Ухвала

від 31.07.2018 по справі 0940/1352/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"31" липня 2018 р.                                                            Справа № 0940/1352/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі № 0940/1352/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінфо" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування акту від 04.10.2017 року, припису № ІФ-585/347-АВ/П від 04.04.2018 року та постанови № ІФ 585/347/АВ/II/ТД-ФС від 26.04.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

30.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування інспекційного відвідування від 04.10.2017 року, припису № ІФ-585/347-АВ/П від 04.04.2018 року та постанови № ІФ 585/347/АВ/II/ТД-ФС від 26.04.2018 року.

Одночасно із позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ-585/347/АВ/II/ТД-ФС від 26.04.2018 року про накладення адміністративного штрафу уповноваженими посадовими особами та зупинення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінфо" на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56760606 від 12.07.2018 року. Заяву мотивовано тим, що у зв'язку з неотриманням постанови про накладення штрафу Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрінфо" не мало можливості оскаржити дану постанову до початку відкриття виконавчого провадження. Окрім того, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу і витрат.

Розглянувши дану заяву про забезпечення адміністративного позову, судом встановлено наступне.

Процесуальні питання та процедура забезпечення адміністративного позову врегульовані в главою 10 розділу I “Загальні положення”.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу позивача на те, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови про накладення штрафу та зупинення стягнення на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України та частини 9 статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”, Кабінет Міністрів України постановою №509 від 17.07.2013 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, пунктами 9, 10 якого передбачено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном.

Строк пред'явлення до виконання в оскаржуваній постанові про накладення штрафу вказано до 26.07.2018 року включно.

Однак, доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій з примусового виконання оскаржуваної постанови в обґрунтування поданої заяви відповідачем не надано, при цьому відповідачем вказано тільки номер виконавчого провадження.

Згідно частини 1 статті 77 статті КАС України , яка регламентує обов`язок доказування в адміністративному процесі, кожнасторонаповинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Зазначений позивачем факт у відповідності до частини 1 статті 76 КАС України, не дає суду змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справі, які входять до предмету доказування, оскільки не підтверджений належними та допустимим доказами.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Проте, мотиви, зазначені у заяві про забезпечення позову не містять обставин, встановлених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких допускається забезпечення позову, оскільки не вказано та не доведено належними доказами, яким чином постанова про накладення штрафу може привести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся його представник.

При цьому, очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та ознак порушення прав, свобод або інтересів позивача, за яких необхідно забезпечувати даний позов заявленим заходом, позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ-585/347/АВ/II/ТД-ФС від 26.04.2018 року про накладення адміністративного штрафу уповноваженими посадовими особами та зупинення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінфо" на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56760606 від 12.07.2018 року до набрання законної сили рішенням суду по суті справі, не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінфо" про забезпечення позову у справі №0940/1352/18 шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ 585/347/АВ/II/ТД-ФС від 26.04.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 223 380 гривень та зупинення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінфо" на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження до набрання законної сили рішенням суду по суті - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                                       Панікар І.В.