Рішення

від 01.08.2018 по справі 820/2555/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 серпня 2018 р. № 820/2555/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР ПЛЮС" (61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮР ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту №24801/20-40-14-03-07/34860254 від 15.12.2017 р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» (податковий номер 34860245) податкового законодавства за період 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р. валютного - за період: з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р.:

- податкове повідомлення-рішення №0000221403 від 10.01.2018 р.;

- податкове повідомлення-рішення №0000231403 від 10.01.2018 р.;

- податкове повідомлення-рішення №0000191403 від 10.01.2018 р.;

- податкове повідомлення-рішення №0000241410 від 10.01.2018 р.;

- податкове повідомлення-рішення №0000201403 від 10.01.2018 р.;

- податкове повідомлення-рішення №0000211316 від 10.01.2018 р.;

- податкове повідомлення-рішення №0000221316 від 10.01.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.01.2018 р., що прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області, ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області №5981 від 25.10.2017 р. та направлень від 17.11.2017 р., проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю АЛЮР ПЛЮС з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017р., валютного - за період: з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р.

За результатами перевірки складено акт №24801/20-40-14-03-07/34860254 від 15.12.2017 р.(а.с.21-73).

В акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ АЛЮР ПЛЮС :

податок на прибуток:

- п.44.1, 44.2 ст.44, п. 135.1. пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року занижено суму інших доходів на 101483грн. за 2014 р.

- п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44 п.п. 134.1.1 п. 134 1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року з урахуванням п. 3 П (С)БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. №73 та зареєстрованого в Мінюсті України 28.02.2013 р. №336/22868, п. 5 15 П (С) БО 15 Дохід , затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. №290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.1999 р. №860/4153, п. 5 П(С)БО №11 Зобов'язання , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 за №85/4306, занижено інший операційний дохід на 559993 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 415873 грн., за 9 місяців 2017 року 144 120 грн.:

- пп.44.1 ст.44. п.п. 134.1.1. п. 1.34.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 7, 11, 15. 16 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, ТОВ АЛЮР ПЛЮС завищено суму собівартості реалізованої готової продукції, що відображена рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати в розмірі 1809350 гри., у т.ч. за 9 міс. 2017 року 1809350 грн. (3 квартал 2017 року), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 444749 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 18267 грн., 2016 рік - 74857 грн., за 9 місяців 2017 року 351625 грн.;

Податок на додану вартість:

п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 занижено податкові зобов'язання на загальну суму 136741 грн. у т.ч., за вересень 2017 року на 136741 грн.;

п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI завищено податковий кредит на загальну суму 11609 грн. у т.ч. за квітень 2016 року - 7812 грн., за червень 2016 року 3797 грн. що призвело до заниження ПДВ. який піддягає сплаті до бюджету на загальну суму грн, у т.ч. за квітень 2016 року 7812 грн., червень 2016 року - 3797 гри., вересень 2017 року - 136741 грн.;

п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 4366,77 грн., у т.ч. на суму ПДВ 4089,94 грн. з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів, на суму ПДВ 276,83 з порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

пп. 266.1.1. п.266.1. пп.266.2.1 п.266.2. пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальній сумі 288 м.2 грн. у т.ч. за 2015 рік - 5876,5 грн. (1 кв. 2015 - 1469,13 грн., 2 квартал 201 5 - 1469.13 грн., 3 квартал 2015 - 1469,13 грн., 4 квартал 2015 - 1469,11 грн., за 2016 рік 13314,7 грн. (І кв. 2016 - 3328,68 грн., 2 квартал 2016 - 3328,68 грн., 3 квартал 2016 - 3328,68 грн., 4 квартал 2016 - 3328,66 грн.), 3 квартали 2017 року 9660 (1 кв. 2017-3220 грн., 2 квартал 2017 - 3220 грн. 3 квартал 2017 - 3220 грн.) та в частині неподання декларацій за 2015, 2016, 2017 рік;

Дотримання вимог касової дисципліни: п.28 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 в частині перевищення ліміту каси в перевіряємому періоді на загальну суму 32657,12 грн.

пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України №2755-V1 від 02.12.2010 р.

не повідомлено податкову інспекцію про доходи, отримані фізичною особою, як

додаткове благо у 1-4 кварталах 2014 року, 1-3 кварталах 2015 року, 2-4

кварталах 2016 року; 1-3 кварталах 2017 року, чим порушено пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р.

пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів фізичній особі у 2014 - 2017 року у сумі 53 635,40 грн.;

Військовий збір:

ст. 16 1 Підрозділу 10 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. Інші перехідні положення , у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору при виплаті доходів фізичній особі у 2014 -2017 року у сумі 4583,85 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 22 грудня 2017 р. подано до ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт № 24801/20-40-14-03-07/34860254 від 15.12.2017 р.(а.с.131-139).

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 04.01.2018 р. висновки акту №24801/20-40-14-03-07/34860254 від 15.12.2017 р. залишені без змін(а.с.155-165).

Відповідно до положень Податкового кодексу України ТОВ АЛЮР ПЛЮС оскаржило в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення та 26.02.2018 р. позивачем направлено до Державної фіскальної служби скаргу(а.с.113-128).

Державною фіскальною службою України 16.02.2018 р. прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 30.03.2018 р. включно(а.с.112).

За наслідками розгляду скарги ДФС залишено без змін ППР ГУ ДФС у Харківській області, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки №24801/20-40-14-03-07/34860254 від 15.12.2017 р. контролюючим органом 10.01.2018 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000221403, №0000231403, №0000191403, №0000241410, №0000201403, №0000211316, №0000221316(а.с.177-183).

ТОВ АЛЮР ПЛЮС подано до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення(а.с.113-128).

Рішенням ДФС України від 28.03.2018 р. податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення(а.с.105-110).

Не погоджуючись прийнятими рішеннями позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000221403 та №0000231403 від 10.01.2018 р., судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення №0000221403 ТОВ АЛЮР ПЛЮС збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 36064,0 грн. (сума грошового зобов'язання 28851,2 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7 212,8 грн.)(а.с.182).

Відповідно до рішення №0000231403 до ТОВ АЛЮР ПЛЮС застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,0 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки(а.с.183).

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що ТОВ АЛЮР ПЛЮС належать на праві власності об'єкти нерухомості та підприємство у 2015, 2016, 2017 р. не сплачувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та не подавало у 2015, 2016, 2017 р. декларації.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому у числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У підпункті 266.2.2 вказаної статті наведено перелік об'єктів нерухомості, податок на яких не сплачується.

П.п. є п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не віднесено до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту нежитлові будівлі літ. В-2 та Г-3 , що знаходиться на адресою вул. Кривоконівська, 30, м. Харків, є виробничими будинками(а.с.140-146).

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №457 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні надання промислових послуг.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології сертифікації, наказом від 17 серпня 2000 року №507, затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої і законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Виходячи з викладеного, оскільки у позивача відсутнє майно, що є об'єктом оподаткування, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 р. №0000221403 підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У той же час, відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України, яким визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, визначених, зокрема підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Враховуючи те, що позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і в нього відсутнє майно, що є об'єктом оподаткування з мотивів, наведених вище, ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» відсутній обов'язок подавати декларації за 2015-2017 роки, а відтак податкове повідомлення рішення від 10.01.2018 №0000231403 в частині застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності також підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000241410 від 10.01.2018 р. відповідно до якого було встановлено порушення пункту 2.8. глави 2 Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004 р. та на підставі підпункту 54.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95-ВР та згідно з яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у сумі 65314,24 грн., судом встановлено наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 р.

