Рішення

від 17.07.2018 по справі 695/3381/17

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/3381/17

номер провадження 2/695/309/18

17 липня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг , третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг , третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області про захист прав споживача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 вересня 2017 року між ним та ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг було укладено договір про надання інформаційних та консультаційних послуг. Згідно договору відповідач зобов'язувався організувати укладення позивачем договору фінансового лізингу, а саме легкового автомобіля марки Renault, модель Duster, комплектація Expression, об'єм двигуна 1,5, дизель КПП - механічна, рік випуску - 2015, повною вартістю 235 000 грн., протягом 30 робочих днів з моменту підписання даного договору.

Вказаний правочин позивач вважає недійсним з огляду на нижчевикладені обставини.

Укладенню даного договору передували наступні події:

Працівники відповідача, мотивуючи здійсненням ТОВ Лізингова Компанія Траст Лізинг відповідної господарської діяльності з надання у лізинг транспортних засобів, навмисно вводячи в оману позивача як споживача послуг, виказуючи явні ознаки нечесного підприємництва, шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет запропонували позивачеві придбати шляхом одержання в лізинг автомобіль Renault Duster комплектація Expression об'єм двигуна 1,5 дизель КПП - механічна, рік випуску - 2015, вартістю 235 тис. грн.

При особистому зверненні позивача для придбання автомобіля для власних потреб за місцезнаходженням офісного приміщення відповідача, працівники останнього підтвердили правдивість оголошення, та що дійсно відповідач здійснює господарську діяльність з фінансового лізингу, торгівлі транспортними засобами тощо, однак обов'язковою умовою цього визначили укладення з відповідачем спочатку договору про нібито посередництво зі своїми партнерами у придбанні на умовах лізингу автомобіля, наперед визначивши основні характеристики автомобіля, його первісну вартість, розмір первісного внеску та залишкову вартість, а також про внесення первісного одноразового платежу в розмірі 47 000,00 грн. у момент підписання договору.

Так, працівники відповідача запропонували позивачеві та уклали 19.09.2017 року з ним як споживачем послуг договір про надання інформаційних та консультаційних послуг (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 30 робочих днів з моменту підписання Договору надати позивачеві інформаційно-консультаційні, консультаційно-роз'яснювальні, додаткові послуги з питань укладення позивачем договору фінансового лізингу на умовах, визначених у Додатку 1 до Договору, підготувати документи для укладення договору фінансового лізингу, здійснити пошук предмета лізингу відповідно до специфікацій, встановлених позивачем.

Згідно з додатком №1 до Договору визначено перелік умов та специфікацій, а саме автомобіль марки Renault модель Duster комплектація Expression об'єм двигуна 1,5 дизель КПП - механічна, рік випуску - 2015, повною вартістю 235 тис. грн., авансовий платіж 47 тис.грн., залишковою вартістю 188 тис. грн.

Вартість послуг відповідача згідно з розділом 2 (п.2.1.) Договору позивач сплатив одноразово на користь відповідача в сумі 47 тис. грн.

Позивач, будучи не обізнаним у галузі права, будучи в силу положень закону України Про захист прав споживачів більш слабким та вразливим учасником правовідносин, не зміг відразу зрозуміти, що відносно нього застосовується нечесне підприємництво, а умови договору є явно несправедливими в розумінні ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII).

01.11.2017 року сплив термін виконання зобов'язань відповідачем, однак останній зобов'язання не виконав взагалі, до виконання не приступив та виконувати належним чином відмовляється, так само як відмовляється повернути отримане за договором. Жодних пояснень невиконання Договору відповідач не надає. 13.11.17р. позивач направив відповідачеві письмову заяву-претензію, що одержана відповідачем 20.11.17р., з вимогою негайно виконати свої зобов'язання або ж негайно повернути авансовий платіж у повному розмірі.

Вважає, що Договір від 19.09.2017р. укладений відповідачем із застосуванням забороненої законодавством нечесної підприємницької практики та зі включенням несправедливих умов, тому має бути визнаний судом недійсним.

На думку позивача, зважаючи на недійсний правочин, відповідач неправомірно отримав його грошові кошти, тому зобов'язаний їх повернути.

