Рішення

від 30.07.2018 по справі 815/2310/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2310/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) до Фермерського господарства «ЧАП» (66531, Одеська область, Любашівський район, с. Арчепитівка, вул. Набережна, 15, код ЄДРПОУ 36042380) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС в Одеській області з позовною заявою до Фермерського господарства «ЧАП» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Фермерського господарства «ЧАП» , згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 28.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що

14.03.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було прийнято наказ № 1739 Про проведення документальної планової виїзної перевірки Фермерського господарства ЧАП . 27.03.2018 року здійснено виїзд на ФГ ЧАП за податковою адресою: Одеська область, Любашівський район, с. Арчепитівка, вул. Набережна, 15, з метою проведення планової виїзної документальної перевірки. Відповідачем було неправомірно відмовлено у допуску посадових осіб Головного управління ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки (за наявності законних підстав для її проведення), а тому позивачем було обґрунтовано прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків, яке він просить підтвердити в судовому порядку.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

24.07.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до положень п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), протягом 96 годин має бути перевірена судом. При цьому зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів.

В судовому засіданні 19.06.2018 року представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 19.06.2018 року представник Відповідачів заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

14.03.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було прийнято наказ № 1739 Про проведення документальної планової виїзної перевірки Фермерського господарства ЧАП .

27.03.2018 року здійснено виїзд на ФГ ЧАП за податковою адресою: Одеська область, Любашівський район, с. Арчепитівка, вул. Набережна, 15, з метою проведення планової виїзної документальної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Разом з тим співробітникам ГУ ДФС в Одеській області було відмовлено у допуску до проведення фактичної перевірки, про що складено акт про не допуск перевіряючи до перевірки від 27.03.2018 №332/15-32-14-12/36042380, другий екземпляр якого вручено голові ФГ "ЧАП" ОСОБА_3 під розписку. До акту про не допуск до перевірки платником надано пояснення на 5 аркушах.

На підставі вищезазначених обставин 27.03.2018 року заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 із зверненням про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФГ ЧАП .

За результатами розгляду вищезазначеного звернення 28.03.2018 року в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 о 14 год. 30 хв. було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФГ ЧАП , що перебуває за адресою: Одеська область, Любашівський район, с. Арчепитівка.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що вищезазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України).

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Аналогічно положення містить і Кодекс адміністративного судочинства України.

Так згідно частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 7 статті 283 КАС України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавець, при прийнятті норми щодо можливості застосування адміністративного арешту майна платника податків (зокрема, у разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки), виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, вказує на необхідність судового контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий (оперативний) порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як при розгляді позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Разом з тим, у положенні пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України чітко визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, проаналізувавши норми вищеозначених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою податкового органу, зокрема, у зв'язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, унеможливлює повторне звернення позивача з аналогічною заявою, та позивач у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна. При цьому вимогами п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець, надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено граничний термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну.

Суд зазначає, що у випадках недоліків національного законодавства повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків, визначене пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 ПК України, тобто принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Для правильного дотримання цього принципу у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника, а у випадку прийняття негативного для платника рішення неприпустимою є відсутність однозначних висновків, прийнятих за результатами буквального застосування норми податкового законодавства.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що з моменту прийняття в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 28.03.2018 року рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФГ ЧАП , на час розгляду справи сплинуло 96 годин, адміністративний арешт майна платника податків ФГ ЧАП , застосований рішенням від 28.03.2017, є припиненим в силу закону, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають,

Крім того суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.283 КАС України право податкового органу на повторне звернення із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна в порядку загального позовного провадження передбачено лише за умови попередньої відмови у відкритті провадження за заявою.

Разом з тим, як було встановлено судом, заява ГУ ДФС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФГ ЧАП , подана до Одеського окружного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 283 КАС України, ухвалою суду від 29.03.2018 року у справі №815/1359/18 була повернута позивачу через не усунення її недоліків. При цьому рішення про відмову у відкритті провадження за зазначеною заявою податкового органу судом не приймалось.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) до Фермерського господарства «ЧАП» (66531, Одеська область, Любашівський район, с. Арчепитівка, вул. Набережна, 15, код ЄДРПОУ 36042380) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Фермерського господарства «ЧАП» , згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 28.03.2018 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.