Рішення

від 23.07.2018 по справі 515/421/18

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/421/18

Провадження № 2/515/858/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря Коренчук О.Е.

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представників відповідача (за довіреністю) ОСОБА_2

ОСОБА_3

третіх осіб ОСОБА_4

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідаль- ністю ім.В.З. Тура , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

про визнання договору оренди недійсним,

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2018 року ОСОБА_6 в особі свого представника адвоката ОСОБА_1 звернув- ся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір оренди землі від 16.05. 2017 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ім.В.З. Тура (надалі - ТОВ ім.В.З. Тура ) та ОСОБА_4, посилаючись на наступні обставини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2015 р. серії НВІ № 749549 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,0898 га, що розташована на території Та- тарбунарської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5125010100:01:001:1344. 23 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). 20 липня 2017 року вказаний договір розірвано між ними на підставі додаткової угоди, державна реєстрація якої проведена 18 серпня 2017 р., індексний номер рішення про припи- нення речового права - 36755295. 19 серпня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір встановлення права користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (ем- фітевзису) строком на 100 років до 19 серпня 2117 р. Після підписання договору ОСОБА_4 отри- мав від нього плату за користування земельною ділянкою за весь термін в сумі 300000 грн. При зверненні до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центра надання адміністративних послуг при Татарбунарській районній державній адміністрації Одеської області ОСОБА_7 з ме- тою реєстрації вказаного договору емфітевзису позивач він 14.02.2018 р. отримав відмову у зв'яз- ку з тим, що речове право вже зареєстровано. Так, згідно інформаційної довідки № 114043869, між ТОВ ім.В.З.Тура та ОСОБА_4 09.11.2017 р. зареєстровано договір оренди землі. Вважає, що договір оренди землі, який укладений 16.05.2017 р. між ТОВ ім.В.З.Тура та ОСОБА_4 та зареєстрований 09.11.2017 р. є недійсним, оскільки на момент його підписання останній перебував у належним чином зареєстрованих договірних відносинах з ОСОБА_5, а в пункті 23 оспорю- ваного договору зазначено, що обмеження (обтяження) не встановлено, що не відповідає дійснос- ті. Відповідно до ч.5 ст.2 Закону України про державу реєстрацію речових права на нерухоме ма- йно та їх обтяжень від 01.06.2004 р., обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору, зазначене обтяження було встанов- лено договором встановлення права користування земельною ділянкою сільськогосподарських по- треб (емфітевзису), укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яке було дійсним до 18 серпня 2017 року. Він має переважне право на користування зазначеною земельною ділянкою через те, що він уклав договір емфітевзису з ОСОБА_8 на наступний день після державної реєстрації додат- кової угоди про розірвання договору встановлення користування земельною ділянкою сільськогос- подарських потреб, укладеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_5. На момент підписання договору між ним та ОСОБА_8 спірна земельна ділянка не була зв'язана обмеженнями у використанні, між ними були досягненні всі істотні умови договору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні не визнали позовні вимоги, просили відмовити у їх задоволенні, надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що 16 травня 2017 року ОСОБА_9 звернувся до ТОВ ім.В.З. Тура із пропозицією щодо укладання договору оренди землі, з метою передачі належної йому землі площею 5,0898 га, що розташована на території Татарбунар- ської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 51250101 00:01:001:1344, в обробку товариством для вирощування сільськогосподарської продукції за пла- ту. Договір між ним був укладений, всі умови виконані, орендна плата сплачується, земля оброб- ляється. 09 листопада 2017 року проведена державна реєстрація укладеного договору оренди землі між ОСОБА_4 та ТОВ ім.В.З. Тура . Станом на дату реєстрації договору жодних інших ре- чових прав на спірну земельну ділянку у відповідному єдиному державному реєстрі зареєстровано не було. Згідно ст.125 ЗКодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право по- стійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєст- рації цих прав. Тому, факт підписання договору оренди землі або емфітевзису до моменту держав- ної реєстрації права за ним не створює правових наслідків у вигляді виникнення права користу- вання земельною ділянкою. Жодних прав у позивача на земельну ділянку, належну ОСОБА_4, не має і ніколи не було. Вважають, що у даному випадку предмет спору відсутній.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - надали заяви, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прихо- дить до висновку про наступне.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НВІ 749549, посвідченого 06.12. 2016 р. нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_10 (а.с.18), ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,0898 га, кадастровий номер 5125010100:01:001:1344, що розташована на території Татарбунарської міської ради (за межами населеного пункту), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2016 р., що підтверджується витягом із вказаного реєстру речових прав № 75155826 (копія якого на а.с.19).

В судовому засіданні встановлено, що 16 травня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ ім.В.З. Тура було укладено договір оренди землі, предметом якого зазначена земельна ділянка площею 5,0898 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5125010100:01:001:1344. Договір укладено строком на 10 років, з виплатою орендної плати в розмірі 6539,22 грн.

Згідно інформації № 114043869 з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 11 4043869, сформованої 14 лютого 2018 року (копія на а.с.16), 09 листопада 2017 року державним реєстратором ОСОБА_11 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - договору оренди земельної ділянки площею 5,0898 га, кадастровий номер 5125010100:01:001: 1344, власник ОСОБА_4, орендар - ТОВ ім.В.З. Тура .

Як вбачається з копії договору встановлення права користування земельною ділянкою для сіль- ськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 19.08.2017 р., ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 право користування земельною ділянкою площею 5,0898 га, що розташована на території Та- тарбунарської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5125010100:01:001:1344. Термін дії договору встановлений на 100 років з 19.08.2017 р. до 19.08. 2117 р.

14 лютого 2018 року державним реєстратором відмовлено ОСОБА_6 у державній реєстрації договору емфітевзису, оскільки вже зареєстроване інше право - право оренди на земельну ділян- ку площею 5,0898 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5125010100:01:001:1344, відповідно до інфор- маційної довідки 114043869 (а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом сво- го особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивіль- них прав, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чин- ності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам циві- льного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учас- ника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових нас- лідків, що обумовлені ним.

За змістом ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, вста- новлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного ко- ристування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюю- ться Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Як визначено у ч.1 ст.6 ЗУ Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ді- лянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.13 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендо- давець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов до- говору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водно- час на неї покладаються певні обов'язки.

В силу ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинен- ня правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, ст.203 цього Кодексу. Недій- сним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспо- рюваний правочин).

В ході розгляду даної справи порушень при укладенні між ОСОБА_4 та ТОВ ім.В.З. Ту- ра договору оренди земельної ділянки площею 5,0898 га, що розташована на території Татарбу- нарської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 512501 0100:01:001:1344, від 16.05.2017 р. судом не встановлено. Спірний договір є дійсним, оскільки ук- ладений на законних підставах, відповідно до вимог ЦК України та інших актів цивільного законо- давства.. Особи, які його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін при укладенні договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Договір укладений у письмовій формі, він пройшов державну реєстрацію 09.11.2017 р., земельна ділянка була пере- дана відповідачу відповідно до умов зазначеного договору, власник землі отримує орендну плату, обумовлену договором.

Таким чином, договір оренди землі, що укладений між ОСОБА_4 та ТОВ ім.В.З. Тура , є таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог ЦК України та інших актів циві- льного законодавства. Правових підстав для визнання його недійсним у межах заявлених позива- чем вимог при розгляді даної справи не встановлено.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та ін- ших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Ко- дексом.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Проте, представником позивача не надано суду необхідних та достатніх об'єктивних доказів, на підставі яких можливо задоволення його позовних вимог, а судом їх не добуто.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 210, 626-630, 638-640 ЦК України, Законом Ук- раїни Про оренду землі , ст.ст.76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у позові ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідаль- ністю ім.В.З. Тура , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору оренди недійсним.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Тимошенко