Рішення

від 31.07.2018 по справі 573/1145/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1145/18

Номер провадження 2/573/403/18

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Кліщ О.В.

за участю секретаря: Сітало Ю.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 02 червня 2016 року помер його батько - ОСОБА_3. Після смерті останнього відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок під №17 по вул. Миру у с. Новоіванівка Білопільського району Сумської області. Батько постійно та на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 один. Побудував цей будинок з надвірними будівлями батько ще в 1975 році. За життя батько залишив заповіт від 25 листопада 2015 року, посвідчений секретарем Гуринівської сільської ради ОСОБА_4, яким все своє майно на випадок смерті заповів йому. Він доглядав батька до смерті, розпорядився речами померлого та проводив поточний ремонт житлового будинку.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 21 травня 2018 року йому було надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_1 Спадкова справа за його заявою відкрита 26 червня 2018 року ОСОБА_2 районною державною нотаріальною конторою.

Але коли він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, йому відмовили у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищезгаданий будинок, а також тому, що житловий будинок не зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 02 червня 2016 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Новоіванівка, вул. Миру, 17.

Ухвалою від 17 липня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 26).

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Представник останнього за довіреністю ОСОБА_5 подала заяву про проведення підготовчого засідання в її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить позов задовльнити.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. В силу статті 131-1 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Разом з цим, відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України норма щодо здійснення представництва у судах першої інстанції виключно адвокатами вступає в силу з 01 січня 2019 року. З огляду на викладене, суд вважає допустимим представництво ОСОБА_5 інтересів позивача ОСОБА_1 у суді на підставі довіреності.

Представник відповідача - Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з'явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнають.

Третя особа - ОСОБА_2 районна державна нотаріальна контора в особі завідувача ОСОБА_6 подали заяву про розгляд справи без участі представника, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

У зв'язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення в цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні у правовідносинах, що виникли між сторонами.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, яким є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті щодо усієї спадщини або її частини (ч. 1 ст. 1223, ст. 1233, ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

В силу положень ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини .

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 02 червня 2016 року у с. Новоіванівка Білопільського району Сумської області помер батько позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 І-БП № 265565 (а. с. 6).

Після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Новоіванівка, вул. Миру, 17, які були побудовані у 1975 році, згідно з даними погосподарської книги № 8 Гуринівської сільської ради за 1976-1980 роки головою зазначеного домогосподарства значиться ОСОБА_1 Також сільська рада зазначає, що земельна ділянка, розташована за адресою: с. Новоіванівка, вул. Миру, 17, згідно з рішенням сесії Гуринівської сільської ради Білопільського району від 30 липня 1993 року передана у приватну власність - розміром 0,45 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,05 га, для ведення товарного особистого селянського господарства - 0,40 га, ОСОБА_1, що підтверджується довідками Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області №№ 203, 202 від 05 квітня 2018 року (а. с. 18, 19).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області 25 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №29, БієнкоОлексій Олексійович на випадок своєї смерті заповів синові ОСОБА_1 все своє майно (а. с. 5).

Як вбачається зі свідоцтва про народження Серії І-АВ № 336289 батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а. с. 7).

Згідно з довідкою № 201 від 05 квітня 2018 року Гуринівської сільської ради ОСОБА_1 постійно і на день смерті 02 червня 2016 року проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживав один. Заповіт від імені померлого посвідчений секретарем виконавчого комітету сільської ради 25 листопада 2015 року за реєстровим №29, не змінювався та не відмінявся. Доглядав до дня смерті та здійснив поховання ОСОБА_1 його син - ОСОБА_1, який проживав в спадковому будинку протягом шести місяців після смерті батька, здійснював догляд за будинком, земельною ділянкою, розпорядився особистими речами померлого батька, зберігав його особисті документи (а. с. 17).

Рішенням від 21 травня 2018 року Білопільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 було визначено додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю 2 місяці після померлого 02 червня 2016 року батька - ОСОБА_3 (а.с.8-9).

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 26 чеврня 2018 року за заявою позивача ОСОБА_2 районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №162/2018 (номер у Спадковому реєстрі 62626225) після смерті ОСОБА_1, який помер 02 червня 2016 року (а. с. 10, 32).

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, та виходячи з аналізу наведених вище норм закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_1, який помер 02 червня 2016 року та є єдиним спадкоємцем останнього за заповітом.

За даними Філіалу ОСОБА_2 госпрозрахункова виробнича дільниця КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації від 15 червня 2016 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Новоіванівка, вул. Миру, 17, за фізичною чи юридичною особою не зареєстровано, інвентаризація об'єкта проводилась 23 листопада 2015 року по замовленню ОСОБА_3 (а. с. 14).

Відповідно до висновку та довідки КП ОСОБА_2 районне архітектурно-планове бюро від 02 липня 2018 року житловий будинок з прибудовою та господарські будівлі, що знаходяться за вказаною вище адресою, зведені з дотриманням архітектурних, санітарних і протипожежних норм та правил, знаходяться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці, а також не знаходяться на суміжних земельних ділянках (а. с. 15-16).

Вартість зазначеного житлового будинку разом з господарськими спорудами становить 48 600, 00 грн. відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від станом на 03 липня 2018 року (а. с. 20).

Частиною 3 статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 означеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 .

Вказаним нормативним актом передбачалася державна реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст та селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тобто, фактично записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_1, який помер 02 червня 2016 року , набув право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Новоіванівка, вул. Миру, 17, у порядку, який був передбачений законодавством, що діяло на момент виникнення цього права.

Разом з цим, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Новоіванівка, вул. Миру, 17 (а. с. 22).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 1216, 1218, 1220, 1233, 1236, 1268- 1270 ЦК України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-78, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, до Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04389992, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Гуринівка, вул. 40 р.Перемоги, 45, третя особа: ОСОБА_2 районна державна нотаріальна контора, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 27, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 02 червня 2016 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Новоіванівка, вул. Миру, 17.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :