереження майна протягом дії цього договору.

Частиною 1 ст.943 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Згідно з п. 3.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві майно, яке було передане на зберігання (або у відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, якщо предметом договору є речі, визначені родовими ознаками). Майно має бути повернуте поклажодавцю в такому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути майно (п.3.1.6 договору).

Позивач за умовами п. 4.2.1. договору має право достроково забрати майно або його частину зі зберігання.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами вих.№22-08/2017 від 22.08.2017, вих.№26-09/2017 від 26.09.2017, вих.№03-11/2017 від 03.11.2017 про повернення частини переданого на зберігання скрапленого газу, згідно яких позивач вимагає повернути товариству скраплений газ у кількості 13,92 тони протягом семи днів з дня отримання даної вимоги. Як свідчить текст зазначених вимог, вони адресовані відповідачу на адресу: АДРЕСА_3, вказану у договорі зберігання №01-06/17 від 26.06.2017.

Як вбачається з розділу 9 договору, юридична адреса відповідача визначена: АДРЕСА_3

За твердженням позивача вимоги направлені на адресу відповідача, зазначену в договорі, простою кореспонденцією, докази направлення вимог вих.№22-08/2017 від 22.08.2017, вих.№26-09/2017 від 26.09.2017, вих.№03-11/2017 від 03.11.2017 в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з претензією №06-01/18 від 30.01.2018 про повернення скрапленого газу, переданого на зберігання, відповідно до якої позивач просить повернути в повному обсязі поклажодавцеві майно, яке було передане на зберігання в термін до 14.02.2018. Претензія направлена відповідачу 30.01.2018 на адресу, зазначену в договорі - АДРЕСА_4, та не вручена під час доставки, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1750101076990, яка повернулася до адресата з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією вих.№08-02/18 від 26.02.2018 про повернення скрапленого газу, переданого на зберігання, відповідно до якої позивач просить повернути в повному обсязі поклажодавцеві майно, яке було передане на зберігання в термін до 12.03.2018. Претензія з описом вкладення направлена відповідачу 26.02.2018 на його юридичну адресу, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_2, 17500), та вручена відповідачу під час доставки особисто, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1750101077708. Вимоги позивача про повернення скрапленого газу залишились без відповіді та виконання.

Доказів існування у відповідача на час розгляду справи майна, переданого позивачем на зберігання відповідно до Акта №1 від 26.06.2017, відповідачем суду не надано. Відповідачем не подано доказів відмови позивача від отримання зі зберігання скрапленого газу у кількості 18,92т, як і не подані докази щодо повернення позивачу скрапленого газу у кількості 18,92т на суму 312154,00 грн. Відповідачем також не спростовано твердження позивача про відсутність у відповідача (зберігача по договору) переданого на зберігання скрапленого газу у кількості 18,92т та відповідно його втрату.

Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив умови договору зберігання №01-06/17 від 26.06.2017 та не повернув позивачу скраплений газ у кількості 18,92т на суму 312154,00грн у термін до 12.03.2018 за вимогою позивача. В матеріалах справи відсутні докази, щодо вчинення відповідачем дій по поверненню зі зберігання скрапленого газу позивачеві до 31.12.2017.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що відповідачем втрачено майно передане позивачем на зберігання по договору зберігання №01-06/17 від 26.06.2017 та акту №1 від 26.006.2017 передачі на зберігання скрапленого газу.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 951 Цивільного кодексу України визначається розмір відповідальності зберігача за незбереження майна.

Пунктом 1 частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Обсяг цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну втратою, нестачею, пошкодженням речі, переданої на зберігання, обмежений і встановлюється виходячи з розміру вартості речі. У разі пошкодження речі відшкодуванню підлягає сума, на яку знизилася вартість речі.

За приписами п. 5.1, 5.2, 5.3 договору за втрату (нестачу) або пошкодження майна, прийнятого на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження майна після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Збитки завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням майна, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) майна - у розмірі його вартості; 2) у разі пошкодження майна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Чинні положення Цивільного кодексу України фактично встановлюють обмежену (неповну) відповідальність зберігача за незбереження майна, оскільки передбачають відшкодування лише певної частини безпосередніх збитків поклажодавцеві і не встановлюють відшкодування йому втрат, понесених у зв'язку з незбереженням речі та неодержаних доходів (упущеної вигоди). Тобто встановлено виняток із загальних правил статей 22, 623 Цивільного кодексу України про повну відповідальність особи, яка завдала збитки іншій особі.

Вартість речі, як граничний розмір відшкодування, визначається з документів, що підтверджують передання речі на зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано судом, вартість переданого на зберігання майна встановлена сторонами безпосередньо у Акті передачі на зберігання скрапленого газу від 26.06.2017, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв ТМЦ на зберігання - скраплений газ у кількості 18,92 т, ціна, грн/т - 17340,00грн, загальною вартістю 312154,00грн.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання; наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідачем не подано доказів, які б свідчили про те, що він вживав всіх залежних від нього заходів, необхідних для належного виконання свого обов'язку щодо збереження майна та його повернення зі зберігання на вимогу поклажодавця.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, відповідачем не повернуто ТОВ Альтернативні конструкції скраплений газ у кількості 18,92т, переданий на зберігання.

Суд вважає доведеним наявність усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки відповідача (неналежне виконання умов договору по зберіганню скрапленого газу, що призвело до втрати майна, збитків у розмірі вартості переданого на зберігання відповідачу скрапленого газу, а також існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками, які виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, через невиконання умов зберігання.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірного зобов'язання з повернення переданого на зберігання майна у відповідача на підставі договору виникло зобов'язання відшкодувати поклажодавцю (позивачу) збитки, завдані втратою майна у розмірі його вартості - 312154 грн 00коп.

Враховуючи вище наведені судом обґрунтування та аналіз законодавства, твердження позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 412456,00грн та поданий позивачем розрахунок збитків з посиланням на рахунок-фактуру №СФ-0000034 від 07.05.2018 на суму 403300,08 грн та видаткову накладну №РН-0000096 від 07.05.2018 на придбання скрапленого (зрідженого) вуглеводневого газу пропан-бутан автомобільного, марки ПБА в кількості 18,5 т на суму 403300,08 грн судом до уваги не приймаються, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено відшкодування відповідачем збитків у відмінній від вартості втраченого (неповернутого) відповідачем скрапленого газу, де вартість газу вказана сторонами у двосторонньому акті передачі на зберігання скрапленого газу №1 від 26.06.2017.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, пов'язаних з втратою переданого на зберігання скрапленого газу за договором зберігання №01-06/17 від 26.06.2017 підлягають частковому задоволенню у сумі 312154 грн 00коп. В решті стягнення збитків у сумі 100302 грн 00 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат які складаються з суми судового збору 6187,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката Чередніченка Олександра Миколайовича у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До початку судового засідання з розгляду справи по суті 25.07.2018 від позивача надійшов детальний опис від 25.07.2018 наданої правничої допомоги адвокатом Чередніченко О.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано договір про надання правничої допомоги укладений 20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції (замовник) та адвокатом Чередніченко Олександром Миколайовичем (виконавець), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу замовнику з приводу захисту та представлення інтересів останнього у Господарському суді Чернігівської області в господарській справі за позовом замовника до фізичної особи-підприємця Петрик Володимира Володимировича про стягнення збитків, в обсязі та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до п. 2.1.1. - 2.1.4. договору про надання правничої допомоги виконавець бере на себе виконання наступної правничої допомоги: готує позовну заяву до фізичної особи-підприємця Петрик Володимира Володимировича про стягнення збитків для подання до Господарського суду Чернігівської області, та інші заяви по суті справи і заяви з процесуальних питань. Представляє інтереси замовника в Господарському суді Чернігівської області з усіма правами наданими позивачу без обмежень. Надає консультації, висновки з правових питань, що виникають в ході вирішення справи. Інформує замовника про результат розгляду справи.

За приписами п. 4.1., 4.2. договору про надання правничої допомоги за надані послуги згідно п.п. 2.1.1 - 2.1.4 замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 20000 грн 00 коп. У разі задоволення позову замовника повністю чи частково, останній зобов'язаний сплатити виконавцю винагороду у розмірі 4 відсотки від суми задоволених позовних вимог.

У наданому позивачем детальному описі наданої правничої допомоги зазначено, що на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги від 20.04.2018 адвокатом виконано наступний обсяг роботи: надання консультації, ознайомлення з документами, роз'яснення порядку звернення товариства до суду для захисту прав та з'ясування переліку необхідних документів для підготовки позову та звернення до суду (письмових доказів), вивчення правових позицій Верховного суду України та висновків Верховного суду щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, підготовка позовної заяви, письмових доказів, клопотань, заяв, представлено інтереси позивача у підготовчого засіданні та розгляді справи по суті.

До матеріалів справи позивачем надано ордер на надання правової допомоги від 20.04.2018 серія ЧН №033469 адвокатом Чередніченко О.М., копії видаткових касових ордерів №1 від 20.04.2018 на суму 7000,00 грн, №2 від 23.04.2018 на суму 7000,00 грн та №3 від 25.04.2018 на суму 6000,00 грн. про отримання адвокатом Чередніченко О.М. коштів від ТОВ Альтернативні конструкції за правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ Альтернативні конструкції до ФОП Петрик Володимира Володимировича.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братися до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

При здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує критерії того, що дана справа є нескладною, при цьому виконані адвокатом роботи (надані послуги) не відносяться до категорії складних та не пов'язані із застосуванням значного обсягу законодавства, враховуючи відсутність детального обґрунтованого розрахунку обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт з зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, відсутність розрахунку вартості складових наданих адвокатом відповідних послуг, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем частково у сумі 10000,00грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 126, 129, 165-167, ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції до Фізичної особи-підприємця Петрик Володимира Володимировича про стягнення 412456 грн 00 коп. збитків задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрик Володимира Володимировича (АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції (вул.Костянтинівська, буд. 134Б, кв. 54, м. Прилуки, Чернігівська область, ідентифікаційний код 39246439) 312154 грн 00коп. збитків, 4682грн31коп. судового збору, 10000грн 00коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Альтернативні конструкції в стягненні 100302 грн 00 коп. збитків.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 31.07.2018.

Суддя Н.Ю.Книш