Позивачем неодноразово уточнювався предмет позову. Згідно останнього уточнення позовних вимог від 19.03.2018рю, позивач просив суд визнати недійсним договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 19.09.2017р., укладений між ним та відповідачем, а також стягнути з відповідача сплачені за недійсним договором кошти в сумі 47 000 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 не з'явилися, від представника до суду надійшла заява, в якій просить справу розглядати за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги в новій редакції від 19.03.2018р. підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання представник відповідача ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг не з'явився і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-сайті Судової влади України. Відзив на позов не подав.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явився, відзив не подав, тому суд у відповідності зі ст.280 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Представник третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області у судове засідання не прибув з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 4, 19 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що дійсно 19 вересня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг було укладено договір про надання інформаційних та консультаційних послуг. Згідно договору відповідач зобов'язувався організувати укладення позивачем договору фінансового лізингу, а саме легкового автомобіля марки Renault, модель Duster, комплектація Expression, об'єм двигуна 1,5, дизель КПП - механічна, рік випуску - 2015, повною вартістю 235 000 грн., протягом 30 робочих днів з моменту підписання даного договору.

На виконання умов договору позивач сплатив одноразово на користь відповідача 47 000 грн., що складає 10% від вартості предмета лізингу, який буде предметом договору фінансового лізингу, що стверджується квитанціями про сплату коштів (а.с. 14, 32).

Позивач покладені на нього обов'язки виконав.

У порушення умов договору та закону відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Як було встановлено в судовому засіданні, укладенню даного договору передували наступні події: Працівники відповідача, мотивуючи здійсненням ТОВ Лізингова Компанія Траст Лізинг відповідної господарської діяльності з надання у лізинг транспортних засобів, навмисно вводячи в оману відповідача як споживача послуг, виказуючи явні ознаки нечесного підприємництва, шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет запропонували позивачеві придбати шляхом одержання в лізинг автомобіль Renault Duster комплектація Expression об'єм двигуна 1,5 дизель КПП - механічна, рік випуску - 2015, вартістю 235 тис. грн.

При особистому зверненні позивача для придбання автомобіля для власних потреб за місцезнаходженням офісного приміщення відповідача, працівники останнього підтвердили правдивість оголошення, та що дійсно відповідач здійснює господарську діяльність з фінансового лізингу, торгівлі транспортними засобами тощо, однак обов'язковою умовою цього визначили укладення з відповідачем спочатку договору про нібито посередництво зі своїми партнерами у придбанні на умовах лізингу автомобіля, наперед визначивши основні характеристики автомобіля, його первісну вартість, розмір первісного внеску та залишкову вартість, а також про внесення первісного одноразового платежу в розмірі 47 000,00 грн. у момент підписання договору.

Так, працівники відповідача запропонували позивачеві та уклали 19.09.2017 року з ним як споживачем послуг договір про надання інформаційних та консультаційних послуг (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 30 робочих днів з моменту підписання Договору надати позивачеві інформаційно-консультаційні, консультаційно-роз'яснювальні, додаткові послуги з питань укладення позивачем договору фінансового лізингу на умовах визначених у Додатку 1 до Договору, підготувати документи для укладення договору фінансового лізингу, здійснити пошук предмета лізингу відповідно до специфікацій, встановлених позивачем.

Згідно з додатком №1 до Договору визначено перелік умов та специфікацій, а саме автомобіль марки Renault модель Duster комплектація Expression об'єм двигуна 1,5 дизель КПП - механічна, рік випуску - 2015, повною вартістю 235 тис. грн., авансовий платіж 47 тис.грн., залишковою вартістю 188 тис. грн.

Вартість послуг відповідача згідно з розділом 2 (п.2.1.) Договору позивач сплатив одноразово на користь відповідача в сумі 47 тис. грн.

Як було встановлено в судовому засіданні позивач взагалі не розумівся на юридичних тонкощах призначення лізингових платежів та розраховував, що якраз сплачує грошові кошти у формі авансового платежу за замовлений ним товар.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При цьому під добросовісністю слід розуміти належну поведінку при виникненні та виконанні зобов'язання вчинення дій таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, зловживання довірою тощо. Принцип добросовісності передбачає чесну, сумлінну поведінку суб'єктів зобов'язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб.

У той же час відповідно до ст. 19 спеціального закону - закону України Про захист прав споживачів , Підприємницька практика є такою, що вводить оману, а пропонування продукції споживачу надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману:

1)пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

Фактично, відповідач не вчинив жодних дій та не має і не мав на меті, укладаючи Договір, надавати позивачеві обраний автомобіль за визначеною ціною, яка є приблизно вдвічі нижчою за ринкову;

2)пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

Фактично, відповідач замість укладення договору лізингу, продажу тощо та передачі автомобіля на визначених умовах, як було обіцяно, нав'язав позивачеві як споживачу консультаційні послуги , тобто не вчинив та не мав на меті надавати у лізинг визначений автомобіль;

3)відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Причому, перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману не є вичерпним.

Таким чином, Договір, що укладений відповідачем, є укладеним із застосуванням забороненої законодавством нечесної підприємницької практики.

Отже, відповідач у нечіткий, незрозумілий та двозначний спосіб подавав позивачеві інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору,оскільки фактично пропонував позивачеві до одержання у лізинг автомобіль за суттєво нижчою ціною, аніж такі автомобілі пропонуються на ринку до продажу, тим самим спонукаючи позивача негайно внести значну суму грошей (47 000,00 грн.) як разовий платіж і підписати спірний Договір, який, по суті, лише натякає на обов'язок Відповідача вчинювати малозначущі дії на кшталт здійснити пошук предмета лізингу , тоді як зважаючи на обставини справи, назву та здійснювану відповідачем діяльність з фінансового лізингу, зміст і додатки Договору, рекламу в мережі Інтернет, завдяки якій позивач звернувся до відповідача, навмисне мав сформувати у позивача як споживача та сформував уявлення, що укладаючи спірний договір та сплачуючи кошти він одержує реальне матеріальне благо у вигляді одержання автомобіля в лізинг.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

3.Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

4.Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Суд зауважує, що пп.6.2.-6.4. Договору позивача протиправно обмежено у праві на розірвання договору, а саме строк визначено невиправдано малим - 1 календарний день, після спливу якого сплачені кошти в якості одноразового платежу не повертаються споживачу. До того ж, даним пунктом позивачеві встановлено надміру жорсткі, фактично нездійсненні обов'язки, а саме протягом 1 календарного дня направити лист-заяву (з поштовим повідомленням, описом) із обов'язковою умовою - із зазначенням банківських реквізитів відкритого банківського рахунку на своє ім'я, викладених на офіційному бланку або із завіренням мокрою печаткою банківської установи .

Цілком очевидно, що такі умови позивач, не маючи відкритого банківського рахунку та не маючи реальної можливості відкрити його негайно у вказаний строк, та ще й одержати реквізити на офіційному бланку і з печаткою банку, та ще й не маючи можливості залучити адвоката через надмірно короткий строк не міг виконати таких умов.

У даному випадку, зокрема, позивача примушено негайно, наперед сплатити в якості одноразового платежу значну суму коштів (47 000 грн., на яку згідно з умовами Договору зменшується вартість автомобіля з 235 000 грн. до залишкової 188 тис. грн.) в момент укладення Договору, тоді як відповідачеві Договором надано право 30 робочих днів, щоб надати довідкові консультаційні послуги, здійснити пошук без визначення хоча б відносно чітких дій та порядку, способу їх вчинення, а отримавши кошти - фактично обернути їх на свою власність, примушувати споживача вести листування, щоразу поновлюючи строк 90 робочих днів на повернення хоча б частини коштів.

5.Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке

положення може бути змінено або визнано недійсним.

6.У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1)такі положення також: підлягають зміні; або

2)договір може бути визнаним недійсним у цілому.

7.Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

8.Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, умови договору, передбачені п.п.6.2.,6.3 та 6.4. є несправедливими в розумінні ст.19 Закону №1023-XII, оскільки необґрунтовано обмежують права позивача як споживача, встановлюють надміру жорсткі обов'язки щодо розірвання договору та повернення своїх коштів, які останній завідомо не в змозі виконати, наслідком чого його кошти залишаться або протягом тривалого усунення недоліків листа-заяви у володінні відповідача та стають його власністю, або позивачеві повернуться лише 80% разового внеску.

Отже, Договір укладений відповідачем із застосуванням забороненої законодавством нечесної підприємницької практики та із включенням несправедливих умов, суд визнає недійсними.

Незважаючи на направлення позивачем в установлений термін 13.11.2017 року відповідачу письмової заяви-претензії з вимогою негайно виконати свої зобов'язання або повернути йому грошові кошти (а.с.15-16), з боку відповідача не були виконані приписи діючого законодавства та не повернуті реально сплачені позивачем грошові кошти в сумі 47 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати недійсним договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 19.09.2017р., підписаний позивачем та відповідачем, та стягнути із відповідача на користь позивача 47 000 гривень грошових коштів, одержаних відповідачем за недійсним договором про надання інформаційних та консультаційних послуг від 19.09.2017р.

Судові витрати по справі, суд вважає, що підлягають стягненню із відповідача ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг на користь держави відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в сумі 704,80 грн.

На підставі наведеного та ст.ст.16, 202, 203, 215, 216, 509 ЦК України, Конституції України, Закону України Про захист прав споживачів , та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 259, 263, 265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 19.09.17р. між позивачем та відповідачем.

Стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за недійсним договором про надання інформаційних та консультаційних послуг від 19.09.17р. між сторонами гроші в сумі 47000,00грн.

Стягнути з ТОВ Лізингова компанія Транс Лізинг на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 26 липня 2018 року.