Постанова

від 27.07.2018 по справі 140/1464/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/1464/16-ц

Провадження № 22-ц/772/1333/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 рокуСправа № 140/1464/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Медвецького С.К.

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): Селянське фермерське господарство Відродження

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Відродження на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Алєксєєнка В.М. о 11 год. 40 хв. в приміщенні Немирівського районного суду Вінницької області,

встановив:

В липні 2016 року Селянське фермерське господарство Відродження звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.01.2008 року між ОСОБА_3 та СФГ "Відродження" був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Немирівській філії ДП Центр ДЗК 15.05.2008 року за № 040886000351.

В березні 2016 року ОСОБА_3 було самостійно без будь-якого погодження з СФГ "Відродження" посаджена сільськогосподарська культура, чим було порушено умови договору, а саме п. 29, яким передбачено, що орендодавець не вправі вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою та п. 30, що передбачає право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов даного договору.

Також, СФГ Відродження у позовній заяві зазначає, що діями ОСОБА_3 були порушені їх законні права та інтереси, які потребують захисту шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення відповідачем прав позивача, що буде виражатися у звільненні самовільно зайнятої земельної ділянки, тому звернувшись в суд з даним позовом, просили зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 3,3024 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області та передати земельну ділянку СФГ Відродження без відшкодування ОСОБА_3 затрат, понесених за час незаконного користування земельною ділянкою та з передачею СФГ Відродження незібраного врожаю сільськогосподарських культур на вказаній земельній ділянці.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до СФГ Відродження .

Вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 мотивував тим, що 04.03.2016 року він звернувся до голови СФГ Відродження із заявою про намір самостійно використовувати земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва та просив на належній йому земельній ділянці не проводити сільськогосподарських робіт, чим повідомив СФГ Відродження про припинення цивільно-правових відносин щодо оренди земельної ділянки, які продовжувались після закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 04.02.2003 року, при цьому від СФГ Відродження на його заяву жодних заперечень не надходило.

В квітні 2016 року ОСОБА_3 обробив належну йому земельну ділянку і засіяв її ячменем, однак 22.07.2016 року СФГ Відродження протиправно здійснило збір посівів сільськогосподарських культур, що були засіяні на вказаній земельній ділянці, що є грубим порушенням прав ОСОБА_3

Договір оренди земельної ділянки від 20.01.2008 року, ОСОБА_3 не підписував і по факту підробки посадовими особами СФГ Відродження підпису ОСОБА_3, прокуратурою Немирівського району порушено кримінальне провадження №42016021240000086, тому звернувшись в суд, ОСОБА_3 просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,3024 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Обідненської сільської ради Немирівського району, укладений між ОСОБА_3 і СФГ Відродження від 20.01.2008 року та зареєстрованого у Немирівській філії ДП Центр ДЗК від 15.05.2008 року за №040886000351 недійсним та повернути земельну ділянку ОСОБА_3, стягнути з СФГ Відродження на користь ОСОБА_3 вартість неправомірно зібраного урожаю ячменя в розмірі 67154,30 грн. В подальшому представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зменшено позовні вимоги, а саме щодо стягнення вартості неправомірно зібраного урожаю з 67 154,30 грн. до 50 303,40 грн.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року в задоволенні позову СФГ Відродження відмовлено Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,3024 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Обідненської сільської ради, Немирівського району, Вінницької області, укладений між ОСОБА_3 і СФГ Відродження від 20.01.2008 року та зареєстрованого у Немирівській філії ДП Центр ДЗК від 15.05.2008 року за № 040886000351 та повернуто земельну ділянку ОСОБА_3. Стягнуто з СФГ Відродження на користь ОСОБА_3 вартість неправомірного зібраного урожаю ячменя в розмірі 50303,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року, СФГ Відродження подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов СФГ Відродження задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

11 червня 2018 року представником ОСОБА_5 - ОСОБА_4 надано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а тому просить апеляційну скаргу СФГ Відродження відхили, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області 12 квітня 2018 року залишити без змін.

В судове засідання представник СФГ Відродження не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому 25 липня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання представника СФГ Відродження ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікуванні, однак суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У даній справі такий строк закінчується 28 липня 2018 року.

Крім того, СФГ Відродження має інших представників, у яких дійсні доручення на представництво інтересів юридичної особи в суді (а.с. 72, 74, 75, 99, 218 ), та які не повідомили суд про причини їх неявки в судове засідання, а враховуючи неможливість спрогнозувати час необхідний на відновлення працездатності ОСОБА_6 та строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника СФГ Відродження , оскільки відкладення розгляду справи на невизначений строк призведе до порушення строків розгляду справи. При цьому, слід врахувати, що за правилами ч. 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року таким вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,3024 га, яка розташована на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом Серії НОМЕР_2 (а.с.4, 62 т.1).

04 лютого 2003 року між ОСОБА_3 та СФГ "Відродження" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, згідно із типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 4 лютого 2000 року №21.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до голови СФГ Відродження із заявою про намір самостійно використовувати земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва та просив не проводити на його земельній ділянці сільськогосподарських робіт (а.с. 64).

Відповіді на дану заяву ОСОБА_3 не отримав.

В квітні 2016 року ОСОБА_3 самостійно обробив свою земельну ділянку і засіяв її ячменем, однак 22.07.2016 року СФГ Відродження здійснило на вказаній земельній ділянці збір посівів, насаджень сільськогосподарських культур.

Як вбачається з матеріалів справи, СФГ Відродження обґрунтовує заявлені позовні вимоги наявністю між сторонами правовідносин, що врегульовані договором оренди землі від 20.01.2008 року. В свою чергу ОСОБА_3 в обґрунтування зустрічних позовних вимог заперечує дійсність договору оренди землі від 20.01.2008 року, вказуючи на те, що він не підписував цей договір, відповідно про його існування не знав, примірника договору не отримував.

Так, згідно договору оренди земельної ділянки від 20.01.2008 року, він укладений між ОСОБА_3 та СФГ "Відродження" строком на 10 років та зареєстрований у Немирівській філії ДП Центр ДЗК 15.05.2008 року за № 040886000351 (а.с.6-7 т.1).

27.07.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Немирівської місцевої прокуратури з повідомленням про те, що директор СФГ Відродженн гр. ОСОБА_8 підробив підпис ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки, яка згідно державного акту належить ОСОБА_3, в результаті чого було відрите кримінальне провадження №42016021240000086 (а.с.57 т.1), крім того ОСОБА_3 було подано заяву до Немирівської місцевої прокуратури про те, що працівниками СФГ Відродження було зібрано урожай ячменю на земельній ділянці, яку він засіяв та обробляв, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження №42016021240000087 (а.с.58 т.1).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Умови договору оренди землі визначено у ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Вказані положення дають підстави для висновку про те, що підписуючи договір оренди землі, орендар та орендодавець мають бути обізнані та погоджуватись з його істотними умовами.

Про наявність волевиявлення особи та ознайомлення її зі змістом укладеного договору оренди землі свідчить підписання нею тексту такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що підпадає під поняття правочин (ч. ст. 202 ЦК України), і стверджує про волевиявлення сторони.

Для з'ясування питання дійсності договору судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_3 у справі призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта від 13.07.2017 року №220-П за результатами почеркознавчої експертизи по матеріалам цивільної справи встановлено, що підпис в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 20.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та СФГ Відродження строком на 10 років, який був зареєстрований у Немирівській філії ДП Центр ДЗК 15.05.2008 року за №040886000351 (а/с 125-126) виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Підпис в оригіналі розрахунку за земельний пай за 2011 року відомість №35 на суму 1277,30 грн. (а/с 130) виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Підпис в оригіналі видаткового касового ордеру 29.11.2013 року на суму 2245,00 грн. (а/с 129), виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Підпис в оригіналі видаткового касового ордеру 04.08.2014р. на суму 2245,00 грн. (а/с 128), виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Представники СФГ Відродження були ознайомлені з матеріалами справи та відповідно результатами експертизи, що підтверджується їх підписами на відповідних заявах (а.с. 175, 176), однак в суді першої інстанції не заявляли клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа (ПП Верховного суду України, висловлена у постанові від 18.12.2013 року у справі №6-127цс13).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку, при укладанні договору, порушені вимоги ч.3 та 4 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Наведені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки ОСОБА_3 не підписував вищевказаний договір, а відтак не був ознайомлений з істотними умовами договору, що свідчить про відсутність його справжнього волевиявлення на підписання договору саме на таких умовах.

Встановивши, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі Орендодавець в договорі оренди земельної ділянки виконаний не ним, а іншою особою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15 та в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року №61-4845св18, від 11 квітня 2018 року №61-1196св18, від 12 квітня 2018 року № 61-48св18.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

Вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_3 вартості неправомірно зібраного врожаю суд першої інстанції виходив з того, що згідно із довідкою відділу статистики у Немирівському районі Вінницької області від 19 квітня 2017 року №414 урожайність ячменю на станом на 01 серпня 2018 року по Немирівському районі Вінницької області становила 52,3 центнери з га., а ціна за тону ячменю за січень - липень 2016 року складає 2912,5 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір вартості урожаю ячменя, яку слід відшкодувати ОСОБА_3 становить 50 303,40грн., виходячи з розрахунку 3,3024*52,3*2912,5. Вказаний розрахунок СФГ Відродження не спростувало, та відповідно не заперечило факт зібрання врожаю на спірній земельній ділянці.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справа розглянута без участі представника СФГ Відродження , то дані доводи не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи слідує, що представництво інтересів СФГ Відродження здійснювалось декількома представниками, зокрема, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями довіреностей і договором, термін дії яких не закінчився (а.с. 72, 74, 75, 76, 78, 99, 218). При цьому, СФГ Відродження було належним чином повідомлене про призначення розгляду справи на 12.04.2018 року, а підстав для визнання поважною причину неявки усіх представників СФГ Відродження не було.

За таких обставин, суд першої інстанції враховуючи строки розгляду справи, та тривалість розгляду справи дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без участі представника СФГ Відродження , повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у встановленому ЦПК України порядку.

Щодо викладених в апеляційній скарзі посилань на неправильність висновку експерта, то дані посилання є необгрунтованими і до того ж представниками СФГ Відродження не заявлялось клопотання про призначення повторної експертизи, також безпідставними є твердження про недоведення ОСОБА_3 неправомірності збирання урожаю та розміру заподіяних збитків, оскільки дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відносно тверджень про пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності, то позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, яка в даному випадку не заявлялась.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не можна вважати такими, що дають підстави для скасування судового рішення, оскільки відповідно до положення абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, при вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Відродження залишити без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ В.В. Оніщук

Судді /підпис/ Л.О. Голота

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно із оригіналом

Головуючий В.В. Оніщук