Пунктом 1 Положення №637 визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до п.2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств- юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно з п. 3.1, 3.4 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання(повернення) готівкових коштів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Приписами п. 7.24 Положення №637 встановлено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95-ВР встановлено, що у разі порушення юридичними особам всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

На підставі вказаного вище п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 головним державним ревізором-інспектором складено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)(а.с.190 том 1).

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що у прибуткових і видаткових касових ордерах та платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях проставлені дати, номери, суми, зазначені підстави для її виписки, в наявності підписи службових осіб і одержувачів коштів, печаток, штампів, але у видатковому ордері № 107 від 10.12.2015 р. (отримувач ОСОБА_3В.) в сумі 1689,53 грн., видатковому ордері №92 від 27.10.2015 р. (отримувач ОСОБА_3В.) в сумі 1808,66 грн., видатковому ордері № 86 від 25.09.2015 р. в сумі 4127,0 грн. (отримувач ОСОБА_3В.), у видатковому ордері №46 від 25.10.2015 р. в сумі 5031,93 грн. (отримувач ОСОБА_3В.), у видатковому ордері 111 від 29.12.2015 р. в сумі 10000,0 грн. (отримувач ОСОБА_3В.), та в видатковому ордері №112 від 29.12.2015 р. в сумі 10000,0 грн. (отримувач ОСОБА_4О.) відсутні підписи отримувачів коштів, чим порушено п. 3.5 Положення №637 (залишок готівки за даними підприємства в дані дати становить 0,0 грн.) (а.с.70).

З наданих до матеріалів справи представником позивача копій видаткових касових ордерів вбачається, що отримувачами коштів були ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Судом встановлено, що у відповідних періодах ОСОБА_3 був директором ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» , а ОСОБА_4 згідно статуту, є засновником ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» , відтак необхідність другого підпису носить формальний характер.

При проведенні перевірки представникам контролюючого органу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були надані пояснення щодо підтвердження факту отримання готівки по зазначеним видатковим ордерам.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.05.2010 р. №К-6121/07 вказав: зміст вищенаведених норм Положення № 637 у їх системному зв'язку свідчить про те, що при оцінці питання дотримання позивачем порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових грошових коштів, а не тільки правильність складання відповідних звітних документів .

Отже враховуючи, що твердження контролюючого органу про перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах спростовуються наявними у справі доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 р. №0000241410, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у сумі 65314,24 грн., підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000221316 та №0000211316 від 10.01.2018 р. (а.с.178), судом встановлено наступне.

Рішенням №0000211316 (порушення підпункту 164.2.17 б пункту 164.2 статті 164 розділу IV Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України) збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 93171,63 грн. (сума грошового зобов'язання 48736,57 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 35130,71 грн.

Перевіркою встановлено, що працівником підприємства ОСОБА_3, у періоді, що перевірявся, отримано дохід як додаткове благо у вигляді вартості товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 306254,30 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» в особі директора ОСОБА_3 (в якості поклажодавця) та ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» в особі директора ОСОБА_6 (в якості зберігача) 30.10.2017 р. укладено договір зберігання №б/н (а.с.31-32 том 2).

Відповідно до п.1.1 договору зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності майно, зазначене в п.2.1 цього договору, яке передано поклажодавцем.

Актом приймання-передачі майна поклажодавець передав майно зберігачу(а.с. 33 том 2).

Як вбачається судом з матеріалів справи, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність зв'язку між використанням майна, що перелічене у акті (а.с.20) з провадженням господарської діяльності ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» .

Суд вважає за необхідне вказати, що документальна планова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства була призначена з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., тоді як перевіряючими під час проведення перевірки були досліджені первинні документи, що складені 30.10.2017 р., тобто за межами перевіряємого періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.47, 14.1.32, 14.1.38 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).Згідно наданих представником позивача пояснень, все майно, перелічене у акті перевірки (арк. 20 акту) використовувалось у господарській діяльності товариства саме з метою отримання доходу. Мобільні телефони, смартфони, інтернет-планшети, роутери, термінал, комунікатор, накопичувані використовувались як засоби зв'язку та або допоміжні прилади для організації роботи працівників товариства, керівництва, менеджерів, діяльність яких безпосередньо направлена на пошук покупців, реалізацію товарів та отримання доходу від її реалізації.

Пральні машинки, мікрохвильові печі та холодильники використовувались у організації та забезпеченні діяльності робітників товариства: прання спец. одягу, забезпечення гарячого харчування, зберігання хімічних та допоміжних речовин, для яких встановлений режим зберігання при низькій температурі.

Витяжки, змішувачі використовувались для організації санітарної зони робітників (на виробництві є сан. вузол та душова). Вказані прилади необхідні для забезпечення належних та відповідних санітарних вимог роботи працівників. Інша побутова техніка, зазначена в акті також використовувалась для організації робочого процесу у комфортних умовах з забезпеченням можливості прийняття та зберігання їжі у відповідних санітарних та гігієнічних умовах без відриву без виробництва, що у свою чергу суттєво впливає по стимулювання працівників та збільшенню продуктивності праці та, як наслідок, збільшенню доходу товариства.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів використання зазначеного майна в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Посилання на фактичне неотримання прибутку від майна не свідчить про факт використання майна у операціях, які не є господарською діяльністю платника.

З огляду на вищевикладене, перелічене у акті перевірки (а.с.20) майно не може вважатись додатковим благом в розумінні Податкового кодексу України.

Рішенням №0000221316 (порушення п. 1.2. п.16-1. підпункту 1.3 п. 16-1 п.п. 1.4. п. 16-1 підрозділу 10 р. XX Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 Податковою кодексу України) збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 7854,25 грн. (податкове зобов'язання 4097,4 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2956,46 грн., сума пені відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України - 800,39 грн.

Визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000221316 сума податкових зобов'язань нарахована контролюючим органом внаслідок визнання майна таким, що не використовувалось в господарській діяльності товариства позивача та як наслідок розцінено як додаткове благо. У зв'язку з чим, на суму вказаного доходу товариством не нараховано, не утримано та не сплачено військовий збір на загальну суму 4097,40 грн.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 16 1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України (підпункт 1.5 пункт . 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 пункту 16 і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 171.2 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а/ податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої витати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів. - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше,- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи товариством позивача не отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме вартості товарно-матеріальних цінностей, нарахування ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» не порушено вимоги п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України в частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 4097,40 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000221316 та №0000211316 від 10.01.2018 р. є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000191403 від 10.01.2018 р., судом встановлено наступне.

Відповідно до вказаного рішення ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» встановлено порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14. пункту 44.1. пункту 44.2 ст. 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 ст. 134. підпункту 135.5.15 пункту 135.5 ст. 135 ПКУ, пункту 3 П (С)БО від 07.02.2013 № 73. пп. 5. п. 15 П(С)БО 15 від 29.11 1999 р. № 290, п. 5 П(С)БО 11 від 31.01.2000 № 20. пункту 7. пункту 11, пункту 15, пункту 16 П(С)БО 16 від 31.12.1999 № 318 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 статті 123 розділу 2 ПКУ та згідно з підпунктом 54.3. пункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54. пунктом 58.1 ст. 58 ПКУ на підставі чого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 555 936,25 грн. (сума грошового зобов'язання 444 749 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 111 187,25 грн.);

У акті перевірки зазначено, що ТОВ АЛЮР ПЛЮС в порушення пункту 5 П (С)БО п. 5.15. П (С)БО суму кредиторської заборгованості за товар, отриманий від контрагента ФОП ОСОБА_7 в розмірі 271 752,6 у 4-му кварталі 2016 року з балансу не списано та інший операційний дохід у відповідному розмірі з цього зобов'язання, що не підлягає погашенню, не визначений.

На думку контролюючого органу заборгованість ТОВ АЛЮР ПЛЮС перед ФОП ОСОБА_7 є безнадійною, так як це є заборгованість за зобов'язанням, щодо яких минув строк позовної давності (п. 14.1.11. пункту 14.1. ст. 14 ПКУ).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Проте, ч. 1 ст. 261 ЦК України також встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що у ТОВ АЛЮР ПЛЮС є заборгованість перед ФОП ОСОБА_7 у сумі 271752,6 грн. по оплаті товару (листи металу), отриманого від зазначеної особи відповідно до видаткової накладної № PH-19/04-1 від 19.04.2010 р., № Р-21/06 від 21.06.2010 р.

Зазначена господарська операція з поставки товару на адресу ТОВ АЛЮР ПЛЮС була без договірною, відтак договорів (угод), які б регламентували строк та порядок оплати поставленого товару сторонами не узгоджувались та не встановлювались.

Частиною 2. ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов'язок оплатити вартість та прострочення виконання цього зобов'язання ФОП ОСОБА_7, і як наслідок початок перебігу позовної давності у товариства виникає лише після перебігу семиденного строку від дня пред'явлення кредитором (ФОП ОСОБА_7В.) вимоги про оплату товару.

Судом встановлено, що від ФОП ОСОБА_7 з моменту отримання товару і по даний час вимог про оплату товару не надходило.

З огляду на вказане, висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки стосовно необхідності списання з балансу зазначеної заборгованості у сумі 271752,6 грн. як безнадійної і такої щодо якої минув строк позовної давності і, як наслідок збільшення економічної вигоди у вигляді збільшення активів у розмірі 144119,6 грн. є безпідставним, та таким, що суперечить змісту ч. 1 ст. 261 та ч. 2 ст. 530 ЦК України, так як в даному випадку строк позовної давності не минув. Зазначена заборгованість перед ФОП ОСОБА_7 не має ознак безнадійної в розумінні п. 14.1.11. пункту 14.1. ст. 14 ПКУ.

Також перевіркою встановлено виключення з балансу кредиторської заборгованості ТОВ АЛЮР ПЛЮС перед ПРАТ "УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО" у розмірі 144 120,0 грн.

За даними журналу-ордеру по рахунку 631 за період січень-червень 2016 року по даному контрагенту на кінець періоду, тобто на кінець червня, обліковувалась, кредиторська заборгованість у розмірі 144120 грн., при цьому за даними журналу-ордеру по рахунку на кінець цього ж періоду обліковувалась дебіторська заборгованість у розмірі 18201 грн.

Згідно звірки взаєморозрахунків, що проведена між ТОВ АЛЮР ПЛЮС та ПРАТ "УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО" за період перевірки підтверджена дебіторська заборгованість на користь TOB «АЛЮР ПЛЮС» , що повинна обліковуватись на рахунку 361 у розмірі 147858,11 грн. По рахунку 631 також підтверджена дебіторська заборгованість у розмірі 60049,60 грн. На початок перевіряємого періоду фактична заборгованість по обох рахунках була дебіторською, на користь ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» .

Відповідно до наданих представником позивача пояснень, наявність на початок перевіряємого періоду кредиторської заборгованості є саме помилкою бухгалтера, її списання не відбувалось, а її виключення з балансу було наслідком технічних проблем при переході на нову базу обліку, саме тому в подальшому заборгованість була відновлена з 01.01.2017 р., але фактично її не існувало. Її наявність - це виключно бухгалтерська помилка, внаслідок неналежного ведення бухгалтерського обліку.

Суд вказує, що контролюючі органи при проведенні перевірки повинні перевіряти не тільки дані бухгалтерського обліку, але і первинні документи, якими ці дані підтверджуються.

Під час розгляду справи судом встановлено, що головним бухгалтером були надані пояснення стосовно помилковості відображення заборгованості та надання документів, що підтверджують цей факт. Проте, ГУ ДФС у Харківській області безпідставно було здійснено та встановлено виключення з балансу кредиторської заборгованості ТОВ АЛЮР ПЛЮС перед ПРАТ "УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО" суми у розмірі 144120,0 грн.

Враховуючи вищенаведене, немає підстав вважати, що ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» отримало дохід у вигляді зменшення зобов'язання тому, що сама наявність цього зобов'язання є помилковою та не підтверджена відповідними документами.

Відтак податкове повідомлення-рішення №0000191403 від 10.01.2018 р. підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000201403 від 10.01.2018 р., судом встановлено наступне.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000201403 ТОВ "АЛЮР ПЛЮС" порушено п. 198.5. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 р. 2 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 185437,5 грн., з яких сума грошового зобов'язання 148350,0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 37087,5 грн.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Контролюючим органом в акті перевірки (арк. 21) зазначено, що станом на 07.08.2017 р. та по 08.12.2017 р. на дату закінчення перевірки інвентаризацію майна не проведено, інвентаризаційні описи не складені, перевіряючим не надано доступу до даного майна з метою перевірки його фактичної наявності.

При цьому період, що підлягав перевірці згідно наказу та направлень на проведення перевірки з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р.

У результаті аналізу документів фахівцями ГУ ДФС у Харківській області були зроблені наступні висновки, а саме:

перевіряючим не надано доступу до даного майна з метою перевірки його фактичної наявності, що ставить під сумнів фактичної наявності майна;

засновниками ТОВ "АЛЮР ПЛЮС" та ТОВ "АЛЮР С" є одні і ті ж особи;

до перевірки не надано документального підтвердження щодо знищення майна, використання його у власній господарській діяльності;

зберігання майна здійснюється на безоплатній основі;

перевіркою не встановлено фактів використання даного майна для забезпечення ведення виду господарської діяльності та отримання доходу.

З огляду на вказане, на думку контролюючого органу позивачем занижено податкові зобов'язання на загальну суму 136741 грн., у т.ч. за вересень 2017 р. на 136741 грн.

Суд вказує, що при аналізі документів фахівцями ГУ ДФС у Харківській області відповідачем було досліджено, в тому числі, договір зберігання б/н від 30.10.2017 р. Тоді як перевірка проводилась з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р.

З огляду на вказане, операція з передачі майна на зберігання по договору зберігання б/н від 30.10.2017р., та акту приймання-передачі майна на зберігання від 01.11.2017 р., відбувалась у період, якій виходить за межі перевіряємого періоду.

Таким чином здійснюючи перевірку законності укладання договору зберігання б/н від 30.10.2017 р. та податкових наслідків укладення Товариством зазначеного договору фахівці ГУ ДФС Украйні у Харківській області всупереч наказу на проведення перевірки, направлень на проведення перевірки здійснили проведення перевірки за період, який не підпадає під перевірку. Податкові зобов'язання на загальну суму 136741 грн. визначені за вересень 2017 р., однак зобов'язання та відповідні наслідки укладання договору зберігання могли мати місце лише після 01.11.2017 р.

На підставі вищенаведеного, висновки фахівців ГУ ДФС стосовно порушення ТОВ АЛЮР ПЛЮС п. 198.5 ст. 198 ПК України та висновки стосовно заниження Товариством податкових зобов'язань на загальну суму 136741 грн. за вересень 2017 р., є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене вище, податкове повідомлення-рішення №0000201403 є безпідставним, а тому має бути скасованим судом.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР ПЛЮС" (61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Харківській області, що прийняті на підставі акту №24801/20-40-14-03-07/34860254 від 15.12.2017 р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЮР ПЛЮС» (податковий номер 34860245) податкового законодавства за період 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р. валютного - за період: з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р. №0000221403, №0000231403, №0000191403, №0000241410, №0000201403, №0000211316, №0000221316 від 10.01.2018 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 34860245) суму сплаченого судового збору у розмірі 14164.32 грн. (чотирнадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 32 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 серпня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.