Рішення

від 30.07.2018 по справі 191/2591/18

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2591/18

Провадження № 2/191/762/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кухаря Д.О.

за участю секретаря - Яніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 191/2591/18 за позовною заявою ТОВ Карпатос до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 23 травня 2011 року між відповідачем ОСОБА_1 та ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет був укладений договір позики № 1/05. За цим договором відповідач отримав грошові кошти у розмірі 4000000,00 ( чотири мільйони) грн. Отримання грошових коштів підтверджується актом звірки заборгованості відповідача перед ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет від 14.07.2016р.

В подальшому, 02.12.2015р. зазначений договір позики був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Вінницької області по справі № 902/1496/15, яке залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р., та Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016р.

Свої рішення господарські суди аргументували відсутністю повноважень керівника ВНПЗ Дніпропетровського гуманітарного університету на укладання договору позики, у зв'язку з чим сам договір позики був визнаний недійсним, а грошові кошти, які були отримані відповідачем - такими, що були перераховані без наявних правових підстав.

Окрім грошових коштів в розмірі 4 000 000,00 грн., отриманих в межах дії договору позики, відповідач безпідставно отримала від ВНПЗ Дніпропетровського гуманітарного університету , суму у розмірі 3 729 950,00 грн., відповідно до акту звірки заборгованості відповідача від 14.07.2016р.:

Таким чином, всього відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 7 729 950,00 грн. Зазначена сума також підтверджується довідкою КБ Приватбанк від 10.12.2012р. в якій зазначено, що за період з 24.05.2011р. по 12.06.2012р. на користь відповідача була перерахована зазначена сума.

В період часу з 21.10.2016р. по 01.02.2018р. між ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет , позивачем ТОВ Карпатос , та відповідачем були укладені договори про відступлення права вимоги (усього 17 договорів). Згідно яких позивачем були сплачені на адресу ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет грошові кошти у розмірі 7729950,00 грн. Згідно з умовами цих договорів до позивача перейшло право вимоги з відповідача грошових коштів за договором позики № 1/05 від 23.05.2011р., а відповідач своїм підписом на договорах про відступлення права вимоги підтвердив, що він повідомлений, та не заперечує щодо відступлення права вимоги за цими договорами.

ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет передав позивачу документи, які підтверджують наявність заборгованості у розмірі 7729950,00 грн., а саме: оригінали договору позики № 1/05 від 23.05.2011р., акта звірки заборгованості від 14.07.2016р., платіжні доручення на загальну суму 7729950,00 грн., про що був складений Акт приймання-передачі документів, які свідчать права, що передаються за договорами про відступлення прав вимог від 01.02.2018р.

Таким чином, відповідач, з урахуванням приписів ст.216 ЦК України, та умов Договорів про відступлення права вимоги, зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у розмірі 7 729 950,00 грн.

Між позивачем та відповідачем була проведена звірка заборгованості, яка оформлена актом звірки від 01.02.2018р., яким підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 7 729 950,00 грн.

Пунктом 1 договорів про відступлення права вимоги, передбачено, що: Первісний кредитор передає Новому кредиторові (Позивачу), а Новий кредитор приймає право вимоги часткового повернення зворотної фінансової допомоги … і стає в цій частині кредитором за Договором позики № 1/05 від 23 травня 2011р., що укладений між Первісним кредитором і Боржником (Відповідачем)".

На реалізацію свого права вимоги боргу позивачем вживалися заходи досудового врегулювання суперечки. Позивач звертався до відповідача з проханням погасити частину заборгованості у розмірі 140000,00 грн. до 31.05.2018р. (лист № 5 від 20.04.2018р). Однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, натомість надала відповідь, якою не заперечувала та підтвердила факт заборгованості, однак зазначила, що не в змозі виконати свої зобов'язання внаслідок тяжкого фінансового стану.

З урахуванням викладеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРПАТОС заборгованість у розмірі 140000,00 (сто сорок тисяч) грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору.

В судове засідання представник позивача не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у спрощеному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, направила на адресу суду заяву, в якій визнала позовні вимоги і не заперечувала проти їх задоволення.

З урахуванням того, що відповідачка визнала позовні вимоги і не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності - судом було ухвалено про проведення судового розгляду за відсутності сторін.

Судом встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що 23 травня 2011 року між відповідачем ОСОБА_1 та ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет був укладений договір позики № 1/05, за вказаним договором відповідач отримала грошові кошти у розмірі 4000000,00 (чотири мільйони) грн. Вказана обставина підтверджується актом звірки заборгованості відповідача перед ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет від 14.07.2016р.

Зазначений договір позики був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Вінницької області по справі № 902/1496/15 від 02.12.2015р. яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р., та постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016р, які досліджені судом.

Крім того, судовими інстанціями було встановлено, що грошові кошти, які були отримані відповідачем - були перераховані без наявних правових підстав.

Окрім грошових коштів в розмірі 4 000 000,00 грн., отриманих в межах дії договору позики, відповідач безпідставно отримала від ВНПЗ Дніпропетровського гуманітарного університету , суму у розмірі 3 729 950,00 грн. Вказана обставина підтверджується актом звірки заборгованості відповідача від 14.07.2016 р., який дослідив суд.

Отже судом встановлено і документально підтверджено те, що відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 7 729 950,00 грн., вказана сума також підтверджується довідкою КБ Приватбанк від 10.12.2012 р. в якій зазначено, що за період з 24.05.2011 р. по 12.06.2012 р. на користь відповідача була перерахована зазначена сума.

В період часу з 21.10.2016 р. по 01.02.2018 р. між ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет , позивачем ТОВ Карпатос , та відповідачем були укладені договори про відступлення права вимоги (усього 17 договорів). Згідно яких позивачем були сплачені на адресу ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет грошові кошти у розмірі 7729950,00 грн. Згідно з умовами цих договорів до позивача перейшло право вимоги з відповідача грошових коштів за договором позики № 1/05 від 23.05.2011 р., а відповідач своїм підписом на договорах про відступлення права вимоги підтвердив, що він повідомлений, та не заперечує щодо відступлення права вимоги за цими договорами.

ВНПЗ Дніпропетровський гуманітарний університет передав позивачу документи, які підтверджують наявність заборгованості у розмірі 7729950,00 грн., а саме: оригінали договору позики № 1/05 від 23.05.2011 р., акта звірки заборгованості від 14.07.2016 р., платіжні доручення на загальну суму 7729950,00 грн., про що був складений Акт приймання-передачі документів, які свідчать права, що передаються за договорами про відступлення прав вимог від 01.02.2018р.

Відповідно до вимог ст.216 Цивільного кодексу України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, відповідач, з урахуванням приписів ст.216 ЦК України, та умов Договорів про відступлення права вимоги, зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у розмірі 7 729 950,00 грн.

Між позивачем та відповідачем була проведена звірка заборгованості, яка оформлена актом звірки від 01.02.2018р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 729 950,00 грн.

Суд приходить до висновку, що право вимоги позивача до відповідачки ОСОБА_1 виникло відповідно до умов договорів, згідно з нормами цивільного законодавства і підтверджено належними і допустимими доказами, а саме договорами про відступлення права вимоги, які дослідженні судом під час ухвалення рішення у справі.

Позивач звертався до відповідача з проханням погасити частину заборгованості у розмірі 140000,00 грн. до 31.05.2018р. , ця обставина підтверджується листом № 5 від 20.04.2018р.

При розгляді справи суд враховує положення ст.ст.216,1212 ЦК України.

Пункт 2 ст.1212 ЦК України визначає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом, також, встановлено, що зазначене набуття відбулось без достатньої правової підстави, оскільки договір був визнаний недійсним. Оскільки рішеннями господарського суду договір позики визнаний недійсним, то все отримане відповідачкою за цим договором-є безпідставно набутим майном.

Суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що відповідач ОСОБА_1 набула гроші в сумі 7729950,00 грн., ця обставина підтверджується, як матеріалами справи, так і заявою відповідача, наданою суду.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Разом з тим, суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених позивачем.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то, відповідно до ст.141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 274, 279, п.9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРПАТОС ЄДРПОУ 40880589, заборгованість у розмірі 140000,00 (сто сорок тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРПАТОС ЄДРПОУ 40880589, судовий збір в 50 відсотків судових витрат у розмірі 1050 (одна тисяча п'ятдесят) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: Д. О. Кухар