Рішення

від 31.07.2018 по справі 826/8363/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2018 року № 826/8363/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства ОЛВІ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПП ОЛВІ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати ППР відповідача від 19.10.2016 № 0069121201.

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 26.05.2017 № 29708 на суму 139 222,02грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.05.2017 № 29708-17 Про опис майна в податкову заставу ;

В обґрунтування вимог зазначено, що вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при визначенні спірного ППР (в подальшому податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу) контролюючий орган дійшов необґрунтованого рішення про те, що за користування позивачем земельними ділянками, процес оформлення права користування якими не завершений, розмір плати становить 3% від нормативної оцінки, а не 1%, як правомірно сплачувало протягом останніх років підприємство. Додатково зазначено, що рішення податкового органу відносно розгляду скарги підприємства на спірне ППР було прийнято з порушенням встановлених строків, що є наслідком для задоволення скарги та скасування ППР від 19.10.2016 № 0069121201 в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, проти його задоволення заперечив та надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що спірне ППР, а також рішення прийняті на підставі нього є правомірним та не підлягають скасуванню, оскільки у відповідності до положення про плату за землю в м. Києві, затвердженого рішенням КМР від 23.06.2011, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особам, в тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законом порядку не оформлено, встановлюється в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Так, позивач є землекористувачем земельних ділянок в м. Києві, Гідропарк, площею 0,0105 та 0,0837 га. У відповідності до поданої позивачем декларації плати за землю з юридичних осіб від 20.04.2016 № 1600036732, останній визначив розмір плати за землю за 2016 рік в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земель, що не відповідає вимогам діючого законодавства, адже станом на час виникнення спірних правовідносин у ПП ОЛВІ були відсутні правовстановлюючі документи на право користування вказаними земельними ділянками.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак в судовому засіданні 28.08.2017 суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, тому на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка ПП ОЛВІ за наслідками якої складено акт від 03.10.2016 № 8359/26-53-12-04/21565315.

Висновками акту перевірки встановлено, що в податковій декларації плати за землю з юридичних осіб від 20.04.2016 № 1600036732 підприємство визначило розмір плати за землю за 2016 рік в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земель (за земельні ділянки в м. Києві, Гідропарк, площею 0,0105 та 0,0837 га.), що не відповідає вимогам діючого законодавства.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято ППР від 19.10.2016 № 0069121201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 115 738 грн. (92 590,04грн. основний платіж і 23 147,60грн. штрафні санкції).

Оскільки позивач оскаржуване ППР не погасив та не оскаржив, в зв'язку з чим сума в останньому набула статусу узгодженого податкового зобов'язання, то в подальшому відповідачем було прийнято податкову вимогу від 26.05.2017 № 29708 на суму 139 222,02грн., а також рішення від 26.05.2017 № 29708-17 Про опис майна в податкову заставу .

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Пунктом 2 ст.410 Цивільного кодексу визначено, що землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі встановлені законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України).

У відповідності до ст.269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об'єкти оподаткування земельним податком у відповідності до ст.270 ПК України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

База оподаткування земельним податком нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1. п.271.1 ст.271 ПК України).

Рішенням КМР від 18.04.2013 № 194/2951 організовано ведення міського земельного кадастру та покладено повноваження щодо його ведення на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР, шляхом внесення відповідної інформації до автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр (надання відомостей з міського земельного кадастру органам ДФС передбачено вказаним рішенням).

Так, встановлено, що за ПП ОЛВІ обліковуються земельні ділянки в м. Києві, Гідропарк, площею 0,0105 та 0,0837 га, кадастрові номери: 66:149:029 та 66:149:039.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 274 ПК України встановлені ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), а саме:

- ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ПК України);

- ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п.274.2 ПК України).

Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належить, зокрема, встановлення місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим кодексом (п.п.12.4.4 п.12.4 ст.12 ПК України).

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Так, ст.284 ПК України визначено особливості оподаткування платою за землю та передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Положенням про плату за землю в м. Києві, затвердженим рішенням КМР від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення КМР від 28.01.2015 № 58/923) встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку, яких проведено, які встановлюються у відсотках від їх нормативно-грошової оцінки, зокрема, п.5.4 визначено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Пунктом 286.2 ст.286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Судом встановлено, що в податковій декларації плати за землю з юридичних осіб від 20.04.2016 № 1600036732 підприємство визначило розмір плати за землю за 2016 рік в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земель (за земельні ділянки в м. Києві, Гідропарк, площею 0,0105 та 0,0837 га.).

В ході розгляду справи представник позивача не заперечував той факт, що вищевказані земельні ділянки перебувають в процесі остаточного узаконення їх права користування.

Даний факт дає суду підстави дійти висновку, що в ПП ОЛВІ , станом на час виникнення спірних правовідносин були відсутні правовстановлюючі документи на користування земельними ділянками.

Зазначені обставини були відображені в акті камеральної перевірки від 03.10.2016 № 8359/26-53-12-04/21565315, висновки якого слугували для прийняття спірного ППР від 19.10.2016.

В ході розгляду справи встановлено, що юридичною адресою ПП ОЛВІ є: м. Київ, вул. Малишка, 1, що підтверджується обліковими даними підприємства ІС Податковий блок , а також відомостями зазначеними в декларації від 20.04.2016 № 1600036732.

Так, згідно копій поштових конвертів, яким на вищевказану адресу позивача податковим органом направлялись зазначені документи встановлено, що останні були повернуті без вручення з відміткою - у зв'язку з відсутністю адресата одержувача .

Відповідно до п. 42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 5 розділом ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 визначено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Вищевказане дає суду підстави дійти висновку, що спірне ППР від 19.10.2016 № 0069121201, є законним, обґрунтованим, було надіслано на адресу позивача у строки та в порядку визначеним чинним законодавством України, а тому не підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що наявність можливих недоліків при оформленні на направленні оскаржуваного ППР, при дійсному встановленні порушенні, які стали підставою для його прийняття, жодним чином не впливають на законність такого рішення податкового органу.

У відповідності до приписів п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Таким чином, на виконання вищевказаних приписів ПК України, ГУ ДФС у м. Києві виставив позивачу податкову вимогу від 26.05.2017 № 29708-17, а в подальшому, на підставі ст.89 ПК України, прийняв рішення № 29708 про опис майна у податкову заставу.

Дослідження матеріалів справи, а також аналіз положень чинного законодавства дають суду підстави дійти висновку, що в даному випадку позивач зобов'язаний сплачувати 3% від нормативно-грошової оцінки земель якими користується (беручи до уваги, що процес оформлення права користування такими ділянками не завершений), а оскільки в ході розгляду справи підтверджено, що розмір земельного податку, який був сплачений позивачем у спірному періоді становив лише 1%, то прийняте позивачем ППР, а на підставі нього вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Твердження позивача про порушення податковим органом строків розгляду скарги від 26.01.2017 на спірне ППР, що є підставою для її задоволення, а отже для скасування означеного рішення не беруться судом до уваги та спростовуються рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 20.03.2017 № 10/26-1510-0216, яким податковий орган залишив в силі оскаржуване рішення надавши чітку та аргументовану відповідь, зокрема відносно строків подачі ПП ОЛВІ скарги та її розгляду податковим органом.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "ОЛВІ" (02192, м. Київ, вул. Малишка, буд. 1, код ЄДРПОУ 21565315) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа