Рішення

від 20.07.2018 по справі 826/8695/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2018 року № 826/8695/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек'юріті партнерс до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0024341404 від 07.12.2016 року, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек'юріті партнерс (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.12.2016 року №0024341404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 30.08.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 14.11.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.12.2016 року № 0024341404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження безтоварності правочинів між позивачем та його контрагентом. Всі послуги, які було замовлено позивачем у ТОВ "Дженерал Проджект", були реально передані у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Заперечення на позовну заяву суду не надав.

В судовому засіданні 14.11.2017 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження (в редакції станом на листопад 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ІССП (код за ЄДРПОУ 36351406) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки № 288/26-15-14-04-05/36351406 від 23.11.2016 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п.44.1 ст. 44, абз. а п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2015 року на загальну суму 63254 грн., в т.ч. за березень 2015 року в сумі 63254 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 року №0024341404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 904881,00 грн., в т.ч. за основним платежем 63254,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 31627 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано скаргу до Державної Фіскальної служби України (надалі - ДФС України), за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення №2248/6/99-99-11-01-01-25 від 07.02.2017 року, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.12.2016 року №0024341404 залишено без змін, а скаргу ТОВ ІССП без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки Контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Інформейшн систем сек'юріті партнерс (ТОВ ІССП ) та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю Інформаційне мереживо та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал прожект .

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ІССП (Замовник), з однієї сторони та ТОВ Інформаційне мереживо (Виконавець), з іншої сторони укладено договір №Ф2335153 про надання послуг від 01.12.2014 року (надалі - Договір №Ф2335153).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2, пп. 2.1.3 п. 2.1 Договору №Ф2335153, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю вказані послуги. Згідно цього Договору, Виконавець надає замовнику наступні послуги: Послуги з технічного обслуговування програмного забезпечення у складі HP ArcSight ESM 20 Gb від виробника - Серійний пакет HP SW9*5 Suup w/HW Replacement SVC.

Виконавець зобов'язується скласти та передати Замовнику акт наданих послуг. Акти наданих послуг надаються Виконавцем Замовнику у двох примірниках у наступному порядку: Акт наданих послуг за період з 01.12.2014 р. по 31.03.2015 р. надається не пізніше дня його підписання; Акт наданих послуг за період з 01.04.2015 р. по 31.05.2015 р. надається не пізніше дня його підписання.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду Акт №952 надання послуг (виконання робіт) від 31.03.2015 р. (Послуги з технічного обслуговування програмного забезпечення у складі HP ArcSight ESM 20 Gb від виробника - Серійний пакет HP SW9*5 Suup w/HW Replacement SVC) на загальну суму з ПДВ 274324,38 грн., в тому числі ПДВ 45720,73 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені послуги були придбані ТОВ ІССП у ТОВ Інформаційне мереживо в рамках виконання Договору №101-133 від 26.03.2015 року, який укладений між ТОВ ІССП та ПАТ Промінвестбанк , відповідно до умов якого ТОВ ІССП зобов'язався надати ПАТ Промінвестбанк послуги з технічного обслуговування Програмно- апаратного комплексу Системи управління подіями та інформацією про безпеку корпоративних ІТ-інфраструктур HP ArcSight ESM 20 Gb ПАТ Промінвестбанк , що включали в тому числі надання Сервісного пакету HP SW9*5 Suup w/HW Replacement SVC.

Виконання зазначеного договору підтверджено наступними первинними документами, які наявні в матеріалах справи, а саме: Договір №101-133 від 26.03.2015 року, акт наданих послуг №150401-3 від 01.04.2015 року та №150602-4 від 02.06.2015 року.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки зазначено, що податкова накладна №112 від 31.03.2015 р. на загальну суму з ПДВ 274324,38 грн., в тому числі ПДВ 45720,73 грн. зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та підтверджено оплату Позивачем контрагенту вартість отриманих послуг, а отже дослідженню податкова накладна не підлягає.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ Інформаційне мереживо - має стан платника 11, припинено, але не знято з обліку (з 29.09.2015 гос. судом (визнано банкрутом); остання звітність подана за червень 2015 р. з нульовим показниками.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що при подальшому дослідженні схеми за березень 2015 р. по ланцюгу постачання ТОВ Інформаційне мереживо товар на адресу Позивача не встановлено придбання отриманих послуг.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вид діяльності ТОВ Інформаційне мереживо : Код КВЕД 26.20 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування; Код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (основний); Код КВЕД 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; Код КВЕД 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 58.21 Видання комп'ютерних ігор; Код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; Код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування; Код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; Код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; припинено юридичну особу - 22.12.2015 р. номер запису: 10641170025012016 (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Отже в даному випадку контрагент Позивача (ТОВ Інформаційне мереживо ) дійсно мав змогу надати послуги з технічного обслуговування програмного забезпечення у складі HP ArcSight ESM 20 Gb від виробника - Серійний пакет HP SW9*5 Suup w/HW Replacement SVC та на час укладання та виконання умов Договору здійснював свою підприємницьку діяльність.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що Контролюючим органом не здійснювався аналіз господарських операцій саме між Позивачем та його Контрагентами (ТОВ Інформаційне мереживо ), а висновок про їх нереальність зроблений лише з аналізу операцій контрагента Позивача (ТОВ Інформаційне мереживо ) з його контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що Контролюючим органом помилково встановлено заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інформаційне мереживо за березень 2015 р. в сумі 45721,00 грн.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ Дженерал Проджект (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №Д-7 від 01.02.2015 року (надалі - Договір №Д-7).

Відповідно умов Договору №Д-7 Виконавець зобов'язується за завданням та за рахунок Замовника розробити проектну документацію з планування простору, етапи, стадії та склад якої зазначаються у Додатку 1 та передати її Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином виконані роботи - Проекту документацію.

На виконання умов зазначеного договору Позивачем надано Суду документи: акт здачі приймання робіт від 31.03.2015 року №ОУ-0000007; копії дизайн проектів, які розроблені для ТОВ Дженерал Проджект для ТОВ ІССП , які Судом долучено до матеріалів справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що зміст господарської операції, проведеної між ТОВ Дженерал Проджект для ТОВ ІССП послуг, зводився до того: ТОВ ІССП , підшуковуючи приміщення для укладання договору оренди з метою розміщення офісу, тобто вчиняючи дії, що забезпечують діяльність платника податків, створюють умови для його господарської діяльності, отримав попередню згоду від правовласника приміщення по вулиці Ямській, 72 в м. Києві на проведення оглядів приміщення, його обмірів, визначення технічних характеристик приміщення.

Судом досліджено Договір №Д-7 та надані Позивачем документи та встановлено, що в даних документах відсутні будь-які посилання на розташування даних приміщень за адресою: по вулиці Ямській, 72 в м. Києві; відсутні докази оренди; відсутні докази того кому належить дане приміщення та допуск Позивача та ТОВ Дженерал Проджект до даних приміщень, а отже Позивачем не доведено використання отриманих послуг в господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем правомірно встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Дженерал Проджект за період березень 2015 р у розмірі 17533,00 грн.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагент Позивача (ТОВ Інформаційне мереживо ), був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкову накладну на надання послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої Позивач формував податковий кредит відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, висновки Відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагента Позивача (ТОВ Інформаційне мереживо ), а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючи органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення Позивачем зобов'язань з ТОВ Інформаційне мереживо є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 07.12.2016 року № 0024341404 в частині щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45721,00 грн. та штрафні санкції у сумі 22860,50 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек'юріті партнерс (адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 36351406) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 07 грудня 2016 року №0024341404 в частині в частині щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45721,00 грн. та штрафні санкції у сумі 22860,50 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек'юріті партнерс (адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 36351406) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень ).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук