Рішення

від 30.07.2018 по справі 815/2749/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2749/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Експорт Про» до Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 19.03.2018 року № 613236/40307164 та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Експорт Про» до Державної фіскальної служби України, в якому позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 19.03.2018 року № 613236/40307164, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН про відмову в реєстрації Податкової накладної № 2 від 07.12.2017 року;

зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 07.12.2017 року.

Ухвалою від 12.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

15.06.2018 року (вхід. № 16903/18) на виконання ухвали позивач надав до суду уточнений адміністративний позов, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 19.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.07.2018 року (вх. № 19330/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

24.07.2018 року (вх. № 21309/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення від 19.03.2018 року № 613236/40307164 про відмову у реєстрації податкової накладної від 07.12.2017 № 2 прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи, вичерпний перелік яких наведений Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів» . Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість фіскальний орган як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на подання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Позивач вважає рішення комісії ДФС України від 19.03.2018 року № 613236/40307164 про відмову в реєстрації ПН № 2 від 07.12.2017 року за своїм характером необґрунтованим, як нормативно та і документально, винесеним з порушенням норм процесуального права.

Відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі в тому числі посилаючись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкову накладну № 2 від 07.12.2017 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена та висловлено пропозицію щодо надання пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, у зв'язку з відсутністю у наданих до ДФС України копій первинних документів, наявність яких передбачена договором та/або законодавством, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

В судове засідання 25.07.2018 року з'явився представник відповідача, позивач до суду не з'явився, був сповіщений належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи зазначені обставини, заслухавши думку сторін суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даною явкою сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Експорт Про» Одеському окружному адміністративному суду.

Основними видами діяльності ТОВ «Екко Експорт Про» , є;

код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.;

код КВЕД 43.31 Штукатурні роботи;

код КВЕД 43.34 Малярні роботи та скління;

код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний);

код КВЕД 46.73 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього;

код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.;

код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. (а.с. 43-45).

Крім того, ТОВ «Екко Експорт Про» орендує офісне приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 23 у фізичної особи, договір суборенди від 03.07.2017 року та за вказаною адресою фактично здійснює свою діяльність (а.с. 51-55).

Судом встановлено, що 06.12.2017 року між ТОВ Екко Експорт Про (підрядник) та ТОВ Будмарін (замовник) було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 05/12-2017 ЕЕП, а саме робіт по склінню фасаду та встановлення ригельної системи з металопластику на об'єкті: багатоквартирний будинок, секція 3, с. Крижанівка, Лиманський район, вул.. Марсельська, згідно котрого ТОВ Екко Експорт Про взяло на себе зобов'язання власним або залученими силами виконати наведені вище роботи, а ТОВ Будмарін оплатити виконані роботи. Згідно п. 2.3. Договору було встановлено наступну систему оплати: аванс 70% від ціни договору в тому числі на придбання необхідних матеріалів, конструкцій, аванс 20% від ціни договору, перед монтажем склопакетів та розрахунок 10 % по виконанню (а.с. 56-58).

Загальна ціна договору була визначена в договірній ціні - 1546312,28 грн. (а.с. 61-62). Об'єми робіт та обсяг матеріалів, що використовується під час виконання робіт погоджено сторонами в локальний кошторис на виконання робіт (а.с. 63-69) та відомості ресурсів, що є невід'ємною частинами договору підряду (а.с. 70-78). Згідно умов договору в вартість робіт включена вартість безпосередньо матеріалів і робіт (протокол погодження договірної ціни) (а.с. 59).

05.01.2018 року сторонами було внесені зміни до локального кошторису виконання робіт, що призвело до зміни договірної ціни, що оформлено Додатковою угодою № 1 до договору від 05.01.2018 року (а.с. 60). Оплату авансу ТОВ Будмарін проводило частинами 07.12.2017 року - 250000,00 грн., 13.12.2017 року - 300000,00 грн., 14.12.2017 року - 200000,00 грн. (а.с. 79-80).

Окрім того, на підтвердження господарської діяльності ТОВ «Екко Експорт Про» надано первинну документацію, а саме: листи про зміну призначення платежу, договори поставки, уточнюючі замовлення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, договори субпідряду, протокол до договору субпідряду, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, договірну ціну, додаткові угоди, підсумкові відомості до локальних кошторисів, локальні кошториси на будівельні роботи, довідку ціни виконаних будівельних робіт та витрат, акт прийому виконаних будівельних робіт, виписки по рахунку (а.с. 81-152).

07.12.2017 року ТОВ «Екко Експорт Про» направило на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 07.12.2017 року на суму 250000,00 грн., яка була оформлена по факту першої події в зв'язку із отриманням підприємством передоплати по договору підряду № 04/12-17ЕЕП від 21.11.2017 року укладеному з ТОВ Будмарін (а.с. 17). Однак, в призначенні платежу була допущена помилка з номером договору. Листом від 07.12.2017 року ТОВ Будмарін надіслано на адресу ТОВ «Екко Експорт Про» лист про зміну призначеного платежу, а саме реквізитів договору та зазначило, що даний платіж просять вважати платежем по договору підряду № 05/12-17ЕЕП (а.с. 83).

Відповідно електронної квитанції про реєстрацію податкової накладної № 2 від 07.12.2017 року за реєстраційним номером НОМЕР_1 від 28.12.2017 року, реєстрацію податкової накладної № 2 від 07.12.2017 року було зупинено. В квитанції вказано про виявлені помилки: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43/34 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 18).

13.03.2018 року ТОВ «Екко Експорт Про» на пропозицію зазначену в квитанції № НОМЕР_1 від 28.12.2017 року, направило в електронному вигляді Повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК № 2 від 07.12.2017 року та надала пояснення (а.с. 20-21).

19.03.2018 року прийнято Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 613236/40307164 від 19.03.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 07.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 250000 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 23).

Відповідно п. 74.2 ст. 72 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації на даний час регламентована:

Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2016 року №752/30620 (далі - Наказ № 567);

Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29.03.2017 року №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій (далі - Постанова № 190);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 «Про затвердження Порядку роботи ОСОБА_3 Державної фінансової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року №753/30620 (далі - Наказ №566);

Постановою Кабінету ОСОБА_2 України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 року №1246 (зі змінами та доповненнями (далі - Постанова №1246).

Відповідно п.12 Постанови №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

обсяг постачання товару/послуг, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податків за встановленою формрю, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 та 215.3.2 п. 215.3 ст. 2015 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Згідно пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складання податкової накладної/рахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику.

Такий перелік затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, та передбачає надання платником податків для критерію, зазначеного у пп. 1 п. 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Для критерію, зазначеного в пп.2 п. 6 Критеріїв необхідно надати:

Договори у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

Договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, відвантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) за урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

Документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені в Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно - правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Відповідно пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. «в» п. 201.16.1, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/рахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп. 201.16.2, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п.1 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації» № 566 від 13.06.2017 року, цей порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмови в такій реєстрації, а також права та обов'язки її членів.

Згідно п. 2 Порядку №566, комісія є постійним діючим колегіальним органом ДФС, що діє в межах повноважень, визначених п. 201.16 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29.03.2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або ро відмову в такій реєстрації» .

Зазначена комісія приймає рішення про:

Реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_2 України.

Згідно вимог Кабінету ОСОБА_2 України №190 від 29.03.2017 року підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп. 201.16.2.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп. 201.16.4 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Судом з'ясовано, що фіскальним органом в квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.

Між тим, визначення фіскальним органом у Квитанції №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що контролюючим органом, у даному випадку, порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у Квитанції №1 не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ Екко Експорт Про до органу державної фіскальної служби додатково надано Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, пояснення з приводу здійснення господарських операцій, та їх документальне підтвердження (а.с. 20).

Судом з'ясовано, що за результатами розгляду податкової накладної ТОВ Екко Експорт Про з додатково доданими до них письмовими поясненнями, та первинними документами ОСОБА_3 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято спірне Рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 613236/40307164 від 19.03.2018 року у якому зазначено, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване ТОВ Екко Експорт Про Рішення ОСОБА_3 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій № 613236/40307164 від 19.03.2018 року не містять чіткої інформації щодо причин та підстав його прийняття, а містить лише загальне визначення про те, що його причиною послугувало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

До того ж, у Рішеннях ОСОБА_3 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 613236/40307164 від 19.03.2018 року не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких, зокрема, документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, рішення комісії має альтернативний характер.

При цьому, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на наявність у ТОВ Екко Експорт Про первинних документів, котрі свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які надавалися контролюючому органу для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку щодо неправомірності прийняття комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскаржуваного Рішення № 613236/40307164 від 19.03.2018 року, відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для їх скасування.

Підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29 грудня 2010р. №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)» .

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ОСОБА_3 ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення ОСОБА_3 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем ОСОБА_3 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані ТОВ Екко Експорт Про відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Екко Експорт Про .

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ТОВ Екко Експорт Про слід стягнути судовий збір в розмірі 3524,00 грн., сплачений позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Експорт Про» (місцезнаходження: 65082, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Софіївська, буд. 23; код ЄДРПОУ 40307164) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04116, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про скасування рішення від 19.03.2018 року № 613236/40307164 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 19.03.2018 року № 613236/40307164, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 07.12.2017 року.

Зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну № 2 від 07.12.2017 року.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Експорт Про» (код ЄДРПОУ 40307164) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.