Постанова

від 30.07.2018 по справі 820/110/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/110/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 (суддя І інстанції Шляхова О.М.), повний текст складено 04.05.18 по справі № 820/110/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тескомм"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 року Товариство з обмежено відповідальністю Тескомм (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2017 року №0002171401 та від 21.12.2017 року №0000151410.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.09.2017 року №0002171401 та від 21.12.2017 року №0000151410.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваного рішення, неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 рік, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що складений акт від 23.08.2017 року №10644/20-40-14-01-08/38281247.

Порушення виявлені під час перевірки склали, зокрема, порушенні вимог п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток, всього на суму 237 366 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 237 366 грн; вимог п.187.1 ст.187 ст.189,п.194.1 ст.194, абзац б п.198.5 ст.198, п.151 підрозділу 2 розділу ХХ та п.15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що перевірявся на загальну суму 459 850 грн, в тому числі за лютий 2016 року на суму 296 099 грн та за квітень 2016 року на суму 163 751 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.09.2017 року №0002171401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 237366,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 14.12.2017 року №30003/6/99-99-11-01-25 про результати розгляду скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.09.2017 року № 0002181401 в частині 4 559 850 грн, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення від 14.09.2017 року № 0002171401 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення - рішення відповідача від 21.10.2017 року № 0000151410, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 584 820,50 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на суму 459 850 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 114 962,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із фактичних обставин справи, та зробив висновок про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті не у відповідності вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

На підставі п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.194.1 ст.194 ПК України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово до 31 грудня 2014 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, крім вивезення сільськогосподарськими підприємствами - виробниками таких зернових та технічних культур, вирощених на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх власності та/або постійному користуванні, та/або на орендованих землях, зареєстрованих належним чином відповідно до встановленого законом порядку, на дату такого експорту.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

До 31 грудня 2014 року включно призупинити дію пункту 197.21 статті 197 цього Кодексу.

Пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

До 31 грудня 2017 року включно призупинити дію пункту 197.21 статті 197 цього Кодексу.

У відповідності до ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення цього Кодексу", подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає платникам податків послуги у сфері електронного цифрового підпису.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою контролюючого органу цієї статті в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону.

За результатами такого розслідування винна посадова особа контролюючого органу притягується до відповідальності відповідно до закону.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" повинна забезпечувати підтримку роботи засобів електронного цифрового підпису всіх акредитованих центрів сертифікації ключів, що працюють на ринку України відповідно до чинного законодавства.

Опис форматів (стандартів), структура електронних документів, що забезпечує подання електронної звітності до автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності", повинні розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для користувачів основі на загальнодоступних інформаційних ресурсах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та тих органів державної влади, до яких обов'язковість подання звітності встановлена законодавством.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" та всі її компоненти є державною власністю.

За допомогою автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" або її компонентів можуть надаватися інші послуги.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання податкової декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.

Пунктом 202.1 ст.202 ПК України встановлено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податковим органом ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій з підприємством ТОВ Вітас, ЛТД-2015 , та неправильне застосування пільги з податку на додану вартість в частині реалізації зернових без податку на додану вартість за господарськими операціями з цим підприємством, та неправомірності донарахування податкових зобов'язань у сумі 196 612 грн з підстав експорту за межі митної території України.

Як вбачається із матеріалів справи позивач в ході своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ Вітас, ЛТД -2015 , з яким був укладений договір поставки №02/12-15 від 01.12.2015 року про придбання зернової продукції на загальну суму 1 318 698,60 грн.

09.12.2015 року ТОВ Вітас, ЛТД - 2015 постановлено позивачу зернову продукцію на загальну суму 1 318 698,60 грн, із них кукурудзу на суму - 167 121,60 грн, пшеницю на суму - 1 151 577 грн.

В підтвердження своїх доводів про реальний характер господарської операції позивачем до матеріалів справи надані наступні копії документів, а саме: договір поставки №02/12-15 від 01.12.2015 р. між ТОВ "Тескомм" та ТОВ "Вітас, ЛТД-2015", специфікації №1 та №2 від 02.12.2015р. до нього;

витяг із статуту ТОВ "Вітас, ЛТД-2015" та виписка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ "Вітас, ЛТД-2015", протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ "Вітас, ЛТД-2015" від 28.08.2015р.;

рахунки №1201/1 від 01.12.2015р., №1204/1 від 04.12.2015р., №1204/2 від 04.12.2015р., накладні №1201/1 від 01.12.2015р., №1207/1 від 07.12.2015р., №1209/1 від 09.12.2015р., картка рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Вітас, ЛТД-2015" за період з 01.01.2015 по 31.08.2017р.;

