Постанова

від 26.07.2018 по справі 814/956/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/956/18

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Димерлія О.О.

судді - Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства Новацького Петра Станіславовича про стягнення заборгованості в сумі 34 455,66 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ФГ Новацький П.С. заборгованість в сумі 34455,66 грн., з яких адміністративно-господарські санкції в сумі - 34435,00 грн., пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі - 20,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначає, що протягом 2017 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач протягом 2017 року подавав до Вознесенського міськрайонного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН Інформація про попит на роботу силу (вакансій) , як підтвердження вжитих ним усіх можливих заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, повністю проігнорувавши норму статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , яка передбачає можливість відповідача на самостійне здійснення працевлаштування осіб даної категорії. Тобто, відповідач не використав усіх можливих заходів, не здійснив самостійний пошук безробітних осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

Протягом 2017 року відповідач подавав щомісячно до Вознесенського міськрайонного центру зайнятості Звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", в яких зазначав, про наявність 1 вакансії - підсобний робітник, яка може бути зайнята інвалідом, що підтверджується листом Вознесенського міськрайонного центру зайнятості № 02-446/08 від 26.03.2018 року, та 12.02.2018 року подав звітність "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2017 рік Фонду соціального захисту інвалідів, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу-20 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність-0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1.

Враховуючи, що 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, залишилось не зайнятим, на думку позивача, ФГ Новацький П.С. повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника, в розмірі 34435 грн. Крім того, через затримку сплати адміністративно-господарських санкцій, підприємству нарахована пеня у розмірі 20,66 грн.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Підприємство вжило заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. У зв'язку з цим, покладання на підприємство відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 Господарського кодексу України. Таким чином, позивач не довів суду вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання (як того вимагають приписи статті 218 Господарського кодексу України), що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII та постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 31 січня 2007 року № 70 із змінами і доповненнями та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII із змінами і доповненнями, визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ від 24 січня 2018 року вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 20 осіб, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа (а.с.13).

З розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2017 році вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника, який працює у відповідача складала 34435 грн., тому відділенням Фонду за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 34435 грн. (а.с. 12).

Відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, підприємству нарахована пеня в сумі 20,66 грн. за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій, про що зазначено в розрахунку суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2017 році (а.с. 12).

У відповідності зі статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 2 статті 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України Про зайнятість населення підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджені форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок її подання (далі наказ № 316).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 Наказу № 316, затверджена форма звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , пп.1.2. п.1 цього Наказу, затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з п.2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані № 5076-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі інваліди), що визначено пп.3.1.3. п.3.1. Порядку заповнення форми звітності №3-ПН.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2017 року інформував Вознесенський міськрайонний центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інваліда шляхом надання до Вознесенського міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вакансій для інваліда за формою №3-ПН, а саме: звіт про наявність вакансій від 03 січня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 01 лютого 2017 року, звіт про наявність вакансій від 01 березня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 03 квітня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 03 травня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 01 червня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 03 липня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 01 серпня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 01 вересня 2017 року, 02 жовтня 2017 року, звіт про наявність вакансій від 01 листопада 2017 року звіт про наявність вакансій від 01 грудня 2017 року, (а.с.25-36).

Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН відповідач повідомляв Вознесенський міськрайонний центр зайнятості про наявність у відповідача протягом 2017 року понад необхідного нормативу вакантних робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися інваліди, а саме: 03 січня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 лютого 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 березня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 03 квітня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 03 травня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 червня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 03 липня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 серпня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 вересня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 02 жовтня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 листопада 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, 01 грудня 2017 року 1 вакансія підсобний робітник, які були отримані Вознесенським міськрайонним центром зайнятості.

Окрім цього, як було встановлено судом першої інстанції, Вознесенський міськрайонний центр зайнятості не направляв відповідачу інвалідів для працевлаштування у зв'язку з відсутністю на обліку в Вознесенському МРЦЗ осіб з інвалідністю, яким відповідна робота являється підходящою за місцем проживання, що підтверджується листом від 26.03.2018 року № 02-446/08.

Тобто, відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2017 році в повному обсязі.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про охорону праці підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами частини 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені частиною 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Згідно із ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З урахуванням зазначеного, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач вжив усі передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, невиконання такого нормативу відбулось за відсутності у цьому вини відповідача, підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 31.07.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко