Постанова

від 25.07.2018 по справі 826/15214/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15214/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника позивача Скока В.С.,

представників відповідача Белзецької Т.Л., Нестерук А.Ю.,

Єфіменка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЕЛІТА до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія АЕЛІТА , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 вересня 2017 року №0046981406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" на 16593396,00 грн, з яких 13584666,00 грн. за податковими зобов'язаннями, та 3008730,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу щодо завищення витрат на збут за 2016 рік є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, та виникли в результаті невірного тлумачення норм чинного законодавства України. Також, позивачем зазначено, що економічна доцільність щомісячного отримання ними послуг за договором, укладеним з ТОВ "АККАУНТ" у період, за який проведено перевірку, полягає в отриманні (збільшенні) власного прибутку від здійснення страхової (господарської) діяльності, популяризації на ринку страхових послуг, розповсюдження страхових послуг серед фізичних та юридичних осіб. Крім того, економічна доцільність господарських операцій з вказаним контрагентом полягає й у відсутності необхідності приймати на роботу спеціалістів відповідних категорій, орендувати додаткові офісні приміщення, що має наслідком економію витрат на оплату праці та на оренду приміщень. На думку позивача, висновки контролюючого органу були зроблені без належного дослідження даних бухгалтерського обліку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем безпідставно сформовано показники фінансової та податкової звітності по взаємовідносинах з контрагентом, первинні документи від імені якого підписані особою, що заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства. Крім того податковий орган посилається, що проведення уцінки цінних паперів на дату продажу є порушенням Міжнародного стандарту фінансової звітності 9, 13 та Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 39.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які зазначені в акті перевірки та яким суд першої інстанції вже надав оцінку. Також зазначає, що на момент перевірки відсутні будь які документи, які підтверджують здійснення фіктивної діяльності ТОВ АККАУНТ , зокрема вироку суду за ст. 205 КК, рішень судів щодо визнання договорів недійсними.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 30 червня 2017 року по 10 серпня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведена виїзна документальна планова перевірка Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЕЛІТА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №927/26-15-14-06-02/31351587 від 17 серпня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13 584 666 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 1 549 745,00 грн., за 2016 рік у сумі 12 034 921 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення №0046981406 від 13 вересня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 16 593 396 грн., з яких 13 584 666 грн. за податковими зобов'язаннями та 3 008 730 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки, позивач вважає його протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої вимоги довів і обґрунтував належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 14.1.36. Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, судом установлено, що 23 лютого 2016 року між ПрАТ СК АЕЛІТА (довіритель) та ТОВ АККАУНТ (повірений) укладено Договір доручення №6 (далі по тексту - Договір), згідно умов якого повірений, який є страховим агентом відповідно до вимог статті 15 Закону України Про страхування , зобов'язаний від імені та за дорученням довірителя виконувати частину його страхової діяльності, а саме: укладати договори страхування (поліси). З метою виконання даної частини діяльності повірений виконує наступні дії:

- здійснює самостійний пошук потенційних споживачів страхових послуг;

- надає пропозиції потенційним споживачам страхових послуг довірителя;

- проводить роботи, пов'язані з укладанням договорів страхування (полісів).

Забезпечувати відповідний документообіг та складання звітності.

Відповідно до п. 1.2 Договору Довіритель зобов'язується сплачувати Повіреному винагороду за виконання ним вищезазначених дій на умовах цього Договору.

У пункту 1.4 Договору зазначено, що Довіритель не відшкодовує Повіреному ніяких витрат, пов'язаних з виконанням доручення за цим Договором, у тому числі не забезпечує його ніякими засобами, необхідними для виконання доручення, окрім передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 4.2 даного Договору, винагорода повіреного за укладання договорів страхування (полісів) становить визначений у розпорядчих документах довірителя та встановлений у додатку 1 до цього договору відсоток сум страхових платежів, сплачених страхувальниками та отриманих довірителем відповідно до укладених за посередництвом повіреного договорів страхування (полісів), згідно з правилами страхування та тарифами, затвердженими довірителем.

Згідно з пунктом 4.5 Договору право на отримання винагороди повірений отримує після підписання сторонами акту виконаних робіт, у якому, в т.ч. зазначається обсяг та фактичний зміст виконаних робіт (шляхом зазначення виду укладеного договору страхування, його номеру, дати, загальної кількості договорів, укладених за участю повіреного), одиниці виміру господарської операції (якою сторони домовились вважати договір страхування). Підтвердженням надання необхідного обсягу послуг є факт укладання договору страхування відповідного виду і відображення такого договору у Звіті про укладені договори страхування (поліси), зіпсовані та втрачені поліси (договори страхування) і розміри отриманих страхових платежів, а також у акті виконаних робіт.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що винагорода сплачується повіреному за звітний період за умови виконання всіх нижченаведених умов: надходження на рахунок довірителя страхового платежу за договором страхування; набуття чинності договором страхування у звітному періоді; надходження до довірителя оригіналу договору страхування та звіту повіреного відповідно до вимог та в строки, визначені розділом 3 Договору.

Додатком №1 до зазначеного Договору передбачено, що винагорода повіреного за страховими продуктами становить 70%.

На виконання умов договору сторонами складено акт виконаних робіт №1 від 13 квітня 2016 року, згідно якого розмір винагороди ТОВ АККАУНТ становить 22 878 904,67 грн.

Відповідно до актів виконаних робіт №2 від 23.05. 2016 та №3 від 07.06.2016 загальний розмір винагороди контрагента позивача відповідно цих актів становить 66860670,03 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень за надані ТОВ АККАУНТ послуги позивачем в період з 13 квітня по 16 червня 2016 року перераховано винагороду у сумі 66 860 670,03 грн.

Факт перерахування грошових коштів податковим органом не заперечується.

На підтвердження реальності господарської операції, позивачем надано копії договору з додатками, актів виконаних робіт, довідки про рух коштів.

Крім того, в матеріалах справи наявний звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (форма №2) ПрАТ СК АЕЛІТА за 2016 рік, у якому відображений показник фінансового результату до оподаткування у розмірі 8 541 тис. грн.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток позивача за звітний (податковий) період 2016 рік фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності становить 8 540 971,00 грн.

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача та наданих ним доказів відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Водночас, висновок податкового органу щодо завищення позивачем витрат на збут за 2016 рік на суму агентської винагороди страхового агенту у розмірі 66 860 670,03 грн. обґрунтована протоколом допиту свідка ОСОБА_7, директора та засновника ТОВ АККАУНТ , відповідно до якого, вказана особа зазначила, що не має відношення до реєстрації даного підприємства та його фінансово-господарської діяльності.

З даного приводу, колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 27.01.2016 по справі 2а-4842/11/2670, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операції з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.01.2018 у справі №826/1244/13-а, від 20.02.2018 у справі 826/6280/13-а.

Як вірно наголошує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, на даний час відсутній вирок про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 205-1 КК України (фіктивне підприємництво; підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців). Також відсутній вирок по кримінальному провадженню №42016100000000935 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365, ч.3 ст. 212 КК України, в рамках якого допитано свідка ОСОБА_7

Окрім того, слід також зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статтях 73-75 КАС України, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем інших витрат за 2015 рік на суму уцінки поточних фінансових інвестицій у розмірі 8 663 756,17 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції установлено, що ПрАТ СК АЕЛІТА на підставі договорів №БВ-12/09/14-2 від 12 вересня 2014 року, №БВ-23/09/14-4 від 23 вересня 2014 року, №БВ-25/09/14-6 від 25 вересня 2014 року придбало у ТОВ Бімарт Солюшн цінні папери - прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ Торговий дім Віан у кількості 597 979 штук за договірною вартістю 11 959 570,00 грн.

31 березня 2015 року позивачем з урахуванням біржового курсу цінного паперу ПАТ Торговий дім Віан , визначеного ПАТ Фондова біржа ПФТС , який станом на вказану дату становив 29,23 грн., та на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ Експерт оцінка плюс №409-03/20 від 02.04.2015 здійснено дооцінку цінних паперів на суму 5 519 356, 17 грн., тобто станом на 31 березня 2015 року вартість пакета акцій, емітентом яких є ПАТ Торговий дім Віан становить 17 478 926,17 грн. На підтвердження зазначеного надано звіт про оцінку вартості пакету акцій ТОВ Торговий дім Віан .

Станом на 30 червня 2015 року позивачем з урахуванням біржового курсу цінного паперу ПАТ Торговий дім Віан , визначеного ПАТ Фондова біржа ПФТС , який станом на вказану дату становив 22,63 грн., та на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ Експерт оцінка плюс №452-06/25 від 03.07.2015 здійснено уцінку цінних паперів на суму 3 946 661,40 грн. Таким чином, станом на 30 червня 2015 року вартість пакета акцій, емітентом яких є ПАТ Торговий дім Віан становила 13 532 264,77 грн. На підтвердження зазначеного надано звіт про оцінку вартості пакету акцій ПАТ Торговий дім Віан (висновком від 03 липня 2015 року №452-06/25).

Станом на 31 грудня 2015 року позивачем у зв'язку з відсутністю на фондових біржах інформації про вартість вказаного цінного паперу, на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ Експерт оцінка плюс №556-12/25 від 31.12.2015здійснено уцінку цінних паперів на суму 1 572 694, 77 грн. Таким чином, станом на 31.12.2015 вартість пакета акцій, емітентом яких є ПАТ Торговий дім Віан становила 11 532 264,77 грн. На підтвердження зазначеного надано звіт про оцінку вартості пакету акцій ПАТ Торговий дім Віан (висновком від 31 грудня 2015 року №556-12/25).

Отже, вартість дооцінки цінних паперів ПАТ Торговий дім Віан , яка складає 5 519 356,17 грн., дорівнює вартості уцінки цих цінних паперів, яка складає 5 519 356,17 грн., що відображено у картці 14 Довгострокові фінансові інвестиції дебетове сальдо на зазначену суму.

Також, позивачем на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 30 березня 2015 року №БВ-2015/3019 у ПрАТ СК Автоексімстрах були придбані цінні папери, а саме, прості іменні акції (код ISIN - UA 4000064455), емітентом яких є ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Стандарт Кепітал у кількості 4500 штук за договірною вартістю 5 600,00 грн.

Станом на 31 березня 2015 року позивачем з урахуванням біржового курсу цінного паперу ПАТ ЗНКІФ Стандарт Кепітал , визначеного ПрАТ Придніпровська фондова біржа , який станом на вказану дату становив 700 грн., та на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ Експерт оцінка плюс №408-03/20 від 31.03.2015 здійснено дооцінку цінних паперів на суму 3 144 400,00 грн. Таким чином, станом на 31 березня 2015 року вартість пакета акцій, емітентом яких є ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Стандарт Кепітал становила 3 150 000,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості пакету акцій (висновком від 02 квітня 2015 року №408-03/20).

30 червня 2015 року позивачем у зв'язку з відсутністю на фондових біржах інформації про вартість вказаного цінного паперу, та на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ Експерт оцінка плюс №453-06/25 від 03.07.2015 здійснено уцінку цінних паперів на суму 3 144 400,00 грн. Таким чином, станом на 30 червня 2015 року вартість пакета акцій, емітентом яких є ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Стандарт Кепітал у кількості 4500 штук становила 5 600,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості пакету акцій (висновком від 03 липня 2015 року №453-06/25).

Отже, вартість дооцінки цінних паперів ПАТ ЗНКІФ Стандарт Кепітал , яка складає 3 144 400,00 грн. дорівнює вартості уцінки цих цінних паперів, яка складає 3 144 400,00 грн.

В подальшому ПрАТ СК АЕЛІТА на підставі договору міни цінних паперів від 28 вересня 2015 року №БВ-2015/4240 передано у власність ПрАТ СК Автоексімстрах цінні папери - прості іменні акції (код ISIN - UA 4000064455) у кількості 4500 штук вартістю 5600,00 грн.

Таким чином, позивачем протягом 2015 року цінні папери були дооцінені на загальну суму 8 663 756,17 грн. та уцінені на загальну суму 8 663 756,17 грн.

Відповідно до п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Різниці операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, визначаються відповідно до п. 141.2 ст. 141 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму уцінки цінних паперів (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображених у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.

Згідно з підпунктом 141.2.2 пункту141.2 статті 141 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 141.2.3. платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480 цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до п. 3 ст. 5-2 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок ринкова вартість визначається:

- за біржовим курсом - для цінних паперів, які включені до біржового списку фондової біржі;

- за вартістю, визначеною незалежним оцінювачем відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, - для цінних паперів, які не включені до біржового списку фондової біржі.

Як було зазначено вище, дооцінка та уцінка цінних паперів ПАТ Торговий дім Віан , ПАТ ЗНКІФ Стандарт Кепітал проводилась позивачем за біржовими курсами, визначеними фондовими біржами, та висновками суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ Експерт оцінка плюс .

Відповідно до наказу №1/1 від 05.01.2015 облікова політика підприємства здійснюється відповідно до принципів обліку, встановлених в Міжнародних стандартах фінансової звітності.

Так, відповідно до п. 2 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 Оцінка справедливої вартості (далі - МСФЗ 13) справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання. Для деяких активів та зобов'язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов'язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов'язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов'язання).

Відповідно до п. 9 МСФЗ 13 цей МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж активу, або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

У п. 24 МСФЗ 13 зазначено, що справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання.

Таким чином, посилання податкового органу, що відповідно до положень МСФЗ 13 цінні папери, які є фінансовими інвестиціями, оцінюються на дату балансу, є помилковими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем проведено дооцінку цінних паперів та їх уцінку на однакову суму у розмірі 8 663 756,17 грн., що одночасно збільшує доходи та витрати, що в результаті не впливає на розмір визначеного фінансового результату до оподаткування.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнесекспертаудит проведено аудит фінансової звітності позивача станом на 31.12.2015 та будь яких порушень, у тому числі щодо завищення витрат за 2015 рік на суму уцінки поточних фінансових інвестицій, не встановлено.

Також, відповідно до Висновку експерта українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз висновки Головного управління ДФС ,викладені в акті перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 584 666,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються. Сума нарахованого Приватному акціонерному товариству Страхова компанія АЕЛІТА грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України в розмірі 16 593 396,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням 13 584 666,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 008 730,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0046981406 від 13.09.2017 нормативно та документально не підтверджується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 316 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 27 липня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

І.В.Федотов