договір №17 складського зберігання зернових та насіння соняшника від 07.07.2015р. між ТОВ "Тескомм" та ТОВ "Куземівське", складські квитанції на зерно №1501 від 08.12.2015р., №1508 від 09.12.2015р., №1551 від 15.12.2015р., рахунок на оплату №326 від 15.12.2015р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №301 від 15.12.2015р., виписка із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів ТОВ "Куземівське" за період з 01.12.2015р.по 18.12.2015р., акт звірення взаємних розрахунків від 04.09.2017р.;

договір складського зберігання зерна №59-БЕ/15 від 02.12.2015р. між ТОВ "Агропромислова компанія "Агросвіт" та ТОВ "Тескомм" та додаток №1 до договору, складські квитанції на зерно №984 від 10.12.2015р., №990 від 01.12.2015р. , №1002 від 18.12.2015р., акт приймання-передачі зерна від 10.12.2015р. між ТОВ "Тескомм" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", картка аналізу зерна №127 від 18.12.2015р., акти виконаних робіт (надання послуг) №БЭ 000000315 від 11.12.2015р. та №БЭ00000319 від 18.12.2015р., акт звірення взаємних розрахунків від 04.09.2017р. ;

договір №17 складського зберігання зернових та насіння соняшника від 07.07.2015р. між ТОВ "Тескомм" та ТОВ "Куземівське", складські квитанції на зерно №1501 від 08.12.2015р., №1508 від 09.12.2015р.,№1551 від 15.12.2015р., рахунок на оплату №326 від 15.12.2015р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №301 від 15.12.2015р., виписка із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів ТОВ "Куземівське" за період з 01.12.2015р.по 18.12.2015р., акт звірення взаємних розрахунків від 04.09.2017р.;

договір складського зберігання зерна №59-БЕ/15 від 02.12.2015р. між ТОВ "Агропромислова компанія "Агросвіт" та ТОВ "Тескомм" та додаток №1 до договору, складські квитанції на зерно №984 від 10.12.2015р., №990 від 01.12.2015р. , №1002 від 18.12.2015р., акт приймання-передачі зерна від 10.12.2015р. між ТОВ "Тескомм" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", картка аналізу зерна №127 від 18.12.2015р., акти виконаних робіт (надання послуг) №БЭ 000000315 від 11.12.2015р. та №БЭ00000319 від 18.12.2015р., акт звірення взаємних розрахунків від 04.09.2017р.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність реального характеру даної господарської операції, у зв'язку з відсутністю у контрагента позивача ТОВ Вітас, ЛТД -2015 реєстрації як платника податку на додану вартість, невказання ТОВ Вітас, ЛТД -2015 у декларації на прибуток від 20.02.2016 року доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, відсутністю доказів транспортування зернової продукції, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

На підставі ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву

підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського

обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Колегія суддів, вважає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріали справи містять докази подальшої реалізації зернової продукції, отриманої у позивача підприємствам ТОВ ВВТ ГРУП кукурудза на суму 171 332 грн; ТОВ РЕАЛЗЕРНОТОРГ пшеницю на суму 491 603 грн.

Крім цього, позивачем надані наступні документи, а саме: специфікації, які є невід'ємною частиною Договору від 01.12.2015 року № 02/12-15, визначено, зокрема, що Постачальник (ТОВ "Вітас, ЛТД - 2015") зобов'язаний поставити Товар (пшеницю 3 та 6 класу) на зерновий склад ТОВ "Агропромислова компанія "Агросвіт" (специфікація № 1 від 02.12.2015) та кукурудзу на зерновий склад ТОВ "Куземівське" (специфікація № 2 від 02.12.2015); складські квитанції на зерно № 1501 від 08.12.2015 № 1508 від 09.12.2015, що видана ТОВ "Куземівське" про прийняття на зберігання від ТОВ "Тескомм" кукурудзи.

Податковим органом визнається, що товар, який був ідентичний тому, що вказаний у видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Вітас, ЛТД - 2015", було продано покупцям без ПДВ, та видані наступні документи:

згідно з договором поставки від 18.12.2015 року №1218к1, укладений з ТОВ "Реалзерноторг", податковий номер 39501770, ТОВ "Тескомм" - у подальшому "Продавець" зобов'язується передати у власність "Покупця" (ТОВ "Реалзерноторг") с/х продукцію урожаю 2015 року, в подальшому Товар, найменування, кількість та ціна якої визначається в додатках - специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. На користь вказаного покупця виписано видаткову накладну від 18.12.2015 №РН-00000009.

згідно з договором поставки від 14.12.2015 року № 151-12/15К, укладений з ТОВ "ВВТ Груп", податковий номер 36716311, ТОВ "Тескомм" - у подальшому "Постачальник" зобов'язується поставити, а "Покупець" (ТОВ "ВВТ Груп") прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме - кукурудзу 3-го класу урожаю 2015 року. На користь вказаного покупця виписано видаткову накладну від 15.12.2015 №РН-00000008.

згідно з договором поставки від 08.12.2015 року № ХАР0133-С, укладений з ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України", податковий номер 37243279, ТОВ "Тескомм" - у подальшому "Продавець" зобов'язується поставити і передати у власність "Покупця" (ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України"), а Покупець прийняти та оплатити зерно українського походження врожаю 2015 року. На користь вказаного покупця виписано видаткові накладні від 10.12.2015 №РН-00000006, від 11.12.2015 №РН-00000007.

За умовами п.3 договору поставки №02/12-15 від 01.1.22015 року та специфікацій №№ 1, 2 транспортування здійснювалось постачальником - контрагентом позивача безпосередньо на склад, з посиланням на адресу об'єкту.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, про те, що невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не може мати негативні наслідки для позивача.

З приводу неправильного застосування пільги з податку на додану вартість в частині реалізації зернових без податку на додану вартість за господарськими операціями з цим підприємством, та доводів про неправомірность донарахування податкових зобов'язань у сумі 196 612 грн, з підстав експорту за межі митної території України, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до п.30.1 , п.30.2, п.30.6 ст.30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI зі змінами та доповненнями, тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників".

Податковим органом до суду апеляційної інстанції надані пояснення з приводу того, то ТОВ Вітас, ЛТД -2015 не був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно даних баз ГУ ДФС у Харківській області ТОВ "Вітас, ЛТД - 2015" не реєструвався як платник ПДВ, тому реалізовувати товари (роботи, послуги) фактично міг виключно без податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що підприємство позивача по ланцюгу продавців було принаймні, третім, бо не є ні сільськогосподарським підприємством - виробником, ні першим посередником. Основним видом економічної діяльності ТОВ "Вітас, ЛТД-2015" зареєстровано код 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин", тобто, це підприємство не є сільськогосподарським виробником, відповідно, воно є посередником. Вказане свідчить про те, що позивач, як мінімум, є другим посередником, на якого розповсюджується звільнення від оподаткування податком на додану вартість з постачання на митній території України.

При придбанні зернової продукції у ТОВ "Вітас, ЛТД-2015" позивач не користувався податковим кредитом, оскільки ціна продукції постачальником була сформована без ПДВ (на дату поставки ТОВ "Вітас, ЛТД-2015" не було зареєстроване платником ПДВ).

Крім цього, на підставі договору №Т2008/15М від 20.08.2015р. позивач 21.08.2015р. придбав у ТОВ "СП "Ягідне" пшеницю озиму 3 класу у кількості 461 т на загальну суму 1 401 440,00 грн., у тому числі ПДВ 233 573,33 грн. Розрахунки здійснено покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у повному обсязі.

На підставі контракту від 05.08.2015р. №1/0815Т, укладеного позивачем з Understanding Commerce S.A., Panama, вищевказана пшениця вивезена на експорт у кількості 385 525 кг на загальну вартість 1 529 301,17 грн., що підтверджено ВМД №500060703/2015/012306, дата перетину митного кордону - 17.12.2015 року.

В декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року вказана операція відображена позивачем по рядку 2.1 "Операції з вивезення товарів за межі митної території України" у сумі 1 529 301 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач по даній операції не є звільненим від оподаткування ПДВ, оскільки є першим посередником, якого у першому абзаці вказаного пункту не віднесено до платників, у яких такі операції є звільненими від оподаткування. Продавець пшениці - ТОВ "СП "Ягідне" є сільгоспвиробником, що підтверджується його статистичними звітами. Крім того, на письмовий запит ТОВ "Тескомм" щодо походження придбаної у ТОВ "СП "Ягідне" озимої пшениці, ТОВ "СП "Ягідне" листом №257 від 30.08.2017р. відповіло, що поставлена озима пшениця вирощена безпосередньо ТОВ "СП "Ягідне".

Таким чином, позивач будучи звільненим від оподаткування ПДВ по цій господарській операції, здійснив звичайну експортну операцію, по якій застосувало нульову ставку.

До суду апеляційної інстанції надана копія постанови про закриття кримінального провадження від 27.06.2018 року, відповідно до змісту якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017220000000175 від 29.09.2017 року, - закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діяннях службових осіб позивача.

За вказаних обставин, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 по справі № 820/110/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 31.07.2018.